Модуль І. Теоретичні основи організації кредитування і банківських розрахунків

 

Змістовий модуль 1. Організація банківського кредитування

 

Тема 1. Організація та суть кредитного процесу комерційного банку

Сутність, форми і види кредиту. Принципи кредитування Умови розвитку кредитних відносин. Види кредитів, їх класифікація та економічна характеристика, форми кредитних рахунків. Етапи процесу кредитування.

Оцінка кредитоспроможності одержувача кредиту.

 

Тема 2. Технології банківського кредитування

 

Особливості проведення кредитних операцій комерційними банками у взаємовідносинах з підприємствами сезонних галузей промисловості; сільгосппідприємствами; заготівельними організаціями; торговими та постачальницько-збутовими організаціями. Особливості кругообігу і організації оборотних коштів у названих підприємств. Сезонні та несезонні запаси й затрати як об’єкт кредитування. Приведення у відповідність заборгованості по позиках із забезпеченням. Додаткові операції, що здійснюються банком у процесі кредитування.

 

Тема 3. Кредитний ризик та забезпечення повернення банківських кредитів

Кредитний ризик, визначення і мінімізація затрат.

Засоби захисту від кредитного ризику, форми забезпечення обов’язків отримувача перед банком. Порядок видачі і способи погашення позичок. Вартість кредиту. Контроль за використанням і погашенням кредиту. Кредитні санкції. Кредити під сукупне забезпечення. Бланкові й ризикові кредити. Проблемні позички. Методи управління проблемними кредитами.

Тема 4. Банківське кредитування

 

Споживчі та іпотечні кредити. Кредити, що пов’язані з розрахунками. Кредити під цінні папери. Контокорентний кредит. Сільськогосподарські кредити. Факторинг та форфейтинг. Лізингові операції.

 

Змістовий модуль 2. Організація банківських розрахунків

 

Тема 5. Міжбанківські розрахунки

 

Основи організації грошових розрахунків у народному господарстві. Готівкові та безготівкові розрахунки. Способи й форми безготівкових розрахунків. Структура безготівкового платіжного обороту.

Тема 6. Безготівкові міжгосподарські розрахунки

 

Форми безготівкових розрахунків: платіжні доручення, чеки, акредитиви, платіжні вимоги-доручення; сфера використання і порядок проведення розрахункових операцій

Способи безготівкових розрахунків: розрахунки на основі заліку взаємних вимог, розрахунки у порядку планових платежів. Сфера їх використання, порядок проведення.

Вексель як форма міжгосподарських розрахунків. Організація кредитування і банківських розрахунків векселями.

 

Тема 7. Касові операції банку

 

Організація готівкових грошових розрахунків. Кругообіг готівкових грошей. Організація надходження готівкових грошей до кас банків. Порядок одержання та витрачання готівкових грошей. Прогнозування обороту готівкових грошей у банках. Касова дисципліна і контроль за її дотриманням.

 

Модуль II. Індивідуальне науково-дослідне завдання (ІНДЗ).

 

2. Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

Модуль І. Теоретичні основи організації кредитування і банківських розрахунків

 

Змістовий модуль 1. Організація банківського кредитування

Тема 1. Організація та суть кредитного процесу комерційного банку

 

Мета: Узагальнити знання студентів у питаннях походження кредитних і боргових відносин в економіці, економічній суті кредиту, зокрема банківського. Надати сучасний стан банківського кредитування, методів оцінки кредитоспроможності.

План

1. Судний капітал та судний відсоток.

2. Боргові відносини. Банківський кредит. Форми і види.

3. Етапи процесу кредитування.

4. Особливості кредитування в національній та іноземній валюті.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

Ключові терміни і поняття:

Судний капітал, банківський кредит, позика, позичка, зворотність, платність, строковість, кредитоспроможність, отримувач кредиту, кредитодавець, кредит в національній валюті, кредит в іноземній валюті.

 

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства та об'єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряду, так і окремі громадяни. Кредитори, що володіють вільними ресурсами, тільки завдяки їх передачі отримувачеві, мають можливість отримати від нього додаткові грошові кошти. Кредит, що надається в грошовій формі, являє собою нові платіжні кошти.

