Житловий фонд будівельних кооперативів (ЖБК) — су-

купність жилих будинків, що належать житлово-будівель­ним кооперативам і призначаються для проживання членів

Закон — акт законодавчого органу влади (парламенту), який має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.

Законність — правовий режим точного й неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сфе­рах державного й суспільного життя.

Злочин — суспільне небезпечне, протиправне, винне й карне діяння, яке завдає чи може завдати суттєвої шкоди

певним суспільним відносинам, що охороняються кримі­нальним законом.

Зовнішні функції держави — державні функції, що здій­снюються в процесі спілкування держави з іншими дер­жавами та міжнародними організаціями і в яких виявля­ється її зовнішня політика.

Імпічмент — усунення президента з посади на основі ухваленого парламентом за спеціальною процедурою рі-і шення про його обвинувачення в учиненні державної зради | або іншого злочину.

Конституційні принципи правового статусу особи — ві

дображені в конституції головні ідеї, покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини в дер­жаві.

Конституціоналізм — 1) політична система, що спираєть­ся на конституцію, конституційні методи управління; 2) науковий напрям, у межах якого досліджуються консти­туційні проблеми.

Конституція — основний закон держави, в якому регла­ментуються найважливіші відносини у сферах державного устрою, організації й функціонування органів держави, правового статусу особи.

Конфедерація — форма державного устрою, за якої дер­жави створюють об'єднані органи для досягнення конкрет^ них цілей (наприклад, військові) за збереження в інших пи­таннях цілковитої самостійності.

Материнство — правове становище жінки у зв'язку з на­родженням, утриманням і вихованням дітей.

Механізм держави — система державних організацій, які забезпечують реалізацію функцій держави.

Місцеве самоврядування — право певної територіальної громади (мешканців села, кількох сіл, селища або міста) са­мостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Монархія — форма державного правління, за якої вища державна влада зосереджується (повністю або частково) в руках однієї особи — монарха й передається як спадщина представникам правлячої династії.

Наїгівпрезидентська (змішана) республіка — форма рес­публіканського правління, за якої президент обирається на­родом, але парламентові надаються певні повноваження щодо контролю за діяльністю президента під час формуван­ня уряду та здійснення виконавчої влади.

Народ — населення певної країни.

Народний суверенітет — повновладдя народу, здійснен­ня ним своєї невід'ємної та неподільної влади самостійно й незалежно від будь-яких інших соціальних сил.

Народність — спільність людей, що проживають на одній території, зв'язані спільною мовою, особливостями психіч­ного складу, культури і способу життя та іншими загальни­ми цінностями, що закріплені у звичаях, традиціях та інших соціальних нормах.

Населення — сукупність людей, які проживають на пев­ній території та здійснюють свою життєдіяльність у межах адміністративної чи політичної одиниці.

Національна безпека — стан захищеності життєво важ­ливих інтересів особи, держави й суспільства від наявних і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.

Національний суверенітет — повновладдя нації у вирі­шенні всіх питань її національного життя аж до реальної можливості створення самостійної національної держави.

Нація — спільність людей, які проживають на одній те­риторії, зв'язані загальними економічними відносинами, спільною мовою, культурою, одним законодавством, націо­нальними інтересами, митними кордонами та іншими озна­ками.

Необмежена (абсолютна) монархія — монархія, в якій влада монарха ніким і нічим не обмежується, тобто в країні немає ні органів, ні законів, що могли б певною мірою змі­нити чи знехтувати волю монарха.

Норма права — формально визначене, сформульоване чи санкціоноване державою загальнообов'язкове правило по­ведінки загального характеру, реалізація якого забезпе­чується державним примусом.

Нормативно-правовий акт — офіційний письмовий до­кумент компетентного державного органу, в якому закріп­люються правила поведінки загального характеру, що за­безпечуються державнимримусом

Нотаріат — система органів і посадових осіб, на яких по­кладено обов'язок посвідчувати безперечні права й факти, що мають юридичне значення, а також виконувати інші но­таріальні дії з метою надання цим правам і фактам юридич­ної вірогідності.

