ТОП 10:

Тема 1. Зміст та особливості аналізу фінансового стану підприємства



Тема 1. Зміст та особливості аналізу фінансового стану підприємства

План

1. Фінансовий стан підприємства

2. Класифікація видів аналізу фінансового стану підприємства

3. Прийоми фінансового аналізу

4. Методи і моделі фінансового аналізу

5. Послідовність проведення аналізу фінансового стану підприємства

6. Користувачі фінансового аналізу (бухгалтерської звітності)

 

1. Фінансовий стан підприємства

На нинішньому етапі розвитку в Україні підприємства зацікавлені у підвищенні ефективності діяльності, збереженні фінансової незалежності і стабільності в умовах конкуренції та ризику. Тому необхідно завжди приймати управлінські рішення, які не тільки базуються на передчуттях, діловій інтуіції, а на раціональній аналітичній основі, яку забезпечує фінансовий аналіз.

Метою дисципліни «Фінансовий аналіз» є оволодіння студентами теоретико-методичними та практичними навичками здійснення аналізу фінансового стану в сучасних умовах.

Основним завданням дисципліни «Фінансовий аналіз» є:

- з’ясування сутності та значення фінансового аналізу, оволодіння методами та прийомами його здійснення;

- ознайомлення з джерелами інформаційного забезпечення;

- вивчення комплексу показників оцінки фінансового стану підприємства та їх класифікації, розрахунку, методів оцінки;

- вивчення порядку та методів аналізу стану та використання оборотних коштів підприємства;

- оволодіння методами оцінки вхідних та вихідних грошових потоків підприємства;

- оволодіння методами оцінки майна підприємства;

- оволодіння методами аналізу капіталу підприємства.

Дисципліна «Фінансовий аналіз» перебуває у тісному взаємозв’язку і взаємодії з іншими дисциплінами, такими як бухгалтерський облік, економічний аналіз, теорія економічного аналізу, економічна статистика, інвестиційний і фінансовий менеджмент, фінанси підприємств, фінансові ризики тощо.

Фінансовий аналіз – це один з методів оцінки фінансової діяльності підприємств.

Сутність фінансового аналізу полягає в оцінці та прогнозуванні фінансового стану підприємства за даними бухгалтерського звітності та обліку.

Фінансовий аналіз є процесом дослідження фінансового стану та основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку.

Фінансовий аналіз має важливе значення в економічній діяльності підприємства. Він дає змогу:

1. Вишукувати резерви поліпшення фінансового стану підприємства.

2. Об’єктивно оцінювати раціональність використання усіх видів фінансових ресурсів.

3. Своєчасно вживати заходів щодо підвищення платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості.

4. Забезпечувати оптимальний розвиток підприємства за рахунок використання виявлених у ході аналізу резервів.

5. Забезпечувати розроблення плану фінансового оздоровлення підприємства.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан - це здатність (спроможність) підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Основні фактори, що визначають фінансовий стан, - це, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику та інші, а також методику їх аналізу.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності.

Саме тому фінансова діяльність, як складова господарської діяльності, спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власного і позикового капіталу та ефективного його використання.

2. Класифікація видів аналізу фінансового стану підприємства

Залежно від інформаційного забезпечення та поділу на різні групи користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану останній поділяється на внутрішньогосподарський та зовнішній.

Внутрішньогосподарський аналіз виконується для керівників підприємства, а також їхніх функціональних і лінійних підрозділів.

Результати цього аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета – встановлювати планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні та позичені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, одержання максимального прибутку і запобігти банкрутству.

Зовнішній аналіз здійснюють банки, контролюючі органи, інвестори, постачальники матеріальних і фінансових ресурсів.

Надаючи кредити, економісти банків повинні глибоко проаналізувати платоспроможність клієнта не лише на дату видачі позики, а й спрогнозувати фінансову стійкість на перспективу. Це дає можливість банкові ефективно управляти кредитними ресурсами.

