Поняття валюти й валютних операцій

В умовах ринкової економіки відбувається поєднання рин­кового та державного регулювання валютних відносин, зокре­ма міжнародних валютних, що доповнюють одне одного. Рин­кове базується на конкуренції й породжує стимули розвитку. Державне спрямоване на подолання негативних тенденцій рин­кового регулювання валютних відносин. Межі між цими двома регуляторами визначаються вигодами та втратами в конкрет­них ситуаціях, унаслідок чого співвідношення між ними постій­но змінюється.

Саме тому в системі регулювання ринкової економіки важ­ливе місце посідає валютна політика — сукупність заходів, здійснюваних у сфері міжнародних валютно-економічних від­носин відповідно до поточних і стратегічних цілей держави¹.

Серед завдань, що їх постійно вирішує держава, важливим є визначення на конкретний часовий період цілей і завдань подат­ково-бюджетної та грошово-кредитної політики. Цю функцію виконують у межах економічного простору, що перебуває під юрисдикцією уряду даної держави, де можуть вільно переміщу­ватися робоча сила, товари і капітал. У свою чергу, значний еко-

¹ Международнне валготно-кредитньїе и финансовме отношения / под ред. Л. Н. Красавиной. - М.: Финансн и статистика, 2007. - 159-160.

Гла ва 25. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВАЛ ЮТНО ГО РЕГУЛЮВА ННЯ ТА ВА ЛЮТНОГО... 691

номіко-правовий вплив чинить і СОТ стосовно ринків тих кра­їн, що входять до неї. Грошово-кредитна політика, яка зазвичай г сферою повноважень центрального банку держави, має як не­від'ємну складову валютну політику.

Основою валютної політики країни є вибір режиму валют­них курсів, який відповідає економічному стану держави та її зовнішньоекономічним відносинам. Валютний курс, встановлен-і ія якого в переважній більшості країн є прерогативою централь­ного банку, на фінансово-грошовому ринку виконує певні функ­ції, головними з яких є: сприяння інтернаціоналізації грошових відносин; сприяння об'єднанню та стабільному розвитку фінан­сових ринків; зіставлення рівнів і структури цін, а також резуль­татів виробничої діяльності в окремих країнах; порівняння на­ціональної й інтернаціональної вартості на національних та світових ринках; перерозподіл національного продукту між окре­мими країнами; інтернаціоналізація господарських зв'язків тощо'.

Валютну політику провадять через валютне регулювання і подальший контроль за дотриманням установленого порядку здійснення валютних операцій, зокрема па валютному ринку. Останній є однією з найважливіших складових грошового ринку держави і тому потребує належного рівня державного регулю­вання. Як економічна категорія валютний ринок відображає пев­ну сукупність відносин, пов'язаних зі здійсненням операцій з ку-півлі-продажу валютних цінностей та руху іноземних капіталів.

Об'єктом валютного ринку є комплекс суспільних відносин (пе­реважно у сфері економіки та її регулювання державами) з приводу обслуговування міжнародного обігу товарів, послуг, робіт; своєчасно­го здійснення міжнародних розрахунків; стихійного визначення ва­лютних курсів шляхом балансування попиту та пропозиції різних ва­лют; надання механізмів захисту від валютних ризиків; диверсифікації валютних резервів банків, підприємств і держави; проведення валют­них інтервенцій; використання ринку державами для цілей їх грошо­во-кредитної та економічної політики; отримання прибутку у вигля­ді різниці курсів валют та відсоткових ставок².

За характером операцій, за використовуваними валютами валю­тні ринки поділяють на глобальні (зосереджені у світових фіпапсо-

¹ Ющенко В.А. Валютне регулювання: шшч. иоеіГі. / В. Л. Ющенко,
В. І. Міщспко. - К.: Знання, КОО, 1999. С. 52.

² Артемов Н. М. Валютньїе рьшки / 11. М. Лртсмои. - М.: ООО «Проф-
образование», 2001. — С. 11.

44*

Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

вих центрах), регіональні (оперують з валютами певного регіону), внутрішні (операції з валютою всередині якоїсь країни). Зокрема, глобальний валютний бізнес концентрується у восьми світових цент­рах — Лондоні, Нью-Йорку, Токіо, Сінгапурі, Гонконгу, Цюриху, Франкфурті-на-Майні, Парижі.

За роки незалежності України в процесі формування її ва­лютного ринку було розроблено законодавчу й нормативно-пра-вову базу, створено інституційні форми організації валютних відносин, національну валютну систему тощо. Значення валюти у формуванні національної фінансової системи дістало закріп­лення на рівні Основного закону. Так, за Конституцією Украї­ни, лише законами України встановлюють засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного й інвести­ційного ринків; статус національної валюти, а також статус іно­земних валют на території України (ч. 2 ст. 92).

Чинне законодавство визначає валюту України як грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в ін­ших формах, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України; вилучені з обігу або такі, що ви­лучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти на рахунках, у вкладах у банківсь­ких та інших фінансових установах на території України.

