Сценарії розвитку економіки України на період до 2020 року

Перспективи розвитку економіки України залежатимуть від якісних структурних зрушень в бік посилення ролі інвестиційно-інноваційної моделі розвитку та підвищення конкурентоспроможності України. Якщо період 2009-2012 років буде етапом посткризового одужання української фінансової і економічної системи, то період 2013 – 2020 років має стати важливим етапом реструктуризації і закріплення позитивних тенденцій прискорення економічного та соціального розвитку України. Саме здійснення прогресивних інституційних та структурних перетворень, поглиблення європейської інтегрованості української економіки має вивести Україну до групи країн, що вийдуть з кризи оновленими і здатними до динамічного зростання.

Відповідно метою розвитку у 2009-2012 роках є мінімізація негативного впливу світової кризи на економіку України з оздоровленням фінансових ринків та реального сектору економіки, перш за все – енергетичного, аграрного та внутрішньо орієнтованого. Очікується досягнення “дна” падіння ВВП у першому півріччі 2009 року із подальшою стабілізацією та поступовим відновленням зростання. Стратегічними цілями на посткризовий період 2013 – 2020 років мають стати посилення фундаментальних чинників сталого розвитку: створення сприятливих рамкових умов для суб’єктів ринку та інвесторів, сучасної інноваційної системи з посиленням віддачі від національної наукової сфери, поліпшення довкілля та якості життя з посиленням трудового потенціалу і структурно-технологічною модернізацією економіки. Результатом буде активізація виробництва, підвищення рівня і якості життєвих стандартів населення; інтеграція України у світогосподарську систему, реалізація конкурентних переваг України на міжнародній арені і нарешті - скорочення розриву в економічному розвитку між Україною і розвиненими країнами.

Відповідно виділено два етапи розвитку:

2009 – 2012 роки – період подолання фінансової кризи та досягнення макроекономічної стабілізації, посилення банківської системи, кредитування реального сектору економіки і відновлення зростання.

Ключові задачі до 2012 року, полягають в мінімізації наслідків розгортання світової фінансової кризи для економіки України, швидкому подоланні рецесійних процесів заходами ефективної антикризової економічної політики, стабілізації та вирівнювання економічної динаміки, а також у впровадженні антикризового законодавства, яке створить умови для економічного зростання відповідно до реально оцінених ресурсів та потенційних можливостей. У цей період економічна політика базуватиметься на поліпшенні регуляторного середовища, створенні рівних можливостей для конкуренції і допомозі у підтримці життєво забезпечуючих секторів економіки, включаючи фінансовий. Грошово-кредитна та бюджетна політика держави мають бути націлені на відновлення фінансової стабільності та довіри суб’єктів ринку. Розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів має стати запорукою для забезпечення належного фінансування державного бюджету і виконання державою своїх боргових зобов’язань, а також передумовою для розвитку інших сегментів фінансового ринку України.

2013 – 2020 роки – період формуванням фундаментальних основ сталого розвитку та активізації реформ з подальшим закріпленням стабільно стійких темпів зростання ВВП.

Україна має посилити свою адаптивність та здатність швидко реагувати на світові виклики. Передбачається перехід економіки України на більш стабільне і менш енергоємне економічне зростання.

Оптимістичний (інвестиційно-активний) сценарій передбачає посилення конкурентоспроможності країни за умов реалізації інноваційно-інвестиційної моделі подальшого розвитку економіки України. Реалізація песимістичного сценарію можлива за умов розвитку ризикових ситуацій щодо цінової та курсової динаміки, а також пасивно-інерційної економічної політики. При цьому за результатами аналітичних розрахунків слід зазначити, що песимістичний сценарій не вирішує накопичені проблеми. Україна залишається слабкою ланкою в світогосподарській системі. Це буде зростання без якісних економічних зрушень на тлі низької інвестиційної активності з практично вичерпаними традиційними джерелами, а отже - можливими економічними кризами і негативними зовнішніми шоками в умовах зростаючої міжнародної конкуренції. Такий розвиток подій значно погіршить становище України в світі, не дозволить їй модернізувати свою економіку та гідно конкурувати з іншими країнами, що не відповідає основним концептуальним засадам стратегії соціально-економічного розвитку України на довгострокову перспективу.

