Кримінальне судочинство в Україну Кримінально-процесуальний кодекс України

Кримінальне судочинство — це діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, судді й суду з порушення, розслідування і судового розгляду кримі­нальних справ, а також із вирішення суддею питань, пов'язаних із виконанням вироку.

Завданнями кримінального судочинства є охоро­на прав і законних інтересів фізичних та юридичних °сіб, які беруть у ньому участь, а також швидке й повне розкриття злочинів, викриття винних і забез­печення правильного застосування закону, щоби кожного, хто вчинив злочин, було притягнуто до відповідальності, а жодного невинного не було по­карано.

Кримінальне судочинство має такі стадії:

• порушення кримінальної справи;

• попереднє розслідування;

• віддання обвинуваченого до суду;

• судовий розгляд;

• касаційне провадження;

• виконання вироку;

• провадження в порядку нагляду;. • відновлення справи за нововиявленими обстави­нами.

Усі ці стадії тісно пов'язані та складають єдину систему кримінального судочинства або криміналь­ного процесу.

Порядок здійснення кримінального судочинства визначається Кримінально-процесуальним кодексом України, що його було затверджено Законом УРСР від 28 грудня 1960 р. Кодекс складається з 8 розді­лів, 36 глав (понад 450 статей з урахуванням статей, додатково включених до першої його редакції). Він регламентує:

• підстави і принципи провадження у криміналь­них справах;

• підсудність — категорії кримінальних справ, що їх мають право розглядати певні види загальних судів України;

• статус учасників процесу (обвинуваченого, пі­дозрюваного, захисника, потерпілого, представ­ника потерпілого, суду, прокурора, слідчого, особи, яка проводить дізнання, та ін.), їхні пра­ва та обов'язки;

• обставини, що виключають можливість участі в кримінальному судочинстві, — підстави й поря­док вирішення заявлених відводів щодо окре­мих учасників процесу;

•- • предмет доказування, види й порядок подання

• доказів;

• види й реквізити протоколів, що складаються в процесі провадження у кримінальній справі;

• порядок обчислення процесуальних строків, ви­ди й порядок відшкодування судових витрат;

• приводи й підстави, порядок порушення кримі­нальної справи або відмови в її порушенні;

• органи дізнання і попереднього слідства (мілі­ція, органи безпеки, митні органи та ін.; слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ і слідчі органів безпеки);

• повноваження органів дізнання та порядок його провадження;

• підслідність кримінальних справ і порядок про­вадження попереднього слідства;

• порядок притягнення як обвинуваченого, стро­ки, примусові заходи, зміна й доповнення обви­нувачення, порядок отримання показань обви­нуваченого;

• запобіжні заходи (підписка про невиїзд, особис­та порука, взяття під варту та ін.);

• порядок виклику, проведення допиту з ураху­ванням специфічних ознак допитуваного, оформ-.лення результатів допиту;

• порядок проведення та оформлення результатів очної ставки, пред'явлення для впізнання;

• підстави, час, умови, оформлення результатів обшуку і виїмки;

• порядок проведення та оформлення результатів огляду, відтворення обстановки та обставин по­дії;

• порядок призначення і проведення експертизи, види експертиз;

• підстави й порядок, процедура зупинення, від­новлення та закриття слідства;

• форми, підстави й порядок закінчення поперед­нього слідства;

• порядок здійснення нагляду прокурора за вико­нанням законів органами дізнання і попередньо-• го слідства;

• порядок оскарження дій слідчого і прокурора;,

процедуру провадження справ у суді першої ін­станції (віддання обвинуваченого до суду і під-готовчі дії до судового засідання, підготовча час­тина судового засідання, судове слідство, судові дебати й останнє слово підсудного, постановлен-ня вироку);

процедуру провадження справ у касаційній та наглядній інстанціях;

порядок виконання вироку, ухвали й постанови суду;

вжиття примусових заходів медичного харак­теру;

процедуру провадження за протокольною фор­
мою досудового готування матеріалів;
особливості провадження у справах про злочини
неповнолітніх.

§ 7. Нотаріат в Україні: поняття, завдання та функції

Нотаріат в Україні — система органів і по­садових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчува­ти права, а також факти, що мають юридичне зна­чення, та вчиняти інші передбачені законодавством нотаріальні дії з метою надання їм юридичної віро­гідності.

