Правові засади справляння плати за землю

Згідно з Конституцією України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні й інші природні ресурси в межах території Украї­ни, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності україн­ського народу (ст. 13). Використання землі в Україні платне. Метою запровадження плати за землю є формування джерела коштів для фінансування заходів із раціонального використан­ня й охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкоду­вання втрат власників землі й землекористувачів, пов'язаних із господарюванням па угіддях гіршої якості, ведення земельно­го кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, про­ведення земельної реформи та розвитку інфраструктури насе­лених пунктів.

Плату за землю справляють у вигляді земельного податку або орендної плати (що визначається залежно від грошової оці­нки земель) відповідно до ЗУ «Про плату за землю» в редакції від 19.09.1996 р. № 378/96-ВР (зі змінами) (далі - Закон).

Платниками є власники землі та землекористувачі, в тому числі орендарі. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учас­ників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний пода­ток. Справляння останнього за земельні ділянки, надані в корис­тування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції,

ГлавіИб^МІШАНПІО^ 441

замінено розподілом виробленої продукції між державою іі ш вестором на умовах такої угоди.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляють орендну

плату.

Розмір земельного податку не залежить від результатів гос­подарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земе­льна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди. У такому разі суб'єктом плати за землю (платником) буде власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, зокрема орендар.

Ставки податку залежать від якості та розташування землі. Так, ставки земельного податку з 1 га сільськогосподарських угідь встановлюють у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей і пасовищ — 0,1; для багаторічних насаджень — 0,03. Такі ж ставки діють і в разі надання сільсько­господарських угідь у встановленому порядку за цільовим при­значенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони

належать.

Ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких встановлено, дорівнюють 1% цієї оцінки, за винятком земель­них ділянок, перелік яких визначено законом.

Ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено, встановлюються в таких розмірах'

Групи населених пунк­тів із чисельністю населення (тис. осіб)	Ставка по­датку (грн за і кв. м)	Коефіцієнт, що застосовується у міс­тах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення
до 0,2	0,075	—
від 0,2 до 1	0,105	—
від 1до 3	0,135	—
від 3 до 10	0,15	—
від 10 до 20	0,24	—
від 20 до 50	0,375	1,2
від 50 до 100	0,45	1,4
від 100 до 250	0,525	1,6
від 250 до 500	0,6	2,0
від 500 до 1000	0,75	2,5
від 1000 і більше	1,05	1 з,о

442 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

Слід звернути увагу, що в Україні поширена практика, коли ставки земельного податку коригуються поточними Законами про Державний бюджет. Це закріплює і ст. 7 Закону, яка перед­бачає застосування коефіцієнтів індексації, визначених поточ­ними Законами про Державний бюджет. Наприклад, у 2009 р. у населених пунктах, грошову оцінку земель яких не проведено, застосовують ставки земельного податку, збільшені в 3,1 разу — відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. №835-УІ (зі змінами). У разі придбання зе­мельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір по­датку розраховують від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої обчислюють розмір податку, не може бути меншою від ціни на земельну ділянку, зазначеної в угоді.

Ставки земельного податку на земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцерозта-шування земельної ділянки. Ці ставки не мають бути вищі ніж удвічі від середніх ставок податку з урахуванням установлених коефіцієнтів.

Якщо грошову оцінку земельних ділянок не проведено, се­редні ставки земельного податку застосовують у таких розмірах: у населених пунктах, зарахованих Кабінетом Міністрів України до курортних, до вищезазначених ставок земельного податку за­стосовують коефіцієнти: па південному узбережжі Автономної Республіки Крим — 3,0; на південпо-східпому узбережжі Авто­номної Республіки Крим — 2,5; на західному узбережжі Авто­номної Республіки Крим — 2,2; на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей — 2,0; у гірсь­ких та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей — 2,3, окрім населених пунктів, які ЗУ «Про статус гірських населених пунктів Украї­ни» зараховує до категорії гірських; на узбережжі Азовського моря і в інших курортних місцевостях — 1,5.

