Міжнародні валютні правовідносини

Валютні правовідносини – відносини у сфері обігу валюти і валютних цінностей та процесу функціонування уповноважених державою органів з приводу валютного регулювання та валютного контролю, метою яких є забезпечення прав та інтересів фізичних, юридичних осіб і/або держави.

Міжнародні валютні відносини визначаються економістами як сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світовій господарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Об'єктом валютних відносин є валютні цінності, під якими необхідно розуміти предмети, що служать засобом платежу в міжнародних розрахунках або можуть бути сурогатом міжнародних розрахункових коштів, тобто є грошима

Світова валютна система та її види

Світова валютна система - це спеціально розроблена державами і закріплена міжнародними договорами форма організації валютних відносин між всіма країнами або значною частиною країн світу, в рамках якої формуються і використовуються валютні ресурси та здійснюється міжнародний платіжний обіг.

Види світової валютної системі:

1)Золотий стандарт. Існувало два основних типи золотого стандарту: стандарт золотої монети та стандарт золотих зливків. В умовах дії золотого стандарту золото виконувало подвійну функцію, воно було всесвітньо визначеним засобом обміну і розрахунків на внутрішньому ринку. Для того щоб золото могло забезпечувати ці функції, повинні використовуватись такі умови:

1) Цетральний банк повинен гарантувати купівлю або продаж золота в необмеженій кількості за фіксованою ціною. 2) Будь – яка особа повинна користуватися свободою плавки золота і використання його для різного вжитку. 3) Імпорт та експорт золота повинні бути необмеженими.

2)Золотодевізний стандарт. При системі золотодевізного стандарту країни накопичували для своїх зовнішніх розрахунків певну кількість іноземної валюти економічно найсильніших держав, яка служила еквівалентом золота.

3)Бретонн – Вудська валютна система. Головні риси цієї системи: 1) За золотом зберігалася функція світових грошей, однак масштаби використання в міжнародних валютних відносинах зменшились. 2) Поряд із золотом у міжнародному обігу як міжнародні платіжні засоби і резервні платіжні вимоги використовувалися національні грошові одиниці окремих країн (долар США)тощо.

4)Ямайська валютна система. Основними рисами цієї системи стали такі положення:

1) Проголошено повну демонетизацію золота в сфері валютних відносин, відмінено офіційну ціну золота. 2) Замість фіксованих валютних курсів введено поняття плаваючих курсів тощо.

5)Європейська валютна система. Основні риси: 1) Встановлення режиму соціальногоколивання валютних курсів. 2) Створення колективної валюти (нині - євро). 3) Використання валютних інтервенцій для підтримання валютних курсів на ринку в межах погоджених відхилень.

6)Національна валютна система. До елементів національної валютної системи відносять: 1) Валютні відносини. 2) Суб’єкти валютних відносин. 3) Обєктів валютних відносин. 4) Інститути, які здійснюють обслуговування обігу валюти та валютних цінностей (валютні ринки). 5) Національні органи валютного регулювання та валютного контролю тощо.

Класифікація валюти

Валюта -грошова одиниця, що використовується як засіб розрахунку в торгових операціях. Валютою, зазвичай, є монети та банкноти певної держави, які є фізичним аспектом національної грошової маси.

Валюта означає цінність

Валюта України - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах

Найбільш визнаними та поширеними є такі класифікаційні схеми.

1. З а належністю до країни:

а) національна валюта;

б) іноземна валюта

2. За ступенем зовнішньої конвертованості:

а) вільно конвертована валюта (тобто повна конвертованість) – здійснюється вільне (без жодних обмежень) використання національної валюти для всіх категорій суб’єктів підприємництва на будь-які цілі;

б) частково конвертована валюта (часткова конвертованість) – вводяться певні обмеження на обмінні операції; обмін національної валюти на іноземні дозволяється тільки для певних категорій суб’єктів підприємництва або за певними видами операцій.

в) неконвертована валюта – обмежена практично в усіх видах операцій.

