I розділ. Теоретичні основи аудиту розрахунків з покупцями і замовниками.

Вступ

В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональним і економічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов'язків перед державою.

В Україні процес створення нормальних умов для проходження господарських розрахунків стримується недосконалим законодавством і прорахунками в його практичному застосуванні. Вітчизняний виробник, який у відповідності з договором відвантажив товар споживачам, не має жодних гарантій на своєчасне одержання грошей через невизначений правовий статус боргів. Через це з обороту виводяться величезні грошові масиви, що породжує дефіцит грошей, який паралізує діяльність підприємства.

Вітчизняні підприємства не можуть розраховувати на регулярне, стабільне, надійне і безперешкодне користування не на «здирницьких» умовах банківськими кредитами, будувати на взаємному співробітництві свою діяльність, своєчасно отримувати кредитні ресурси. Таким чином, доки в Україні не організоване ефективне грошово-кредитне обслуговування підприємств-виробників, проблема неплатежів вирішена не буде.

Актуальність теми дослідження визначається важливістю удосконалення організації розрахунків, зокрема безготівкових, у розв'язанні глобальних економічних проблем України, і необхідністю трансформації бухгалтерського обліку та аудиту розрахунків відповідно до економічних відносин ринкового спрямування.

Саме ефективна організація розрахунків повинна активно сприяти зміцненню договірної дисципліни; підвищенню відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями; прискоренню обороту оборотних коштів; зменшенню видатків обігу; ефективному використанню тимчасово вільних коштів та ін.

Метою роботи є обґрунтування теоретичних і дослідження методологічних положень з обліку розрахунків з покупцями і замовниками, а також розробка практичних рекомендацій по удосконаленню організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками та їх аудиту.

У відповідності з метою була поставлена сукупність наступних завдань:

· вивчення методологічних аспектів обліку розрахунків з покупцями і замовниками;

· проведення аудиту розрахунків за даними базового підприємства;

· проведення аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості на за даними базового підприємства;

· визначення фінансового стану базового підприємства;

· формування рекомендацій щодо покращення організації обліку розрахунків, налагоджування кредитної та розрахункової дисципліни на базовому підприємстві. (На прикладі ТОВ «Агроцентр К»).

Об'єктом дослідження є облік розрахунків з дебіторами. Відповідно до об'єкту, предметом дослідження є облік розрахунків з покупцями та замовниками. Важливість управління дебіторською заборгованістю цілком зрозуміла. Дебіторська політика підприємства повинна бути побудована таким чином, щоб не допустити випадків несплати заборгованостями покупцями з одного боку, а з іншого – залучити нових покупців. Залучення нових покупців можливе шляхом впровадження знижок, збільшення строків сплати тощо. Будь-яке підприємство залежить від своїх дебіторів. Вони в значній мірі впливають на результати господарської діяльності підприємства.

Позикові кошти, безумовно, підвищують ринкову вартість підприємства, але вони повинні бути в такому розмірі, який не шкодить фінансовому стану, а навпаки підвищує його ліквідність та платоспроможність.

II розділ. Оргінізаційно-методологічна підготовка та процес аудиту розрахунків з покупцями і замовниками.

III розділ. Аудиторський висновок і рекомендації

Оцінка матеріалів аудиту і складання аудиторського висновку

Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів. Його публікація є свідченням того, що бухгалтерський облік компанії як в цілому, так і в деталях відповідає діючому законодавству.

Суттєві елементи аудиторського висновку визначаються міжнародними і національними нормативами по аудиту, а також міжнародною і національною практикою.[22]

В заголовку аудиторського висновку повинен бути запис про те, що аудит здійснювався незалежним аудитором (аудиторами). Необхідно також вказати назву фірми чи прізвище аудитора, номер ліцензії. Ця інформація є підтвердженням того, що під час аудиту не було ніяких обставин, які б могли перешкодити проведенню незалежної перевірки. Аудиторська перевірка - це не тільки використання відповідних методів і процедур, але і незалежність суджень аудиторів. При порушенні цієї умови аудитор не має права робити висновок про перевірену звітність, оскільки зібрана інформація не е достатньою і доказовою.