Відповідно, іноземна валюта — це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебу­вають в обігу та є законним платіжним засобом на території від­повідної іноземної держави; вилучені з обігу або такі, що вилу­чаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти у грошових одиницях іноземних дер­жав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Як інструмент обігу використовують також платіжні доку­менти й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, век­селі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові й банківські доку­менти), виражені в національній чи іноземній валюті або банків­ських металах.

Банківські метали — це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб від­повідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що ма-

Глава 25. ПРАВОВІ З АСАД И ВАЛЮ ТНОГО РЕГУЛЮВАН НЯ ТА ВАЛЮТНОГО... 693

ють сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцін­них металів.

Іноземна валюта, платіжні документи й фондові цінності в іноземній валюті, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння (за винятком ювелірних і побутових виробів) належать до ва­лютних цінностей, що можуть перебувати в обігу на території держави.

Валютні цінності є предметом здійснення валютних опера­цій. Валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції, пов 'язані з переходом права власності на валютні цінності¹.

Чинне законодавство до валютних зараховує такі операції:

— пов'язані з переходом права власності на валютні ціннос­ті, за винятком операцій, здійснюваних між резидентами у валю­ті України;

— пов'язані з використанням валютних цінностей у міжна­родному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованос­тей та інших зобов'язань, предметом яких с валютні цінності;

— пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересилан­ням за її межі валютних цінностей.

Учасниками валютних операцій є центральний банк держа­ви; валютні біржі; банківські установи; підприємства та кредит­но-фінансові установи, що займаються зовнішньоекономічними операціями; підприємства, міжнародні корпорації й фінансові установи, які здійснюють іноземні вкладення активів; фізичні особи; валютні брокерські фірми. Усі вони — агенти валютного ринку, можуть здійснювати валютні операції, вартість яких зав­жди залежить від курсу валют.

Валютний курс є своєрідною формою ціни, яку сплачують у національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти, і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідно іноземною валютою, виходячи насампе­ред з їх купівельної спроможності.

Обмінні курси регулярно встановлюють між усіма головни­ми валютами. При цьому одну валюту (долар, евро) використову­ють як стандарт, за яким порівнюють інші курси. Курси всіх вільно конвертованих валют установлюють залежно від попиту і пропози-

' Ющенко В.А. Зазнач, праця. -■ С. 219.

694 _____________ Модуль 4. ГРОШ ОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСО ВИХ ПОСЛУГ...

ції на валютному ринку. Попит і пропозиції визначаються платіж­ним балансом країни — наявністю в ньому активного або пасивно­го сальдо.

При встановленні валютного курсу значну роль відіграє конвер-тованість валюти, за якою здійснюють операцію, оскільки вона впли­ває на купівельну спроможність валюти. Під конвертованістю валю­ти розуміють її здатність бути обміненою на валюти інших країн і міжнародні платіжні засоби. Розрізняють повну та часткову конвер-тованість. Головний критерій такого розмежування полягає у відсут­ності або наявності валютних обмежень у законодавстві країн, що здійснюють емісію цих валют. За ступенем конвертованості націона­льні валюти поділяють на вільно конвертовані, частково конвертова­ні, неконвертовані.

Істотну роль у класифікації валют відіграють резервні валюти. Такими є валюти держав, у яких центральні банки іноземних країн та міжнародні фінансові інституції формують власні валютні резер­ви. До резервних валют, зокрема, належать долар США, британський фунт стерлінгів, євро.

Умови та порядок конвертації (обміну) гривні на інозем­ну валюту встановлює НБУ відповідно до законодавства Украї­ни про валютне регулювання. Постанова Правління НБУ від 04.02.1998 р. № 34 запровадила Класифікатор іноземних валют залежно від рівня їх конвертованості, відповідно до якого валю­ти поділено на три групи: 1) вільно конвертовані валюти, які без обмежень можна обміняти на інші валюти; 2) валюти з обмеже­ною конвертованістю; 3) неконвертовані валюти, які не підляга­ють обміну на інші валюти і курси яких НБУ не визначає.

У законодавстві України вживається термін «офіційний ва­лютний курс» — курс валюти, офіційно встановлений НБУ як уповноваженим органом держави (ст. 1 ЗУ «Про Національний банк України»). Згідно зі ст. 36 цього Закону Нацбанк установ­лює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Для регулювання курсу гривні НБУ використовує золото­валютний резерв, купує та продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування й застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу. Відповідно до ст. 46 зазна­ченого Закону НБУ провадить девізну валютну політику на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іно­земних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових ринках. Усі ці заходи пов'язані із запровадженням та підтриманням валютного режиму.

Глав а 25. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВА ЛЮТНОГО РЕГУЛЮ ВАННЯ ТА ВАЛ ЮТНОГО... 695

Валютний режим — установлений порядок здійснення операцій із валютними цінностями. Його визначає ІІБУ и ме­жах своєї грошово-кредитної політики.