На поверхні економічних явищ кредит виступає як тимчасове запозичення речі або грошових коштів. За допомогою кредиту придбаваються товарно-матеріальні цінності, різного роду машини, механізми, купуються населенням товари з розстрочкою платежу. Об'єктом придбання за рахунок кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Однак «речове» тлумачення кредиту виходить за рамки політекономічного аналізу. Економічна наука про гроші і кредит вивчає не самі речі, а відносини між суб'єктами з приводу речей. У зв'язку з цим кредит як економічну категорію слід розглядати як певний вид суспільних відносин.

Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, тому перш ніж розібратися які форми і види може мати кредит, розглянемо коротко його структуру. Структура є те, що залишається стійким, незмінним у кредиті. Кредит складається з елементів, що знаходяться в тісній взаємодії один з одним. Такими елементами є насамперед суб'єкти його відносин. У кредитній угоді суб'єкти відносин завжди виступають як кредитор і боржник.

Становлення кредитора і боржника відбувається насамперед на базі товарного обігу. Процес купівлі – продажу товарів не завжди приводить до негайного отримання продавцем їх грошового еквівалента, покупець не завжди має можливість відразу заплатити за товар, оплата проводиться тільки після закінчення певного терміну. Так, продавець стає кредитором, покупець - боржником.

Товарне звернення не являє собою єдину базу виникнення кредитора і боржника. Кредитор і боржник з'являються у всіх випадках, коли на одному полюсі (в одного суб'єкта) відстрочено отримання еквівалента; на іншому - його сплата.

Кредитор – сторона кредитних відносин, що надає кредит. Кредиторами можуть стати суб'єкти, які видають кредити, тобто реально надають гроші у тимчасове користування. Для цього щоб видати кредит, кредитору необхідно володіти певними ресурсами. Їх джерелами можуть стати як власні накопичення, так і ресурси, залучені в інших суб'єктів економічного процесу. У сучасному господарстві банк-кредитор може надати кредит не тільки за рахунок своїх власних ресурсів, але і за рахунок залучених коштів, що зберігаються на його рахунках, а також мобілізованих за допомогою розміщення акцій і облігацій. З утворенням банків відбувається концентрація кредиторів. Мобілізуючи вільні грошові ресурси підприємств і населення, банкіри стають колективними кредиторами.

Боржник – отримувач кредиту – сторона кредитних відносин, що отримує кредит і зобов'язана повернути отримані гроші. Історично отримувачами кредитів були окремі особи, які відчували потребу в додаткових ресурсах. З утворенням банків відбувається концентрація не тільки кредиторів, але і значне розширення складу споживачів кредитів. У сучасних умовах крім банків споживачами кредитів виступають підприємства, населення і держава. Традиційно банки при цьому стають колективними боржниками, оскільки займають не для себе, а для інших.

Особливе місце боржника-отримувача кредиту в кредитній угоді відрізняє його від кредитора.

По – перше, боржник-отримувач кредиту не є власником наданих йому коштів, він виступає лише їх тимчасовим власником; він користується чужими ресурсами, які йому не належать.

По – друге, боржник-отримувач кредиту застосовує надані кошти як у сфері обігу, так і у сфері виробництва (для придбання матеріалів і розширення і модернізації виробництва). Кредитор же надає кредит в фазі обміну, не входячи безпосередньо у виробництво.

 

По – третє, боржник-отримувач кредиту повертає надані ресурси, які завершили кругообіг в його господарстві. Для забезпечення такого повернення отримувач кредиту так повинен організувати свою діяльність, щоб забезпечити вивільнення коштів, достатніх для розрахунків з кредитором.

 

По – четверте, боржник-отримувач кредиту не тільки повертає вартість, отриману в тимчасове користування, але і сплачує при цьому більше, ніж отримує від кредитора, є платником кредитного доходу

 

По – п'яте, боржник-отримувач кредиту залежить від кредитора, кредитор диктує свою волю. Економічна залежність від кредитора змушує отримувача кредиту раціонально використовувати надані йому кошти, виконувати свої зобов'язання як боржника. Навіть повернувши надані йому кошти, а також сплативши приріст до них у вигляді кредитного доходу, він не втрачає своєї залежності від вірителя: потенційно в своєму колишньому кредиторі він бачить нового кредитора, а тому повинен повністю виконати всі зобов'язання, що випливають з договору про кредит, створивши підставу для чергового отримання кредиту.

