Прокуратура, адвокатура та інші правоохоронні органи

Прокуратура в Україні: поняття, основні завдання та функції

Прокуратура — єдина централізована сис­тема державних органів, які від імені України здійс­нюють нагляд за точним виконанням та єдиним за­стосуванням законів через своєчасне виявлення пра­вопорушень, вжиття заходів щодо їх усунення і притягнення винних до відповідальності.

Діяльність органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства закону, зміцнення право­порядку і має своїм завданням захист від неправо­мірних посягань на:

• закріплені Конституцією України незалежність держави, суспільний і державний лад, політич­ну та економічну систему, права національних груп і територіальних утворень;

• гарантовані Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи людини і громадянина;

• основи демократичного устрою державної влади, правовий статус місцевих рад народних депута­тів, органів територіального громадського само­врядування.

На органи прокуратури України покладено такі функції:

• підтримання державного обвинувачення в суді;

• представництво інтересів громадянина або дер­жави в суді у випадках, визначених законом;

• нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, ді. знання, досудове слідство;

• нагляд за додержанням законів під час виконан­ня судових рішень у кримінальних справах, а також у разі вжиття інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Консти­туції України прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до на­брання чинності законами, що регулюють діяльність державних органів із контролю за додержанням за­конів, та до сформування системи досудового слідст­ва і набрання чинності законами, що регулюють її функціонування.

Основні принципи організації та діяльності орга­нів прокуратури полягають у тому, що вони:

• становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпо­рядкуванням прокурорів за ієрархією;

• здійснюють їхні повноваження на підставі до­держання Конституції України та чинних на те­риторії республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їхніх органів;

: • захищають у межах їхньої компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соці­ального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;

• вживають заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили, поновлення по­рушених прав і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;

• діють гласно, інформують державні органи вла­ди, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.

Втручання інших органів державної влади, поса­дових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їхніх представни­ків у діяльність прокуратури з нагляду за додержан­ням законів або з розслідування діянь, що містять ознаки злочину, забороняється. Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешко­дити виконанню ним службових обов'язків чи домо­гтися винесення неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Вимоги прокурора, які відповідають чинному за­конодавству, є обов'язковими для всіх органів, під­приємств, установ, організацій, посадових осіб і гро­мадян та виконуються невідкладно або в передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Система органів прокуратури

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Авто­номної Республіки Крим, областей, міст Києва і Се­вастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокура­тура Чорноморського флоту та Військово-морських Сил України (на правах обласних), військові проку­ратури гарнізонів (на правах міських).

Прокуратуру України очолює Генеральний проку­рор України, призначуваний на посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України; з посади

його звільняє Президент України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що матиме наслідком його від­ставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України — п'ять років.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особ­ливо важливих справах і слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути слід­чі в особливо важливих справах і старші слідчі; у ра­йонних, міжрайонних, міських — старші слідчі та слідчі.

Слідчі прокуратури провадять попереднє слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їхньої підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.

Статус прокуратури в Україні визначається стат­тями 121—123 Конституції України та Законом Ук­раїни "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. У цьому Законі визначаються загальні положення що­до прокуратури; система, структура та організація діяльності органів прокуратури; прокурорський на­гляд як особлива форма правоохоронної діяльності; порядок здійснення загального нагляду, нагляду за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу із злочинністю, участі прокурора в розгляді справ у судах, нагляду за додержанням законів у місцях ужиття заходів примусового характеру; статус кад­рів органів прокуратури та інші питання організації та діяльності органів прокуратури.

§ 3. Адвокатура в Україні: поняття,

основні завдання та функції

У ст. 59 Конституції України вказується, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення

справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Адвокатура є добровільним професійним громад­ським об'єднанням, покликаним згідно з Конститу­цією України сприяти захистові прав, свобод і ре­презентувати законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридич­них осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, де­мократизму, гуманізму й конфіденційності.

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціаль­ністю юриста чи помічника адвоката не менш як два роки, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцт­во про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, Служби безпеки, державного управління. Адвока­том не може бути особа, яка має судимість.