Інвестори, які вкладають кошти та майно в акціонерне підприємство, повинні бути впевнені в збереженні та ефективному використанні своєї власності.

Як зовнішній, так і внутрішньогосподарський аналіз фінансового стану прийнято класифікувати за різними ознаками (рис. 1.1).

У процесі проведення аналітичної роботи слід вміло поєднувати різні види аналізу, що забезпечує підвищення її ефективності.

 

Рис. 1.1 – Класифікація видів аналізу фінансового стану підприємства

Прийоми фінансового аналізу

До економіко-логічних прийомів належать прийоми:

- порівняння,

- деталізація,

- групування середніх та відносних величин,

- балансовий прийом,

- горизонтальний та вертикальний аналіз,

- трендовий аналіз.

До економіко-математичних прийомів, які найчастіше використовують у процесі фінансового аналізу, можна віднести:

- інтегральний прийом,

- графічний прийом,

- кореляційно-графічний прийом.

Суть прийому порівняння полягає в порівнянні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням (норматив, норма, ліміт), із показниками попереднього періоду.

Деталізація, як прийом використовують при аналізі чинників і результатів господарської діяльності. За допомогою цього прийому виявляють позитивні та негативні дії окремих чинників.

Групування – як засіб розподілу сукупності на однорідні за ознаками елементи.

Прийом середніх величин відображає суть процесу, що відбувся, закономірності його розвитку, та узагальнює більшість окремо взятих позитивних та негативних відхилень.

Прийом відносних величин (відсотки, коефіцієнти, індекси) дають змогу глибше зрозуміти суть і характер відхилення від базового показника.

Балансовий прийом застосовують у тому разі, якщо потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов’язаних економічних показників, підсумки яких мають бути рівними.

Горизонтальний аналіз передбачає порівняння кожної позиції звітності з аналогічною позицією попереднього періоду.

Найбільш типовими формами горизонтального аналізу є:

1) порівняння фінансових показників звітного і минулого періоду;

2) порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками за планом;

3) порівняння фінансових показників з минулими періодами

Метою такого аналізу є виявлення тенденцій змін окремих показників, які характеризують результати фінансової діяльності підприємства.

Вертикальний (структурний) аналіз спрямований на визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат в цілому.

Найпоширенішими є такі форми вертикального (структурного) аналізу:

1) вертикальний (структурний) аналіз активів;

2) вертикальний (структурний) аналіз капіталу;

3) вертикальний (структурний) аналіз грошових потоків

Трендовий аналіз спрямований на порівняння кожної позиції звітності з низкою періодів, що передують, і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника.

Прямий (власне аналіз), коли результативний показник дроблять на складові; зворотний(синтез), коли його окремі елементи об’єднує загальний результативний показник.

Прийом послідовного вилучення чинників (ланцюгових підстановок) застосовують для розрахунків величини впливу окремих чинників на загальний показник.

Елімінування – логічний прийом, який застосовують при вивченні функціонального зв’язку, при якому послідовно виділяється вплив одного чинника і виключається вплив усіх інших.

 

План

1. Необхідність та мета складання фінансової звітності

2. Вимоги до фінансової інформації

3. Принцип підготовки фінансової звітності

4. Баланс підприємства та його складові

5. Звіт про фінансові результати

6. Звіт про рух грошових коштів

 

План

1. Значення й методи аналізу майна підприємства

2. Аналіз структури та динаміки майна підприємства

3. Аналіз основних засобів

4. Оцінка ефективності використання нематеріальних активів

5. Характеристика стану та використання оборотних активів підприємства

6. Аналіз дебіторської заборгованості

7. Основні напрямки поліпшення використання майна та організації джерел його формування

 

Аналіз основних засобів

Під основним капіталом (необоротними активами) підприємства розуміють сукупність усього майна, яке належить даному суб’єкту господарювання, у тому числі основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти.