В аудиторському висновку повинно бути чітко визначено, кому воно адресується - правлінню, раді директорів, засновникам, акціонерам, організаціям, податковій інспекції або інші користувачі цієї інформації.

Аудиторський висновок повинен маги запис про те, що правильність складання звітності покладається на керівництво перевіряючого підприємства, і про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який повинен бути обґрунтований результатами проведеної перевірки.

Складання аудиторського висновку є останнім етапом проведення аудиту на підприємстві. Його написання регламентується МСА 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність» та МСА 800 «Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення».

На етапі формування аудиторського висновку аудитор проводить групування виявлених помилок, формування робочого листка можливих виправлень та аналіз суттєвості невиправлених помилок. Аудитор також на цьому етапі здійснює перевірку узгодженості показників після виправлень та оцінку можливості підприємства продовжувати свою діяльність. [24]

Аудитор провів перевірку відповідно до вимог нормативів аудиту, що діють в Україні, які передбачають, що вони плануються і здійснюються з метою збирання достатньої інформації про розрахунки з покупцями і замовниками, які перевіряються. Аудитор отримав вичерпну інформацію і пояснення, необхідні для проведення аудиту, надана інформація є достатньою для відображення реального стану суб'єкта перевірки, фінансову документацію складено згідно з прийнятою суб'єктом перевірки системою бухгалтерського обліку, яка відповідає існуючим законодавчим і нормативним вимогам. Аудитор вважає, що зібрана інформація є достатньою для складання аудиторського висновку.

Аудиторський висновок— це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудиторської фірми «Альфа аудит», який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить у собі висновки стосовно повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Надана інформація у аудиторському висновку дає достовірне і дійсне уявлення про розрахунки з покупцями і замовниками. Ведення бухгалтерського обліку відповідає вимогам чинного законодавства, документація належно оформлена та достовірно відображає інформацію про розрахунки з покупцями і замовниками та дебіторську і кредиторську заборгованість. (Додаток І)

Висновки

ТзОВ «Нова пошта» – фірма по експрес-доставці кореспонденції на території України

Вивчення організації обліку розрахунків на ТзОВ «Нова пошта» показало, що в цілому облік ведеться у відповідності з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Так як питання аудиту розрахунків з покупцями і замовниками є досить «вузьке», то в курсовій роботі були зазначені й інші П(С)БО.

Згідно з Наказом про облікову політику на ТзОВ «Нова пошта» ведеться бухгалтерський облік і фінансова звітність по принципу нарахування так, щоб результати операцій та інших фактів відображались в облікових регістрах і фінансовій звітності, тоді коли вони мають місце, а не тоді коли підприємство отримує або платить за засоби відповідно до діючого Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

Для отримання сум заборгованостей підприємство виставляє рахунок, в якому зазначається найменування послуг, ціна, її кількість та загальна вартість. Погашення ж заборгованості підтверджує або виписка банку, чек (при безготівкових розрахунках) або прибутковий касовий ордер. Розрахунки відбуваються на підставі договору на виконання послуг, який ТОВ «Нова пошта» укладає зі своїми дебіторами.

Для обліку дебіторської заборгованості покупців і замовників використовується рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем і замовником, за кожним пред’явленим до сплати рахунком, за кожною операцією. З цією метою підприємство може вести картки аналітичного обліку на кожного дебітора або накопичувальну відомість довільної форми.

На ТзОВ «Нова пошта» бартерні операції не проводяться і не мають місце в господарській діяльності.

Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за наданими їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселями) відображається в статті балансу «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» (рядки 160-162 активу балансу). До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість. Зміни в розмірах дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства.

У ряді випадків підприємства під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт (послуг), а також при оплаті продукції і робіт, прийнятих від замовників за частковою готовністю, можуть видавати аванси.

В ході написання роботи був проведений аналіз дебіторської заборгованості на ТзОВ «Нова пошта» за I півріччя 2009р. Для проведення аналізу були використані дані Ф.1 «Баланс», Ф.2 «Звіт про фінансові результати», Ф.1-Б «Звіт про фінансові результати та дебіторську і кредиторську заборгованість».

