Поняття та правова сутність валютного контролю



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття та правова сутність валютного контролю



Система валютних відносин є базою, структурою сучасної економіки, її функціональних зв'язків. Потенціал розвитку гос­подарства в значній мірі визначається життєздатністю саме цієї системи. Необхідно враховувати й те, що валютна система зав­жди вважалась і вважається найскладнішою за своїм внутрішнім складом частиною господарських зв'язків.

У теперішній час, у період становлення й розвитку в Україні ринкової економіки, необхідне створення комплексного меха­нізму державного регулювання валютних відносин. Цей механізм повинен являти собою цілісне економіко-правове поле, яке вста­новлює рівні умови для всіх суб'єктів валютних відносин.

Одним з елементів економічної політики держави є валют­ний контроль. Валютний контроль забезпечує поступовість еко­номічного підйому та переходу до ринкової економіки, сприяє стабілізації потоків заощаджень резидентів на етапі, коли довіра до валютної політики ще не зміцніла. Як інструмент стабілізації руху капіталів валютний контроль у ринковій економіці сприяє зменшенню коливання відсоткових ставок та обмінних курсів, а також захисту валютних резервів.

У ситуації, що склалася в Україні, валютний контроль може стати головною умовою здійснення Національним банком Ук­раїни валютної політики, направленої на зміцнення валютного курсу гривні.

Валютний контроль сприяє стабільності і незалежності ва­лютної політики. Значний рух капіталів може викликати великі коливання офіційних валютних запасів, чим вплинути на гро­шову масу. Такі коливання роблять відсоткову ставку нестійкою і створюють атмосферу невпевненості, що стримує виробництво та інвестиції. Обмеження на рух капіталів дають центральному банку країни можливість маневру при встановленні відсоткової ставки залежно від внутрішніх цілей, а не від рівня відсоткових ставок за межами країни.

Крім того, валютний контроль сприяє розвитку економіки країни, оскільки мобілізує національні заощадження для інвестування не в іноземні підприємства, а у вітчизняні, що вельми важливо у нинішніх умовах, коли інвестори ще не дуже вірять у реформи уряду. Здійснення валютного контролю не суперечить статуту Міжнародного валютного фонду. Україна як незалежна держава ще у серпні 1992 року ратифікувала Угоду про Міжна­родний валютний фонд, взявши на себе, таким чином, певні зобов'язання щодо організації своєї валютної системи.

Так, у рамках світової валютної системи з юридичної точки зору вільно конвертованою вважається валюта тієї країни, яка взяла на себе зобов'язання, передбачені пунктами 2, 3 і 4 статті VIII Угоди про Міжнародний валютний фонд. А це означає, що:

дана країна:

має право запроваджувати заходи контролю (в тому числі й

дискримінаційні) щодо руху капіталів (як відпливу його, так і

надходження із-за кордону);

не повинна обмежувати можливості використання своєї ва­люти або валюти інших членів Міжнародного валютного фонду для поточних платежів (хоча вони і правомірні визначати, в яких валютах резиденти отримуватимуть платежі із-за кордону, але ніяк не можуть обмежувати їхнього права віддати перевагу на­ціональній валюті);

зобов'язана викуповувати в інших членів Міжнародного ва­лютного фонду (їхніх офіційних органів) залишки коштів у своїй валюті, якщо вони утворилися в результаті платежів за поточни­ми операціями, і здійснювати необхідне конвертування для цих операцій.

Таким чином, член МВФ може підписати всі зобов'язання перед фондом і при цьому залишити за собою право валютного контролю за операціями з капіталом. Більше того, наприклад, коли створювався фонд стабілізації національної валюти Польщі, міжнародні фінансові організації ставили умову про створення механізму валютного контролю у сфері переміщення капіталів з метою запобігання відпливу капіталів та зменшення ризику спе­куляції із національною валютою. Без такого механізму стабілі­заційний фонд може бути використаний для фінансування відпливу капіталів.

