Модернізація індустріального сектору економіки

Завдання	Результати
Імпортозаміщення та розширення внутрішніх взаємозв’язків суб’єктів вітчизняного ринку.	Підвищення рівня самозабезпечення внутрішнього попиту товарами власного виробництва та рівня імпорту в проміжному та кінцевому споживанні.
Посилення експортного потенціалу.	Зростання експорту та зменшення від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами. Продуктова диверсифікація експорту та розширення ринків збуту української продукції за рахунок виходу на ряд товарних ринків ЄС (зокрема, продукції харчової промисловості) до 2020 р. – збільшення частки високотехнологічних товарів у структурі українського експорту до 30%. Інтеграції та створення зони вільної торгівлі з ЄС.
Залучення високоефективних інвестицій.	Розширення інвестування перспективних видів промислової діяльності. Структурно-технологічна модернізація виробництва. Зниження частки енерго-сировинного сектору, 2020 р. ― 43,0%. Підвищення частки високотехнологічних виробництв: 2020 р. ― 29,5%.
Державна підтримка науково-проектних розробок для вітчизняної індустрії.	Збільшення наукоємності промислового виробництва. Збільшення частки інноваційної продукції: 2020 ― 35% (довідково: 2007 р. – 6,7%).
Державна підтримка інноваційних виробництв.	Створення мережі інноваційних полюсів розвитку.

Завдання 5.4.1.1.: Імпортозаміщення та розширення внутрішніх взаємозв’язків суб’єктів ринку.

Основні заходи:

проведення детального продуктового аналізу імпорту в Україну з метою виявлення переліків продуктів які можуть вироблятися в Україні за умов: наявності потужностей, п залучення іноземних інвестицій, залучення внутрішніх інвестицій, тих, що потребують державної підтримки;

сприяння розширенню взаємозв’язків між вітчизняними виробниками, з метою скорочення імпорту товарів, які можуть вироблятися в Україні;

розширення використання економічних інструментів для імпортерів, а саме: ліцензування імпорту, контроль за цінами;

проведення зоннування території країни та запровадження відповідних інвестиційних стимулів за результатами зонування;

допомога вітчизняним виробникам у формуванні кластерних мереж для налагодження конкурентоспроможних виробництв шляхом використання концесійних кредитних схем, пільгових кредитів тощо;

сприяння створенню лізингових компаній, що мають розширити попит на вітчизняну інвестиційну продукцію із орієнтацією на енергозберігаючі технології;

впровадження ефективної систему ринкового нагляду, яка на відміну від контролю за процесом виробництва та відповідністю всієї продукції вимогам державних стандартів щодо технічних параметрів продукції, як це є в Україні, була б сфокусована на управлінні ризиком, контролі за відповідністю готової продукції основним вимогам щодо її безпеки для життя та здоров‘я громадян та навколишнього середовища;

стимулювання інвестицій у виробництво сучасної побутової техніки;

допомога вітчизняним агропромисловим виробникам у створенні кластерів, орієнтованих на виробництва харчових продуктів, які мають бути вищими за якістю проти імпортних аналогів.

Завдання 5.4.1.2.: Посилення експортного потенціалу.

Основні заходи:

визначення місця України у світовому розподілі праці на довгострокову перспективу та пріоритетних позицій у виробництві окремих товарів і можливості розширення присутності вітчизняних виробників на окремих ринках;

посилення гнучкості реагування вітчизняних виробників на зовнішні шоки шляхом диверсифікації продуктів і ринків;

створення системи підтримки експорту, в першу чергу шляхом страхування експортних операцій та гарантування розрахунків за поставлені товари шляхом, створення Експортно-кредитного агентства з метою покращення конкурентних переваг українських виробників на світових ринках порівняно до виробників з інших країн, де такі механізми діють, проведення виставкової діяльності та широкої інформаційної підтримки експортерів; розробки та реалізації програми розвитку інфраструктури для експортерів (транспортування, послуг, пов’язаних з перевезенням, зберіганням, сертифікацією та контролем за якістю товарів тощо) з метою скорочення витрат на здійснення поставки товарів на зовнішні ринки;

гармонізація технічного регулювання до міжнародних стандартів, вказівок та рекомендацій з метою диверсифікації зовнішніх ринків збуту (див. цільовий індикатор “Диверсифікація географічної та товарної структури експорту”);

сприяння гармонізації національних стандартів з європейськими та розвитку інституту добровільної сертифікації виробництва через підвищення відповідальності бізнесу з метою модернізації моделей господарювання, що позитивно впливатиме на конкурентоспроможність вітчизняної продукції;

активізація діяльності торгово-економічних місій України закордоном;

