Правові основи організації безготівкових розрахунків



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Правові основи організації безготівкових розрахунків



Юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, та фізичні особи, у тому числі фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, відкривають поточні рахунки, інші рахунки для збе­рігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за зго­дою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України. У разі відкриття підприємством в установах банків більше одного рахунку, воно визначає один з цих ра­хунків як основний. Безготівкові розрахунки між підприємства­ми, фізичними особами здійснюються через банки шляхом пе­рерахування коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за роз­порядженнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого можуть здійснюватися лише у випадках уступки вимоги і переводу боргу відповідно до глави 17 Цивільного кодексу України та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Сфера безготівкових розрахунків організаційно поділяється на міжбанківські розрахунки, що обслуговують відношення між банками, і на міжгосподарські розрахунки між клієнтами банку. Правові основи організації безготівкових розрахунків у госпо­дарстві України визначені законами України «Про банки і бан­ківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про підприємства в Україні», у Постанові Верховної Ради України «Про застосування векселів у господарському обороті», а також у нормативних актах Національного банку України.

У найповнішому вигляді організація безготівкових розра­хунків визначена в Інструкції №7 Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті Украї­ни». Вимоги інструкції поширюються на підприємства, органі­зації та установи всіх форм власності, банки та їх установи, підприємців без створення юридичної особи і на фізичні особи та обов'язкова для виконання ними.

Організація безготівкових розрахунків ґрунтується на ряді прин­ципів:

1) підприємствавсіх форм власності повинні зберігати свої грошові кошти у банках на розрахункових рахунках і викорис­товувати їх для міжгосподарських розрахунків шляхом перера­хування з рахунку платника на рахунок одержувача;

2) момент проведення платежу повинен максимально на­ближатися до відвантаження товару;

3) платежі з рахунку підприємства проводяться банком з доз­волу власника рахунку і в порядку, встановленому керівником підприємства;

4) господарчі органи мають право вибирати форми розра­хунків і спосіб платежу з числа передбачених діючим законодав­ством;

5) господарчі органи мають право вибирати банк для відкрит­тя свого рахунку.

Переваги безготівкових розрахунків перед готівковими оче­видні: прискорюється обіг грошей суб'єктів господарювання, значно скорочуються суспільні витрати обігу, збільшуються мож­ливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

Відповідно до Інструкції № 7 Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті Украї­ни» передбачені певні форми безготівкових розрахунків. Форми безготівкових розрахунків виражають конкретний спосіб існу­вання, внутрішню організацію системи безготівкових розрахунків. Форми безготівкових розрахунків охоплюють сукупність розра­хункових документів, порядок їх оформлення, приймання уста­новами банків та відповідний документообіг. Кожна з форм без­готівкових розрахунків характеризується своєю структурою, пев­ними ознаками, конкретним механізмом платежу. Доцільність використання тієї чи іншої форми розрахунків визначається кон­кретним господарським завданням, змістом і методами розв'я­зання фінансових проблем господарськими суб'єктами.

Відобразимо правові форми безготівкових розрахунків у виг­ляді схеми (рис. 27).

 
 


Рис. 27

 

Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійсню­ватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок їх використання визначається Національним банком України.

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) за­стосовуються у випадках, передбачених чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України.

Кожна форма безготівкового розрахунку встановлюється комплексом правових норм, які регулюють порядок грошових платежів за товар, послуги і неторгові операції між організація­ми та підприємствами різних форм власності, між організація­ми, громадянами, за допомогою правил і прийомів документо­обігу. Отже, форма безготівкового розрахунку — це правова форма проведення розрахунків.

Порядок і форма безготівкових розрахунків визначаються у договорі між сторонами.

Розглянемо правові форми безготівкових розрахунків.

Першою формою розрахунків, яку ми розглянемо, є розра­хунки із використанням платіжних доручень

Платіжне доручення — розрахунковий документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.