Обов'язок (юридичний) — передбачені правом міра й вид необхідної поведінки суб'єкта.

Ордер на жиле приміщення — письмове розпорядження на заселення жилого приміщення, що видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самовряду­вання чи місцевої державної адміністрації. Є єдиною під­ставою для заселення в надане жиле приміщення, видається лише на вільне жиле приміщення, має чітко встановлену форму.

Особа — людина як суб'єкт, що має індивідуальні інте­лектуальні та інші ознаки й усвідомлює себе членом спіль­ності таких же суб'єктів.

Парламентарна (конституційна) монархія — монархія, в якій влада монарха в усіх сферах здійснення державної вла­ди суттєво обмежується: йому надаються лише формальний статус глави держави і виключно представницькі повнова­ження.

Пасивне виборче право — право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Первісне стадо — об'єднання окремих людей та їх груп для спільного полювання, спільного проживання, спільно­го добування і споживання їжі, інших засобів існування.

Первісний лад — суспільно-економічна формація, пев­ний тип суспільства, що характеризується колективною формою об'єднання людей, які спільно виробляли примі­тивні знаряддя праці, засоби до існування, де панували ко­лективна власність і суспільна влада. Розглядають дородо­ву (група людей, первісне стадо) і родові спільності людей.

Підзаконний акт — акт компетентного державного орга­ну, що видається на підставі й на виконання законів.

Підприємницька діяльність — самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик діяльність суб'єкта з вироб­ництва продукції, виконання робіт, надання послуг і занят­тя торгівлею з метою одержання прибутку. >у

Плем'я — спільність людей у докласовому суспільстві, що складалася з декількох родів, які мали багато спільних рис та інтересів: загальний діалект мови, однакові звичаї та релігійні культи, загальну територію для полювання і про­живання, загальне ім'я і т. ін.

Податки — обов'язкові платежі, що їх сплачують юри­дичні особи та населення до бюджету в розмірах і в строки, передбачені законом.

Поділ влади — модель побудови державного апарату, згідно з якою влада в державі має поділятися між законо­давчими, виконавчими та судовими органами. При цьому кожна гілка влади повинна бути незалежною від інших і водночас їм підконтрольною, що має на меті виключення можливості концентрації влади в руках одного органу.

Право — система загальнообов'язкових правил поведін­ки, що встановлені або санкціоновані державою і забезпе­чуються її примусом.

Правова держава — держава, в якій панує право, де ді­яльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється на ос­нові та в межах, визначених правом, де не тільки особа від­повідальна за свої дії перед державою, а й держава несе ре­альну відповідальність перед особою за результати своєї ді­яльності.

Правова поведінка — передбачена нормами права соці­альне значуща поведінка індивідуальних чи колективних суб'єктів, що контролюється їхніми свідомістю і волею.

Правовий статус особи — сукупність закріплених у зако­нодавстві прав, свобод, обов'язків громадян і гарантій їх здійснення.

Правовідносини — специфічні суспільні відносини, учасники яких виступають як носії прав та обов'язків, уста­новлених нормами права.

Правоздатність — передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки^

Правомірна поведінка — суспільне необхідна, бажана й допустима, під кутом зору інтересів громадянського сус­пільства, поведінка індивідуальних і колективних суб'єк­тів, що полягає у здійсненні норм Ігоава, гарантується та охороняється державою., -_м,_ч,,

Правоохоронні органи — органи, що їх держава наділяє компетенцією охорони суспільних відносин, урегульова­них правом.

Правопорушення — суспільно небезпечне, шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатної особи, що за нього може бути накладене покарання чи стягнення.

Правопорядок — відповідність суспільних відносин при­писам норм права.

Правосуб'єктність — здатність бути суб'єктом права (учасником правовідносин).

Представницька демократія — сукупність форм органі­зації державної влади, за якої певні важливі рішення щодо управління справами суспільства й держави виносяться ви­борними установами (парламентами, муніципалітетами тощо).