інтенсифікація співпраці з ЄС в рамках підписання угоди про створення зони вільної торгівлі (за поглибленим сценарієм, але з врахуванням динамічних змін, пов’язаних зі світовою економічною кризою) з метою розширення доступу українських товарів на ринки країн об’єднання та збільшення інвестицій в Україну (див. цільовий індикатор “Просування за рамки партнерства до значного рівня інтеграції з ЄС”);

визначення слабких місць та загроз у розвитку торговельних відносин інших держав з Україною та розробка системи заходів по стабілізації ситуації у разі реалізації несприятливих сценаріїв з метою збереження вже існуючих ринків збуту української продукції та їх розширення в майбутньому.

Завдання 5.4.1.3.: Залучення високоефективних інвестицій.

Основні заходи:

створення податкових преференцій для інвестицій які спрямовуються в високі та енергоефективні технології;

запровадити з використанням доступних засобів податкового та адміністративного впливу безвідходний та економний режим функціонування виробництв із наданням відповідної підтримки для створення безвідходних технологій та розвитку суміжних виробництв з утилізації та знешкодження промислових (та побутових) відходів;

сприяння входженню в Україну інвесторів, що мають проекти налагодження виробництва товарів, що заміщуватимуть імпорт;

сприяння притоку екологічних інвестицій.

Завдання 5.4.1.4.: Державна підтримка науково-проектних розробок для вітчизняної індустрії.

Основні заходи

посилення відповідності в попиті на науково-прикладні розробки та їх пропозиції з боку вітчизняної науки;

участь держави у реалізації індустріальних програм в частині фінансування науково-прикладних розробок орієнтованих на створення нових поколінь техніки і технологій в таких напрямах як: інформаційні технології та системи зв’язку; авіа- та ракетно-космічні технології; технології спеціального призначення з освоєнням виробництва продукції цивільного та подвійного використання; функціональні і конструкційні матеріали та вироби з них; хіміко-фармацевтичні технології; медичні діагностичні системи, профілактичні та лікувальні засоби; екологічні технології; біотехнології;

здійснювати пряму державну фінансову підтримку інноваційних ініціатив підприємств щодо проведення ними власної дослідницької та інноваційної діяльності, допомоги у придбанні ліцензій та прогресивних технологій виробництва перспективної продукції, орієнтованої на задоволення потреб внутрішнього споживчого попиту, стимулювати виникненні «точок дотику» між науковими установами та виробничими підприємствами щодо прискорення втілення результатів НДДКР у виробництво;

забезпечити розвиток інститутів інноваційної інфраструктури, які сприяють нарощуванню технологічного потенціалу, зокрема технопарків, технополісів, бізнес-інкубаторів, наукоградів, науково-технологічних центрів, фондів венчурного інвестування, створення Національної ради з питань науки і технологій для вироблення технологічної політики і керівництва національними зусиллями у сфері технологічного розвитку;

переглянути умови фінансування науково-технічної і інноваційної діяльності, забезпечити встановлений законодавством України рівень фінансування науки і техніки та посилення контролю за результатами науково-дослідницьких робіт, виконаних за державний кошт;

розширення державних замовлень на розробку державними та недержавними дослідницькими установами інноваційної продукції, зокрема в рамках реалізації державних програм енергозбереження, інформатизації, екологізації, розвитку біо- та нанотехнологій, нових джерел енергії, нових безвідходних технологій виробництва та інших, що покликані забезпечити переструктуризацію та технічне переоснащення виробництва, випуск наукоємкої високотехнологічної продукції.

Завдання 5.4.1.5.: Державна підтримка інноваційних виробництв.

Основні заходи:

сприяння прискореному упровадженню нової техніки та технологій;

активно запроваджувати кластерну організацію промисловості в межах територіального устрою з числа малих та середніх підприємств;

запровадити практику вирощування усіма доступними засобами державної підтримки «національних чемпіонів» – вітчизняних лідерів виробництва, потужних інтегрованих компаній, здатних протистояти натиску іноземних ТНК;

усунути суперечності між процесом концентрації промислового капіталу і чинною антимонопольною політикою, враховуючи відкритість національного ринку та легкий доступ на нього іноземних виробників;

здійснити заходи (прямого та непрямого впливу) щодо стимулювання реструктуризації підприємств з метою посилення їх спеціалізації, концентрації ресурсів на найбільш перспективних напрямах діяльності, досягненні ефекту економії на масштабі виробництва;

здійснювати інформаційно-консалтингову роботу щодо широкого розповсюдження господарської взаємодії суб’єктів на основі аутсорсінгу та франчайзингу.