За класифікацією Міжнародного валютного фонду, нині у світі практикують п'ять основних типів валютних режимів: курс, фіксова­ний щодо однієї валюти; курс, фіксований щодо кошика валют; з об­меженою гнучкістю; з керованою гнучкістю; незалежно плаваючий курс. При режимі фіксованих курсів обміну влада встановлює спів­відношення обміну між національною одиницею та іноземними валю­тами. Підвищення курсу називають ревальвацією, зниження — дева­львацією. Плаваючий курс — система, за якої пропорції обміну валют встановлюють у результаті взаємодії ринкових попиту та пропозиції (при тому, що влада не регулює ринок). Прибічники плаваючого кур­су вважають, що його запровадження автоматично підтримує світову економіку в рівновазі. Водночас з 1973 р. світова валютна система базується на режимі переважно плаваючих обмінних курсів. Україна входить до групи країн з керованими плаваючими курсами.

Форми й методи провадження валютної політики залежать від конкретних умов розвитку економіки, етапу платіжних ба­лансів, міжнародних відносин, а також внутрішньої та зовніш­ньої політики держави. До форм та методів валютної політики, як правило, зараховують валютні обмеження, зміну паритетів (девальвацію й ревальвацію), регулювання ступеня конвертова­ності валюти, режиму валютного курсу, дисконтну й девізну по­літику, в тому числі валютні інтервенції.

Девальвація — зменшення офіційного золотого змісту грошової одиниці країни або зниження її курсу щодо валют інших країн, здійс­нюване в законодавчому порядку. Ревальвація, навпаки, полягає у збільшенні золотого змісту грошової одиниці або підвищенні її курсу щодо валют інших країн, здійснюваному державою в офіційному по­рядку. Валютна інтервенція — втручання центральних банків у ва­лютні операції з метою підвищити або знизити курс валюти своєї країни чи іноземної валюти. У випадках, коли країна зацікавлена у підвищенні курсу своєї валюти, центральний банк вдається до масо­вого продажу іноземної та купівлі національної валюти. Я кию ж мета протилежна — зниження курсу національної валюти, здійснюється масова купівля іноземної та продаж національної валюти.

Аналізуючи положення теорії економіки, фінансів, фінансо­вого права, можна дійти висновку, що валютна система ста­новить державно-правову форму організації міжнародних

Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

валютних (грошових) відносин держав. Національна валютна система складається з таких елементів: 1) національна валюта; 2) умови обрання «мостів» валюти держави; 3) паритет націо­нальної валюти; 4) режим курсу національної валюти; 5) наяв­ність або відсутність валютних обмежень у країні; 6) національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни; 7) регла­ментація використання міжнародних кредитних коштів обігу; 8) режим національного валютного ринку та ринку золота; 9) дер­жавні органи, що обслуговують і регулюють валютні відносини країни¹.

НБУ забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-про-дажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загаль­ний попит і пропозицію грошей в Україні. Економічну суть зо­лотовалютних резервів становлять фонди коштів, створені для забезпечення стабільності власної грошової одиниці й плато­спроможності держави.

Чинне законодавство (ст. 47 ЗУ «Про Національний банк України») до структури золотовалютного резерву НБУ зарахо­вує: монетарне золото; спеціальні права запозичення; резервну позицію у Міжнародному валютному фонді; іноземну валюту у вигляді банкнотів та монет або кошти на рахунках за кордоном; цінні папери (крім акцій), оплачувані в іноземній валюті; будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпе­чення їх надійності та ліквідності.

Високі золотовалютні резерви створюють можливості для регу­лювання валютного ринку, курсу валюти, зовнішньої торгівлі тощо, хоча і є, певною мірою, «замороженою» часткою національного багат­ства. Міжнародний валютний фонд рекомендує такі оптимальні розмі­ри золотовалютних резервів щодо різних за рівнем розвитку держав: а) для розвинених країн — співвідношення обсягу офіційних валют­них резервів до сукупного сальдо платіжного балансу за поточними операціями і балансу руху капіталів та кредитів за короткострокови-

¹ Зокрема, подібні підходи використовують у багатьох працях, присвя­чених проблемам грошей і валютних відносин. Наприклад, див.: Гальчин­ський А. Теорія грошей / А. Гальчинський. — К.: Основи, 1998. — С. 320—321; АртемовН. М. Валютний контроль/ Н. М. Артемов. — М., 2001. — С. 60—63; Алисов Е. А. Валютнне отношсния в Украине / Е. А. Алисов. — Харьков: Консум, 1998. - С. 24-26.

Глава 25. ПРАВОВІЗАСАДИ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ВАЛЮТНОГО... 697

ми операціями; б) для країн зі стійким співвідношенням між гкспор том та імпортом капіталу — співвідношення валютних резерпін і дії паміки сальдо торгового балансу; в) для імпортоорієнтовапих країн, що розвиваються, достатнім є рівень резервів, що відповідає розмі­рам тримісячного імпорту. На розмір золотовалютного резерву впли­вають також ступінь ризику в зовнішньоекономічних операціях.

Світовими лідерами за величиною золотовалютних резервів є материковий Китай (станом на кінець серпня 2007 р. резерви КНР перевипіували 1,33 трлн доларів), Японія (914 млрд доларів), Тай­вань, Південна Корея, Росія (413,8 млрд доларів), Індія, Гонконг. За об'ємом золота в державному резерві перше місце в світі посідає США (запас золота перевищує 8 тис. тонн).