Розрахунки платіжними дорученнями — одна з найпошире­ніших форм безготівкових розрахунків у господарському обо­роті України. Позитивною рисою розрахунків із застосуванням платіжних доручень є їхній універсальний характер. Доручення широко застосовуються в розрахунках за найрізноманітнішими платежами.

Платіжні доручення приймаються до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки. День заповнення доручення не враховується. Платіжні доручення в Україні засто­совуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру. Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані по­слуги); в порядку попередньої оплати; для перерахування підпри­ємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи колгоспників тощо) на їх рахунки, відкриті в установах банків; в інших випадках за згодою сторін.

Банки приймають до виконання доручення від платників тільки в межах наявних коштів на їх рахунках, за винятком до­ручень на перерахування з основних рахунків підприємств до бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату цих платежів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на цих рахунках.

У разі відсутності коштів на основному рахунку платника такі доручення обліковуються банком на позабалансовому ра­хунку № 9803.При цьому платник зобов'язаний протягом трьох робочих днів надати доручення на перерахування залишків коштів з інших поточних рахунків на основний рахунок для забезпе­чення погашення зазначеної заборгованості або погасити її без­посередньо з додаткового рахунку.

У разі недостатності коштів на основному рахунку підпри­ємства для виконання таких доручень здійснюється їх часткова оплата, яка оформлюється меморіальним ордером за підписом відповідального виконавця, завіреним відбитком штампа банку. У разі пропорційного розподілу коштів при сплаті розрахунко­вих документів у межах одного календарного дня їх надходжен­ня до банку сума від 1 до 99 копійок не є обов'язковою для розподілу і може залишатися на рахунку після виконання цих документів.

У тому разі, якщо одержувач коштів не має рахунку в уста­нові банку або розрахунки безпосередньо з одержувачем коштів платіжними дорученнями неможливі, підприємство може здійснювати перерахування коштів гарантованими платіжними дорученнями через підприємства зв'язку.

За допомогою гарантованих доручень підприємство може здійснювати без обмеження сумою перекази коштів: на ім'я ок­ремих громадян — кошти, що належать їм особисто (пенсії, алі­менти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський го­норар і т.п.); підприємствам — на видатки для заготівлі сільсько­господарської продукції у населених пунктах, де немає банків. Гарантоване доручення може бути прийняте до платежу тільки в певній сумі. На суму гарантованого установою банку доручення не може бути накладено арешт і звернено стягнення за претен­зіями до платника, який виписав доручення.

Розглянемо наступну правову форму безготівкових розра­хунків — розрахунки платіжними вимогами-дорученнями.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунко­вий документ, який складається з двох частин: верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг); нижня частина — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку певну суму одержувачу.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і над­силається безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк плат­ника. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник запов­нює нижню частину цього документа і здає в банк, що його обслуговує. Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом 20 календарних днів з дня виписування. День запов­нення платіжної вимоги-доручення не враховується. Банк прий­має до оплати вимогу-доручення в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника. У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення він повідомляє про мотиви відмови безпосередньо одержувачу коштів у порядку і строки, зазначені в договорі.

Наступною правовою формою безготівкових розрахунків є розрахунки чеками.

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. При розрахунках чеками ви­никають правові відносини між трьома суб'єктами. Це: чекода­вець — юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його; чекодержатель — підприєм­ство, яке є отримувачем коштів за чеком; банк-емітент — банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготів­ковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Чекові книжки виготовлюються на спеціальному папері на Банкнотній фабриці Національного банку України за зразком, затвердженим Національним банком України. Із дозволу Націо­нального банку України чекові книжки (розрахункові чеки) мо­жуть бути виготовлені комерційними банками самостійно з дот­риманням усіх обов'язкових вимог і мати фірмову позначку банку. Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності. Розрахункові чеки, які використовуються фізичними особами при здійсненні разових операцій, виготовлюються окремими бланками. Їх облік ведеться окремо від чекових книжок. Строк дії чекової книжки — один рік, розрахункового чека, який ви­дається для разового розрахунку фізичній особі, — три місяці. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної че­кової книжки може бути продовжений.