Президентська республіка — республіка, в якій повнова­ження глави держави, а в деяких випадках і глави уряду, належать президентові, який обирається непарламент-ським способом (громадянами держави) і формує уряд, що не несе відповідальності перед парламентом.

Приватизація державного житлового фонду — відчу­ження, тобто безоплатна передача чи продаж із державного житлового фонду у власність громадянам України жилих квартир чи приміщень, що вони займають, а разом із ни­ми — господарських споруд, що до них належать. Привати­зація здійснюється через:

• безоплатну передачу громадянам квартир (будинків) із розрахунку санітарної норми — 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю;

• продаж надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, які мешкають у них або перебувають на черзі з поліпшення житлових умов.

Проступок — діяння, що порушує приписи норм права, але не сягає рівня суспільної небезпеки, притаманного злочинам.

Республіка — форма державного правління, за якої вищі державні органи обираються населенням або формуються загальнонаціональним представницьким органом влади.

Референдум — голосування населення всієї держави (за­гальнодержавний референдум) або його певної частини (міс­цевий референдум) із метою вирішення найважливіших пи­тань суспільного життя.

Рід — первинний виробничий, соціальний та етнічний колектив людей у докласовому суспільстві, який засновує­ться та існує здебільшого на кровно-родинних зв'язках.

Система права — внутрішня організація права, що поля­гає в єдності й погодженості правових приписів певної: держави.

Сімейне право — сукупність правових норм, які регулю­ють особисті й пов'язані з ними майнові відносини грома­дян, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї.

Сім'я — первинна клітинка громадянського суспільства, в якій реалізується дітородна, виховна та інші функції сус­пільного життя; союз людей, оснований на добровільному й рівноправному шлюбі.

Соціальна держава — держава, зорієнтована на здійснен­ня широкої та ефективної соціальної політики, яка має вті­люватись у реальності прав людини й громадянина, в існу­вання доступних та ефективних систем освіти, охорони здо­ров'я, соціального забезпечення, у підтримку малозабезпе­чених прошарків населення тощо.

Соціальні норми — правила, які регулюють поведінку

людей у суспільстві.

Суб'єктивне право (право громадянина) — передбачена певною нормою права можливість суб'єкта поводитися пев­ним чином.

Суспільна влада — управління справами первинної спільності (роду, фратрії, племені), що здійснювалося всіма дорослими членами на загальних зборах, радах старійшин. Повсякденне керівництво покладалося на старійшин, військових вождів, ведучих на полюванні.

Суспільний порядок — порядок у суспільстві, який від­повідає вимогам усього комплексу соціальних норм.

Суспільство — форма життєдіяльності людей, що скла­лась Історично й відокремилась від навколишньої природи.

Унітарна держава — єдина централізована держава, що не має у своєму складі державних утворень і територія якої

поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (об­ласті, райони, провінції тощо).

Федерація — держава, до складу якої входять кілька дер- ₍жавних утворень (суб'єктів федерації).

Форма держави — комплексне поняття, яке характери-1 зує державу щодо форми правління, форми державного ус-1 трою та державного режиму.

Форма державного правління — порядок організації ви- і щих Державних органів, що визначає їхні структуру, ком-1 петенцію та взаємодію.

Форма державного устрою — порядок територіального І поділу держави, взаємовідносин її складників між собою й державою в цілому та відповідної організації державних | органів.

Фратрія — братство двох та більше племен, що характе­ризується розширенням взаємних зв'язків між родами.

Функції держави — основні напрями діяльності держа-1 ви, в яких втілюються її сутність і соціальне призначення.

Шлюб — юридичне оформлений добровільний, вільний та рівноправний союз чоловіка й жінки, що породжує їхні взаємні права та обов'язки, спрямовані на створення сім'ї, народження й виховання дітей.

Юридичні (спеціальні) гарантії — правові засоби (юри­дичні норми та інститути), покликані забезпечувати реаль­ність прав та обов'язків особи.

Юридичні факти — конкретні життєві обставини, з яки­ми норми права пов'язують настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення правових від­носин.