Порядок організації безготівкових розрахунків в Україні

Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, здій­снювані між фізичними та юридичними особами за посеред­ництва фінансової установи (банку або небанківської фі­нансової установи) без участі готівкових грошей шляхом перерахування грошових коштів з рахунку платника на ра­хунок отримувача. Розрахунковим центром є банк.

Здійснення безготівкових розрахунків спрямоване па при­скорення виконання зобов'язань у грошовій формі та оборот­ності грошової маси, на скорочення обігу готівкових коштів і зниження витрат на їх оберненість. В Україні безготівкові роз­рахунки здійснюють через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки і які є учасниками платіжних

¹ Поняття та особливості застосування режиму банківської 'таємниці ви­кладено в теоретичних працях із фінансового або банківського права. На­приклад, див.: Гетьманцев Д. О. Правовпіі режим банківської таємниці /за законодавством України/ Д. О. Гетьманцев. К.: Днзайп-центр «Сова», 2005. - 234 с.

678 _____________ Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

систем, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено фор­мою використовуваного безготівкового розрахунку.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні регулюють, насамперед, Цивільний та Господарський кодекси України, ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Украї­ні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІП (зі змінами), «Про Національ­ний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-ХІУ (зі змінами), «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-ІП (зі змінами), Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 (зі змінами).

Відповідно до ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», безготівкові розрахунки проводять на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інстру­менти платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові й кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банків­ській практиці. Перелік цих платіжних документів як форм без­готівкових розрахунків міститься у ст. 347 Господарського ко­дексу України.

Стаття 4 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» закріплює форми та види безготівкових розрахунків. Під формою розуміють готівкову або безготівкову форму, а ви­ди розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх підставі гюрмативно-правовими актами НБУ.

У ст. 7 ЗУ «Про Національний банк України» закріплено, що НБУ визначає форми платежів. Нацбанк установлює прави­ла, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій і розрахунків. За­гальний термін банківських розрахунків не повинен перевищу­вати трьох операційних днів у межах України.

До платіжних інструментів, що їх використовують при безго­тівкових розрахунках, чинне законодавство зараховує: платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розра­хункові чеки; меморіальні ордери; акредитиви. Для здійснення безготівкових розрахунків клієнти банків самостійно обирають

 

Глава 24. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ...

платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і за­значають їх під час укладення договорів.

Платіжне доручення — розрахунковий документ, який міс­тить письмове доручення платника банку, що обслуговує його, про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її пере­рахування на рахунок отримувача. Платіжне доручення плат­ник оформляє за встановленою формою згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та подає в банк, що обслуговує його, щонайменше в двох примірниках. Платник має право зазначати у платіжному дорученні дату валютування, яка не може перевищувати 10 календарних днів після складан­ня платіжного доручення (день складання не враховують). Банк платника не приймає платіжного доручення, якщо визначена в ньому дата валютування перевищує 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Банк отримувача до настання дати валютування, зазначеної і) електронному розрахунковому документі, зараховує переказа­ні кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робо­чого дня згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідом­ляє отримувача про надходження па його адресу коштів та дату їх валютування. Банк, який обслуговує отримувача, зобов'яза­ний зарахувати кошти на рахунок отримувача па початок опера­ційного дня, визначеного датою валютування.

Платіжні доручення застосовують у розрахунках за товарни­ми і нетоварними платежами.

Фізичні особи використовують платіжні доручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних та вкладних (депозит­них) рахунків згідно зі встановленим законодавством режимом використання цих рахунків.

Платіжне доручення па перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, відкриті в установах банків, грошові чеки на отримання заробітної плати платник може пода­ти в банк лише разом із платіжними дорученнями на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати праців­ників, та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюдже­ту і зборів до державних цільових фондів або разом із докумен­тальним підтвердженням їх сплати, здійсненої раніше.