Адвокат має право на індивідуальну адвокатську діяльність, може відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адво­катські фірми, контори тощо, які діють відповідно до закону і статутів адвокатських об'єднань.

Адвокатські об'єднання діють на засадах добро­вільності, самоврядування, колегіальності та глас­ності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадить­ся у Міністерстві юстиції України в порядку, визна­ченому Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати — про одер­жання свідоцтва на право адвокатської діяльності.

Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, шта­ти, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та

інші питання, що належать до їхньої діяльності, ре­гулюються статутом відповідного об'єднання.

Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та ін­ші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають розрахунковий та інші рахунки в банках на терито­рії України, а в установленому чинним законодав­ством порядку — і в іноземних банках, мають печат­ку і штамп із їхнім найменуванням.

§ 4. Види адвокатської діяльності

Адвокати здійснюють такі види діяльності:..'• Дають консультації та роз'яснення з юридичних =.-. питань, усні й письмові довідки щодо законо­давства;

• складають заяви, скарги та інші документи пра­вового характеру;

• посвідчують копії документів у справах, що їх ці адвокати ведуть;

• здійснюють представництво в суді, інших дер­жавних органах, перед громадянами та юридич­ними особами;

* подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;

здійснюють правове забезпечення підприєм-

ницької та зовнішньоекономічної діяльності

громадян і юридичних осіб;

«виконують свої обов'язки відповідно до кримі-1 нально-процесуального законодавства у процесі v дізнання та попереднього слідства.,, Адвокат може здійснювати й інші види юридич­ної допомоги, передбачені законодавством.:• У своїй професійної діяльності адвокат має право:. • репрезентувати і захищати права та інтереси» громадян і юридичних осіб за їхнім дорученням у всіх органах, підприємствах, установах та ор-

ганізаціях, до компетенції яких належить вирі­шення відповідних питань;

• збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази в цивільних, господар­ських, кримінальних справах і справах про ад­міністративні правопорушення, зокрема:

• запитувати й отримувати документи або їхні ко­пії від підприємств, установ, організацій, об'єд­нань, а від громадян — за їхньою згодою;

• ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях із необхідними для виконання доручення документами й матеріалами, за ви­нятком тих, таємниця яких охороняється за­коном;

• отримувати письмові висновки фахівців із пи­тань, що потребують спеціальних знань;

• застосовувати науково-технічні засоби відповід­
но до чинного законодавства; г,

•доповідати клопотання і скарги посадовим осо— бам та відповідно до закону одержувати від них^: письмові мотивовані відповіді на ці клопотання ' і скарги;

• бути присутнім під час розгляду його клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів 1^:! давати пояснення щодо сутності клопотань ючи свої професійні обов'язки, адвОка-г ' зобов'язаний неухильно додержуватись вимог чин­ного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права викорис-_; товувати свої повноваження на шкоду особі, в інте-і, ресах якої прийняв доручення, та відмовитися від... прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвину- _; Баченого, підсудного*

Адвокат не має права прийняти доручення про І: подання юридичної допомоги у випадках, коли він у Цій справі подає або раніше подавав юридичну допо­могу особам, інтереси яких суперечать Інтересам І

особи, що звернулася з проханням про ведення спра­ви, чи брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, ци­вільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Питання організації та діяльності адвокатури ре­гулюються Законом України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р. Закон визначає:

• статус адвокатури та її завдання;

• вимоги, яким має відповідати адвокат;

• правову основу адвокатської діяльності;

• принципи та організаційні форми діяльності ад­вокатури;

• види адвокатської діяльності;

• професійні права адвоката;

• обов'язки адвоката;

• статус помічника адвоката;

• адвокатську таємницю;

• гарантії адвокатської діяльності;

• соціальні права адвоката та його помічника;

• підстави й порядок оплати праці адвоката та йо­го помічника;

• повноваження кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

• повноваження вищої кваліфікаційної комісії ад­вокатури;

• текст Присяги адвоката України;

• дисциплінарні стягнення, що можуть бути за-' стосовані до адвоката;

• випадки припинення адвокатської діяльності;

• відносини адвокатури з Міністерством юстиції України, місцевими органами державного уп­равління;

• завдання спілок та асоціацій адвокатів.