Стратегія є інструментом формування активної політики, направленої на досягнення параметрів економічного і соціального розвитку, визначених за оптимістичним сценарієм.

Сценарії побудовані на базі зовнішніх і внутрішніх припущень розвитку економіки.

Зовнішні припущення:

світова економіка почне поступово відновлюватися у 2009 році у відповідь на реалізацію узгоджених антикризових заходів, стабілізацію функціонування фінансового сектору. Впродовж 2009-2010 років зростатиме тиск світової спільноти на країни, що розвиваються, і стануть більш жорсткими умови міжнародної конкуренції. Тренд на підвищення цін на енергоресурси та іншу сировину, включаючи метал та зерно, відновиться з 2010 року.

Внутрішні припущення:

збереження у 2009 році інфляційного тиску як результат девальваційних процесів. У подальшому вплив цього фактора на інфляцію зменшуватиметься, що, поряд із поступовим підвищенням інвестиційної складової бюджетних витрат (до 5% в 2012 році), справлятиме позитивний вплив на цінову динаміку;

поліпшення інвестиційного середовища та відновлення динамічного притоку прямих іноземних інвестицій, що зумовить зростання попиту на науково-технологічні, освітні та інвестиційні послуги;

підвищення рівня соціальних стандартів;

послаблення прямого податкового тиску та посилення ролі непрямих податків;

перехід на формування бюджетів на основі суспільно важливих пріоритетів з підвищенням ефективності використання бюджетних коштів. Забезпечення пріоритетності реалізації програм, спрямованих на енергозбереження та екологізацію енергетики, що дозволить в перспективі частково знизити дефіцит енергоресурсів на внутрішньому ринку України;

підвищення ролі приватних джерел у фінансуванні освіти, науки та у інноваційних і інфраструктурних проектах, розвиток державно-приватного партнерства;

стабілізація рівня послуг на освіту та охорону здоров’я відповідно до європейських стандартів;

ефективна грошово-кредитна політика, що забезпечуватиме низький рівень інфляції та обґрунтовану монетизацію економіки;

перехід до більш гнучкого курсоутворення із обґрунтованими параметрами коридору коливань обмінного курсу гривні з метою більш активного використання процентної політики та переходу до режиму інфляційного таргетування;

стримування необґрунтованого підвищення цін на монопольних ринках;

поступове зменшення ризиків кредитування та зниження процентних ставок;

синхронізація темпів зростання середньої заробітної плати із підвищенням продуктивності праці;

підвищення рівня трудової активності населення;

підвищення рівня кваліфікації трудових ресурсів та зменшення структурного розриву у професійному складі між попитом і пропозицією;

масове впровадження нових енергозберігаючих технологій, а також структурна корекція української промисловості в напрямі прискореного розвитку її неенергомістких компонентів.

Реалізація зазначених припущень за оптимістичним сценарієм за розрахунками призведе до зростання ВВП у 2009-2012 роках у середньорічному вимірі на 1,9 % з подальшим прискоренням до 6,5 % в 2013 – 2020 роках. (табл. 1).

Таблиця 1.

Прогноз основних макроіндикаторів економіки України, %

Показник		2009-2012 (у середньому за період)	2013-2020 (у середньому за період)
	прогноз	прогноз
Звіт	за інерційним (песимістичним) сценарієм	за інвестиційно-активним (оптимістичним) сценарієм	за інерційним (песимістичним) сценарієм	за інвестиційно-активним (оптимістичним) сценарієм
Приріст валового внутрішнього продукту	2,1	0,2	1,9	4,5	6,5
Кінцеві споживчі витрати
Домашніх господарств	11,8	3,4	4,3	8,0	7,5
Сектору загального державного управління	0,4	-3,0	-2,0	3,0	3,1
Валове нагромадження основного капіталу	1,6	-0,6	6,0	7,5	10,5
Експорт товарів та послуг	5,2	0,2	1,5	4,0	6,2
Імпорт товарів та послуг	17,1	0,9	3,2	8,0	7,0
Цінові індекси
Індекс споживчих цін (грудень, до грудня), %	123,2	111,2	110,8	106,0	104,0
Індекс цін виробників (грудень, до грудня), %	123,0	111,8	112,2	108,0	105,0
Прямі іноземні інвестиції, млрд. дол. США	6,2	5,6	9,4
Населення, млн. осіб.	46,3	45,6	45,8	43,7	43,9
Рівень зайнятості, % до населення віком 15-70 років	59,3	57,5-57,0	57,7-57,2		59,9
Рівень безробіття, % до економічно активного населення віком 15-70 років за методологією МОП	6,4	8,9-9,3	8,5-8,9	6,4	6,0
Реальні наявні доходи населення, % зміна до попереднього року	10,3	2,5-3,0	3,5-4,0	7,5	7,8