Чек включає:

назву «розрахунковий чек»;

назву (для фізичних осіб — прізвище, ім'я, по батькові чеко­давця, дані його паспорта або документа, що його замінює) влас­ника чекової книжки та номер його рахунку;

назву банку-емітента і його номерМФО;

ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержателя за Єди­ним державним реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб ~ ідентифікаційні номери;

назву чекодержателя;

доручення чекодавця банку-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та літерами;

призначення платежу;

число, місяць та рік складання чека, місце складання чека;

підписи чекодавця та відбиток печатки (юридичної особи).

Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банку чекодавця без вико­нання. Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом десяти календарних днів (день випису­вання чека не враховується). Якщо закінчення строку для пред'яв­лення чека припадає на неробочий день, то останнім днем стро­ку вважається наступний за неробочим робочий день,

Чек приймається чекодержателем в оплату безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого виписаний документ, що підтверджує отримання ним товарів, виконаних робіт та наданих послуг. За­бороняється передавання чекової книжки (розрахункового чека) її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків чеків і проставлення на них відбитка печатки юридичними особами. За бажанням фізич­ної особи розрахунковий чек може бути виписаний на ім'я іншої особи, яка в цьому разі стає власником чека. Видача розрахун­кових чеків на пред'явника не проводиться,

Обмін чека на готівку і отримання здачі із суми чека готів­кою юридичними особами не дозволяється. У разі розрахунків фізичних осіб з підприємствами торгівлі та послуг розрахунко­вим чеком дозволяється отримання чекодавцем здачі із суми чека готівкою, але не більше двадцяти відсотків від суми чека. Якщо сума здачі більша, ніж 20 відсотків від суми чека, чекодавець має звернутися до установи відповідного банку для переоформлення чека. Невикористаний розрахунковий чек його власник може повернути до банку, що його видав, для зарахування суми на свій рахунок або обміняти чек на готівку.

Розрахунки чеками здійснюються таким чином: покупець на основі заяви отримує в своєму банку чекову книжку, для чого банк-емітент депонує певні грошові кошти (ліміт чекової книж­ки), а одержавши рахунок постачальника на товар або послуги, виписує і передає постачальникові чек, який він здає в установу банку, яка його обслуговує, при цьому банк зараховує суму, вка­зану в чеку, на рахунок постачальника. Одночасно ця сума спи­сується з рахунку покупця, на якому вона була депонована.

У разі порушення клієнтом порядку розрахунків чеками банк може позбавити його права користування цією правовою фор­мою безготівкових розрахунків, якщо це передбачено умовами договору на розрахунково-касове обслуговування.

Внаслідок недостатності коштів на рахунках клієнтів і обме­женої платоспроможності більшості комерційних банків розра­хунки чеками зараз в Україні не дуже поширені, особливо по­рівняно із західними країнами, де чек є основною формою без­готівкових розрахунків.

Наступною правовою формою безготівкових розрахунків є розрахунки акредитивами.

Акредитив — це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені това­ри, виконані роботи та надані послуги, а також надати повнова­ження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

При розрахунках акредитивами в правові відносини вступа­ють такі суб'єкти:

заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своє­му клієнту;

бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставле­ний акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо);

виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Залежно від характеру акредитивної операції, що покладена банком-емітентом на виконуючий банк, він може виступати авізуючим або банком-платником. Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

а) покритий — акредитив, при якому для здійснення пла­тежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;

б) непокритий — акредитив, оплата за яким, у разі тимчасо­вої відсутності коштів на рахунку платника, гарантується бан­ком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні. На кожному акредитиві має бути вказано, чи є він відзивним або безвідзивним. У разі відсутності такої вказівки акредитив вважається без-відзивним.