Податок на земельні ділянки, зайняті житловим фондом, ко­оперативними автостоянками для зберігання приватних транс­портних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-буді­вельними кооперативами, індивідуальними гаражами й дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сіль-

Глав а 16. ЗМІШАНІ ПОДАТ КИ В П ОДАТК ОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ 443

еькогосподарського виробництва, водного та лісового господар ства, які зайняті виробничими, культурно-побутовимп та гос­подарськими будівлями і спорудами, справляють у розмірі 3"<> суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч. 1 чи 2 ст. 7 Закону.

Податок на земельні ділянки, надані для потреб лісового го­сподарства, за винятком зайнятих виробничими, культурно-по­бутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляють як складову плати за використання лі­сових ресурсів, визначеної лісовим законодавством.

Податок на земельні ділянки на територіях та об'єктах приро­доохоронного, оздоровчого й рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівля­ми і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначен­ням цих об'єктів, справляють у п'ятикратному розмірі відповід­ного земельного податку, встановленого ч. 1 та 2 ст. 7 Закону.

При визначенні розміру податку па земельні ділянки, зайня­ті виробничими, культурно-побутовимп, господарськими будів­лями і спорудами, розташованими па територіях та об'єктах істо-рико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовують такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого ч. 1 та 2 ст. 7 Закону: міжнародного значення — 7,5; загальнодержавного зна­чення — 3,75; місцевого значення — 1,5.

Податок на частину площ земельних ділянок, наданих під­приємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогос­подарських угідь), що перевищують норми відведення, справля­ють у п'ятикратному розмірі.

Пільги. Закон передбачає ряд пільг щодо справляння подат­ку на землю.

Зокрема, на деякі види земель розмір податку зменшено. На­приклад, податок на земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення (окрім установлених винятків), справляють із розрахунку 5% грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Зменшення податку пе­редбачено і для земель лісового та водного фондів.

Окрім того, існує ряд категорій платників податку, що звіль­няються від його сплати. До них належать:

— заповідники, зокрема історико-культурні, національні при­родні парки, заказники (крім мисливських), регіональні лапд-

444 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

шафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні й зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садо­во-паркового мистецтва;

—вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних уста­нов і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

—органи державної влади й органи місцевого самоврядуван­ня, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які ціл­ком утримуються за рахунок бюджету (за винятком військо­вих формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби Украї­ни), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, цілком утримувані за кошти державного або місцевих бюджетів, санаторно-курортні й оздоровчі заклади громадських організа­цій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади Украї­ни, громадські організації інвалідів України тощо;

 

—вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здо­ров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, цілком утримувані за кошти державного або місцевих бюджетів¹;

—зареєстровані релігійні й благодійні організації, що не за­ймаються підприємницькою діяльністю;

—іювостворені фермерські господарства протягом трьох ро­ків, а і! трудопедостатніх населених пунктах— п'яти років від часу передачі їм земельної ділянки у власність тощо.

Порядок нарахування податку. Підставою для нарахуван­ня земельного податку є дані державного земельного кадастру,

¹ Стосовно таких категорій платників податку чинне законодавство вста­новлює додаткові кваліфікаційні критерії. Наприклад, Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 01.10.1998 р. № 289 затверджує Перелік спеціа­лізованих санаторіїв із реабілітації хворих, які відповідно до Закону звільнено від сплати земельного податку. З огляду на наявну судову практику Вищий Господарський Суд України видав відповідні Рекомендації Президії «Про деякі питання практики застосування статті 12 Закону України «Про плату за землю» щодо сплати земельного податку санаторіями» під 25.12.2002 р. №04-5/1491.

Уряд своїми актами визначає переліки платники), що належать до піль­гових категорій. Прикладом може бути Постанова Кабінету Міністрів Украї­ни «Про затвердження переліку закладів фізичної культури і спорту, спор­тивних баз олімпійської та параолімпійської підготовки, яким надаються пільги з плати за землю у 2005 році» від 21.12.2005 р. № 1246.

Глава 16. ЗМІШАНІ ПОДАТКИ В ПОД АТКОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ ________________ 445

а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у держав­ній або комунальній власності, — договір оренди такої ділянки. Юридичні особи—платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності самостійно обчислюють суму земельного податку й орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточ­ного року подають відповідному органу Державної податкової служби за місцерозташуванням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою централь­ним податковим органом, із розбивкою річної суми рівними частками за місяцями¹. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подавати щомісячні декларації.