До необоротних активів належать:

- нематеріальні активи;

- незавершене будівництво;

- основні засоби;

- довгострокові фінансові інвестиції;

- довгострокова дебіторська заборгованість;

- відстрочені податкові активи;

- інші необоротні активи.

Враховуючи те, що питома вага основних засобів та необоротних активів може змінюватися внаслідок впливу зовнішніх факторів, необхідно звернути особливу увагу на зміну абсолютних показників форми № 1 за звітний період, яка відтворює рух основних засобів.

Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань за попередній та поточні роки (форма 11-ОФ (річна) та за даними аналітичного бухгалтерського обліку за звітний період.

Проводиться оцінка ефективності використання основних засобів за показниками.

Показники стану й ефективності використання основних засобів (табл. 3.2). можна об’єднати в три групи, які характеризують:

1) забезпечення підприємства основними засобами:

- фондомісткість;

- фондоозброєність;

- коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

2) станосновних фондів:

- коефіцієнт зносу основних засобів;

- коефіцієнт придатності;

- коефіцієнт оновлення;

- коефіцієнт вибуття (приросту) основних засобів.

3) ефективність використання основних засобів:

- фондовіддача;

- рентабельність основних засобів.

План

1. Основні види та класифікація капіталу

2. Завдання аналізу капіталу

3. Аналіз структури капіталу

4. Оцінка власного капіталу

5. Аналіз позикового капіталу

6. Характеристика співвідношення активів із джерелами їх фінансування

7. Інтенсивність (оборотність) використання капіталу

8. Аналіз джерел формування капіталу підприємства

 

Завдання аналізу капіталу

При проведенні аналізу капіталу слід врахувати, що:

1. Капітал підприємства є основним фактором виробництва.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси, які забезпечують йому дохід.

3. Капітал є основним джерелом збагачення його власників.

4. Капітал підприємства визначає його ринкову вартість.

5. Зміна капіталу характеризує ефективність господарської діяльності.

Залежно від мети проведення та виділених кваліфікаційних ознак розрізняють наступні форми аналізу капіталу підприємства (таблиця 4.1)

Ознака Форми аналізу
За об'єктами дослідження - аналіз формування капіталу; - аналіз використання капіталу
За ступенем деталізації - аналіз формування і використання капіта­лу в цілому по підприємству; - аналіз формування і використання капіта­лу за видами діяльності; - аналіз формування і використання капіта­лу за структурними підрозділами.

Таблиця 4.1

 

Основні напрямки аналізу капіталу підприємства.

1. Порівняння показників звітного періоду з показниками попереднього періоду.

2. Порівняння показників капіталу за ряд попередніх періодів.

3. Структурний аналіз капіталу за видами діяльності.

4. Структурний аналіз власного капіталу.

5. Структурний аналіз позикового капіталу.

6. Порівняльний аналіз показників капіталу з оптимальними значеннями.

7. Порівняльний аналіз показників капіталу підприємства із запланованими.

8. Розрахунок коефіцієнтів оборотності капіталу.

9. Розрахунок показників рентабельності капіталу.

 

Аналіз структури капіталу

У процесі аналізу капіталу підприємства, в першу чергу, ви­вчають зміни в його структурі, складі та дають їм об'єктивну оцінку.

Особливу увагу звертають на рух джерел залучених коштів, які поділяють на дов­гострокові, короткострокові кредити та позики, кредиторську за­боргованість, поточні зобов'язання за розрахунками. Проводять та­кож порівняння структури активів та пасивів балансу, дають оцінку фа­кторів, які впливають на співвідношення власного та позикового капіталу.

 

 

Аналіз позикового капіталу

Позиковий капітал підприємства відповідно до терміновості погашення зобов'язань поділяють на довгострокові і коротко­строкові кредити та позики, поточні зобов'язання за розрахунками.

Поточні зобов’язання – це ті зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців, починаючи з моменту виникнення.