Платіжна вимога-доручення розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

680 _____________ Модуль 4. ГР О ШОВИЙ ОБ І Г ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

нижньої — доручення платника банку, що обслуговує його, про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та пере­рахування її на рахунок отримувача. Платіжні вимоги-доручення можуть застосовувати всі учасники безготівкових розрахунків. Верхню частину вимоги-доручення отримувач коштів оформляє за встановленою формою згідно із вимогами до заповнення рек­візитів розрахункових документів і передає безпосередньо плат­никові не менше ніж у двох примірниках. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу та яку зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника про­тягом 20 календарних днів від дати оформлення її отримувачем. Платіжну вимогу-доручення повертають без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму, що є в нього на ра­хунку.

Розрахунковий чек — розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахун­ку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Роз­рахункові чеки використовують у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб із метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послу­ги). Розрахункові чеки застосовують тільки для безготівкових перерахувань із рахунку чекодавця на рахунок отримувача кош­тів; вони не підлягають сплаті готівкою. Виняток становить мо­жливість фізичних осіб обмінювати розрахунковий чек на готів­ку або отримувати решту із суми розрахункового чека готівкою (але не більше 20% суми цього чека).

Розрахунковий чек обов'язково має містити всі реквізити, передбачені для його форми Інструкцією НБУ № 22, і заповню­ється від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору) або з використанням технічних засобів (місяць видачі та суму розрахункового чека слід писати словами). Вносити в розра­хунковий чек виправлення та використовувати замість підпису факсиміле не дозволяється. Розрахунковий чек, заповнений із порушенням цих правил, вважають недійсним і без виконання повертають банку чекодавця в установленому порядку.

 

Глава 24. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ...

Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являють до опла­ти в банк чекодержате./ія протягом 10 календарних днів (день виписки розрахункового чека не враховують). Розрахунковий чек чекодержатель приймає до оплати безпосередньо від чеко­давця, па ім'я якого оформлено документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, падання йому послуг).

Власнику заборонено передавати розрахунковий чек (чеко­ву книжку) будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а юридичним особам — підписувати незаповнені бланки розра­хункового чека і проставляти на них відбиток печатки. За ба­жанням фізичної особи розрахунковий чек можна виписувати на ім'я іншої особи, яка стає в цьому разі його власником. Розра­хункові чеки на пред'явника не видають.

Акредитив — договір, що містить зобов'язання банку-емі-тента, за яким він за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний викопати платіж па користь бепсфі-ціара або доручає іншому банку (виконавцю) здійснити цей пла­тіж. Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачено в договорі міжбенефіціаром і заявником акредити­ва, й вони не мають суперечити чинному законодавству, в тому числі нормативно-правовим актам НБУ. Якщо це передбачено в тексті договору, розрахунки за акредитивами регулюються Уні­фікованими правилами та звичаями для документарних акреди­тивів у редакції 1993 р. (публікація Міжнародної торгової пала­ти № 500 у частині, що не суперечить чинному законодавству, в тому числі нормативно-правовим актам НБУ).

За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони ма­ють справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бу­ти пов'язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів: покри­тий (акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бро­нюють кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або в банку-виконавці), непокритий (акредитив, оплату за яким у разі тимчасової відсутності коштів па рахунку платника гарантовано банком-емітентом за рахунок банківсько­го кредиту). Акредитив може бути відкличним або безвідклич­ним, що зазначається на кожному акредитиві. За відсутності та­кої позначки акредитив вважають безвідкличним.

682 Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву на акредитив за встановленою формою не менше ніж у трьох примірниках, а в разі відкриття покритого акредитива — відповідні платіжні доручення. Акредитив має містити лише ті умови, які банк може перевірити документально. Реквізити, пе­редбачені формою заяви, є обов'язковими, і тому за відсутності одного з них акредитив не відкривають і заяву повертають заяв­нику без виконання. Акредитив вважають відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення про відкриття й умови акредитива бе-нефіціару.

Меморіальний ордер — розрахунковий документ, який скла­дають за ініціативою банку для оформлення операцій зі списан­ня коштів з рахунку платника, внутрішньобанківських операцій відповідно до нормативно-правових актів НБУ.