Відзивний акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передба­чених договором, дострокової відмови банку-емітента від гаран­тування платежів за акредитивом). Усі розпорядження про змінення умов відзивного акредитива заявник може надати бенефіціа­ру тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній — бенефіціара. Виконуючий банк не має права прий­мати розпорядження безпосередньо від заявника акредитива. Виконуючий банк зобов'язаний оплатити документи, які відпо­відають умовам акредитива, виставлені бенефіціаром і прийняті виконуючим банком, до отримання останнім повідомлення про змінення або анулювання акредитива.

Безвідзивний акредитив — акредитив, який може бути зміне­ний або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива, якщо таке передбачено його умовами. Із своїми пропозиціями про змінення умов акредитива бенефіціар має звернутися до заявника акредитива, а заявник, у разі згоди, вно­сить зміни до акредитива через банк-емітент, який надсилає потрібне повідомлення виконуючому банку.

В іншому (виконуючому) банку за дорученням банку-емі­тента можуть виконуватися такі акредитиви:

а) депоновані — списанням коштів з аналітичного рахунку «Розрахунки акредитивами» балансових рахунків № 2526, № 2550 № 2552, № 2554, № 2602, № 2622.

б) гарантовані — наданням виконуючому банку права спи­сувати кошти з кореспондентського рахунку банку-емітента, відкритого при встановленні кореспондентських відносин між банками.

Відносини між банком-емітентом і виконуючим банком ре­гулюються кореспондентськими договорами (угодами), в яких передбачається розмір комісійних за авізування та інші витрати, пов'язані з відкриттям і виконанням акредитива, а також відпо­відальність сторін щодо оплати розрахункових документів згідно з умовами акредитива. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переад­ресований,

Банки мають здійснювати контроль за строком дії акреди­тивів, Усі претензії до бенефіціарів, крім тих, що виникли з вини банку, розглядаються сторонами без участі банку Строк дії ак­редитива в банку емітенті встановлюється покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи нормативний термін про­ходження документів спецзв'язком між банками Керівник установи банку-емітента має право за поданням заявника акреди­тива у разі необхідності продовжувати строк дії акредитива на 10 днів, якщо це викликано зміною умов поставки та відвантажен­ня продукції Банк-емітент у свою чергу повідомляє про це ви­конуючий банк, а останній — бенефіщара Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом

Акредитивна правова форма безготівкових розрахунків, з одного боку, гарантує своєчасність і повноту платежу постачальникові за відвантажені товари чи надані послуги, а з другого боку, вона сповільнює оборот (рух) грошових коштів, тому що вимагає депонування покупцем певної грошової суми ще до того, як здійснений сам акт купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей Форма розрахунків за акредитивами в умовах Украї­ни є засобом адаптації системи безготівкових розрахунків до ринкових відносин в умовах кризової економіки Акредитивна форма розрахунків в Україні обмежена і не дає належного ефекту.

Наступною правовою формою безготівкових розрахунків є розрахунки векселями

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку виз­начену суму грошей власнику векселя

Порядок використання векселів у господарському обороті України регулюється Положенням «Про переказний і простий вексель», прийнятим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10 09 92 р № 528

Здійснення операцій з векселями комерційними банками регулюється «Порядком проведення банком операцій з векселя ми», затвердженим Правлінням Національного банку України від 25 02 93 р.

Правова характеристика векселя буде подана у 9 главі

Наступною правовою формою безготівкових розрахунків є розрахунки платіжними вимогами

Платіжна вимога — це документ котрий містить вимогу одержувача коштів до платника про оплату визначеної суми через банк

