Аналіз взаємозв’язку обсягів виробництва, собівартості та прибутку

Основою аналізу є поділ витрат підприємства на такі:

- постійні, або умовно постійні (Sпост.) за певний період; вони залишаються незмінними щодо змін обсягів виробництва або ступеня завантаження виробничих потужностей; наприклад, амортизаційні відрахування, орендна плата, відсотки за позиковий капітал, заробітна плата управлінського персоналу, утримання легкового транспорту, оплата послуг зв'язку і охорони та ін. Ці витрати враховуються за місцем виникнення;

- змінні (Sзмін), тобто такі, що прямо залежать від зміни заванта­ження виробничих потужностей або зміни обсягів виробництва: витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, заробітну плату робітників – відрядників, технологічні енергоресурси та ін. Носій цих витрат – продукт, виріб;

- сукупні, тобто повна собівартість (S) – сума постійних () та змінних () витрат:

+ ; =Q ; V= [9.1]

де Q – обсяг виробництва (реалізації) у натуральних одиницях вимірювання;

– змінні витрати на одиницю продукції; V – виручка від реалізації продукції; p − ціна реалізації одиниці продукції.

Використовуючи наведені раніше рівняння, можна розрахувати критичний обсяг виробництва (Q_крит), тобто обсяг, який забезпечує беззбитковість діяльності підприємства. Це досягається тоді, коли виручка від реалізації продукції дорівнює повній собівартості, тобто

V= + Q_крит , [9.2]

якщо V=

p Q_крит = + Q_крит , [9.3]

отже Q_крит = / p- [9.4]

Різниця між ціною реалізації виробу та змінними витратами на один виріб (знаменник останнього рівняння) становить маржинальний дохід на одиницю виробу.

Розрахувавши Q_крит можна встановити скільки одиниць продукції потрібно реалізувати, щоб постійні витрати були покриті маржинальним доходом, який дає кожна реалізована одиниця продукції.

Аналіз рентабельності підприємства

Показники прибутковості (рентабельності) дозволяють дати оцінку ефективності використання підприємством його активів. Ефективність роботи підпри­ємства визначається співвідношенням чистого прибутку із сумою активів, використа­них для одержання цього прибутку.

Показники рентабельності можна об’єднати в декілька груп:

− показники, що характеризують рентабельність (окуп­ність) витрат виробництва й інвестиційних проектів;

− показники, що характеризують рентабельність про­дажів;

− показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин.

Усі ці показники можуть розраховуватися на основі ба­лансового прибутку, прибутку від реалізації продукції й чистого прибутку.

Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) (R ) обчислюється шляхом відношення прибутку до оподаткування (П )до суми витрат з реалізованої або виробленої продукції (З):

R = або R = [9.5]

Вона показує, скільки підприємство має прибутку з кож­ної гривні, витраченої на виробництво й реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремих йо­го підрозділах і видах продукції.

Рентабельність продажів (R_n) розраховується відношенням прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг або чистого прибутку на суму отриманого виторгу (реалізації продукції). Харак­теризує ефективність підприємницької діяльності: скільки прибутку має підприємство із гривні продажів.

Широке за­стосування цей показник одержав у ринковій економіці. Роз­раховується в цілому по підприємству й окремих видах про­дукції.

R = або R = [9.6]

Рентабельність (прибутковість) капіталу (Rк) обчис­люється відношенням прибутку до оподатковування (або чис­того) прибутку до середньорічної вартості всього інвестовано­го капіталу (∑ІК) або окремих його видів: власного (акціонерного), позикового, основного, оборотного, виробни­чого капіталу й т.д.

R = або R = [9.7]

У процесі аналізу варто вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їхньому рівні й провести порівняння з підприємствами – конкурентами.

 

Тема 10. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

План

1. Класифікація інвестицій

2. Методи оцінки інвестицій

3. Аналіз ризиків інвестиційних проектів

Класифікація інвестицій

Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції – це всі види матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Це – грошові кошти, цінні папери, банківські депозити, паї, рухоме і нерухоме майно, майнові права, патенти, ліцензії та інше. Класифікація інвестицій подана на рис.10.1.

За об’єктами вкладання коштів	- Реальні інвестиції - Фінансові інвестиції
За характером участі в інвестуванні	- Пряме інвестування - Портфельне інвестування
За періодом інвестування	- Короткострокові інвестиції - Довгострокові інвестиції
За формами власності інвестора	- Приватні інвестиції - Державні інвестиції - Іноземні інвестиції - Спільні інвестиції
За регіональною ознакою	- Внутрішні - Зовнішні
За рівнем ризику	- Безризикові - Ризикові - Венчурні

Рис. 10.1 – Класифікація інвестицій

Під реальними інвестиціями розуміють вкладання коштів у реальні активи як у матеріальні, так і нематеріальні (виробництво, реконструкцію, будівництво, модернізацію діючих потужностей, переоснащення виробництва).

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладання коштів у різні фінансові інструменти (переважно цінні папери), перелік та характеристику яких відображено у табл. 10.1.

Таблиця 10.1 – Характеристика цінних паперів фондового ринку України

Вид цінного паперу	Характеристика
Акція	Цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Облігація	Цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента.
Ощадний сертифікат	Цінний папір, випущений банком, як письмове свідоцтво про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника на отримання після встановленого строку суми депозиту та відсотків за ним.
Інвестиційний сертифікат	Цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.
Депозитний сертифікат	Цінний папір на пред’явника,що засвідчує наявність у банку строкового вкладу на певну суму.
Вексель	Цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Опціон	Цінний папір, укладений як стандартизований документ, який закріплює право (але не зобов’язання) його власника на придбання від емітента опціону чи продаж емітенту зазначену кількість базового активу за фіксованою ціною у термін визначений у контракті.
Казначейські зобов’язання	Цінні папери на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Під прямим інвестуванням розуміють безпосередню участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладення коштів.