Рада директорів Міжнародного валютного фонду 8 травня 1997 року оголосила проте, що Україна взяла на себе зобов'я­зання щодо виконання статті VIII Статуту Міжнародного ва­лютного фонду. Гривня після цього кроку нашої держави набу­ла статусу валюти з поточною конвертованістю.

Головним принципом при визначенні сфери валютного кон­тролю має бути встановлення різниці між резидентом та нерези­дентом. Важливо забезпечити повну конвертовані сть національ­ної валюти для нерезидентів для того, щоб забезпечити довіру до цієї валюти. Щодо нерезидентів не можна встановлювати нія­ких обмежень, крім питань, які стосуються їхніх відносин з ре­зидентами. Водночас було б нерозумно дозволяти нерезидентам спекуляції з національною валютою за допомогою резидентів, тоді як резиденти не мають на це права.

До елементів валютного контролю належать:

валютні обмеження;

нагляд за валютними операціями;

реєстрація валютних операцій;

облік валютних операцій.

Для з'ясування юридичної сутності валютного контролю роз­глянемо вищезазначені елементи.

Головними елементами валютного контролю є валютні об­меження.Валютні обмеження (англ. Exchange restrictions) сис­тема правових, економічних та організаційних заходів, яка рег­ламентує операції з національною та іноземною валютою, золо­том і т.д. Валютні обмеження включають заходи по цільовому регулюванню платежів та переказів за кордон, в тому числі репатріацію прибутку, часткове чи повне заборонення вільної купівлі та продажу іноземної валюти. Основною причиною ва­лютних обмежень є нестача валюти, тиск зовнішньої заборгова­ності, розлад у платіжних балансах. У більшості країн — членів Міжнародного валютного фонду отримали розповсюдження ва­лютні обмеження як за поточними міжнародними розрахунка­ми та платіжними операціями, так і за операціями, які зв'язані з рухом інвестицій,

Головними цілями валютних обмежень є регулювання пла­тіжного балансу та курсу валюти, сприяння нарощуванню екс­портного потенціалу національних підприємств, недопущення тримання авуарів резидентів за межами держави, недопущення спекулятивної гри на затриманні надходжень від експорту, чіткий розподіл національного та не національного валютного ринків. Остання мета може бути досягнута за допомогою двох механізмів:

заборона надання кредиту в національній валюті нерезиден­там;

заборона резидентам брати кредит у національній валюті в нерезидентів.

Юридична сутністьнагляду за валютними операціями роз­кривається в таких поняттях (обов'язкових нормативах):

валютна позиція банку — співвідношення між сумою активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансованих та позабалансових зобов'язань у цій самій валюті;

валютна позиція відкрита — валютна позиція, що не дорів­нює нулю. Відкрита валютна позиція несе за собою додатковий

ризик у разі зміни валютного курсу;

валютна позиція відкрита довга — якщо вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів та позабалан­сових зобов'язань у кожній іноземній валюті. Банк із такою по­зицією може понести витрати у разі збільшення курсу націо­нальної валюти щодо іноземної валюти;

валютна позиція відкрита коротка — якщо вартість пасивів та позабалансових зобов'язань перевищує вартість активів та поза­балансових вимог у кожній іноземній валюті. Банк із такою по­зицією може понести додаткові витрати у разі збільшення курсу іноземної валюти щодо національної валюти;

валютна позиція закрита — валютна позиція, що дорівнює

нулю.

Контроль за дотриманням комерційними банками встанов­лених економічних нормативів здійснюється щоденно та щомі­сячно. Штрафні санкції за порушення економічних нормативів застосовуються до банку як юридичної особи на підставі щомі­сячної звітності.

Для уяснення юридичної сутності валютного контролю не­обхідно зупинитись на наступному елементі валютного контро­лю реєстрації валютних операцій.