Вони приймаються банками протягом 10 календарних днів з дня виписування День заповнення платіжної вимоги не враховується Розрахунки платіжними вимогами застосовуються у разі безспірного стягнення та безакцентного списання коштів При цьому платіжні вимоги подаються стягувачем у банк, в якому він обслуговується, у 3 примірниках із супровідним реєстром у двох примірниках Залежно від конкретного випадку безспірно­го списання (стягнення) коштів, у рядку «Призначення плате­жу» платіжної вимоги стягувач має зазначити назву і відповідну статтю закону, якою передбачено безспірне списання (стягнен­ня) коштів, у разі необхідності — вид платежу і період часу, за який здійснюється стягнення, акт, на підставі якого здійснюється стягнення (постанова, рішення, наказ тощо) Якщо зі змісту закону випливає необхідність посилання на інші документи (до говір, митну декларацію, вексель тощо), то в платіжній вимозі мають вказуватися реквізити відповідного документа (назва, дата, номер) Якщо у платіжній вимозі не заповнений рядок «При­значення платежу», то банк повинен повернути Гі без виконан­ня Уразі якщо безспірне стягнення здійснюється згідно зі стат­тею 8 Арбітражного процесуального кодексу України, то до пла­тіжної вимоги має додаватися відповідь підприємства-боржника (оригінал), а якщо в ній не зазначена сума визнаної претензії, то додається також копія претензії Після списання коштів з рахунку боржника оригінал відповіді підприємства-боржника за лишається в документах дня банку платника Якщо безспірне стягнення коштів здійснюється на підставі виконавчого доку­мента, оригінал (дублікат) якого додається, посилання у розра­хунковому документі на законодавчий акт не потрібне

У разі коли платник та одержувач коштів обслуговуються у різних установах банку, то перший і другий примірники платіж­ної вимоги спецзв'язком надсипаються банком одержувача у банк платника, третій — видається на руки одержувачу коштів У банку платника перший примірник виконує функцію меморіальною документа для списання коштів з рахунку платника, другий — видається платнику з випискою із особового рахунку У разі якщо платник та одержувач коштів обслуговуються в одній установі банку, то перший примірник вимоги залишається в документах дня банку, другий — видається платнику, третій — одержувачу коштів Реєстр подається банку в двох примірниках, перший з яких залишається в документах дня банку, а другий як розписка видається підприємству — одержувачу коштів Відповідальність за обґрунтованість і правильність внесення даних у розрахункові документи у разі безспірною стягнення та безакцептного списання коштів несе стягувач.

Останньою правовою формою безготівкових розрахунків є розрахунки інкасовими дорученнями (розпорядженнями)

Інкасове доручення (розпорядження) — це документ, який складають банки та інші суб'єкти правовідносин у тих випадках, коли їм надане право безспірного (безперечного) стягування коштів

Вони застосовуються при одержанні від боржника платежу за виконавчими або прирівняними до них документами, які подав на інкасо стягувач Інкасові доручення (розпорядження) прийма­ються банками до виконання протягом десяти календарних днів з дня виписування День заповнення інкасованого доручення (роз­порядження) не враховується Залежно від конкретного випадку безспірного списання (стягнення) коштів, у рядку «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) вказується на­зва і відповідна стаття закону, якою передбачено безсгарне спи­сання (стягнення) коштів, у разі необхідності — вид платежу і період часу, за який здійснюється стягнення, акт, на підставі яко­го здійснюється стягнення (постанова, рішення, наказ тощо) Якщо зі змісту закону випливає необхідність посилання на інші доку менти, то в інкасовому дорученні (розпорядженні) мають вказу­ватися реквізити відповідного документа (назва, дата, номер) Якщо законом передбачено безспірне стягнення пені, то в розрахунко­вому документі сума основного боргу і сума пені вказуються ок­ремо Якщо в інкасовому дорученні (розпорядженні) не заповне­ний рядок «Призначення платежу», то банк повинен повернути його без виконання

Відповідальність за достовірність даних інкасового доручен­ня (розпорядження) на безспірне стягнення коштів покладаєть­ся на стягувача, який оформив розрахунковий документ та на­дав до банку, що його обслуговує

Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів бан­ківських операцій юридичні і фізичні особи відкривають банківські рахунки