Для громадян нарахування сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної й комунальної власності здійснюють органи Державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне пові­домлення про внесення платежу.

На земельну ділянку, на якій розташована будівля, що пере­буває у спільній власності кількох юридичних осіб або грома­дян, земельний податок нараховують кожному з них пропорцій­но їх частці у власності на будівлю. При цьому і власники землі, і землекористувачі сплачують земельний податок, а також оренд­ну плату за земельні ділянки державної та комунальної власнос­ті від дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Терміни сплати податку. Згідно зі ст. 17 Закону, податко­ве зобов'язання за земельним податком, а також за орендною платою за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачують рівними ча­стками власники та землекористувачі ділянок за місцерозташу­ванням ділянки за базовий податковий (звітний) період, який

¹ Зокрема, див.: Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довід­ки до уточненого Розрахунку та Порядку їх подання до органу державної податкової служби» (зі змінами) від 26.10.2001 р. №434, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.11.2001 р. за № 963/6154; І Іаказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декла­рації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності» під 20.12.2005 р. №588, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2005 р. за №1591/11871.

446 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом ЗО кален­
дарних днів після останнього календарного дня звітного (подат­
кового) місяця. *

Земельний податок, а також орендну плату за земельні ділян­ки державної й комунальної власності громадяни сплачують рів­ними частинами до 15 серпня і 15 листопада.

Разом із тим Закон передбачає, що надлишок сплачених сум податку підлягає поверненню платникові за його письмовою за­явою або на його бажання зараховується до сплати податку за наступний рік.

Відповідальність. Несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної й комунальної власності виробниками сільськогосподарської та рибної про­дукції й громадянами протягом року, іншими платниками — протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками. Плат­ники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують його не більш як за два попередніх роки.

Місцеві податки та збори

Місцеві податки й збори є частиною системи оподаткування держави та одним із атрибутів місцевого самоврядування. Від­носини щодо запровадження місцевих податків і зборів ґрунту­ються на нормах Конституції України і регулюються передусім ст. 15 ЗУ «Про систему оподаткування».

Європейська хартія про місцеве самоврядування розглядає місцеві податки і збори як необхідний атрибут, потребу і, пев­ною мірою, ознаку місцевого самоврядування. Питання місцево­го оподаткування як складової фінансової діяльності місцевого самоврядування знайшли відображення у таких документах, як Всесвітня декларація місцевого самоврядування, Європей­ська хартія міст, Європейська декларація прав міст, Декларація про принципи місцевого самоуправління в державах—учасни­цях СНД, Хартія українських міст.

У міжнародній фінансовій термінології місцеві податки і збо­ри визначено як локальні податки, що становлять основну стат­тю доходів місцевих бюджетів розвинених країн. Численність місцевих податків і зборів забезпечує універсальні можливості

Глава 16. З МІШАНІ ПОДА ТКИ В ПОДАТКОВІЙ СИС ТЕМІ У КРАЇНИ 447

ми користання їх у різних за потенціалом та умовами адміністра­тивно-територіальних утвореннях, що гарантує стабільність по­даткових надходжень. Так, унаслідок багатовікової еволюції у Західній Європі склалася розгалужена система місцевих подат­ків і зборів, ознакою якої є їх численність. Наприклад, у Бельгії запроваджено 100 місцевих податків і зборів, в Італії — 70, у Франції — понад 50. Особливістю місцевих податків і зборів є їх регресивність, коли їх частка відносно сукупного розміру дохо­ді в зменшується, якщо доходи зростають. Водночас деякі краї-11 и щодо головних місцевих податків застосовують прогресивні ставки оподаткування. Така ситуація склалася, скажімо, у Фін­ляндії, Норвегії, Іспанії, Швеції, Швейцарії при оподаткуванні особистого майна громадян.

