Загальне ознайомлення з підприємством-клієнтом тзов «нова пошта»

«Нова Пошта»- лідер експрес-доставки вантажів та кореспонденції по Україні.

«Нова Пошта» почала свою роботу на ринку вантажоперевезень з 2001 року. За 8 років успішної роботи стала лідером на ринку експрес-доставок та на сьогоднішній день «Нова Пошта» - це:

- якісна та вчасна доставка вантажів в будь-який населений пункт України;

- доставка вантажу та кореспонденції в будь-яку точку України;

- більше 70-ти представництв по всій Україні;

- строк доставки від 1-ї доби;

- спеціальні пропозиції для різних сегментів бізнесу;

- індивідуальна форма співпраці з кожним клієнтом;

- Повна матеріальна відповідальність за вантаж що перевозиться.

- доставка вантажу за зручними для клієнта технологіями:

- «Двері-Двері» - забір вантажу від дверей відправника та доставка до дверей отримувача

- «Двері-Склад» - забір вантажу від дверей відправника та доставка на склад «Нової Пошти»

- «Склад-Двері» - доставка вантажу від складу «Нової Пошти» до дверей отримувача.

Компанія «Нова Пошта» - надійний партнер для більше ніж 80 000 компаній, серед яких національні виробники та роздрібні мережі, мережі автозаправок, інтернет-магазини, представництва іноземних компаній та багато інших.

«Нова Пошта» є одним із перших операторів на ринку експрес-перевезень, яка здійснює повний комплекс послуг з доставки документів та вантажів. Завдяки оперативності та надійності у виконанні замовлення ми надаємо високий рівень сервісу з доставки вантажів та кореспонденції.

Фінансово-економічний стан організації характеризується ступенем її прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану організації за сучасних умов господарювання конче потрібна як для її керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан організації цікавить і її конкурентів, але вже в іншому аспекті — негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів—звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників (Додаток Ж)

Оцінка прибутковості та активності

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками — прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою

Ра = Пз(ч)\ Ка •100

де Пз(ч) — загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

Ка — середня сума активів за річним балансом.

Ра=254797,56/234620,85*100%=+109%

Рентабельність активів протягом I півріччя зросла на 9 %, що говорить про ефективність роботу товариства.

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково зазначити, який саме прибуток узято.

Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Рвк= Пч \ Кв•100, Рвк=1762690,02/119686,8*100%=+147%

Рентабельність власного капіталу збільшилась на 47 %. Це означає, що наші активи працюють ефективно, що призводить до отримання прибутку.

де Пч — чистий прибуток підприємства; Кв — власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну.

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

Рак = Пч \Кст• 100

де Кст — статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Цей показник можна обчислювати також як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку Пч віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу — номінальну вартість цих акцій.

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою

Рп = Прп \ С рп • 100, де Прп — прибуток від реалізації продукції за певний період;

С рп— повна собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів.

Рентабельність одного виробу (Рі) розраховується за формулою:

Рі = (Ці – Сі)\Сі, де Ці, Сі — відповідно ціна й повна собівартість і-го виробу.

Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оборотність активів (nа) — це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період, тобто

nа =В/Кa, nа= 176269,02/234620,55=0,75

де В — виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період; Ка — середня величина активів за той самий період. За цих умов середня тривалість одного обороту (ta) становитиме

ta = Дк \ na, ta=180/0,75=240(днів)

де Дк — кількість календарних днів у періоді.

Оборотність товарно-матеріальних запасів (nтмз) виражається кількістю оборотів за певний період:

nтмз=СР/Мз

де Ср — повна собівартість реалізованої продукції за певний період; Мз — середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства (tодз) обчислюється за формулою

tодз = Зд •Дк \ Vпр, tодз= 79241,27*180/176269,02=81(днів)

де Зд — дебіторська заборгованість (заборгованість покупців); Дк— кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік — 360, квартал — 90); VПР — обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

За період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) — небажаним і потребує з'ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам (tодз) визначається співвідношенням:

tодз = Зк•Дк \ М, tодз = 11718,69*180/66034,39=40 (днів)

де Зк — кредиторська заборгованість (заборгованість покупців); Дк— кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік — 360, квартал — 90)

Даний розрахунок показників за I-півріччя дає нам можливість оцінити роботу даної фірми доволі успішно. Оскільки рентабельність активів становить + 9%, капіталу +47%. Отже, активи працюють ефективно, сприяючи отриманню прибутку.

Середній термін покриття дебіторської заборгованості становить 81 день. Середній термін покриття кредиторської заборгованості - 40 днів.

2. 2. Складання плану та програми перевірки

Підставою для надання аудиторських послуг є договір, який укладається між аудиторською фірмою та замовником. Договір на проведення аудиту є основним документом, що засвідчує факт досягнення домовленостей між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки. Договір документально засвідчує, що сторони дійшли згоди з усіх пунктів, обумовлених у ньому. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе обов’язків, умов їх виконання та меж відповідальності, у договорі необхідно максимально чітко обумовити всі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв’язку з його укладанням. Укладанню договору передує обмін листами між аудитором та клієнтом. Клієнт (замовник) звертається за допомогою листа-пропозиції до аудиторської фірми з проханням надати даному суб’єкту підприємництва аудиторські послуги, в якому зазначається мета та завдання аудиту, бажаний масштаб перевірки. Лист-зобов’язання аудитора підтверджує його згоду з поставленим завданням і масштабом аудиту й може містити положення, які стосуються межі відповідальності аудитора перед клієнтом, форми подання звіту аудитора та його висновків, та інші моменти, про які аудитор вважає за необхідне домовитися до початку перевірки. Після обміну листами та на їх підставі складається договір на проведення аудиту. [24] (Додаток К)

Схема документообігу для досягнення угоди на проведення аудиту наведена на

Для досягнення ефективності та результативності аудиту аудитор розробляє та обговорює з замовниками на проведення аудиту елементи загального аудиторського плану та аудиторські процедури. Тобто аудитор розробляє і документально оформляє загальний план аудиту, визначає в ньому суть помилок, а потім здійснює аудит, керуючись цим планом. Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість, керуючись ним, підготувати програму аудиту. В свою чергу, програма аудиту, її зміст та обсяг залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки. Тому аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом. У міжнародному стандарті аудиту № 230 «Документація» зазначається, що робоча документація допомагає в плануванні та проведенні аудиту. (Додаток Л, М)