Довгострокові кредити і позики підприємства отримують на будівництво, реконструкцію, модернізацію, оновлення, технічне переозброєння основних виробничих фондів, покращення організації виробництва, впровадження нової техніки і технології.

Короткострокові кредити і позики підприємствавикористовують для формування оборотних активів.

Кредиторська заборгованість виникає при несвоєчасному погашенні платіжних зобов’язань за товари, роботи, послуги; з оплати праці; за розрахунками з бюджетами; з одержаних авансів, інше.

Аналіз кредиторської заборгованості проводять у розрізі окремих кредиторів, термінів виникнення та тривалості непогашення боргів, виявляють прострочену заборгованість тощо.

Аналізуючи кредиторську заборгованість, треба мати на увазі, що вона є джерелом покриття дебіторської заборгованості під­приємства. У зв'язку з цим доцільним є проведення порівняльного аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства. У випадку виявлення перевищення суми дебіторської заборгованості над кредиторською, говорять про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгова­ність, у протилежному – про недостатність власного капіталу для фінансування діяльності.

 

План

1. Характеристика і склад грошових надходжень підприємства

2. Прямий метод аналізу руху грошових коштів

3. Прогнозування грошових потоків

4. Оптимізація грошових потоків підприємства

 

План

1. Поняття платоспроможності підприємства та її оцінка

2. Ліквідність та її значення для оцінки фінансового стану підприємства

3. Визначення абсолютного показника оцінки ліквідності (платоспроможності) підприємства

4. Визначення відносних показників для оцінювання ліквідності та платоспроможності підприємства

 

План

1. Поняття фінансової стійкості (стабільності) підприємства

2. Показники оцінки фінансової стійкості підприємства

3. Типи фінансової стійкості підприємства

4. Аналіз впливу факторів на фінансову стійкість підприємства

Типи фінансової стійкості

Абсолютна стійкість

Абсолютна стійкість – для забезпечення запасів (З) достатньо власних обігових коштів (ВОК); платоспроможність гарантована:

З<ВОК

Нормальна стійкість

Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики ( ); платоспроможність гарантована:

З<ВОК+

Кризовий фінансовий стан

Кризовий фінансовий стан– для забезпечення запасів не вистарчає «нормальних» джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство:

З>ВОК+ +

 

План

1. Поняття ділової активності підприємства

2. Аналіз ефективності використання ресурсів підприємства

3. Оцінка впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на діяльність підприємства

 

План

1. Поняття прибутку підприємства

2. Формування прибутку підприємства

3. Аналіз взаємозв’язку обсягів виробництва, собівартості та прибутку

4. Аналіз рентабельності підприємства

 

План

1. Класифікація інвестицій

2. Методи оцінки інвестицій

3. Аналіз ризиків інвестиційних проектів

Класифікація інвестицій

Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції– це всі види матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Це – грошові кошти, цінні папери, банківські депозити, паї, рухоме і нерухоме майно, майнові права, патенти, ліцензії та інше. Класифікація інвестицій подана на рис.10.1.

За об’єктами вкладання коштів - Реальні інвестиції - Фінансові інвестиції
За характером участі в інвестуванні - Пряме інвестування - Портфельне інвестування
За періодом інвестування - Короткострокові інвестиції - Довгострокові інвестиції
За формами власності інвестора - Приватні інвестиції - Державні інвестиції - Іноземні інвестиції - Спільні інвестиції
За регіональною ознакою - Внутрішні - Зовнішні
За рівнем ризику - Безризикові - Ризикові - Венчурні

Рис. 10.1 – Класифікація інвестицій

Під реальними інвестиціями розуміють вкладання коштів у реальні активи як у матеріальні, так і нематеріальні (виробництво, реконструкцію, будівництво, модернізацію діючих потужностей, переоснащення виробництва).

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладання коштів у різні фінансові інструменти (переважно цінні папери), перелік та характеристику яких відображено у табл. 10.1.