Реєстрація валютних операцій — констатування юридичних фактів з метою надання їм законності. Відповідно до чинного законодавства Національний банк України видає ліцензії на здійснення валютних операцій. Згідно з чинним законодавством усі міжнародні розрахунки, пов'язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України лише через уповноважені банки, тобто комерційні банки України, що мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій.

Міжнародні розрахунки за комерційними угодами здійсню­ються уповноваженими банками України, як правило, у вільно конвертованій валюті, а також у валюті з обмеженою конвертованістю та валюті клірингу згідно з умовами міждержавних та міжбанювських угод.

Уповноважені банки здійснюють міжнародні розрахунки у формі документарного акредитива, інкасо, банківського перека­зу та в інших формах, що мають місце в міжнародній банківській справі Можливість використання тих чи інших форм міжна­родних розрахунків може визначатися в міждержавних угодах, а також встановлюється в міжбанювських кореспондентських уго­дах уповноважених банків з іноземними банками

Вибір конкретної іноземної валюти та форми розрахунків за зовнішньоторговельним контрактом визначається за згодою сторін та фіксується в умовах контракту

Залежно від стану платіжного балансу України Національ­ним банком України можуть коригуватися форми розрахунків з окремими країнами

Уповноважені банки, що обслуговують експортно-імпортні операції українських резидентів, зобов'язані

при відкритті резиденту валютного рахунку у триденний термін повідомити про це державну податкову адміністрацію за місцем реєстрації резидента,

відповідно до Указу Президента України від 8 червня 1993 року № 195/93 «Про невідкладні заходи щодо посилення валют­ного контролю» з метою внесення суб'єктами зовнішньоеконо­мічної діяльності у вантажні митні декларації реквізитів уповно­важених банків, надавати останнім свої реквізити, а саме:

а) повну назву уповноваженого банку та повну поштову ад­ресу (без скорочень),

б) код ЗКПО уповноваженого банку відповідно до Загально­го класифікатора підприємств і організацій України, який при­своєно органами статистики за місцем знаходження банку

Розглянемо останній елемент валютного контролю —облік валютних операцій.

У цей час в Україні діє міжнародна система бухгалтерського облікуЦя система являє собою базу даних, на основі якої створюються управлінські звіти

У звітах вміщується інформація:

відносно ефективності валютних операцій Національного банку,

відносно розмірів і структури валютних активів і зобов'я­зань

Ця інформація разом з іншими економічними даними доз­воляє зробити загальні висновки відносно тенденції розвитку економіки

Для здійснення ефективного валютного контролю за валют­ними операціями комерційних банків Національному банку необ­хідні

удосконалені бухгалтерські принципи, процедури і механіз­ми контролю для забезпечення цілості своєї системи бухгалтерсь­кого обліку,

точні, що відповідають теперішнім вимогам, надійні рахунки, відповідні записи в аналітичних рахунках для виконання функції управлінської звітності,

правильні процедури перерахунку для того, щоб здійснюва­ти систематичне відображення валютних операцій в національній валюті

Система бухгалтерського обліку повинна призначатися для щоденного забезпечення інформацією вищого керівництва, не­обхідною йому для розробки політики банку, а також для нагля­ду і контролю за діяльністю банку

За відношенням до валютних операцій система бухгалтер­ського обліку повинна

вимірювати і контролювати ризики, притаманні цим опера­ціям і вказувати рекомендовані рівні і межі прийнятого ризику, встановити постійну систему внутрішнього контролю, своєчасно і точно аналізувати операції та інформацію Відповідно до встановлених норм валютні операції реєстру­ються у валютному відділі і відділі бухгалтерського обліку

Валютний відділ повинен використовувати допоміжні сис­теми і субрегістри для запису інформації про окремі операції Відділ бухгалтерського обліку контролює записи в допоміжних системах, шляхом регулярної звірки їх рахунків У відділі бух­галтерського обліку здійснюється також відповідна кількість внутрішніх облікових процедур, наприклад облікове коригування і проводки на кінець місяця, року, включаючи переоцінку і контрольну перевірку банківських рахунків.