Договір банківського рахунку — згода між клієнтом та бан­ком, за якою останній зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (власнику рахунку), кошти, що надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування й видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших опе­рацій за рахунком

Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установлено­му чинним законодавством порядку юридичним особам та фізичним особам ~ суб'єктам підприємницької діяльності (далі — підприємство), філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, у тому числі структур­ним підрозділам, що виділяються у процесі приватизації (далі — відокремлені підрозділи), представництвам юридичних осіб не­резидентів, іноземним інвесторам, фізичним особам на умовах, викладених у інструкції Національного банку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті» та в договорі між установою банку та власником рахунка Рахун­ки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів бан­ківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків Операції здійснюються на підставі розрахункових документів установлених форм

Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для формування статутного фонду господарського товариства і один рахунок (в іноземній та/або національній валюті) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи Юридичні особи нерезиденти (крім нерезидентів-інвес­торів) можуть відкривати поточні рахунки в національній та іно­земній валюті на території України тільки своєму представниц­тву Поточні рахунки в національній валюті представництву юридичної особи-нерезидента відкриваються за наявності інди­відуальної ліцензії Національного банку України

У разі відкриття (закриття) або зміни номерів усіх видів ра­хунків (крім рахунків фізичних осіб та офіційних представництв), установа банку зобов'язана повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку (включаючи день відкриття або закриття)

Повідомлення про відкриття (закриття) рахунків інвесторів — юридичних осіб-нерезидентів, рахунків для формування ста­тутного фонду господарських товариств, рахунків для ведення сумісної діяльності без створення юридичної особи, рахунків виборчих фондів надсилаються в податковий орган за місцезна­ходженням установи банку, в якій відкриваються зазначені ра­хунки Форма і зміст повідомлення податкових органів про відкриття або закриття рахунків встановлюється центральним податковим органом України Примірник цього повідомлення, що надійшов до установи банку, з відміткою податкового органу про взяття рахунку на облік залишається у справі про відкриття рахунків

Крім цього, повідомлення про відкриття (закриття) чи зміну номера рахунку надсилається також до Національного банку України для включення до зведеного електронного реєстру влас­ників рахунків Порядок і форма повідомлення встановлюється Національним банком України

Про відкриття рахунку відокремленому підрозділу, крім ви­щезазначених повідомлень, у такий самий строк повідомляється податковий орган за місцем реєстрації підприємства — юридич­ної особи До отримання повідомлення про взяття рахунків суб'єктів підприємницької діяльності на податковий облік на цих рахунках здійснюються лише операції з зарахування коштів Датою початку операцій за видатками з рахунків суб'єктів підприємницької діяльності в установі банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення Днем відкриття рахунку вважається дата, зазначена на заяві про відкриття рахунку у розділі «Відмітки банку»

У разі відкриття двох і більше поточних рахунків у націо­нальній валюті власник рахунку протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття наступного рахунку визначає один з рахунків у національній валюті як основний, на якому обліковуватиметься заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунку податко­вому органу, в якому він обліковується як платник податків, за місцем своєї реєстрації, та банкам, в яких відкриті додаткові рахунки в національній валюті, а також рахунки в іноземній ва­люті Банки, в яких відкриваються додаткові рахунки у націо­нальній валюті та рахунки в іноземній валюті, протягом трьох робочих днів, крім повідомлення до податкових органів, повідомляють також установу банку, в якій відкрито основний рахунок, про відкриття таких рахунків (із зазначенням їх номерів)

При зміні (у тому числі у зв'язку із закриттям) основного рахунку суб'єкт підприємницької діяльності, який має податкову заборгованість, зобов'язаний надати в установу банку, де об­ліковується картотека заборгованості, письмову згоду податко­вого органу за місцем його реєстрації як платника податків та письмову згоду установи банку, в якому відкривається основ ний рахунок на переведення картотеки заборгованості