Аналіз фінансової стійкості ТзОВ «Нова пошта» показав, що на кінець I півріччя 2009р, має стійкий фінансовий стан, що означає високу платоспроможність.

За підсумками проведеного аудиту розрахунків з покупцями та замовниками складено безумовно позитивний висновок, оскільки аудитор отримав вичерпну інформацію і пояснення, необхідні для аудитора; надана інформація є достатньою для відображення реального стану суб’єкта перевірки; є адекватні дані з усіх питань, суттєвих з погляду достовірності та повноти змісту інформації; фінансову документацію складено згідно з прийнятою суб’єктом перевірки системою бухгалтерського обліку, яка відповідає існуючому законодавству та нормативним вимогам; звітність ґрунтується на достовірних облікових даних, які не містять протиріч; форма звітності відповідає затвердженій у встановленому порядку. Згідно аудиторського висновку, аудиторська фірма «Альфа аудит» підтверджує, що надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний стан розрахунків з покупцями і замовниками. Господарсько-фінансова діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Список використаних джерел 1. Закон України «Про аудиторську діяльність» № 23 від 22 квітня 1993 р. Із змінами від 14.09.2006.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.99 р. № 996-ХІV № 32.

3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР, зі змінами від 20.01.2010

4. Про результати суцільної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості і заходи щодо її скорочення: Постанова КМУ від 29.04.99 р. № 750.

5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: затв. Мінфіном України від 24.05.95 р. № 88.

6. Про затвердження форми державної статистичної звітності № 1-Б термінова (місячна) «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість» та Інструкції щодо її заповнення: наказ Держкомстату України від 31.07.2000 р. № 258.

7. Про порядок віднесення та відшкодування безнадійної заборгованості: лист ДПАУ від 03.02.2000 р. № 529/6/15-1116.

8. Про порядок оформлення векселями дебіторської заборгованості перед банком: лист НБУ від 20.04.2000 р. №18-211/1009-2283.

9. П(с)БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності, затверджений наказом МФУ від 31.03.99р. №87.

10. П(с)БО №2 «Баланс», затверджений наказом МФУ від 31.03.99р. №87.

11. П(с)БО №3 «Звіт про фінансові результати», затверджений наказом МФУ від 31.03.99р. №87.

12. П(с)БО №10 «дебіторська заборгованість», затверджений наказом МФУ від 08.10.99р. №237.

13. П(с)БО 11 "Зобов’язання". затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. N 20 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 р. за N 85/4306 14. П(с)БО 15 "Дохід". затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. N 290. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України14 грудня 1999 р. за N 860/415315. П(с)БО 16 "Витрати". Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318. Зареєстровано Міністерстві юстиції України19 січня 2000 р. за N 27/4248

 

Вступ

В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональним і економічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов'язків перед державою.

В Україні процес створення нормальних умов для проходження господарських розрахунків стримується недосконалим законодавством і прорахунками в його практичному застосуванні. Вітчизняний виробник, який у відповідності з договором відвантажив товар споживачам, не має жодних гарантій на своєчасне одержання грошей через невизначений правовий статус боргів. Через це з обороту виводяться величезні грошові масиви, що породжує дефіцит грошей, який паралізує діяльність підприємства.

Вітчизняні підприємства не можуть розраховувати на регулярне, стабільне, надійне і безперешкодне користування не на «здирницьких» умовах банківськими кредитами, будувати на взаємному співробітництві свою діяльність, своєчасно отримувати кредитні ресурси. Таким чином, доки в Україні не організоване ефективне грошово-кредитне обслуговування підприємств-виробників, проблема неплатежів вирішена не буде.

Актуальність теми дослідження визначається важливістю удосконалення організації розрахунків, зокрема безготівкових, у розв'язанні глобальних економічних проблем України, і необхідністю трансформації бухгалтерського обліку та аудиту розрахунків відповідно до економічних відносин ринкового спрямування.

Саме ефективна організація розрахунків повинна активно сприяти зміцненню договірної дисципліни; підвищенню відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями; прискоренню обороту оборотних коштів; зменшенню видатків обігу; ефективному використанню тимчасово вільних коштів та ін.

