Операції із залученням та розміщення валютних ресурсів

Валютні ресурси – це сукупність грошових ресурсів, виражених в іноземних грошових знаках, які є законним платіжних засобом у країні-емітенті, та валютних цінностях, які є в розпорядженні банківських установ для виконання ними активних операцій.

Формування валютних ресурсів банківських установ здійснюється за допомогою операцій з залучення валютних ресурсів. Використання та отримання прибутку банківською установою здійснюється за допомогою операцій з розміщення валютних ресурсів.

Операцій з залучення та розміщення валютних ресурсів має відповідати вимогам чинного законодавства України та нормативно-правовим актам Національного банку України. Дані операції мають здійснюватись лише в межах ліцензій Національного банку України та письмового дозволу на право здійснення операцій з валютою та валютними цінностями.

До валютних операцій з залучення та розміщення валютних ресурсів можна віднести:

- депозитні валютні операції;

- кредитні валютні операції;

- лізингові валютні операції;

- форфейтингові валютні операції;

- факторингові валютні операції;

- валютні операції з цінними паперами.

 

Неторгові валютні операції

Неторгові валютні операції можуть об’єднувати валютні операції, які стосуються обслуговування фізичних осіб,що не займаються підприємницькою діяльністю, а також послуги, які надаються юридичним особам і не стосуються безпосередньо їх комерційної діяльності.

До неторгівельних валютних операцій належать:

1) Купівля та продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті.

2) Інкасо іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті.

3) Випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів.

4) Купівля дорожніх чеків іноземних банків.

5) Оплата грошових акредитивів і виставлення аналогічних акредитивів.

6) Організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

Форвардні угоди

Форвардні угоди – це угоди з обміну валют за раніше узгодженим курсом, які укладаються сьогодні, але дата валютування (тобто виконання контракту) відкладена на визначений терміну майбутньому. При цьому використовують угоди типу «аутрайт», тобто одинична конверсійна форвардна операція з визначеною датою, та угоди типу «опціон»- конверсійна форвардна операція з умовою нефіксованої дати поставки валюти.

Форвардну валютну угоду можна охарактеризувати, як:

1)негайний нерозривний та обов’язковий контракт між банком та його клієнтами (си іншими банками)

2)контракт укладений з метою купівлі – продажу визначеної кількості зазначеної іноземної валюти за курсом обміну зафіксованим під час укладення угоди, для виконання в майбутньому.

Особливості форвардної валютної угоди:

1)це договір який має форму зобов’язання купити чи продати певну кількість однієї валюти на іншу.

2)валютний курс фіксується в момент укладання контракту

3)виконання контракту здійснюється в узгоджений час у майбутньому, або на певну дату.

4)не існує стандартизації форвардних контрактів

Метою проведення форвардної угоди є страхування від зміни курсів валют та одержанн прибутку.

Фіксована валютна угода аутрайт – це контракт, який повинен бути виконаним на певну дату в майбутньому.

Форвардні валютні угоди опціон – за вибором клієнта може бути виконана: - у будь-який час, починаючи від дати укладання контракту до конкретної дати його виконання в майбутньому; - протягом періоду між двома конкретними датами. Форвадний валютний опціонний контракт не дає клієнту права не виконувати його у визначений час. Це відрізняє форвардний валютний опціонний контракт від чистих валютних опціонів.

 

Валютні свопи

Валютний “своп”– це валютна операція, яка поєднує купівлю або продаж валюти на умовах “спот” із одночасним продажем (або купівлею) тієї самої валюти на певний термін на умовах “форвард”, тобто здійснюється комбінація двох протилежних угод на однакові суми, але з різними датами валютування.

Ці операції створюють можливості одержувати додаткові економічні вигоди або пов’язані з валютними втратами. Операції “своп”, як правило, здійснюються на строк від 1 до 6 міс., значно рідше зустрічаються своп-операції з терміном виконання до п’яти років.

Операції “своп” здійснюються як між комерційними бан­ками, так і між комерційними банками і центральним бан­ком країни, а також безпосередньо між центральними бан­ками країн.

Нині розрізняють класичні операції “своп” та їх різновиди у вигляді опціонних, валютно-відсоткових “свопів” тощо.

Класичні “свопи” залежно від послідовності виконаних операцій “спот” і “форвард” поділяють на репорт і депорт.

Репорт – це продаж валюти на умовах “спот” і одночасна купівля на умовах “форвард”. Депорт – купівля валюти на умовах “спот” і продаж на умовах “форвард”.

Залежно від термінів укладення угоди “свопи” поділяють на:

- звичайні (операції репорт і депорт);

- тижневі – “своп”, якщо перша угода виконується на умовах “спот”, а друга – на умовах тижневого “форварду”;

- одноденні – “своп”, якщо перша операція здійснюється з датою валютування “завтра”, а зворотна – на умовах “спот”;

форвардні (“форвард-форвард”)

Угоди “своп” є міжбанківськими операціями і мають багато спільного з операціями “аутрайт”. На практиці вони використовуються значно частіше, ніж прості форвардні операції.(аутрайт - це контракт, який повинен бути виконаним на певну дату в майбутньому.?)

Головна мета валютних “свопів” полягає в:

- забезпеченні фінансування довгострокових зобов’язань в іноземній валюті;

- хеджуванні довгострокового валютного ризику;

- заміні валюти, у якій надходять прибутки від інвестицій, на іншу за вибором інвестора;

- забезпеченні конвертації експортованого капіталу в іншу валюту.

