У сфері фінансової діяльності

Одна з найважливіших умов розбудови демократичної дер­жави — фінансова незалежність органів місцевого самовряду­вання. Ступінь її характеризує незалежність держави загалом, потенційні можливості ЇЇ економічного розвитку, рівень демок­ратичних прав і свобод громадян. Форми місцевого самовряду­вання у кожній державі зумовлені її політичним, територіаль­ним устроєм, історичними, національними, економічними та іншими ознаками. У свою чергу, суспільні відносини, які виника­ють у процесі мобілізації, розподілу й використання грошових фондів органів місцевого самоврядування, є публічними відноси­нами, вони регулюються нормами фінансового права і належать до предмета фінансового права. Діяльність місцевих органів спря­мована на реалізацію й задоволення територіального (публічно­го) інтересу.

Саме територіальна громада є первинним суб'єктом місце­вого самоврядування, основним носієм його функцій. Сільські, селищні, міські ради як органи місцевого самоврядування явля­ють собою відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені в їх інтересах функції та повноваження, визначені Кон­ституцією України й законами України. Обласні та районні ра­ди представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, законами України, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Дослідження світової практики діяльності територіальних громад дає змогу говорити про те, що реальний статус місцево­го самоврядування залежить від його фінансових можливостей. Фінансові ресурси, які перебувають у розпорядженні громад, мають забезпечувати виконання тих завдань, що стоять перед місцевим самоврядуванням, оскільки його органи в багатьох країнах є головними постачальниками товарів місцевого спожи­вання й комунальних послуг.

76_____________ Модуль 1. ПУБ ЛІЧ НА ФІНАНСО В А ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

Наявність та забезпечення достатнього фінансування для ви­конання завдань місцевими органами (принцип Європейської хартії про місцеве самоврядування) є принципом українського конституційного права. Хартія визначає принципи місцевої ав­тономії й місцевого фінансування, якщо така автономія має бу­ти справжньою, закріплює, що місцева влада має буде наділена правом формувати власні податкові надходження для фінансу­вання місцевих програм. У разі, коли послуг потребує централь­ний уряд, то або він має забезпечити належне фінансування, або місцевій владі слід дати право оподатковувати задля фінансу­вання надаваних послуг (ст. 8).

Визначальне місце серед фінансових ресурсів, що нагрома­джуватимуться на відповідній території, належить централізо­ваному фонду коштів — місцевому бюджету, розмір якого й ви­значає реальний обсяг повноважень місцевих органів, що може бути реалізований протягом поточного бюджетного періоду.

Місцеве самоврядування визначене Конституцією України як право територіальної громади самостійно вирішувати питан­ня місцевого значення в межах Конституції і законів України, гарантоване наявністю відповідної фінансової бази. Стаття 142 Конституції закріплює, що матеріальною й фінансовою основа­ми місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, дохо­ди місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що перебувають у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їх спільної власності, що пере­бувають в управлінні районних і обласних рад. Зазначені поло­ження дістали розвиток у ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцево­го самоврядування, фінансово підтримує його. Наприклад, згід­но з ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про столицю України — місто-герой Київ» держава фінансує в повному обсязі виконання органами місце­вого самоврядування Києва столичних функцій¹. Необхідні кош­ти щороку передбачено в законі про Державний бюджет України.

Конституція закріплює за відповідними органами місцевого самоврядування право затверджувати бюджети відповідних рів­нів, установлювати місцеві податки і збори згідно із законом

¹ ЗУ «Про столицю України — місто-герой Київ» від 15.01.1999 р. № 401-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1999.- № 11. - Ст. 79.

 

77