Учинення нотаріальних дій в Україні покладаєть­ся на нотаріусів, які працюють у державних нотарі­альних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або мають приватну нота­ріальну практику (приватні нотаріуси). Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, певні визначені законом нотаріальні дії вчиняються упов­новаженими на це посадовими особами виконавчих

комітетів сільських, селищних, міських рад народ­них депутатів.

Учинення нотаріальних дій за кордоном покла­дається на консульські установи України, а у випад­ках, передбачених чинним законодавством, — на дипломатичні представництва України.

Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може провадитись в особливих випад­ках також:

• головними лікарями, їхніми заступниками з ме­дичної частини або черговими лікарями ліка­рень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами й головними лікарями будинків для престарілих та інвалідів;

• капітанами морських суден або суден внутріш­нього плавання, що плавають під прапором Ук­раїни;

• начальниками розвідувальних, арктичних та ін­ших подібних до них експедицій;

• начальниками, їхніми заступниками з медичної частини, старшими та черговими лікарями гос­піталів, санаторіїв та інших військове-лікуваль­них закладів;

• командирами (начальниками) військових час­тин, з'єднань, установ і закладів;

• начальниками місць позбавлення волі.

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести мі­сяців у державній нотаріальній конторі або в нота­ріуса, що має приватну нотаріальну практику, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.

Нотаріус не може перебувати в штаті інших дер­жавних, приватних і громадських підприємств та організацій, вдаватися до підприємницької та посе­редницької діяльності, виконувати іншу оплачувану

роботу, крім складання проектів угод і заяв, виго­товлення копій документів і виписок із них, давання роз'яснень із питань учинення нотаріальних дій, консультацій правового характеру, а також викла­дацької та наукової роботи у вільний час. Нотаріус зобов'язаний:

• виконувати свої професійні обов'язки відповідно до закону і принесеної присяги;

• сприяти громадянам, підприємствам, установам та організаціям у здійсненні їхніх прав та захис­ті законних інтересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинюва­них нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

• зберігати в таємниці відомості, одержані ним під час учинення нотаріальних дій;

• відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або між­народним договорам.

Органами нотаріату вчиняються такі нотаріальні дії:

• посвідчуються угоди (договори, заповіти, дору­чення, шлюбні контракти та ін.);

• вживаються заходи з охорони спадкового майна;

• видаються свідоцтва про право на спадщину;

• видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

• видаються свідоцтва про придбання жилих бу­динків із прилюдних торгів; " • видаються дублікати документів, що зберігають-

ся у справах нотаріальної контори;

• накладається заборона відчуження жилого бу­динку, квартири, дачі, садового будинку, гара­жа, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

засвідчується вірність копій документів та випи-
сок із них;

• засвідчується справжність підпису на докумен­тах;

• засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови іншою;

• посвідчується факт, що громадянин є живим;

• посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;

• посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;

• посвідчується час подання документів;

• передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам;

• приймаються в депозит грошові суми та цінні папери;

• вчиняються виконавчі написи;

• вчиняються протести векселів;

• пред'являються чеки до платежу і посвідчується несплата чеків;

• вчиняються морські протести;

• приймаються на зберігання документи.

Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати й засвідчують вірність копій та виписок із документів, що зберігаються у справах цих архівів.

Правове регулювання нотаріату в Україні, видів і порядку вчинення нотаріальних дій здійснюється Законом України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р.

Питання для самостійної' перевірки знань

^ Дайте визначення правосуддя.

* Які ознаки правосуддя вам відомі?

*• Назвіть основні ланки судової'системи України.

> Які принципи правосуддя закріплено в Конституції У країни?

*• Яка основна ознака Конституційного Суду України?

Ь- Які справи розглядає Конституційний Суд України? ^ Що таке цивільне судочинство?

^ Дайте загальну характеристику Цивільного процесуаль­ного кодексу України.

^ Які справи віднесено до компетенції арбітражних судів України?

*• Дайте визначення кримінального судочинства, назвіть його основні завдання і стадії.

*• Дайте загальну характеристику Кримінально-процесу­ального кодексу України.

^ Що таке нотаріат?

^ Які органи й посадові особи мають право вчиняти нотарі­
альні дії?

Глава XX