Глава XVII основи фінансового права України

§ 1. Фінансове право України:

Поняття і предмет правового регулювання

Фінансове право — сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері зби­рання, розподілу та використання органами держав­ної влади та місцевого самоврядування коштів із ме­тою забезпечення виконання покладених на ці орга­ни завдань і функцій.

Фінансове право виникло на межі державного та адміністративного права. Воно регулює певну сферу державного управління, пов'язану з розподілом і пе­рерозподілом національного доходу країни. У цих відносинах проявляється організаційна роль органів державної влади й місцевого самоврядування, тому за характером вони є владно-майновими,, Це є голов­ною ознакою, яка відрізняє фінансово-правові відно­сини від інших відносин грошового характеру. На­приклад, відносини державних ощадкас і громадян, які здають грошові вклади на зберігання, мають ци­вільно-правовий характер.

Ще однією ознакою, яка відрізняє фінансове пра­во від інших галузей, є метод правового регулюван­ня. У фінансовому праві використовується владний метод впливу держави на суб'єктів фінансово-право­вих відносин. Причому, на відміну від державно-правових та адміністративно-правових відносин, суб'єкти яких мають певні рамки для вибору форми поведінки, у фінансово-правових відносинах вони мають діяти суворо в межах правових норм. Фінан-

сово-правові відносини будуються на принципі не­рівності сторін.

Предмет регулювання фінансового права склада­ють відносини, що виникають у процесі становлен­ня: бюджетної системи України, порядку розподілу доходів і видатків між її ланками; порядку готуван­ня, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; визначення системи оподаткування, видів і розмірів податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету.

Предмет регулювання фінансового права станов­лять: бюджетна система України, порядок розподілу доходів і видатків між її ланками; порядок готуван­ня, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; система оподатку­вання, види, розміри і строки сплати податків, збо­рів та інших обов'язкових платежів до бюджету; за­сади створення фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; порядок державного фі­нансування та кредитування, утворення й погашен­ня державного внутрішнього і зовнішнього боргу; статус національної валюти, а також статус інозем­них валют на території України; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Фінансово-правові відносини можуть виникати між: державою в цілому та її адміністративно-тери­торіальними утвореннями (Автономною Республі­кою Крим, областями, районами, містами, районами в містах, селищами і селами); центральними та міс­цевими органами виконавчої влади й місцевого са­моврядування; державними фінансовими органами і підприємствами, установами та організаціями; дер­жавними фінансовими органами та населенням.

Бюджет і бюджетна система

Питання бюджету регулюються статтями 95—98 Конституції України та Законом України "Про бюджетну систему України" від 5 грудня

1990 р. (в редакції від 29 червня 1995 р.). Бюджет являє собою план утворення й використання фінансо­вих ресурсів для забезпечення функцій, що здійсню­ються органами державної влади та місцевого само­врядування в Україні.

Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Авто­номної Республіки Крим і місцевих бюджетів. Зведе­ний бюджет України складається з сукупності всіх бюджетів, що входять до бюджетної системи Украї­ни. Він використовується для аналізу й визначення засад державного регулювання соціально-економіч­ного розвитку України.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюд­жети.

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет і бюджети районів і міст республіканського підпорядкування, бюджет облас­ті — обласний бюджет і бюджети районів і міст об­ласного підпорядкування, бюджет району — район­ний бюджет, бюджети міст районного підпорядку­вання, селищні та сільські бюджети. Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет і бюджети районів, що входять до його складу.

Бюджетна система України будується на засадах справедливого й неупередженого розподілу багат­ства суспільства між громадянами і територіальни­ми громадами. Виключно Законом України "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, роз­мір і цільове спрямування цих видатків.

Бюджетний устрій — це організація і принципи
побудови бюджетної системи, її структури, взаємо­
зв'язок між окремими ланками бюджетної системи.
Бюджетний устрій України визначається з ураху­
ванням державного устрою та адміністративно-тери­
торіального поділу.

Бюджетний устрій базується на принципах:

• єдності, існування єдиного рахунку доходів і ви­датків кожної ланки бюджетної системи, єдиної правової бази, бюджетної класифікації, єдності форм бюджетної документації, принципів бюд­жетного процесу, грошової системи, соціально-економічної політики, надання необхідної ста­тистичної та бюджетної інформації з одного рів­ня бюджету іншому;

• повноти, відображення у бюджеті всіх доходів і, видатків;

• достовірності, формування бюджету на основі

реальних показників, науково обгрунтованих

нормативів та відображення у звіті про виконан-

ня бюджету тільки тих доходів і видатків, які є

результатом кінцевих касових операцій банків;

• гласності, висвітлення в засобах масової інфор­мації показників бюджетів і звітів про їх вико­нання;

• наочності, відображення показників бюджетів у взаємозв'язку з загальноекономічними показни-ками в Україні та за її межами через викорис­тання засобів максимальної інформативності ре­зультатів порівняльного аналізу, визначення

темпів і пропорцій економічного розвитку;

• самостійність бюджетів усіх рівнів, що забезпе­чується наявністю власних дохідних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України;

• врахування загальнодержавних інтересів під час складання бюджетів усіх рівнів.