Платіжна картка — це спеціальний платіжний засіб, що має вигляд емітованої в установленому законодавством поряд­ку пластикової чи іншої картки, яку використовують для ініцію­вання переказу грошей із рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перера­хування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отри­мання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених бан­ків та через банківські автомати, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Вид платіжної картки, емітованої членом платіжної систе­ми, тип носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікро­схема тощо), реквізити, нанесені на неї у графічному вигляді, визначає платіжна організація відповідної платіжної системи, в якій ця картка застосовується, з урахуванням вимог, установле­них відповідними державними стандартами України та міжна­родними стандартами, прийнятими Міжнародною організацією зі стандартизації (ІЗО). Правовідносини, що виникають у зв'яз­ку з емісією платіжних карток, здійсненням операцій із їх засто­суванням, а також із проведенням розрахунків за названими операціями в межах України, регулює як чинне законодавство країни (зокрема, Положення про порядок емісії платіжних кар­ток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене поста­новою Правління НБУ від 19.04.2005 р. № 137 (зі змінами)), ін­ші законодавчі акти України, так і правила платіжних систем і

 

Глава 24. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ...

договори, що їх укладають між собою учасники платіжних си­стем.

Терміни проведення переказу за допомогою платіжних кар­ток визначають правила платіжної системи та договори, що їх укладають між собою члени й учасники платіжної системи. При цьому термін міжбанківського переказу, здійснюваного па під­ставі клірингових вимог, не перевищує трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ проводять у термін, установле­ний внутрішніми нормативними актами банку, при цьому він не може перевищувати двох операційних днів.

Законодавство передбачає кілька видів платіжних карток. Зокрема, фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, емітент надає особисті платіжні картки, а юридич­ним і фізичним особам-підприємцям — корпоративні платіж­ні картки. У разі застосування дебетової схеми обслуговування клієнтам відкривають окремі картрахупки, які ведуть у режимі поточних рахунків з урахуванням обмежені,, установлених зако­нодавством. Уразі застосування кредитної схеми клієнтам від­кривають окремі картрахупки.

Порядок використання та обігу векселі» регулюють ЗУ «І Іро цінні папери та фондовий ринок», «Про обіг векселів в Украї­ні», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», порма-тивно-правові акти НБУ.

Кошти з рахунків можуть списуватися лише за дорученнями власників рахунків або за розпорядженнями стягувачів у вста­новлених законодавством випадках. Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів із рахунків плат­ники та стягувачі складають на відповідних бланках розрахунко­вих документів, форму та порядок оформлення яких визначає Інструкція № 22. Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку у формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання лише в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання за відсутності (браку) коштів на цих рахунках.

Будь-який розрахунковий документ (за винятком розрахун­кового чека) виписують у такій кількості примірників, яка до­рівнює кількості учасників безготівкових розрахунків (але не

684 _____________ Модул ь 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

менше двох), з використанням електронно-обчислювальних та друкарських машин, за один раз з використанням копіювально­го або самокопіювального паперу. Дозволяється заповнювати розрахунковий документ від руки (кульковою ручкою, чорни­лом темного кольору). Перший примірник розрахункового до­кумента (незалежно від способу його заповнення) має містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачено) та під­писи (підпис) відповідальних осіб (особи). Під час підписуван­ня розрахункового документа не дозволено використовувати факсиміле, а також виправляти й заповнювати розрахунковий документ у кілька прийомів. Усі текстові елементи бланків без­готівкових розрахунків мають бути вписані українською мовою. Банки приймають до виконання тільки розрахункові доку­менти:

— своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаче­ному договорами про розрахунково-касове обслуговування цих клієнтів;

— клієнтів інших банків або органів Державного казначей­ства, якщо документи надсилають інші банки або органи держав­ного казначейства;

— платіжні вимоги стягувача на примусове списання кош­тів, на яких є підписи відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує цього стягувача, якщо він достав­ляє їх у банк платника самостійно (посильним, рекомендова­ним або цінним листом тощо).

Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залиш­ків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.