Метою роботи є обґрунтування теоретичних і дослідження методологічних положень з обліку розрахунків з покупцями і замовниками, а також розробка практичних рекомендацій по удосконаленню організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками та їх аудиту.

У відповідності з метою була поставлена сукупність наступних завдань:

· вивчення методологічних аспектів обліку розрахунків з покупцями і замовниками;

· проведення аудиту розрахунків за даними базового підприємства;

· проведення аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості на за даними базового підприємства;

· визначення фінансового стану базового підприємства;

· формування рекомендацій щодо покращення організації обліку розрахунків, налагоджування кредитної та розрахункової дисципліни на базовому підприємстві. (На прикладі ТОВ «Агроцентр К»).

Об'єктом дослідження є облік розрахунків з дебіторами. Відповідно до об'єкту, предметом дослідження є облік розрахунків з покупцями та замовниками. Важливість управління дебіторською заборгованістю цілком зрозуміла. Дебіторська політика підприємства повинна бути побудована таким чином, щоб не допустити випадків несплати заборгованостями покупцями з одного боку, а з іншого – залучити нових покупців. Залучення нових покупців можливе шляхом впровадження знижок, збільшення строків сплати тощо. Будь-яке підприємство залежить від своїх дебіторів. Вони в значній мірі впливають на результати господарської діяльності підприємства.

Позикові кошти, безумовно, підвищують ринкову вартість підприємства, але вони повинні бути в такому розмірі, який не шкодить фінансовому стану, а навпаки підвищує його ліквідність та платоспроможність.

I розділ. Теоретичні основи аудиту розрахунків з покупцями і замовниками.

1. 1. Економічна сутність аудиту розрахунків з покупцями і замовниками.

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності. [20]

Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

Предметом аудиту є процес розширеного відтворення суспільне необхідного продукту, достовірність відображення його в системі бухгалтерського обліку і звітності, а також дослідження ефективності ділової активності з дотриманням чинного законодавства.

Предмет аудиту має багато спільного з предметом економічного аналізу, ревізії і судово-бухгалтерської експертизи.

Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм.

Мета аудиту – сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку [23].

Основними завданнями аудиту є:

· перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

· виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;

· реальність визначення фінансових результатів;

· оцінка ефективності внутрішнього контролю;

· надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

Об'єкти аудиту. Предмет аудиту конкретизується його об'єктами. Об'єктами аудиту є юридичні й фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.[20]

Реальність балансу може бути забезпечена тільки в результаті ретельної перевірки (інвентаризації) всіх його статей. Тому аудитору доцільно починати перевірку стану розрахунків з аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків. Інвентаризація розрахунків полягає у виявленні фактичних залишків сум на рахунках. В акті результатів інвентаризації розрахунків слід вказати назви проінвентаризованих рахунків, записати суми непогодженої і простроченої дебіторської заборгованості та безнадійних боргів. За названими видами заборгованості до акта інвентаризації розрахунків має прикладатися довідка із зазначенням суми заборгованості, за що та числиться, з якого часу і на підставі яких документів.[22]

Таким чином, аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає можливість аудитору зосередити увагу на більш ретельній перевірці розрахунків, за якими встановлено різні розходження.

Аудит розрахункових операцій слід починати з аналізу правильності оплати за відвантажені матеріальні цінності, а також повноти списання відвантажених цінностей [23, 251].

Під час перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку із залишками за синтетичним рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", Головною книгою і балансом. За наявності розходжень слід перевірити реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним покупцем чи замовником. Такі розходження - наслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або результат зловживань.

Кожна сума дебіторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Під час аудиту дебіторської заборгованості розрізняють такі її категорії: поточну (або нормальну); неоплачену в строк; заборгованість за строком давності, що минув; спірну; безнадійну.

Під час перевірки розрахунків із покупцями встановлюють, чи укладені договори поставки продукції, чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем продукцію. Перевіряють повноту і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію. З цією метою проводять інвентаризацію розрахунків, висилають копії картки аналітичного обліку розрахунків (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями (організації-кредитори висилають організаціям-дебіторам). Підприємство-дебітор повертає картку протягом 10 днів із дня одержання. З покупцями з цього самого міста складається акт взаємозвірки. [19]