Бюджетний процес — регламентований законо­давством порядок складання, розгляду, затверджен­ня бюджетів, їх виконання і контроль за виконан­ням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Державний бюджет України затверджується що­річно Верховною Радою України на період із 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на інший

період. Кабінет Міністрів України не пізніше ніж 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради Ук­раїни проект Закону "Про Державний бюджет Ук­раїни" на наступний рік. Разом із проектом подаєть­ся доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Регулярні звіти про доходи й видатки Державно­го бюджету України оприлюднюються в засобах ма­сової інформації.

Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.

Республіканський бюджет Автономної Республі­ки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети затверджуються Вер­ховною Радою Автономної Республіки Крим та від­повідними місцевими радами народних депутатів.

Бюджетний рік розпочинається 1 січня і закін­чується 31 грудня,

Бюджетна класифікація — єдине систематизова­не, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюд­жетних даних. Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів України і затвер­джується Верховною Радою України.

Правила складання і виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, за­тверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доходи й видатки бюджетів по­винні повністю в них відображатися, їх взаємозалік і компенсація забороняються, крім винятків, уста­новлених у законах України. Передача бюджетних коштів з одного бюджету до іншого того самого рів­ня забороняється.

Доходи бюджетів утворюються за рахунок надхо­джень від сплати фізичними та юридичними особа­ми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, установлених законе-

 

давством України. Доходи бюджетів України поді­ляються на доходи Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Кошти Державного бюджету України витрачаю­ться лише на цілі та в межах, затверджених Зако­ном України "Про Державний бюджет України". Кошти республіканського бюджету Автономної Рес­публіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються ли­ше на цілі та в межах, затверджених відповідно Вер­ховною Радою Автономної Республіки Крим, місце­вими радами народних депутатів. До Державного бюджету України не включаються видатки, не пе­редбачені законами України.

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підпри­ємств, установ, організацій та органів, яка діє на по­чаток бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та ін­ших заходів, що не належать до видатків розвитку.

У складі поточних видатків вирізняються видат­ки бюджету, зумовлені зростанням мережі переліче­них вище об'єктів із зазначенням усіх чинників, що вплинули на обсяг видатків. Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, як-от: фінансування ка­пітальних вкладень виробничого й невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

§ 3. Податкова політика в Укра'їні: загальна характеристика

Податкова політика — це діяльність орга­нів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів

(обов'язкових платежів; далі — податків), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподат­кування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування. По­даткова політика є основним напрямком здійснення фінансової політики держави.

Загальні засади податкової політики викладено в "Основних положеннях податкової політики в Ук­раїні", затверджених постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р. Згідно з "Основними положеннями..." система оподаткування в Україні має будуватися на засадах:

• стимулювання підприємницької виробничої ді­яльності та інвестиційної активності — введен­ня пільг щодо оподаткування прибутку (дохо­ду), спрямованого на розвиток виробництва;

• обов'язковості — впровадження норм щодо сплати податків, визначених на підставі досто­вірних даних про об'єкти оподаткування за звіт­ний період, і встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

• рівнозначності й пропорційності — справляння податків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рів­них податків на рівні прибутки і пропорційно більших податків на більші доходи; " • рівності, недопущення будь-яких проявів подат­кової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридич­них і фізичних осіб, включно з нерезидентами) у визначенні обов'язків щодо сплати податків;

• соціальної справедливості — забезпечення соціа­льної підтримки малозабезпечених верств насе-

 

лення через запровадження економічно обгрун­тованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і «прогресивного оподаткування громадян, які от­римують високі та надвисокі доходи;

• стабільності — забезпечення незмінності подат­ків та їх ставок, а також податкових пільг про­тягом бюджетного року;

• економічної обгрунтованості — встановлення податків на підставі показників розвитку націо­нальної економіки та фінансових можливостей, І- з огляду на необхідність досягнення збалансова-; ності витрат бюджету з його доходами;; • рівномірності сплати — встановлення строків податків із метою забезпечення своєчасного над­ходження коштів до бюджету для фінансування видатків;

• компетенції — встановлення і скасування подат­ків, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до чинного законодавства про оподат­кування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами;

, _г • єдиного підходу до розроблення податкових за-_г конів з обов'язковим визначенням платника по­датку, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, податкового періоду, ставок податку, строків і порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

• доступності податкового законодавства для платників податків.

Стабільні, загальновідомі та єдині для всіх прин­ципи податкової політики забезпечують нормальні умови господарювання і поступовий розвиток ринко­вих відносин.