Грошовий обіг та грошова система України. Грошова реформа

Однією з невід'ємних складових публічної фінансової діяль­ності є діяльність у сфері організації та регулювання грошового обігу в державі, формування грошової системи, визначення пра­вового режиму національної валюти, проведення грошових ре­форм тощо.

Грошовий обіг — це рух грошових коштів у процесі обслу­говування економіки й соціальної сфери життя суспільства. У фаховій літературі грошовий обіг розглядають як сукупність платежів, сукупність рухів грошової форми вартості у вигляді готівки і безготівкових розрахунків у процесі відтворення (ви­робництва, розподілу, обміну і споживання); як обіг законних платіжних засобів (банкнот, розмінної монети), що обслугову­ють потреби економіки; як постійний рух коштів, який охоплює сферу випуску (емісії) грошей НБУ та передачі їх у каси банків, а також подальше переміщення грошей у каси підприємств, уста­нов, організацій, розрахунки з населенням, здійснення ним пла­тежів і внесків зі зворотним рухом до НБУ.

Гла ва 24. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ... ________________ 651

Грошовий обіг є частиною грошового обороту (тобто сукуп­ності всіх грошових платежів у державі) й пов'язаний із обслу­говуванням підприємств і організацій, фінансово-кредитних ін­ститутів та населення, де гроші викопують функцію засобу обігу й засобу платежу, тобто відбувається рух готівки.

Загалом грошовий оборот умовно поділяють на гри сектори: гро­шового обігу, фінансовий, кредитний. При цьому сектор грошового обігу характеризується еквівалентним, але безповоротним рухом гро­шей від споживача до виробника. В основі грошового обігу лежить безупинний рух грошей — готівкових і безготівкових. Фінансовий сектор охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний і нееквівалентний характер створення та використання грошових ко­штів. Кредитний сектор відповідає тим економічним відносинам, у яких перерозподіл грошей між суб'єктами господарювання здійсню­ється на нееквівалентній, але поворотній платній основі¹.

Залежно від форми грошей, у якій відбувається грошовий обо­рот, його поділяють на готівковий та безготівковий. Структура гро­шового обороту країв із розвиненою економікою складається при­близно на 75% із безготівкових розрахунків, па 20% із вексельних та бартерних операцій, па 5% із готівкового обігу.

Регулювання грошового обігу належить до однієї з функцій центрального банку. Унаслідок використання грошей суб'єкта­ми господарювання, домашніми господарствами й населенням загалом випущені НБУ фінансові ресурси знову повертаються до центробанку, за винятком тієї частини, що залишається на руках у населення. НБУ регламентує і щороку планує показни­ки обігу грошових коштів: а) загальний обсяг грошової маси; б) загальні обсяги грошового обігу; в) грошові доходи й видатки населення (кількість, структура та ін.); г) обіг грошей через каси банків; ґ) величину і структуру обороту коштів через каси під­приємств, установ, організацій. Для планування і регулювання грошового обігу, яким у НБУ займається Департамент економіч­ного аналізу, досліджень і прогнозування, мають значення ана­ліз і прогнози економічної ситуації в країні.

¹ Зазначені питання порушуються, здебільшого, в економічних працях. Наприклад, див.: Гроші, банки та кредит/ За ред. 15../І. Луціва. — Львів: ЛБК НБУ, 1998. — 258 с; Сенчагов В. К. Фипансьі, дспсжпое обращепие и кре­дит / В. К. Сенчагов, А. И. Архипов и др. М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. - 538 с.

652

Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

Глава 24. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ...

 

Саме центробанк бере активну участь у формуванні й під­триманні стабільності грошової системи держави — держав­но-правової форми організації грошового обігу, що історич­но склалася в країні та закріплена на законодавчому рівні.

Зміст грошової системи становить внутрішню організаційно-правову форму грошового обороту¹.

До складу грошової системи входять такі елементи, як гро­шова одиниця, масштаб цін, види грошей, емісійна система, апа­рат регулювання грошового обігу. її складовою є й національна валютна система. Існують такі основні елементи грошової систе­ми: 1) функціональні (грошова одиниця, масштаб цін, види дер­жавних грошових знаків, які мають статус єдиного законного засобу платежу на території держави); 2) організаційні (органі­зація готівкового обігу, сукупність державних органів, що здій­снюють управління грошовим оборотом).

Установлені державою форми організації грошового обігу країни утворюють грошову систему України, яка ґрунтується на ряді базових положень, закріплених Конституцією України та ЗУ «Про Національний банк України», а саме:

—грошовою одиницею України є гривня, що дорівнює 100 ко­пійкам;

—випуск та обіг на території України інших грошових оди­ниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу за­боронені;

—офіційне співвідношення між гривнею та золотом або ін­шими дорогоцінними металами не встановлюється;

—виключне право введення в обіг (емісії) гривні й розмінної монети, організації їх обігу та вилучення з обігу належить НБУ;

—готівка перебуває в обігу у вигляді грошових знаків — банк­нот (паперових) і монет (металевих);

—загальна сума введених в обіг банкнот і монет зазначаєть­ся в рахунках НБУ як його пасив;

—банкноти і монети с безумовними зобов'язаннями НБУ і забезпечуються всіма його активами;

—гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єди­ним законним платіжним засобом на території України, прийма­ється усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких

обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Інституційнерегулювання грошових відносин у межах чинної в тій чи тій країні грошової системи є однією з головних функ­цій держави¹.