Місцеве оподаткування є складовою системи оподаткування. Уся система фінансування виробничої й соціальної інфраструк­тури, підготовки й перепідготовки робочої сили, комупальпо-побутового обслуговування діє переважно через місцеві органи самоврядування¹. Саме тому місцеві податки нерідко відіграють визначальну роль із-поміж інших дохідних джерел місцевих бюджетів. Особливо високий показник формування за їх раху­нок комунальних доходів у США — до 70%, у Швеції — 61%, у Швейцарії — 46%, у Франції — 36%, в Іспанії — 31%. Проте існу­ють і країни з низькою питомою вагою місцевих податків у струк­турі відповідних бюджетів: Нідерланди — 5%, Греція — 2%, Угор­щина — 4%, Болгарія — 1%. В Україні в середньому цей показник становить 2%².

У нашій державі види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення визначає Декрет Кабінету Міні­стрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р. № 56-93 (зі змінами), що базується на положеннях ст. 15 ЗУ «Про систему оподаткування».

Згідно зі ст. 15 Закону, уповноваженими на встановлення місцевих податків і зборів є сільські, селищні та міські ради. Ви­няток — збір за проїзд територією прикордонних областей авто-

¹ Кофлан В. М. Правові аспекти місцевого оподаткування зарубіжних
країн/ В. М. Кофлан. — К.: НДІ фінансового прана ІІЛДІІС України, 2()0Г>.
С. 27.

² Наприклад, див.: Місцеві фінанси и Україні: праповг рсгу.і....... іапня.

К.: Дакор, 2007. - С. 168.

4 48 Модуль 3. ПРАВОВ Е РЕГУЛЮ ВА ННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТК ІВ

транспорту, що прямує за кордон. Його встановлюють обласні ради.

Органи місцевого самоврядування самостійно запроваджу­ють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів від­повідно до переліку та в межах установлених граничних розмі­рів ставок. У рамках своєї компетенції вони мають також право запроваджувати пільгові податкові ставки, скасовувати деякі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні кате­горії платників та надавати відстрочку щодо сплати місцевих податків та зборів. При цьому в обов'язковому порядку мають справлятися на території відповідної територіальної громади комунальний податок та збори за паркування автотранспор­ту, ринковий, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розташування об'єктів торгівлі та сфери послуг, із власників собак.

Законодавство встановлює загальні правові засади справ­ляння місцевих податків і зборів. Серед них два податки — з рек­лами та комунальний і 12 місцевих зборів.

Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встанов­лення й розміщення реклами. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про рек­ламу» від 03.07.1996р., реклама— це спеціальна інформація щодо осіб або продукції, яка поширюється у будь-якій формі або в будь-який спосіб із метою прямого чи опосередкованого отри маї 11 ія прибутку¹.

Платниками податку з реклами є юридичні особи та грома­дяни. Його сплачують з усіх нидів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою з допомогою за­собів масової інформації— преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті й в інших місцях. Граничний розмір податку з реклами не може переви­щувати 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової рекла­ми та 0,5% за розміщення реклами на тривалий час. Оплату здій­снюють за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг) або з особистих коштів.

Податок із реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення чи розміщення реклами. Його отримують реклам-

' ЗУ «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР // Відомості Всрхон-іюї Ради України (ВВР). - 1996. - № 39. Ст. 181 (зі змінами).

Глава 16. ЗМІШ АНІ ПОДАТКИ В ПОДАТКОВІЙ СИСТЕМІ УК РАЇНИ 449

НІ агентства при розрахунках із рекламодавцями та при оформ­ленні розрахункових документів і вписують цей податок до них окремим рядком. У Положенні про рекламу визначено, що рек­ламні агентства — це юридичні та фізичні особи, які виготовля­ють рекламу за заявками рекламодавців або розміщують зазна­чену рекламу на рекламних носіях.

Комунальний податок справляють з юридичних осіб, окрім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сіль­ськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не може перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого, виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів гро­мадян. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях. Джере­ло сплати — прибуток (дохід), що залишається в розпорядженні юридичних осіб. Від сплати податку звільнено сільськогоспо­дарських товаровиробників—платників фіксованого сільсько­господарського податку.

Платниками місцевих зборів можуть бути як фізичні, так і юридичні особи залежно від об'єкта оподаткування.

Збір за паркування автотранспорту сплачують юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі у спеціально облад­наних або відведених для цього місцях. Об'єкт — година парку­вання автотранспорту. Граничний розмір ставки — 3% мінімаль­ної заробітної плати в спеціально обладнаних і 1% у віддалених місцях. Збір сплачують водії на місці паркування. Джерело спла­ти — собівартість продукції (робіт, послуг) або особисті кошти платника.

