Глава 7 Правове регулювання банківського кредитування

Після вивчення цієї глави Ви зрозумієте:

/. Коли виникають кредитні правовідносини.

2. Яка відповідальність виникає за порушення кредитних правовідносин.

У цій главі буде розглянуто сутність банківського кредиту­вання. Сьогодні в Україні функціонують підприємства, органі­зації і господарські товариства, засновані на різних формах влас­ності. Це створює різнобій і складності в організації кредитних правовідносин між банками, з одного боку, та підприємствами, організаціями і товариствами, з іншого. В умовах ринкової еко­номіки змінився характер кредитного договору. Активну роль стали виконувати обидва його суб'єкти на паритетних засадах, що вимагає зміцнення правового поля діяльності кредитора та

позичальника.

Крім цього, в даній главі ми розглянемо відповідальність суб'єктів у випадку порушення встановлених правил в сфері кредитних правовідносин.

І. Поняття та правова основа виникнення кредитних правовідносин

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України. Вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих тим­часово вільних коштів. Комерційні банки, що мають відповідну ліцензію Національного банку України на право проведення операцій з валютними цінностями, можуть виступати в ролі по­купця і продавця тимчасово вільних коштів в іноземній валюті. Банківська система, надаючи кредити, організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та пере­розподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає його де­фіцит.

Кредитні відносини виникають між різними суб'єктами. Найбільш поширені вони між банками з одного боку, і підприємствами — з другого Нині широкого розвитку набувають кре­дитні відносини між підприємствами та господарськими това­риствами, що пов'язано з введенням комерційного кредиту і век­сельних розрахунків Кредитні відносини можуть виникнути між банками і державою (наприклад, комерційні банки купують об­лігації внутрішньої державної позики) Набувають подальшого розвитку кредитні відносини між банками та населенням Насе­лення кредитує банки через вклади в них, купівлю ощадних сер­тифікатів тощо Водночас банки надають населенню споживчі кредити Кредитні відносини між підприємствами, організація­ми з одного боку, та населенням — з другого, набувають важли­вого значення Відповідно до чинного законодавства кредиту­ванням громадян можуть займатися не тільки банки, а й інші організації ломбарди, кредитні спілки тощо Крім того, кредитні відносини можуть виникнути між фізичними особами

Правова природа кредитних правовідносин закладена у нор­мах законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», Положення Національного банку України «Про кредитування», Цивільного кодексу України (ст. ст. 380—385) та інших нормативних актах

Для того щоб виникли кредитні правовідносини, необхідно укласти кредитний договір Кредитний договір — згода сторін, на підставі якої кредитодавець зобов'язується надати кредит пози­чальникові у розмірі та на умовах, що передбачені договором, а позичальник зобов'язується повернути його у строк з відповід­ною платою за користування

Відповідно до Положення Національного банку України «Про кредитування» існує декілька форм кредиту (рис 29)

Розглянемо ці форми кредиту

Банківський кредит.

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм.власності у тимчасове користування на умовах, передба­чених кредитним договором Основними з них є забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від не­повернення боргу через неплатоспроможнісгь позичальника

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначе

 

 

Рис 29

 

ний у кредитному договорі строк з відповідною платою за кори­стування ним

Цільовий характер використання передбачає спрямування позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним

договором

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на поточних (валют­них) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів Кредити в іноземній валюті можуть одержувати тільки юридичні особи-резиденти Ук­раїни для проведення діяльності, передбаченої їх статутними

документами

Рішення про надання кредиту позичальникам, незалежно від його розміру, приймається колегіальне (Правлінням банку, Кре­дитним комітетом, Комісією і таке інше) більшістю голосів і оформляється протоколом При наданні позичальнику кредиту, розмір якого перевищує 10 % власного капіталу («великі креди­ти»), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 % власних коштів банків Загальний об­сяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку Для захисту інте­ресів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених Національним банком України економіч­них нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів

Розглянемо порядок укладення кредитних договорів між бан­ком і суб'єктом господарської діяльності

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кре­дитних договорів, що укладаються між кредитором і позичаль­ником і визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін Кредитні договори укладаються тільки в письмовій формі і не можуть змінюватися в односторонньому порядку, без згоди обох сторін Кредитний договір може бути укладений як шля­хом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, те­лефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає

Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої при належності, статусу, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комісійних) за користу­вання кредитом Для отримання кредиту позичальник звертається до банку Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви В документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпечення Якщо рахунок позичальника відкритий в іншому банку, то він подає до банку установчі документи з зазначенням юридичної адреси, завірену банком картку із зразками підписів та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявність заборгова­ності за позичками Розмір відсоткових ставок та порядок їх оплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечен­ня, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших фак­торів У разі зміни облікової ставки умови договору можуть перепядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди кредитора та постачальника Для кредитів що надаються в іноземній валюті, необхідно враховувати також відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів Позичальник що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодавства за

контрактами, угодами подає до банку копії цих контрактів і угод та інші документи які стосуються заходу, надходженнями від якого передбачається погашення кредиту Позичальник, що звертається до банку для отриманням кредиту на спорудження об'єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської про­дукції виробництва товарів народного споживання і таке інше, подає до банку проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає встановленим законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам, а також висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації, які підтверджують дотримання встановлених норм, та інші необхідні для кредитування документи (контракт з будівельною організацією, техніко-економічне обґрунтування, графіки виконання робіт) Позичальник, що отримує кредит на витрати, які не перекрива­ються надходженнями протягом календарного року, надає прогнозні розрахунки потреби в короткостроковому кредиті на рік з поквартальною розбивкою

Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичаль­ника можуть бути:

забезпеченість власними коштами не менш як на 50 % усіх його видатків,

репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни),

оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на и реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту),

економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичаль­ника наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо

Необхідні відомості про позичальника та інформація, яку отримав банк при оформленні кредиту, систематизується у кре­дитній справі позичальника