Держава в особі центрального банку здійснює загальне регу­лювання, управління, контроль і провадить грошово-кредитну політику. Зокрема, з метою організації й регулювання готівково­го грошового обігу ЗУ «Про Національний банк України» упов­новажив НБУ: 1) виготовляти та зберігати банкноти й монети; 2) створювати резервні фонди банкнот і монет; 3) установлюва­ти номінали, системи захисту, платіжні ознаки та дизайн гро­шових знаків; 4) запроваджувати порядок заміни пошкоджених банкнот і монет; 5) вводити правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки; 6) визначати порядок ведення касових операцій для банків, інших фінансових уста­нов, підприємств і організацій (ст. АА).

Стабільність національної грошової одиниці І Іацбапк забез­печує, маючи певні, встановлені законодавством, повноважен­ня, зокрема в сфері регулювання готівкового обігу.

Емісійну систему розглядають як законодавчо встановле­ний порядок випуску в обіг грошових знаків; вона є складовою грошової системи. Регулювання емісійної системи забезпечу­ють операції на відкритому ринку, зміни норм обов'язкових ре­зервів, відсоткових ставок та інші інструменти грошово-кредит­ної політики.

НБУ встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют і оприлюднює його. Для регулювання курсу гривні до інозем­них валют Нацбанк використовує золотовалютний резерв, ку­пує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінан­сування й застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу.

До повноважень НБУ належить також вилучення зношених, пошкоджених, фальшивих та підроблених грошових знаків.

Поширюються повноваження НБУ і на безготівкову сферу, на створення резервних фондів банкнот і монет, застосування

 

¹ Общая теория денеги кредита / ігод ред. Е. Ф. Жукова. — М.: ЮНИТИ, 2000. - С. 24.

¹ Фінансове право України: Навч. іюсіб. /:іа:іаг. ред. Л. К. Воронової. — К.: Правова єдність, 2009. — С. 323.

Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

Глава 24. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ...

 

методів грошово-кредитної політики, провадження валютної по­літики тощо.

Разом із тим визначення національної валюти, з якою пра­цює центральний банк, належить до прерогативи регулювання нормами Конституції України. Відповідно до положень ст. 99 Основного закону, з 2 по 16 вересня 1996 р. в державі було про­ведено грошову реформу, внаслідок якої відбулася деномі­нація грошової одиниці. Реформу здійснили на підставі Ука­зу Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996 р. № 762/96. На його виконання Державна комісія з проведення грошової реформи в Україні прийняла рішення «Про заходи щодо підготовки проведення грошової реформи» № 1/96, в якому визначила порядок утворення на місцях комі­сій з проведення грошової реформи. Було сформовано систему органів, покликаних сприяти введенню нової національної ва­люти України, й передбачено перелік заходів, що їх потрібно було здійснити з цією метою, затверджено відповідні інструкції й форми документів.

Зазначене рішення можна розглядати як форму реалізації по­ложень ст. 99 Конституції України. Разом із вищезазначеним Ука­зом воно стало комплексним правовим регулятором, що оформив суспільні відносини з організації й функціонування грошового обігу в Україні. Цим рішенням було затверджено розроблену НБУ Інструк­цію про порядок обміну українських карбованців на гривні в пунктах обміну і на підприємствах, установах і організаціях. Паралельно НБУ видав постанову Правління від 22.08.1996 р. № 219, якою затвердив Порядок складання і подання оперативної статистичної та бухгалтер­ської звітності про хід грошової реформи й обміну карбованців на гривні. Було встановлено щоденне подання статистичної звітності про касові обороти банків та про стан обміну карбованців на гривні, а також одноразово — про переоцінку заощаджень громадян та інші операції. Пункти обміну карбованців на гривні створювалися упов­новаженими комерційними банками, до яких насамперед належали «Аваль», «Україна», «ІІроміпвестбанк», Укрсоцбанк, Ощадбанк, Укр-ексімбанк та ін., які мали належним чином обладнані сховища, а та­кож широку мережу установ і філій.

Унаслідок проведення грошової реформи держава отримала нову грошову одиницю — гривню. Гривня (від давньоукр. грив­на — жіноча прикраса з дорогоцінного металу — нашийний об­руч) — грошова одиниця України, визначена ст. 99 Конституції

України. Гривня є законним платіжним засобом, що його при­ймають усі юридичні та фізичні особи без будь-яких обмежені. на території країни для проведення грошових трансфертів та здійснення розрахунків у готівковому й безготівковому вигляді. Забезпечення стабільності гривні є основною функцією II15У (ч. 2 ст. 99 Конституції України, ЗУ «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р.).