Під портфельними інвестиціями розуміють процес інвестування, що опосередковуються іншими особами – фінансовими посередниками.

Короткострокові інвестиції здійснюються на період, що не перевищує одного року. До них належать короткострокові депозитні вклади, короткострокові облігації, векселі.

Довгострокові інвестиції здійснюються на період понад один рік. До них відносять переважно реальні інвестиції, пов’язані із процесом виробництва.

Внутрішні інвестиції передбачають рух інвестиційного капіталу суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб на території певної країни.

Зовнішні інвестиції – капіталовкладення іноземних юридичних, фізичних осіб, міжнародних урядових та неурядових організацій.

Безризикове – інвестування за умов якого, витрати нижчі ніж витрати при інших капіталовкладеннях.

Ризикове інвестування передбачає можливість втрати прибутку або всієї суми інвестованого капіталу.

Венчурне інвестування пов’язане із кредитуванням і фінансуванням науково-технічних розробок і винаходів і характеризується найвищим ступенем ризику.

Методи оцінки інвестицій

1. Методи оцінки інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень з витратами (традиційні).

2. Методи оцінки ефективності інвестицій за фінансовою звітністю.

3. Методи оцінки ефективності інвестицій, які засновані на теорії часової вартості грошей.

Традиційні методи аналізу базуються на обчисленні таких показників, як норма (коефіцієнт) ефективності та період окупності інвестицій.

Норма ефективності обчислюється як відношення сумарних грошових надходжень в дійсній вартості до суми інвестованих коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту. Якщо норма прибутковості менша за 1, проект необхідно відхилити, як такий, що не принесе додаткових доходів інвестору.

Період окупності розраховується як зворотній показнику норми доходності.

Методи оцінки інвестицій за фінансовою звітністю базується на обчислення рентабельності інвестицій.

Найбільш поширеними на сьогодні є методи оцінки, які базуються на теорії часової вартості грошей.

Суть теорії часової вартості грошей полягає в тому, що гроші мають часову цінність, тобто, сума грошей, яка є у наявності сьогодні, має більшу цінність, ніж така ж сума грошей у майбутньому.

Оцінка можливості інвестування базується на зіставленні грошового потоку, що формується в результаті реалізації проекту і вкладень, необхідних для його здійснення. Приведення інвестиційного капіталу і грошового потоку до єдиного розрахункового періоду. Для періоду (t) грошовий потік проводиться до базового моменту часу шляхом перемноження його значення на відповідний коефіцієнт дисконтування (a_t). При постійній нормі дисконту (E) коефіцієнт дисконтування періоду (t) визначається за формулою:

[10.1]

Дисконтування грошового потоку здійснюється за ставками дисконту, що відображають альтернативну вартість капіталу. Норма дисконту (або мінімальний коефіцієнт окупності) повинна відображати можливу вартість капіталу, яка відповідає можливому прибутку інвестора, який він міг би отримати на таку ж суму капіталу, якби вклав її в інший проект, рівний за ступенем фінансового ризику. Тобто, норма дисконту є мінімальною нормою прибутку, нижче за яку підприємець вважатиме інвестування капіталу не вигідним.

Система оцінки ефективності інвестицій за теорією часової вартості грошей передбачає розрахунок системи таких показників:

Чистий приведений дохід (ЧПД) представляє собою різницю між сумою грошових надходжень від реалізації інвестиційного проекту, приведених до умов поточного року шляхом дисконтування і сумою первісних інвестицій, необхідних для його реалізації

[10.2]

ЧПД – чистий приведений дохід

де R_t – сума надходжень, яка включає:

- надходження від збуту продукції;

- надходження від інших видів діяльності;

- надходження від реалізації активів;

- доходи по банківських внесках.

З_t – сума витрат, яка вміщає в собі:

- прямі виробничі витрати;

- витрати на відрядну заробітну платню;

- витрати на інші види діяльності;

- загальні витрати;

- податки;

- витрати на придбання активів, інші витрати підготовчого періоду;

- виплати відсотків по банківських кредитах.

За результатами розрахунку показника «чистий приведений дохід» можуть бути зроблені наступні висновки:

- якщо ЧПД > 0, то прибутковість інвестицій вища за норму дисконту;

- якщо ЧПД < 0, то прибутковість інвестицій нижча за мінімальний коефіцієнт окупності і від проекту слід відмовитися;

- якщо ЧПД=0, то прибутковість дорівнює мінімальному коефіцієнту окупності.

Індекс прибутковості (ІП) – це показник, який характеризує суму доходу на одиницю витрат, при чому, чим більше індекс прибутковості перевищує 1, тим більш рентабельним вважається проект. Розрахунок проводиться за формулою:

ІП = НС/І [ 10.3]

де НС – справжня вартість грошових потоків;

І – сума інвестицій, направлених на реалізацію проекту (при різночасності вкладень також приводиться до справжньої вартості). Якщо значення індексу прибутковості менше або рівне 0, то проект відкидається, оскільки він не принесе інвесторові додаткового прибутку. До реалізації приймаються проекти із значенням цього показника більше одиниці.

Період окупності проекту – період (вимірюється у місяцях, кварталах, роках) починаючи з якого первісні інвестиції та інші витрати, які пов’язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними доходами від його реалізації (ЧПД=0, ІП=1). З метою визначення періоду окупності інвестиційного проекту необхідно вирішити рівняння:

[10.4]