Укладення угод “своп” здійснюється на основі підписання контракту, який складається з трьох основних розділів:

1. Предмет контракту (зазначаються суми, валюти, терміни платежів, здійснюються необхідні розрахунки).

2. Умови анулювання “свопу”, ризики неплатежів тощо.

3. Питання кредитування, відповідальність сторін, особливі умови.

Валютні ф’ючерси

Валютний ф’ючерс – це контракт на купівлю продаж валюти в майбутньому, за яким продавець приймає зобов’язання продати, а покупець купити визначену кількість за встановлений курсом у зазначений строк.

Фючерсний контракт може перепродатися покупцем, тобто переходити від одного покупця, до іншого аж до зазначеної в ньому дати виконання. Тому під час торгівлі ф’ючерсами важливо:

1)передбачити зміну курсу валюти в майбутньому порівняно з датою її купівлі.

2)постійно стежити за зміною курсу протягом усього строку діх ф’ючерса і у разі виникнення небажаної тенденції, своєчасно звільнитися від контракту.

Особливості фючерських угод:

1)будь – яка сторона фючерсьного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту.

2)продавець ф’ючерсного контракту має право такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов продажу з продавцем контракту. Тощо

Основні цілі здійснення ф’ючерсних угод:

1)надають змогу інвесторам застрахуватися від несприятливих змін цін на ринку спот у майбутньому

2)дозволяють спекулянтам відкривати позиції на великі суми під незначне забезпечення.

Валютні опціони

Валютний опціон – це двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити чи продати визначену суму іноземної валюти за фіксованим курсом в узго­джену дату або термін.

Опціон дає право, а не обов’язок, на придбання або продаж обумов­леної кількості іноземної валюти за вказаним в угоді курсом протя­гом визначеного строку. А форвардний опціонний контракт укладається на придбання або продаж певної кількості іно­земної валюти за визначеним наперед курсом у майбутньому. Це обов’язковий контракт.

Тобто валютний опціон є своєрідною формою термінової угоди двох сторін – продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право, а не зобов’язання, купити у продавця опціону або продати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (або на національну грошову одиницю) за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.

Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові, що вільно перебувають в обігу, та позабіржові. Біржові опціони продають і купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід’ємною складовою фінансового ринку економічно розвинених країн.

Біржові опціони можуть бути в обігу на вторинному ринку, вільно купуватися і продаватися третіми особами до завершення терміну використання.

Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити:

- найменування валюти опціону;

- назву операції (купівля або продаж);

- суму валюти;

- курс обміну;

- дату завершення дії опціонного періоду;

- умови виконання опціону (певна дата чи опціонний період).

Позабіржові опціони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивідуальною угодою на договірних засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця.

Крім того, розрізняють:

• європейські валютні опціони – опціони, які можуть бути реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;

• американські валютні опціони, які дають право купити чи продати базовий актив у будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.

У власника опціону є право, а не зобов’язання на здійснення певних дій, тому у валютних опціонах продається право на реалізацію валютної операції, а набувається конкретна валюта.

Покупця валютного опціону приваблює те, що:

• валютний опціон забезпечує повний захист від несприят­ливого руху валютного курсу;

• покупець виграє від сприятливої зміни валютного курсу;

• володіння опціонним валютним контрактом дає змогу гнучко реагувати уразі невизначеності майбутніх зобов’язань.

Отже, валютні опціо­ни покликані обмежити ризик, пов’язаний з несприятливим розвитком курсів валют, зберігаючи при цьому шанси на одержання прибутку у випадку їх сприятливого розвитку.

У світовій практиці залежно від характеру валютно-обмінної операції розрізняють опціон “кол” і опціон “пут». Опціон “кол” дає право його власникові купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Опціон “пут” дає власникові право продати певну суму однієї валюти в обмін на іншу.

Вартість купівлі опціону (премія) визначається як відсоток від суми опціонної угоди або як абсолютна сума за одиницю валюти.Вартість опціону (премія) є договірною величиною і залежить від обсягів купівлі – продажу валют, виду валют, поточного валютного курсу та ціни виконання опціону. Якщо опціон завершено, прибуток (збиток) визначають як різницю між ціною виконання та поточним курсом проданої або купленої валюти мінус премія.

Арбітражні операції

Арбітражні операції банку – це специфічний вид валютних операцій, зміст яких полягає у придбанні та продажу банком валюти за різними курсами з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів.

Основний принцип валютного арбітражу – купити той чи інший фінансовий актив дешевше і продати його дорожче.

Можна виділити такі види арбітражних операцій:

1) тимчасові;

2) просторові;

3) конверсійні.

Зміст тимчасових арбітражних операцій полягає в тому, що банк купує певну кількість валюти і через деякий час продає її за вищим курсом.

У ході проведення просторових арбітражних операцій банк використовує різницю валютних курсів на національних ринках різних держав. При цьому банк купує на ринку однієї держави визначену кількість валюти і одночасно продає таку ж кількість валюти на ринку іншої держави за вищим курсом.

При конверсійних арбітражних операціях банк купує за національну валюту одну іноземну валюту, потім цю іноземну валюту обмінює на іншу іноземну валюту, яку після цього обмінює на національну. За рахунок різниці у курсах національної та кількох іноземних валют банк таким чином отримує прибуток у національній валюті.