 

Зростання ВВП забезпечуватиметься активізацією як внутрішнього, так і зовнішнього попиту. У прогнозованому періоді передбачається уповільнення цінової динаміки на тлі зростання реальних наявних доходів населення. Лише нові витки погіршення ситуації на світових фінансових ринках можуть створити перешкоди для реалізації стратегічних завдань.

Якщо на першому етапі головним джерелом інвестицій залишатимуться власні кошти підприємств, то з 2013 року очікується активізація притоку прямих іноземних інвестицій та посилення державної складової капітальних вкладень. Темпи зростання валових інвестицій мають суттєво перевищувати темпи приросту ВВП, рівень нагромадження основного капіталу досягатиме 30 % у період до 2020 року. В довгостроковій перспективі очікується поліпшення інвестиційного та підприємницького клімату та у зв’язку з цим, упровадження більш стабільних та прозорих умов розвитку, що є наслідком членства України у СОТ.

Зростання інвестицій, як визначального чинника економічного розвитку та підтримки стабільної динаміки виробництва, у 2011 – 2020 роках має бути зумовлено:

наявністю зацікавленості та фінансових ресурсів у вітчизняних виробників до впровадження інновацій та активного оновлення основних фондів зважаючи на посилення конкуренції на внутрішньому ринку враховуючи членство України у СОТ та її спрямованість на європейську інтеграцію;

активним впровадженням енергозберігаючих технологій;

забезпеченням масштабного житлового будівництва за допомогою поширення іпотечного кредитування;

розширенням внутрішнього ринку;

збільшенням на фінансових ринках “довгих” ресурсів завдяки підвищенню рівня заощаджень населення та впливу нарощування недержавних пенсійних фондів.

 

Очікується, що на першому етапі відновлення інвестиційної активності гальмуватиметься відносно завищеною вартістю долара США та високими відсотковими ставками на фінансових ринках. Відновлення розвитку зовнішніх ринків за умов збільшення ємності внутрішнього ринку при одночасному стримуванні імпорту готових товарів сприятиме відновленню зростання ВВП. Зростання ВВП у 2013-2020 році буде стримуватися структурними змінами та екологізацією виробництва, які разом з інфраструктурними потребами відволікатимуть значні ресурси, що дадуть менш відчутний ефект для зростання, але більш значущий для екологічного стану та якості життя.

Темпи інфляції гальмуватимуться на тлі підвищення продуктивності всіх факторів виробництва та конкуренції, яка не даватиме можливості формувати надприбутки. Водночас, підвищуватиметься рівень зовнішньої рівноваги, що зумовить не лише реальне, але й помірне номінальне підвищення курсу національної валюти. Останнє зменшуватиме ціни імпортних товарів на внутрішньому ринку.

Передбачається, що на ринку праці продовж прогнозованого періоду відбуватиметься, з одного боку, процес часткового повернення з-за кордону працівників, які виїжджали для тимчасової роботи за кордоном. Цьому сприятимуть підвищення темпів росту економіки, зростання рівня доходів всередині країни, а також зміна структури економіки, що зумовлюватиме зростання попиту на кваліфікованих працівників. З іншого боку, в умовах низьких темпів народжуваності зростатиме загальний дефіцит трудових ресурсів, що визначатиме необхідність приїзду на роботу в Україну іноземців, як правило з країн “третього світу” (які згодні працювати за менші гроші, ніж в країнах Заходу). Тому прогнозується істотна зміна балансу потоків робочої сили.