 

Займаючи залежне від кредитора положення, отримувач кредиту не втрачає своєї значимості в кредитній угоді як повноправна сторона. Без бажаючого отримати кредит не може бути і кредитора. Користувач кредитом повинен не тільки отримати, але й використовувати отримані в тимчасове користування ресурси, при чому таким чином, щоб повністю розрахуватися за своїми боргами. У цьому сенсі користувач кредитом – така продуктивна сила, від якої залежить ефективне застосування ресурсів, отриманих у тимчасове користування.

Банківський кредит– це актив банку (джерело яких – власний та залучений капітал) у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання.

Строковість кредиту означає, що кредити підприємствам видаються на певний строк, по закінченні якого вони повинні бути повернені.

Повернення кредиту означає що отримані підприємством кошти повинні бути повернені через певний час. Повернення кредиту забезпечується безперервністю кругообігу коштів і переходом їх в завершальній стадії в грошову форму.

Платність кредиту полягає в тому, що кредити банк видає підприємствам за певну плату, яка становить певну долю кредиту і вимірюється в процентах (денних, місячних річних). Розмір процента встановлюється з таким розрахунком, щоб сума отриманих від отримувача відсотків покривала витрати банку по залученню коштів, необхідних для даного кредиту, витрат на ведення банківської справи і забезпечувала одержання певного доходу.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність отримувача кредиту. В банківській практиці найбільш розповсюдженими є такі форми забезпечення кредитів: застава майна, гарантія або порука, страхування фінансових ризиків та інші.

Цільовий характер використання передбачає вкладення кредитних коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Кредити надаються на здійснення таких заходів: збільшення основних та оборотних фондів підприємств; накопичення сезонних запасів ТМЦ, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів; інвестиції; викуп державного майна; споживчі потреби громадян; інші заходи, у разі розриву між надходженнями коштів та їх витратами в процесі виробництва. Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності і формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.

Кредити банків можна класифікувати за різними ознаками та критеріями. Найбільш прийнятною є така класифікація банківських кредитів:

1. За основними категоріями отримувачів;

– кредити галузям народного господарства;

– кредити населенню;

– кредити державним органам влади.

2. За цільовим спрямуванням:

– виробничий (поповнення обігових коштів та основних засобів);

– споживчий (споживчі цілі населення).

3. За строками користування:

– строкові, тобто надані на визначений у договорі строк, які, в свою чергу, можуть бути:

а) короткостроковими (до 1 року);

б) середньостроковими (1-3 роки);

в) довгостроковими (понад 3 роки);

Короткостроковий кредит надається підприємствам для покриття витрат по формуванню оборотних коштів на строк до одного року. Цей строк використання короткострокового кредиту обумовлений тим, що кругообіг оборотних коштів здійснюється звичайно протягом одного року. Тому після здійснення кругообігу цих коштів одержаний кредит повинен бути повернений банку.

Середньо- і довгостроковий кредит надається підприємствам для покриття витрат по формуванню основних фондів на строк понад один рік. Цей строк використання кредиту обумовлюється тривалим функціонуванням основних засобів і перенесенням їх вартості на продукт частинами.

– до запитання (онкольні) – видаються на невизначений строк. Отримувач кредиту повинен погасити такий кредит за першою вимогою банку. Якщо банк не вимагає погашення, то кредит повертається на розсуд отримувача;

– прострочені – по яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув;

– відстрочені (пролонговані) - щодо яких за клопотанням отримувача банком прийняте рішення про перенесення строків погашення кредиту на більш пізню дату.

4. Залежно від забезпечення:

– забезпечені (ломбардні) – надаються під забезпечення (заставу майна, поручительство, гарантію, страхування ризику неповернення кредиту тощо);

– незабезпечені (бланкові) – надаються без забезпечення. Незабезпечені (бланкові) кредити, що називаються у банківській практиці довірчими, надаються лише під зобов'язання отримувача погасити кредит. Вони пов'язані з великим ризиком для банку, тому потребують ретельнішого вивчення кредитоспроможності отримувача і надаються під більш високу плату.