Банкноти гривні зразка 1992 р. номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20 гривень було виготовлено на спеціальному білому папері, що не флуоресціює в ультрафіолетових променях, зі світлим водяним зна­ком, розташованим по всій банкноті у вигляді тризуба. Банкноти вар­тістю 1 гривня (зразків 1994 і 1995 рр.), 2, 5,10, 20 гривень (випуску 1997 р.) та 50 і 100 гривень мали багатотоновий фіксований водяний знак у вигляді портрета, який повторює портрет, надрукований на лицьовому боці банкноти й видимий, якщо розглядати її проти світла.

На лицьовому боці всіх банкнот були зображені портрети видат­них діячів історії та літератури України, номінали банкнот літера­ми та цифрами, написи «Україна* або «Україна І Іаціопалмпп'і банк України». На банкнотах номіналом 1 гривни (1994 р.), 50 і 100 гри­вень були нумерація і підпис Голови І Іпціопалі.ного банку України, а на банкноті 1 гривня і рік ЇЇ випуску. Па зворотному боці банкнот було зображено історико-архітектурпі пам'ятки України, літерами та в чотирьох кутах цифрами було вказано номінал банкноти. Банкноти містили ряд інших захисних характеристик.

Із 2004 р. в обіг поступово вводили банкноти зазначених номіна­лів із новим дизайном та підвищеним ступенем захисту. З'явилася й купюра номіналом у 500 гривень¹.

Випуск в обіг нової національної валюти здійснювався шляхом проведення обміну населенню українських карбованців на гривні, а також виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, допомог, інших гро­шових виплат населенню лише в гривнях. Унаслідок обміну україн­ських карбованців (купонів) на гривні було змінено чинний масштаб цін. У ході проведення реформи діяв єдиний порядок обміну грошо­вих купюр. Упродовж двох тижнів старі грошові знаки було вилуче­но з обігу та обміняно без будь-яких обмежень у пропорції 100000:1. Відповідно до цього було змінено ціни всіх товарів і послуг, розміри тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій, ціни платних зобов'я-

¹ Дорофєєва Н. В. З історії грошей України / 11. В. Дорофссва, 3. М. Ко-маринська. — Л.: Львівський банківський інститут 111»У, 2000.— 148 с; Ющенко В. Історія української гривні / В. Ющенко, В. І Іапчснко. — К., 1997. — 288 с.

Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

Глава 24. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ...

 

зань тощо. Всі операції з перерахування на гривню у безготівковому обігу було здійснено першого ж дня реформи.

Проведення грошової реформи базувалося на принципах цілко­витої прозорості і неконфіскаційності. Крім того, відбулася стабілі­зація курсу гривні до іноземних валют. Зокрема, у період реформи та перші 20 днів після неї курс гривні до долара США зберігався на од­ному рівні — 176 гривень за 100 доларів США, що відповідало курсу, який склався у карбованцях напередодні грошової реформи до кінця 1996 р. Реальний курс гривні до долара США незначно зростав.

У результаті проведення в Україні грошової реформи вда­лося поліпшити стан фінансово-грошової системи¹. Відбулося зниження темпів зростання готівки в обігу, знизилася її питома маса (із 45% на 01.08.1996 р. до 43% на 01.01.1997 р.). Прискоре­ними темпами зростали вклади й депозити населення у комер­ційних банках (з 1 серпня по 1 листопада обсяги вкладів збіль­шилися на 101 мли гривень (15%) і досягли 785 млн гривень). Реформа сприяла активнішому надходженню платежів від насе­лення за комунальні та інші послуги, збільшенню реалізації то­варів.

У свою чергу, створена загальноєвропейська грошова система, яка базується на євро, стала результатом консолідованого волевияв­лення країн—учасниць Європейських Співтовариств.

Євро (Еиго, ЕІШ) — єдина валюта держав—членів ЄС, яка стала законним засобом платежу з 01.01.1999 р. 1 євро =100 євроцентів. Сім країн Європи — Австрія, Бельгія, Ірландія, Люксембург, Нідерланди, ФРН та Франція — вирішили відмовитися від своїх національних валют та перейти на євро з 01.01.1999 р. Перший етап передбачав обіг євро в системі міжбанківського сегмента, потім, із середини 2002 р., національні валюти мали замінити в усіх розрахунках. З 01.03.2002 р. готівковий і безготівковий євро замінив національні валюти ряду країн ЄС, а саме: бельгійські франки, німецькі марки, грецькі драхми, іспанські пезети, французькі франки, ірландські фунти, італійські лі­ри, люксембурзькі франки, голландські гульдени, австрійські шилін­ги, португальські ескудо, фінські марки, словенські толари (останні з 01.01.2007 р.).

Відповідно до встановленої Договором про Європейський Союз компетенції Європейський центральний банк відповідає за грошову емісію й за управління Європейською системою центральних банків.

¹ Алісов Є. О. Теоретичні проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні / Є. О. Алісов. - Харків: ФОЛІО, 2004. - С. 78.