За песимістичним (інерційним) сценарієм збереження кризових явищ на фінансових ринках, більш помірний вихід світової економіки з рецесійного стану, високі темпи інфляції та посилення соціального навантаження на економіку, девальвація гривні, а також спад промислового виробництва негативно впливатимуть на динаміку зростання ВВП.

Серед ризиків та обмежуючих макроекономічних умов прогнозного періоду, які залишаються проблемними у 2009-2020 роках, слід зазначити:

перманентні політичні збурення, що може стати вагомим чинником зниження інвестиційної активності як з боку вітчизняних виробників, так і іноземних інвесторів, що приведе до гальмування процесів переходу на інвестиційно-інноваційний шлях розвитку;

застосування на російському ринку антидемпінгових заходів проти України та обмежень на імпорт продовольчої продукції. Оскільки Росія протягом багатьох років була традиційним ринком збуту для вітчизняних товаровиробників, то неприйняття активних заходів щодо поліпшення відносин з Росією може призвести до посилення негативних тенденцій в цій сфері та значних втрат в обсягах експорту та виробництва продукції харчової промисловості;

формування несприятливої для українських виробників кон’юнктури на світових ринках металу та хімічної продукції. За умов недостатньо активної політики щодо розвитку внутрішнього ринку скорочення зовнішнього попиту на український метал та хімічну продукцію, які залишатимуться вагомими складовими українського експорту, призводитиме до погіршення економічної динаміки в прогнозованому періоді. Врахування цих ризиків потребує активізації ендогенних чинників економічного розвитку, пов’язаних насамперед із забезпеченням структурних зрушень у виробництві на користь галузей, що виробляють орієнтовану на внутрішній ринок продукцію з високим рівнем доданої вартості;

інституційна неспроможність до здійснення масштабних структурних реформ, спрямованих на посилення інвестиційно-інноваційної складової розвитку, затримка із створенням базису інституційної інфраструктури, яка орієнтована на забезпечення доступу середнього й малого бізнесу до фінансових, інноваційних та кадрових ресурсів розвитку, може призвести до втрат потенціалу економічного зростання. Суттєвою загрозою економіці України є нездатність здійснення ефективних структурних реформ в економіці, її докорінної модернізації із переведенням на якісно новий рівень міжнародної конкурентоспроможності у сфері товарів з високим рівнем доданої вартості та високотехнологічних товарів і послуг. Якщо події розвиватимуться таким чином, це зумовлюватиме перехід на екзогеннозалежну рентну модель розвитку економіки, яка буде характеризуватися посиленням сировинної спрямованості виробництва та підвищеною залежністю від іноземних технологій і капіталів;

нестача робочої сили внаслідок очікуваного скорочення чисельності населення (до 43,8 млн. у 2020 р. за прогнозом ПРООН), погіршення його демографічної структури (частка населення у віці до 15 років прогнозується у 2020 р. 13,5%, старше 65 р. – 16,4% при середньому у світі 25,9% та 8,4, відповідно), поширення процесів легальної та нелегальної еміграції. У сфері послуг можливе подальше зростання нестачі лікарів та медсестер, вчителів, дослідників, інженерно-технічних працівників вищої і середньої ланки (в багатьох галузях послуг зараз до 40% працюючих – особи пенсійного або перед пенсійного віку);

гальмування структури зрушень у сфері послуг та економіці в цілому внаслідок стихійного припливу іноземного капіталу у високоприбуткові галузі фінансових послуг, операції з нерухомістю, зв’язку та торгівлі, оскільки філіали ТНК, зазвичай, проводять політику материнських компаній, тобто не „вирощують” конкурентів (особливо у високотехнологічних галузях); сприяють імпорту товарів і послуг із своїх країн (через кредитування споживачів, лізинг тощо); вивозять отриманий прибуток після виконання приватизаційних зобов’язань, а не вкладають його в інновації інших країн;

прийняття необґрунтованих рішень з надання додаткових пільг, збільшення соціальних чи інших витрат без врахування можливостей бюджету; відсутність достатнього фінансування державних інвестицій, спрямованих на інновації, розвиток інфраструктури і якісні структурні зміни в економіці;

збільшення дефіциту бюджету та перетворення його у пенсійний фонд;

зростання заборгованості по заробітній платі при недостатньому наповненні дохідної частини державного бюджету;