5. За методами надання:

– у разовому порядку, коли рішення про надання приймається окремо по кожному кредиту;

– відповідно до відкритої кредитної лінії, тобто кредити надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування без погодження кожний раз із банком умов кредитного договору;

– гарантовані – банк бере на себе зобов'язання у разі потреби надати кредит клієнту визначеного розміру протягом відповідного періоду. Гарантовані кредити, в свою чергу, можуть бути двох видів: з обумовленою датою видачі кредиту та з наданням кредиту в міру виникнення потреби в ньому.

6. Залежно від кількості кредиторів:

– надані одним банком;

– консорціумні, тобто такі, що надаються консорціумом банків, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників потрібну одержувачу кредиту суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом плати за кредит;

– паралельні, що передбачають участь в їх наданні кількох банків. Тут кредити одному отримувачеві надають різні банки, але на різних, завчасно погоджених, умовах.

7. Залежно від порядку погашення:

– поступово (в розстрочку);

– водночас із закінченням строку кредитного договору;

– у відповідності з особливими умовами, визначеними кредитними договорами.

8. За характером і способом сплати процентів:

– з фіксованою процентною ставкою;

– з плаваючою процентною ставкою;

– зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів (звичайний кредит);

– зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

Кредити з фіксованою процентною ставкою характерні для стабільної економіки. З метою зменшення ризику недоотримання прибутку або запобігання збитків в умовах інфляції при видачі кредитів на значні строки банки використовують плаваючу процентну ставку. В цьому випадку у відповідності з кредитним договором процентні ставки періодично переглядаються і звичайно прив'язуються до рівня облікової ставки центрального банку та фактичного темпу інфляції.

За ступенем ризику:

– стандартні;

– нестандартні, до яких, в свою чергу, відносяться: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

Для одержання кредиту бажаючий звертається до банку з кредитною заявкою, яка включає певний пакет документів. Склад необхідних документів залежить від характеру кредитної операції, і для різних клієнтів він може бути різним.

Кредити надаються на підставі укладеної між банком (кредитодавцем) і отримувачем кредитної угоди (договору). До укладення кредитної угоди банк мусить ретельно проаналізувати кредитоспроможність отримувача, здійснити експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування, визначити ступінь ризику для банку та структуру майбутнього кредиту (сума, строк, процентна ставка тощо).

У кредиті передбачається:

– мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту;

– форма забезпечення зобов’язань отримувача кредиту;

– плата за кредит (процентна ставка);

– порядок і форма сплати процентів і основного боргу;

– права, зобов’язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів;

– перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування;

– періодичність надання їх банку;

– можливість проведення банком перевірок на місці наявності і стану зберігання заставного майна тощо.

Оцінка кредитоспроможності - процес творчий, що вимагає від банківських працівників глибоких економічних знань, аналітичного мислення, вміння визначати та оцінювати тенденції в господарській діяльності і фінансовому стані підприємств, зокрема можливості дотримання ними принципів кредитування, прогнозувати майбутній стан справ підприємства і передбачати обставини, які можуть на них вплинути.

 

Питання для самоконтролю

1.Економічний зміст і сутність судного капіталу і судного проценту.

2.Сучасне розуміння боргових відносин по Громадянському кодексу:

позика, позичка, кредит. Банківський кредит.

3.Умови розвитку кредитних відносин.

4.Форми банківського кредиту.

5.Види кредиту.

6.Роз’яснення принципів кредитування (зворотність, платність, строковість).

7.Види банківських кредитів, класифікація.

8.Економічна характеристика банківських кредитів.

9.Етапи процесу кредитування.

10.Заявка підприємства (юридичної особи) на отримання кредиту.

11.Заявка домогосподарства (фізичної особи) на отримання кредиту.

12.Роль кредитного комітету банку в реалізації кредитної політики. Прийняття рішення про видачу кредиту.

13.Величина кредиту, який може отримати одержувач кредиту.

14.Кредитування в національній і в іноземній валюті, особливості.

15.Помилки та невдачі одержувачів кредитів у 2008-2009 роках. Причини.

16.Хто програв, а хто виграв у кризі 2009 року?

17.Методи оцінки кредитоспроможності отримувача кредиту.

18.Хто ще крім банків має право кредитування?

 

Бібліографічний список

1,2,7,13-16,48,48,50].