Місцезнаходженням власника рахунку вважається адреса вказана у картці із зразками підписів та відбитком печатки, яка має відповідати адресі, вказаній у статуті і свідоцтві про держав ну реєстрацію У разі зміни місцезнаходження власник рахунку протягом трьох днів з дня внесення змін до свідоцтва про реєст­рацію суб'єкта підприємницької діяльності зобов'язаний надати установі банку нову копію свідоцтва про реєстрацію з внесени­ми змінами, завірену нотаріально чи органом який його видав

Документи на відкриття, переоформлення банківських ра­хунків суб'єктів підприємницької діяльності подає у банк осо­бисто керівник чи головний бухгалтер При отриманні документів на відкриття банківського рахунку суб'єктів підприємницької діяльності — юридичної, фізичної особи уповноважений праці­вник комерційного банку зобов'язаний перевірити повноважен­ня особи, яка подає документи на відкриття рахунку, її паспорт, та зробити v присутності особи, що подає документи, копи пер­ших чотирьох сторінок паспорта керівника чи головного бухгалтера, які мають зберігатися у справі про відкриття рахунку При наданні підроблених (недостовірних) документів з метою відкриття рахунків комерційний банк зобов'язаний негайно повідомити по це органи внутрішніх справ із зазначенням паспортних даних особи, яка подає документи на відкриття банківського рахунку

При отриманні документів на відкриття чи переоформлення банківських рахунків банки зобов'язані здійснити перевірку на­даних документів на відповідність їх чинному законодавству, зокрема

1) підписи осіб на заяві про відкриття рахунку мають бути розшифровані з обов'язковим зазначенням прізвища й ініціалів та ідентифіковані з підписами у картці із зразками підписів та відбитком печатки,

2) свідоцтво про державну реєстрацію суб'єктів підприєм­ницької діяльності має відповідати зразкам, передбаченим у до­датку 3 (для юридичних осіб) і в додатку 4 (для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності) до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності затвер­дженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 05 98 р № 740 Для суб'єктів підприємницької діяльності, які зареєстро­вані до набуття чинності цією постановою, свідоцтва про дер­жавну реєстрацію мають відповідати зразкам, передбаченим у додатках 3 і 4 до Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та реєстраційний збір за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності затверджено­го постановою Кабінету Міністрів України від 29 04 94 р № 276,

3) посвідчувальні написи нотаріуса на документах вважаються дійсними у разі, якщо вони відповідають формам затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 02 94 р. № 7/5 «Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів в угодах і за свідчувальних документах», зареєстрованих Міністерством юс­тиції України 02 03 94 р. за № 38/247

В Україні використовуються різноманітні види рахунків Для наочності відобразимо їх у вигляді схеми (рис 28)

Дамо юридичну характеристику названим рахункам

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для збе­рігання грошових коштів та здійснення усіх видів банківських операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодав­ства України

Поточні бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (їх відокремленим підрозділам), яким виділяються кошти за раху­нок державного або місцевого бюджету для цільового їх викори­стання

Акумуляційні рахунки відкриваються з метою акумуляції коштів для виїзду на лікування за кордон

Депозитні рахунки підприємствам та їх відокремленим підроз­ділам відкриваються на підставі укладеного депозитного догово­ру між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повер­таються на поточний рахунок Відсотки за депозитними вклада­ми перераховуються в такому самому порядку або зараховують­ся на поповнення депозиту Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється

Рахунки виборчих фондів відкриваються для фінансування передвиборчої агітації кандидатам у депутати, довіреним особам кандидатів у депутати, уповноваженим особам політичних партій чи виборчих блоків партій після їх реєстрації відповідними ви­борчими комісіями згідно зі статтею 37 Закону України «Про вибори народних депутатів України»

Кореспондентський рахунок — рахунок, який відкривається комерційному банку (філії) для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного кореспондентського договору

Розглянемо порядок відкриття рахунків



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.108.188 (0.022 с.)