Таблиця 10.1 – Характеристика цінних паперів фондового ринку України

Вид цінного паперу Характеристика
Акція Цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Облігація Цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента.
Ощадний сертифікат Цінний папір, випущений банком, як письмове свідоцтво про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника на отримання після встановленого строку суми депозиту та відсотків за ним.
Інвестиційний сертифікат Цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.
Депозитний сертифікат Цінний папір на пред’явника,що засвідчує наявність у банку строкового вкладу на певну суму.
Вексель Цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Опціон Цінний папір, укладений як стандартизований документ, який закріплює право (але не зобов’язання) його власника на придбання від емітента опціону чи продаж емітенту зазначену кількість базового активу за фіксованою ціною у термін визначений у контракті.
Казначейські зобов’язання Цінні папери на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Під прямим інвестуванням розуміють безпосередню участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладення коштів.

Під портфельними інвестиціями розуміють процес інвестування, що опосередковуються іншими особами – фінансовими посередниками.

Короткострокові інвестиції здійснюються на період, що не перевищує одного року. До них належать короткострокові депозитні вклади, короткострокові облігації, векселі.

Довгострокові інвестиції здійснюються на період понад один рік. До них відносять переважно реальні інвестиції, пов’язані із процесом виробництва.

Внутрішні інвестиції передбачають рух інвестиційного капіталу суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб на території певної країни.

Зовнішні інвестиції – капіталовкладення іноземних юридичних, фізичних осіб, міжнародних урядових та неурядових організацій.

Безризикове – інвестування за умов якого, витрати нижчі ніж витрати при інших капіталовкладеннях.

Ризикове інвестування передбачає можливість втрати прибутку або всієї суми інвестованого капіталу.

Венчурне інвестування пов’язане із кредитуванням і фінансуванням науково-технічних розробок і винаходів і характеризується найвищим ступенем ризику.

Методи оцінки інвестицій

1. Методи оцінки інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень з витратами (традиційні).

2. Методи оцінки ефективності інвестицій за фінансовою звітністю.

3. Методи оцінки ефективності інвестицій, які засновані на теорії часової вартості грошей.

Традиційні методи аналізу базуються на обчисленні таких показників, як норма (коефіцієнт) ефективності та період окупності інвестицій.

Норма ефективності обчислюється як відношення сумарних грошових надходжень в дійсній вартості до суми інвестованих коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту. Якщо норма прибутковості менша за 1, проект необхідно відхилити, як такий, що не принесе додаткових доходів інвестору.

Період окупності розраховується як зворотній показнику норми доходності.

Методи оцінки інвестицій за фінансовою звітністю базується на обчислення рентабельності інвестицій.

Найбільш поширеними на сьогодні є методи оцінки, які базуються на теорії часової вартості грошей.

Суть теорії часової вартості грошей полягає в тому, що гроші мають часову цінність, тобто, сума грошей, яка є у наявності сьогодні, має більшу цінність, ніж така ж сума грошей у майбутньому.

Оцінка можливості інвестування базується на зіставленні грошового потоку, що формується в результаті реалізації проекту і вкладень, необхідних для його здійснення. Приведення інвестиційного капіталу і грошового потоку до єдиного розрахункового періоду. Для періоду (t) грошовий потік проводиться до базового моменту часу шляхом перемноження його значення на відповідний коефіцієнт дисконтування (at). При постійній нормі дисконту (E) коефіцієнт дисконтування періоду (t) визначається за формулою:

[10.1]

Дисконтування грошового потоку здійснюється за ставками дисконту, що відображають альтернативну вартість капіталу. Норма дисконту (або мінімальний коефіцієнт окупності) повинна відображати можливу вартість капіталу, яка відповідає можливому прибутку інвестора, який він міг би отримати на таку ж суму капіталу, якби вклав її в інший проект, рівний за ступенем фінансового ризику. Тобто, норма дисконту є мінімальною нормою прибутку, нижче за яку підприємець вважатиме інвестування капіталу не вигідним.

