Фінансово-правові засади організації платіжних систем в Україні

Правові засади організації та функціонування платіжних си­стем в Україні, відносини у сфері переказу грошей регулюють Конституція України, ЗУ «Про платіжні системи та переказ ко­штів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІП (зі змінами), «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-ХІУ (зі змінами), «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-ІИ (зі змінами), «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-ГУ (зі змінами), інші нормативно-правові акти, в тому числі нормативно-правові акти Нацбанку, а також Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, Уніфіковані правила з інкасо, Уніфіковані правила за договірними гарантія­ми Міжнародної торгової палати та інші міжнародно-правові акти з питань переказу грошей.

Чільне місце серед правових джерел, що визначають принци­пи організації платіжних систем, посідають Ключові принципи для системнозначущих платіжних систем. Ключові принци­пи є міжнародними стандартами, запровадженими з мстою уні­фікації правил, що діють стосовно системнозначущих платіжних систем, та вдосконалення міжбанківських розрахунків. Були розроблені під егідою Комітету з платіжних та розрахункових систем центральних банків країн «Групи десяти», який у травні 1998 р. створив робочу групу з принципів та практичних аспектів платіжних систем, метою якої і стала розробка ключових прин­ципів. До останніх належать, наприклад, такі позиції: система повинна мати добре відпрацьовану правову базу в усіх відповід­них юрисдикціях; правила та процедури системи мають давати учасникам чітке уявлення про вплив системи на кожен із фінан­сових ризиків, які вони несуть унаслідок участі в системі; систе­ма повинна забезпечувати високий ступінь безпеки й операцій­ної надійності та передбачати запасні процедури для своєчасного завершення обробки даних за день, тощо.

Платіжна система становить основну інфраструктуру сучасної ринкової економіки. Саме її ефективність і стабільність с інструмен­тами безперебійного функціонування економічної системи країни, в тому числі грошових та фінансових ринків. І Ілатіжна система є важе­лем ефективного управління економікою, зокрема щодо втілення мо­нетарної політики, яку провадить центральний банк або уряд. У разі

42-219

65в _____________ Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУ Г...

порушення функціонування платіжних систем найвірогіднішим є на­стання тяжких наслідків для фінансових ринків, які обслуговуються такими системами, оскільки нині практично всі економічні операції відбуваються саме через них.

На платіжну систему покладено завдання здійснювати грошовий обіг між операторами. Будь-яка платіжна система складається з посе­редників, інструментів, процедур та мереж, метою яких є переведен­ня коштів від одного оператора економіки до іншого. До учасників процесу платежів належать центральний банк із його системою спеці­алізованих органів, кредитно-фінансові установи, спеціалізовані по­середники та безпосередні користувачі платіжних систем (юридичні й фізичні особи, які користуються банківськими послугами у сфері розрахунків, спеціалізовані фінансові установи чи посередники, а та­кож державні установи, підприємства та організації тощо). При цьому центральний банк, забезпечуючи організаційні засади формування та функціонування платіжних систем, може спиратися на юридичну (Німеччина, Франція), законну (США) або договірну (Бельгія, Вели­ка Британія) основу.

На центральний банк покладено кілька основоположних функцій у сфері забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем:

1) надання послуг у сфері випуску банкнот та регулювання розрахункових рахунків, що їх можуть використовувати для врегулювання балансових позицій у кліринговій системі або мо­білізувати безпосередньо через систему брутто-розрахунків;

2) надання кредитних ліній банкам, які не в змозі виконати свої фінансові зобов'язання в кліринговій системі для запобіган­ня фінансовим та системним ризикам;

3) регулювальна діяльність центрального банку, що перед­бачає банківський нагляд, запровадження специфічних правил відкриття рахунків у центральному банку, доступу до кліринго­вої системи, заходи контролю за фінансовими ризиками з ме­тою недопущення поширення «морального ризику»;

4) координувальна діяльність, спрямована на розвиток спів­робітництва між платіжними системами щодо інфраструктури й операційних стандартів, через комітети й асоціації, що склада­ються із представників фінансового співтовариства, очолених центральним банком.