ТОП 10:

Змістовий модуль 2. Організація банківських розрахунків



Тема 5. Міжбанківські розрахунки

Мета: Узагальнення знань про законодавче та нормативне забезпечення банківських розрахунків, зокрема дати валютування, власності активу, ініціації переказу тощо.

 

План

 

1. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».Інструкція НБУ «Про безготівкові розрахунки в національній України».

2. Дата валютування, економічний зміст, можливості.

3. Переказ грошей як засіб зміни власника активів.

4. Ініціація переказу.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

Ключові терміни і поняття

Безготівковий розрахунок, готівковий розрахунок, дата валютування, власник активів, ініціація переказу, операційний час.

 

У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

Грошовий оборот – це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов'язаних з їх придбанням. Зростання трудомісткості продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв'язки між виробництвом і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту.

Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації продукції. За товарного виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та суспільною потребою в них.

У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення і його складових – виробництва, розподілу, споживання.

Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов'язаний з ним оборот грошей.

Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот.

Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову.

Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту - грошової маси.

Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення. Грошовий оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками:

– забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

– реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;

– сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;

– забезпечення спільної діяльності підприємств;

– отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Таке групування пов'язане з різною економічною сутністю названих розрахунків, документооборотом, видами й методами фінансового та банківського контролю.

Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктів підприємницької діяльності.

Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Одним із головних факторів нормалізації розрахунків у народному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами.

Грошові розрахунки можуть набирати як в готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано. Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення - виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов'язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Організація грошових розрахунків в господарстві України. Закон про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

2. Безготівкові і готівкові розрахунки.

3. Способи і форми безготівкових розрахунків.

4. Суб’єкти і об’єкти грошового обігу.

5. Дата валютувавання.Економічний зміст, можливості.

6. Переказ грошей як засіб зміни власника активів.

7. Законодавчі строки переказу. Фінансові санкції за порушення нормативів проходження платежів.

8. Ініціація переказу грошей. Способи переказу готівкових грошей в Україні. СЕП, НСМЕП.

 

Бібліографічний список

[14-16, 19, 36, 37, 44, 53].

 

Тема 6. Безготівкові міжгосподарські розрахунки

 

Мета: Узагальнити методи здійснення безготівкових розрахунків між учасниками господарських відносин. Провести прискіпливий аналіз всіх типових засобів розрахунків. Звернути увагу на спеціальні режими користування рахунками.

 

План вивчення теми

 

1. Засоби проведення безготівкових розрахунків.

2. Клієнт-безумовний власник коштів на своєму рахунку.

3. Договір обслуговування рахунку – основний документ взаємовідносин банку та клієнта.

4. Новітні технології розрахунків: клієнт-банк, інтернет-банкінг тощо.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

Ключові терміни і поняття

 

Платіжне доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив, вексель, транферабельний акредитив, покритий акредитив, безвідзивний акредитив, простий вексель, переказний вексель, бенефіціар, договірне списання, примусове списання, зупинка операцій по рахунку.

 

Підприємства можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою. Але якщо підприємства мають податкову заборгованість, розрахунки між покупцем і постачальником продукції треба здійснювати тільки в безготівковому порядку.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

– класифікацію розрахунків;

– організацію розрахунків;

– форми відповідних документів;

– взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

– розрахунки за товарними операціями;

– розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.

Відповідно до територіального розміщення підприємств (покупців - продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.

Міжміські – це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах.

Міжнародні – це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (переказуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.

За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів.

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках – банк.

Розрахунковий документ – це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

– платіжними дорученнями;

– платіжними вимогами-дорученнями;

– чеками;

– акредитивами;

– векселями;

– інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами.

Правові основи організації безготівкових розрахунків у господарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивними документами. Національний банк України виступає як методичний центр з розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:

– удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;

– підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;

– зміцнення договірної дисципліни;

– прискорення обороту оборотних коштів.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Нормативне оформлення Закону України про переказ грошей. Інструкція НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні».

2. Форми безготівкових розрахунків: платіжне доручення, платіжна вимога, чек, акредитив, вексель).

3. Клієнт – безумовний власник коштів на рахунку. Законодавче оформлення прав клієнта стосовно списання та зарахування коштів на рахунок.

4. Розрахунки акредитивами. Види акредитивів.

5. Розрахунки з використанням векселів.

6. Умови договірного списання коштів з рахунку власника.

7. Реалізація прав кредиторів на списання коштів з рахунку клієнта.

8. Реалізація прав державних органів, зокрема податкової адміністрації на гроші боржника бюджету.

9. Умови обмеження користування власником коштами на рахунку.

 

Бібліографічний список

[4, 7, 13-16, 23, 25, 25, 35, 37, 44, 46, 51, 53]







Последнее изменение этой страницы: 2016-09-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.205.109.82 (0.016 с.)