Ринковий збір — це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сіль­ськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Об'єкт — торгове місце (на ринках, у павільйонах, на площад­ках, з автомашин, візків). Джерело сплати — собівартість продук­ції чи особисті кошти. Згідно зі ст. З Указу Президента Украї­ни «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» від 28.06.1999 р. № 761/99, ринковий збір справляють за кожен день торгівлі. Ставку збору встановлюють у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізич­них осіб і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян для юридичних осіб за кожне місце. Термін сплати — до

?9-219

450 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

початку реалізації продукції, а термін перерахування збору до бюджету визначає рішення місцевого органу самоврядування.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачують за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квар­тири. Граничний розмір цього збору не може перевищувати 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформ­лення ордера на квартиру. Збір сплачують через установи бан­ків до одержання ордера і перераховують до бюджету місцевого самоврядування. Документом про сплату збору є квитанція, ви­дана установою банку. Надходження збору за видачу ордера на квартиру обліковують органи з обліку та розподілу житла. Дже­рело сплати — особисті кошти отримувача ордера.

Платниками збору з власників собак є громадяни—влас­ники собак (окрім службових), які проживають у будинках дер­жавного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах. Цей збір справляють щороку. Його граничний роз­мір за кожну собаку не може перевищувати 10% неоподатко­вуваного мінімуму доходів громадян на час нарахування збору. Збір стягують органи житлово-комунального господарства. Дже­рело сплати — особисті кошти платників.

Платниками курортного збору є громадяни, які прибува­ють до курортної місцевості. Граничний його розмір не може перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів гро­мадян.

Курортний збір справляють із платників за місцем їх тимча­сового проживання. З осіб, які прибули до курортної місцевості, його стягують не пізніше як у триденний термін від дня прибут­тя. Податковими агентами є: адміністрація готелю та інших уста­нов готельного типу під час реєстрації прибулих; квартирно-по­середницькі організації при направленні осіб (окрім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і організацій) на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам на праві власності. З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без направлення квартирно-посередницьких організа­цій, а також з осіб, які проживають у наметах, автомашинах то­що (за винятком тих, що здійснюють подорож за маршрутними книжками), курортний збір справляють у порядку, визначеному місцевими радами.

Від сплати курортного збору звільняються: діти віком до 16 років; інваліди та особи, що їх супроводжують; учасники Ве-

ГЛШ 16. ЗМІШАНІ ПОДАТКИ В ПОДАТКОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ 451

дикої Вітчизняної війни; воїни-інтернаціоналісти; учасники лік-нідацїї наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростан­ції; особи, які прибули за путівками та курсівками до санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, зокрема містечок та баз від­починку; особи, які прибули до курортної місцевості у службо­ве відрядження, на навчання, постійне проживання, до батьків та близьких родичів; особи, які прибули за плановими туристич­ними маршрутами туристично-екскурсійних установ і органі­зацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книж­ками; чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Збір за участь у перегонах на іподромі справляють з юри­дичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змаган­ня комерційного характеру. Граничний розмір збору за кожного коня не може перевищувати трьох неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян. Збір справляє адміністрація іподромів до початку змагань. Сплачується за рахунок прибутку (доходу) платників.

Збір за виграш на перегонах справляє адміністрація іподро­мів з осіб, які виграли у грі на тоталізаторі па іподромі, під час видачі їм виграшу. Його граничний розмір не може перевищува­ти 6% суми виграшу. Сплачується за рахунок прибутку (дохо­ду) платників.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, справляють у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Його граничний розмір не може пере­вищувати 5% суми цієї надбавки. Збір адміністрація іподромів справляє з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у ній. Сплачується за рахунок прибутку (доходу) платників.

Збір за право на використання місцевої символіки справ­ляють із юридичних осіб і громадян, які використовують цю сим­воліку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видають від­повідні органи місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору з юридичних осіб не може переви­щувати 0,1% вартості виготовленої продукції, викопаних робіт, наданих послуг із використанням місцевої символіки; з грома­дян, які займаються підприємницькою діяльністю, п'яти не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян.