3. Залежно від стабільності курсу валют:

а) тверда валюта, яка характеризується стабільним валютним курсом.

б) м’яка валюта, тобто валюта, яка характеризується нестабільним валютним курсом.

4. Залежно від обсягу використання валюти:

а) міжнародна валюта, ( вільно використовується). До міжнародних валют належать долар США, євро, японська єна. Більшість вільно конвертованих валют не належать до міжнародних.

б) регіональна (валюта, обмежена у використанні).

 

 

Поняття валютного права

Валютне право – це самостійна частина системи права, що складається з правових норм, які регулюють відносини у сфері обігу валюти і валютних цінностей та процес функціонування уповноважених державою органів з приводу валютного регулювання та валютного контролю з метою забезпечення, охорони та захисту прав та інтересів фізичних, юридичних осіб і/або держави.

 

Предметом правового регулювання валютного права є:

-валютні операції

-управлінські відносини, що випливають із владної діяльності держави в особі уповноважених державою органів з приводу здійснення валютних операцій, валютного регулювання та контролю.

-відносини щодо надання спеціально уповноваженими органами громадянам і юр. особам адміністративних послуг з оформленням їх діяльності в валютній сфері

-відносини охорони і захисту прав та інтересів суб’єктів валютного права

Підстави виділення ВП:

-наявність самостійного предмету ВП

-наявність суспільної потреби і державної зацікавленості

-наявність особистих джерел ВП

-спосіб закріплення правових норм ВП тощо

 

 

Предмет та метод ВП

Валютне право – це самостійна частина системи права, що складається з правових норм, які регулюють відносини у сфері обігу валюти і валютних цінностей та процес функціонування уповноважених державою органів з приводу валютного регулювання та валютного контролю з метою забезпечення, охорони та захисту прав та інтересів фізичних, юридичних осіб і/або держави.

Предметом правового регулювання валютного права є:

-валютні операції

-управлінські відносини, що випливають із владної діяльності держави в особі уповноважених державою органів з приводу здійснення валютних операцій, валютного регулювання та контролю.

-відносини щодо надання спеціально уповноваженими органами громадянам і юр. особам адміністративних послуг з оформленням їх діяльності в валютній сфері

-відносини охорони і захисту прав та інтересів суб’єктів валютного права

Метод:

1)Метод субординації (імперативний) базується на владному підпорядкуванні однієї сторони іншій. Характерними рисами даного методу є:

1) формування і використання правовідносин за схемою „наказ – виконання”.

2) учасники, які виконують владні, управлінські чи інші функції, діють на свій розсуд в межах наданих повноважень;

3) позитивне зобов’язання;

4) заборона.

2)Метод координації (диспозитивний) правового регулювання має такі характерні риси:

1) рівність учасників правовідносин;

2) автономність учасників правовідносин, що дозволяє вільно формувати волю і здійснювати свої права відповідно до своїх інтересів.

3) самостійність учасників правовідносин, що виражається в можливості самостійно розпоряджатися майном, що належить їм, нести самостійну відповідальність за своїми зобов’язаннями;

4) можливість вибору поведінки в рамках закону (диспозитивність).

 

3)Комплексний метод Характерними рисами даного методу є:

1) майнова самостійність учасників правовідносин;

2) застосування переважно способів непрямого (економічного) впливу на учасників правовідносин, які дозволяють сприяти формуванню сприятливої для учасників валютних правовідносин ситуації, надавати можливість здійснювати доволі широке, але строго визначене коло дій, стимулювати активну діяльність і вибір оптимальних варіантів поведінки при здійсненні діяльності, пов’язаної зі сферою обігу валюти та валютних цінностей;

3)сполучення в регулюванні відповідних відносин видання нормативного акта та укладення договору, що має цивільно-правовий характер. Дана характерна риса комплексного методу правового регулювання валютних відносин обумовлена особливим значенням валюти і валютних цінностей для нормального функціонування економіки держави.