Правове регулювання валютних операцій банків

З розвитком зовнішньоекономічної діяльності незалежної України однією з нагальних проблем, що виникли в нашій країні, є завдання формування нової валютної політики. Тому вже з 1992 р. Україна почала розробляти нове валютне законодавство.

Правові акти, що регламентують операції з валютою та іншими валютними цінностями, містять норми конституційного, адмініст­ративного, цивільного, фінансового права. Вони здебільшого мають імперативний характер, не допускають ніяких відступів від правил, що містяться в них, тобто засновані на владному методі регулювання відносин.

Основними джерелами права у валютному законодавстві України є Конституція України, Митний кодекс України, Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інші закони. У сфері регулювання валютних відносин можуть застосовуватися і міжнародні угоди, учасником яких є Україна. Однак у вузькому розумінні валютне регулювання визначається правилами банківського обслуговування клієнтів з приводу валюти і валютних цінностей.

Поняття "валютні цінності" містить в собі наступні компоненти:

1) валюта України – грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що знаходяться в обороті і є законними платіжними засобами на території України;

2) платіжні документи та інші цінні папери (акредитиви, облігації,

векселі, акції, банківські гарантії, інші фінансові й банківські документи);

3) іноземна валюта – грошові знаки у вигляді банкнот,

казначейських білетів, монет, що знаходяться в обігу і є законними платіжними засобами у відповідній іноземній державі чи групі держав;

4) платіжні документи (цінні папери) в іноземній валюті чи інших монетарних металах;

5) монетарні метали – золото і метали іридієво–платинової групи в особливому вигляді (у злитках, прокаті, порошку, монетах) і стані (з наявністю державного клейма).

Валютне регулювання являє собою сукупність законодавчих норм і економічних заходів, що реалізуються державою та її органами з метою формування та удосконалення національної валютної системи країни з урахуванням принципів світової валютної системи, забезпечення валютної стабільності і формування ефективного механізму взаємин з іншими країнами.

Згідно з діючим законодавством України до валютних операцій відносяться:

1) операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, здійснюваних резидентами у валюті України;

2) операції, пов'язані з використання валютних цінностей у міжнародному обороті як засобу платежу, з передачею заборгованості та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

3) операції, пов'язані з ввозом, переказом і пересиланням на територію України, а також за її межі валютних цінностей.

Здійснення деяких валютних операцій вимагає індивідуальної ліцензії НБУ, а саме:

1) ввіз, переказ і пересилання за межі України валютних цінностей (за винятком вивозу фізичними особами валюти на суму, визначену НБУ, вивозу іноземної валюти фізичними особами іноземної держави, що раніше була завезена ними на законних підставах);

2) ввіз, переказ, пересилання в Україну валюти України;

3) надання і одержання резидентами кредитів у національній валюті, якщо терміни й суми таких кредитів перевищують встановлену законодавством межу;

4) використання іноземної валюти в Україні як засобу платежу і як засобу застави;

5)розміщення валютних цінностей на рахунках і в депозитах за межами України;

6)здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів корпоративних прав, отриманих фізичними особами–резидентами, в тому числі як спадщина.

Усі учасники валютних операцій здобувають особливий правовий статус, особливість якого полягає в тому, що і самі учасники, і характер операцій підлягають спеціальному контролю з боку держави.

Метою валютного контролю є забезпечення дотримання валютного законодавства України при здійсненні валютних операцій.

Основними напрямками валютного контролю є:

1) визначення відповідності проведення валютних операцій чинному законодавству і наявності необхідних для їхнього проведення ліцензій (дозволів);

2) перевірка виконання резидентами зобов'язань в іноземній валюті перед державою, а також зобов'язань з продажу іноземної валюти на внутрішньому ринку України.

Контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів, що проводяться через уповноважені банки, здійснюють ці ж банки.

Уповноважений банк – це будь–який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, а також такий, що здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Так, відповідно до Інструкції "Про порядок здійснення контролю й одержання ліцензій по експортних, імпортних і лізингових операціях", затвердженої постановою правління НБУ від 24 березня 1999 р. при розрахунках за експортними операціями виручка резидентів підлягає зарахуванню на їхні рахунки в банках у терміни виплати заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення вантажної митної декларації, підписання акту про прийом виконаних робіт, наданих послуг.

Банк знімає операцію з контролю після зарахування виручки цієї операції (чи її частини – у випадку обов'язкового продажу) на банківський рахунок клієнта в Україні.

Згідно з Положенням "Про валютний контроль", затвердженим постановою НБУ від 8 лютого 2000 р., до резидентів і нерезидентів, винних у порушенні правил здійснення валютних операцій НБУ, органи державної податкової служби можуть застосувати фінансові санкції.

 

Практичне заняття №6

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ТА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

План лекції

1. Екологічне право України: поняття, предмет, система.

2. Законодавство про охорону навколишнього природного середовища.

3. Екологічні права і обов’язки громадян.

4. Права і обов’язки природокористувачів.

 

Екологічне право України: поняття, предмет, система

Екологія вивчає питання взаємодії людини і природи, суспільства і природи.

Екологічне пра­во – це система правових норм і принципів, якими регулюють­ся суспільні відносини щодо охорони навколишнього природ­ного середовища і раціонального використання природних ре­сурсів (екологічні правовідносини). Екологічні правовідносини – це складна галузь суспільних відносин, які охоплюють відноси­ни щодо використання, відтворення і охорони різних об'єктів природи. Суб'єктами екологічних відносин є сторони, між яки­ми вони виникають. Об'єктом екологічних відносин може бути як об'єкт природи в цілому, так і його частина.

Предметом екологічного права є нормативно врегульовані суспільні екологічні відносини щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природ­них ресурсів.

Систему екологічного права складають екологічні норми, принципи й інститути.

Екологічні норми – це одиничні, формально–визначені, загальнообов'язкові правила поведінки, за допомогою яких регулюються суспільні відносини з приводу охорони навколишнього природного середовища і раціонально­го використання природних ресурсів.

Принципи екологічного права – це головні, основоположні правила, які визначають загальну спрямованість і найсуттєвіші риси правового регулювання екологічних суспільних відносин. До найважливіших з них необхідно віднести принципи:

1) переваги державної власності на землю, воду, ліси, надра та інші об'єкти природи;

2) державного управління природокористуванням і охороною природи;

3) поєднання раціонального використання, відтворення і охо­рони природних ресурсів;

4) комплексного підходу до природокористування і природоохорони;

5) поєднання заходів щодо стимулювання і відповідальності у справі використання та охорони природних ресурсів;

6) законності в екологічних відносинах.