Система оцінки ефективності інвестицій за теорією часової вартості грошей передбачає розрахунок системи таких показників:

Чистий приведений дохід (ЧПД) представляє собою різницю між сумою грошових надходжень від реалізації інвестиційного проекту, приведених до умов поточного року шляхом дисконтування і сумою первісних інвестицій, необхідних для його реалізації

[10.2]

ЧПД – чистий приведений дохід

де Rt – сума надходжень, яка включає:

- надходження від збуту продукції;

- надходження від інших видів діяльності;

- надходження від реалізації активів;

- доходи по банківських внесках.

Зt – сума витрат, яка вміщає в собі:

- прямі виробничі витрати;

- витрати на відрядну заробітну платню;

- витрати на інші види діяльності;

- загальні витрати;

- податки;

- витрати на придбання активів, інші витрати підготовчого періоду;

- виплати відсотків по банківських кредитах.

За результатами розрахунку показника «чистий приведений дохід» можуть бути зроблені наступні висновки:

- якщо ЧПД > 0, то прибутковість інвестицій вища за норму дисконту;

- якщо ЧПД < 0, то прибутковість інвестицій нижча за мінімальний коефіцієнт окупності і від проекту слід відмовитися;

- якщо ЧПД=0, то прибутковість дорівнює мінімальному коефіцієнту окупності.

Індекс прибутковості (ІП) – це показник, який характеризує суму доходу на одиницю витрат, при чому, чим більше індекс прибутковості перевищує 1, тим більш рентабельним вважається проект. Розрахунок проводиться за формулою:

ІП = НС/І [10.3]

де НС – справжня вартість грошових потоків;

І – сума інвестицій, направлених на реалізацію проекту (при різночасності вкладень також приводиться до справжньої вартості). Якщо значення індексу прибутковості менше або рівне 0, то проект відкидається, оскільки він не принесе інвесторові додаткового прибутку. До реалізації приймаються проекти із значенням цього показника більше одиниці.

Період окупності проекту – період (вимірюється у місяцях, кварталах, роках) починаючи з якого первісні інвестиції та інші витрати, які пов’язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними доходами від його реалізації (ЧПД=0, ІП=1). З метою визначення періоду окупності інвестиційного проекту необхідно вирішити рівняння:

[10.4]

План

1. Поняття, види та ознаки банкрутства

2.Основні напрямки аналізу потенційного банкрутства

3. Шляхи оздоровлення фінансового стану суб'єктів господарювання

4.Необхідність проведення санації

 

V. Підбір санаторів

При формах санації, що направлені на рефінансування боргу, основними санаторами можуть бути:

- власники підприємства, в т.ч. і державні органи – по підприємствах державної форми власності;

- кредитори підприємства;

- комерційний банк, що здійснює обслуговування підприємства.

При формах санації, направлених на реструктуризацію підприємства, основними санаторами можуть бути:

- власники підприємства;

- підприємства-кредитори;

- сторонні господарюючі суб'єкти – юридичні особи;

- трудовий колектив санованого підприємства.

VI. Підготовка бізнес-плану санації

Бізнес-план розробляється представниками санатора, підприємства-боржника і незалежної аудиторської фірми.

Основними розділами бізнес-плану є:

I. Загальні відомості про сановане підприємство;

II. Оцінка кризового стану підприємства;

III. Обґрунтування концепції і форми санації підприємства;

IV. Система запропонованих міроприємств по фінансовову оздоровленню підприємства;

V. Очікувані результати санації.

VII. Розрахунок ефективності санації

Цей розрахунок дає можливість визначити доцільність всього процесу санації, оцінити різні альтернативні її форми. Ефективність санації визначається шляхом оцінки співвідношення результатів (ефекту) і затрат на її здійснення.

Результати санації (хоча і направлені для усунення неплатоспроможності і відновлення фінансової стійкості) в кінцевому підсумку можуть бути оцінені розміром додаткового прибутку підприємства в порівнянні з сумою прибутку (збитку), що воно отримувало в умовах кризового свого розвитку (до санації).