452 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять комерційні кіно- й телеорганізації, зокрема організації з інозем­ними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйом ки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо). Граничний розмір цього збору не може перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених за­ходів. Його сплачують за рахунок прибутку кіно- й телеоргані-зацій.

Платниками збору за проведення місцевих аукціонів, кон­курсного розпродажу і лотерей є юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл гта проведення таких заходів. Об'єктом збору с вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпро­дажу товарів, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея. Граничний розмір збору не може переви­щувати 0,1% вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурс­ного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається ло­терея.

Цей вид збору справляють за три дні до проведення зазначе­них заходів, під час одержання дозволу на випуск лотереї. Гра­ничний розмір збору з кожного учасника не може перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Джерело сплати— прибуток (дохід), що залишається у розпорядженні юридичних осіб і громадян.

Збір за проїзд територією прикордонних областей ав­тотранспорту, що прямує за кордон, справляють з юридичних осіб та громадян України у розмірі до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян залежно від марки і потужності авто­мобілів, а з юридичних осіб та громадян інших держав, у тому числі і суб'єктів колишнього СРСР, — у розмірі від 5 до 50 дола­рів США. Збір не стягують за проїзд автотранспорту, що здій­снює перевезення за кордон: вантажів за державним замовлен­ням і державним контрактом; громадян України, що їдуть у службові відрядження; спортсменів, котрі прямують на міжна­родні змагання; громадян, які від'їжджають у порядку культурно­го обміну, на лікування, оздоровлення (дітей) та за телеграмою на похорон близьких родичів. Сплату здійснюють за рахунок прибутку юридичних осіб.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі — це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціаль-

нії 16. ЗМІШАНІ ПОДАТКИ В ПОДАТКОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ 453

ИО відведених для цього місцях. Збір справляють з юридичних ІН'ІС» І громадян, які реалізують сільськогосподарську, промисло­ву продукцію й інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розташування та виду продукції. Гранич­ний розмір збору не може перевищувати 20 неоподатковуваних Мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійсню­ють торгівлю в спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за день — за од­норазову торгівлю. Збір за видачу дозволу на торгівлю справля­ють уповноважені організації, яким надано таке право.

відповідно до чинного законодавства відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих подат­ків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладено на платників. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здій­снюють державні податкові інспекції. Ці платежі сплачують за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні юридич­них осіб, або особистих коштів громадян.

Питання для самоконтролю

1. Які податки належать до змішаних і що є критерієм прина­лежності їх до цієї категорії?

2. Хто є платниками податку з власників транспортних засо­бів?

3. Яким чином розподіляються кошти, що надходять від спла­ти податку з власників транспортних засобів?

4. Чи є різниця між суб'єктом оподаткування та платником податку на землю?

5. Які пільги встановлено за справляння податку на землю?

6. Якими є порядок нарахування та терміни сплати земельно­го податку?

7. Яку роль у податкових системах відіграють місцеві податки?

8. Які місцеві податки і збори справляють в Україні?

9. До юрисдикції яких органів належить установлення і спра­вляння місцевих податків та зборів?

10. Які місцеві збори є обов'язковими для запровадженії» на території відповідних місцевих громад?

Глава 13. ПОДАТКОВЕ ПРАВО ТА ПОДАТКОВІ ПР АВОВІДНОС ИНИ 411

говорів (угод) є обов'язковими для виконання сторонами, що їх уклали та ратифікували в установленому національним законо­давством порядку.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття та особливості податкового права як ін­ституту фінансового.

2. Чи має податкове право систему і що є її складовими?

3. Які податково-правові принципи і в чому їх суть?

4. Які ознаки мають норми податкового права?

5. Розкрийте зміст та охарактеризуйте особливості податко­вих правовідносин.

6. Назвіть суб'єкти податкових правовідносин?

7. Які джерела податкового права існують?

8. Витлумачте поняття «податкове законодавство».

9. Що таке податковий закон?

 

10. Які елементи податкового закону? Дайте їх загальну харак­теристику.

11. Що розуміють під поняттям «міжнародне податкове право»?

12. Назвіть джерела міжнародного податкового права.

13. Які існують принципи міжнародного податкового права? У чому полягає їх суть?

Глава 17