скорочення видатків бюджету на неринкові послуги може стати наслідком зменшення доходів зайнятих у бюджетній сфері з відповідним негативним мультиплікативним ефектом;

гальмування із відновленням кредитування реального сектора негативно впливатиме на рівень достатності обігових коштів підприємств та організацій, скоротить їх інвестиційні можливості та можливості отримання прибутку;

новий виток зростання корпоративних боргів, перевищення оптимальних розмірів зовнішнього боргу (держави та корпоративного сектору);

підвищення облікової ставки внаслідок прискорення інфляційних процесів;

відновлення необґрунтованого перевищення динаміки реальної середньомісячної заробітної плати над динамікою продуктивності праці;

ризики економічного зростання, пов’язані із тіньовою економікою, стримуванням росту фактора соціального капіталу при стримуванні росту доходів, зокрема, росту середньомісячної заробітної плати, зростанням проміжного споживання, зростанням частки торгівлі та послуг, що у свою чергу продукує ризики у податкових надходженнях до державного бюджету, тобто всі ці фактори погіршують якість економічного зростання;

наростання нового глобального протистояння між Сходом і Заходом внаслідок відносної зміни геоекономічного балансу сил на світовій арені (посилення ролі Азії у світовій економіці). За цих умов може значно ускладнитися використання Україною переваг свого геоекономічного положення як транзитної держави. Крім того, це вимагатиме істотного збільшення витрат на оборону з відповідною структурною корекцією розвитку всієї економіки;

наростання глобальних екологічних проблем, що зумовить прийняття світовим співтовариством значно жорсткіших екологічних стандартів. Це може призвести до того, що деякі галузі економіки України, які сьогодні є основними постачальниками надходжень іноземної валюти, можуть опинитися під тиском серйозних обмежень і тенденцій структурної корекції в світовій економіці. За таких умов замісить вирівнювання торговельного балансу та балансу поточних операцій може спостерігатися зростання їх розриву та девальваційні тенденції національної валюти.

Очікується, що вказані ризики можуть реалізуватися в 2009–2020 роках, при цьому їх вірогідність зменшуватиметься при успішному здійсненні структурних реформ та запровадженні сучасних технологій.

В цілому стратегічною метою розвитку економіки України є входження України до групи країн, де домінує інноваційний шлях розвитку. Вихідними умовами формування ефективної економічної системи, здатної до прискореного розвитку, та відповідно сприятливого ділового клімату є остаточне утвердження прав приватної власності (перш за все, на землю та нерухомість) та забезпечення їх захисту, створення рівних умов конкуренції, розвиток стійких та ефективних фінансових інститутів та інститутів, що здійснюють адміністрування. Прискорення темпів інноваційної діяльності та підвищення її ефективності мають характеризуватися, передусім: активізацією структурної перебудови економіки і відповідного удосконалення її матеріально-технічної бази з метою досягнення її сприйнятливості до науково-технічних новин; більш досконалим і глибоким обґрунтуванням соціально-економічної доцільності, можливостей впровадження науково-технічних розробок на стадії їх планування з врахуванням рівня пріоритетності і престижності на ринках; підвищенням рівня фінансування науково-технічних розробок та розширенням масштабів залучення позабюджетних коштів, особливо для інноваційної діяльності.

Забезпечення стабільних темпів розвитку економіки України в середньо- та довгостроковій перспективі потребують вирішення фундаментальних проблем: прискореного інвестування реального сектора економіки завдяки реалізації державних заходів щодо запровадження ефективних механізмів залучення коштів населення, доходів від приватизації та створення сприятливих умов для внутрішніх та прямих іноземних інвестицій; реалізації з боку держави ефективних інституційних перетворень у напрямку реформування інститутів власності, створення ринкової інфраструктури, розвитку корпоративного руху та державно-приватного партнерства, підвищення ефективності виробництва та обміну, реалізації програми енергозбереження; проведення жорсткої бюджетної політики шляхом зміцнення бюджетної дисципліни, підвищення контролю за видатками, скорочення пільгового оподаткування при зменшенні податкового тягаря для виробників, запровадження конкурсної системи державних закупівель; використання ефективних інструментів грошово-кредитної політики щодо забезпечення необхідної збалансованості монетарних і макроекономічних показників.