Ведення обліку валютних операцій повинно здійснюватись як в іноземній, так і в національній валюті Як правило, облік іноземної валюти здійснюється з використанням аналітичних і синтетичних рахунків Більш детальними є проводки на аналі-

тичних рахунках Ведення обліку на аналітичних рахунках здійснюється в обох валютах — іноземній і національній

Синтетичні рахунки вміщують узагальнені проводки на ана­літичних рахунках у відповідності із структурою основних ра­хунків Підсумки всіх проводок за аналітичними рахунками не­обхідно перенести в синтетичні рахунки в той же день Сальдо синтетичних рахунків повинно відповідати сальдо за аналітич­ними рахунками В системі бухгалтерського обліку з двома ва­лютами ведення синтетичних рахунків здійснюється як в іно­земній, так і в національній валюті.

Основними завданнями системи бухгалтерського обліку у відношенні до валютних операцій є:

контроль за тим, що при розрахунку валютних доходів (втрат) використовуються правильні загальноприйняті принципи бух­галтерського обліку, стандарти і стратеги,

контроль за правильним здійсненням звірок на рахунках Ностро,

контроль за правильністю переоцінки залишків на рахунках,

забезпечення точності і повноти інформації про позиції кож­ної валюти, а також контроль рівня ризику і настання строків за позиціями в кожній валюті.

В Україні валютному контролю підлягають валютні операції за участю резидентів та нерезидентів Цей контроль здійснюєть­ся також за виконанням резидентами зобов'язань щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, що знаходяться за межами України.

Ефективність валютного контролю залежить в основному від якості інформації, якою володіють відповідні уповноважені орга­ни держави стосовно торговельних потоків та обсягу зобов'я­зань і боргів Ця інформація може забезпечуватися наявністю у резидентів зобов'язань щодо здійснення будь-якої операції із закордоном через уповноважених посередників (банки), які по­винні звітувати про це перед відповідними уповноваженими дер­жавними органами.

Відповідно до ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одер жувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті v межах повноважень, визначених статею 13

цього Декрету, а також про майно, що підлягає декларуванню згідно з пунктом 1 ст 9 цього Декрету.

Стаття і3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» містить перелік органів валютного контролю Для більшої виразності відобрази­моїх схематично (рис 47).

Зокрема,Національний банк є головним органом валютного контролю, що

здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесе­них до компетенції інших державних органів,

забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю відповідно до валютного законодавства України

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними опе­раціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці банки.

Державна податкова адміністрація України здійснює фінан­совий контроль за валютними операціями, які проводяться ре­зидентами і нерезидентами на території України.

Міністерство зв'язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

У сфері валютного регулювання широкими повноваження­ми наділений Національний банк України Для більшої вираз­ності відобразимо ці повноваження у вигляді схеми (рис 48)


Рис 47

Виходячи із вищезазначеного, можна зробити висновок, що важливою складовою валютного регулювання є валютний конт­роль, мета якого полягає в забезпеченні дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій. При цьому основними напрямками валютного контролю є: визначення відповідності валютних операцій, що проводяться, чинному за­конодавству і наявності необхідних для цього ліцензій; пере­вірка повноти і об'єктивності обліку та звітності за валютними операціями; перевірка виконання резидентами зобов'язань в іно­земній валюті перед державою.

Крім того, потрібно відмітити, що контроль за рухом валют­них коштів — це в першу чергу контроль над банківськими ус­тановами, які здійснюють дані операції. Тобто потрібно мати на увазі, що будь-яка нова система валютного контролю та регулю­вання в Україні повинна бути комплексною, інакше негативні явища не будуть переборені.

 
 

 

 


Рис 48

На основі вищевикладеного можна дати таке поняття валют­ного контролю — сукупність дій державних органів та банківсь­кої системи, направлених на регулювання порядку укладення юри­дичними та фізичними особами угод з валютними цінностями.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.10.166 (0.014 с.)