Затрати на здійснення санації здійснюються шляхом розробки спеціального бюджету. Принципово ці затрати можуть бути розглянуті як інвестиції санатора в сановане підприємство з метою отримання прибутку.

Такий підхід дозволяє використовувати для оцінки ефективності санацій ті ж методи, які використовуються для оцінки ефективності реальних інвестицій.

Порівняння ефективності різних форм санації дозволяє вибрати найбільш оптимальний варіант її здійснення.

VIII. Затвердження бізнес-плану санації

Після розгляду проекту бізнес-плану санації з розрахунком його ефективності всіма зацікавленими особами /підприємством-боржником, його кредиторами і санатором/ він затверджується їх представниками і приймається до виконання.

IX. Моніторинг реалізації міроприємств бізнес-плану санації

Такий моніторинг включає систему поточного і оперативного контролю і забезпечується фінансовою службою підприємства.

Тема 1. Зміст та особливості аналізу фінансового стану підприємства

План

1. Фінансовий стан підприємства

2. Класифікація видів аналізу фінансового стану підприємства

3. Прийоми фінансового аналізу

4. Методи і моделі фінансового аналізу

5. Послідовність проведення аналізу фінансового стану підприємства

6. Користувачі фінансового аналізу (бухгалтерської звітності)

 

1. Фінансовий стан підприємства

На нинішньому етапі розвитку в Україні підприємства зацікавлені у підвищенні ефективності діяльності, збереженні фінансової незалежності і стабільності в умовах конкуренції та ризику. Тому необхідно завжди приймати управлінські рішення, які не тільки базуються на передчуттях, діловій інтуіції, а на раціональній аналітичній основі, яку забезпечує фінансовий аналіз.

Метою дисципліни «Фінансовий аналіз» є оволодіння студентами теоретико-методичними та практичними навичками здійснення аналізу фінансового стану в сучасних умовах.

Основним завданням дисципліни «Фінансовий аналіз» є:

- з’ясування сутності та значення фінансового аналізу, оволодіння методами та прийомами його здійснення;

- ознайомлення з джерелами інформаційного забезпечення;

- вивчення комплексу показників оцінки фінансового стану підприємства та їх класифікації, розрахунку, методів оцінки;

- вивчення порядку та методів аналізу стану та використання оборотних коштів підприємства;

- оволодіння методами оцінки вхідних та вихідних грошових потоків підприємства;

- оволодіння методами оцінки майна підприємства;

- оволодіння методами аналізу капіталу підприємства.

Дисципліна «Фінансовий аналіз» перебуває у тісному взаємозв’язку і взаємодії з іншими дисциплінами, такими як бухгалтерський облік, економічний аналіз, теорія економічного аналізу, економічна статистика, інвестиційний і фінансовий менеджмент, фінанси підприємств, фінансові ризики тощо.

Фінансовий аналіз – це один з методів оцінки фінансової діяльності підприємств.

Сутність фінансового аналізу полягає в оцінці та прогнозуванні фінансового стану підприємства за даними бухгалтерського звітності та обліку.

Фінансовий аналіз є процесом дослідження фінансового стану та основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку.

Фінансовий аналіз має важливе значення в економічній діяльності підприємства. Він дає змогу:

1. Вишукувати резерви поліпшення фінансового стану підприємства.

2. Об’єктивно оцінювати раціональність використання усіх видів фінансових ресурсів.

3. Своєчасно вживати заходів щодо підвищення платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості.

4. Забезпечувати оптимальний розвиток підприємства за рахунок використання виявлених у ході аналізу резервів.

5. Забезпечувати розроблення плану фінансового оздоровлення підприємства.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан - це здатність (спроможність) підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Основні фактори, що визначають фінансовий стан, - це, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику та інші, а також методику їх аналізу.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності.







Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.233.239.102 (0.044 с.)