Житловий фонд будівельних кооперативів (ЖБК) — су-



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Житловий фонд будівельних кооперативів (ЖБК) — су-



купність жилих будинків, що належать житлово-будівель­ним кооперативам і призначаються для проживання членів

Закон — акт законодавчого органу влади (парламенту), який має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.

Законність — правовий режим точного й неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сфе­рах державного й суспільного життя.

Злочин — суспільне небезпечне, протиправне, винне й карне діяння, яке завдає чи може завдати суттєвої шкоди

певним суспільним відносинам, що охороняються кримі­нальним законом.

Зовнішні функції держави — державні функції, що здій­снюються в процесі спілкування держави з іншими дер­жавами та міжнародними організаціями і в яких виявля­ється її зовнішня політика.

Імпічмент — усунення президента з посади на основі ухваленого парламентом за спеціальною процедурою рі-і шення про його обвинувачення в учиненні державної зради | або іншого злочину.

Конституційні принципи правового статусу особи — ві

дображені в конституції головні ідеї, покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини в дер­жаві.

Конституціоналізм — 1) політична система, що спираєть­ся на конституцію, конституційні методи управління; 2) науковий напрям, у межах якого досліджуються консти­туційні проблеми.

Конституція — основний закон держави, в якому регла­ментуються найважливіші відносини у сферах державного устрою, організації й функціонування органів держави, правового статусу особи.

Конфедерація — форма державного устрою, за якої дер­жави створюють об'єднані органи для досягнення конкрет^ них цілей (наприклад, військові) за збереження в інших пи­таннях цілковитої самостійності.

Материнство — правове становище жінки у зв'язку з на­родженням, утриманням і вихованням дітей.

Механізм держави — система державних організацій, які забезпечують реалізацію функцій держави.

Місцеве самоврядування — право певної територіальної громади (мешканців села, кількох сіл, селища або міста) са­мостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Монархія — форма державного правління, за якої вища державна влада зосереджується (повністю або частково) в руках однієї особи — монарха й передається як спадщина представникам правлячої династії.


Наїгівпрезидентська (змішана) республіка— форма рес­публіканського правління, за якої президент обирається на­родом, але парламентові надаються певні повноваження щодо контролю за діяльністю президента під час формуван­ня уряду та здійснення виконавчої влади.

Народ— населення певної країни.

Народний суверенітет— повновладдя народу, здійснен­ня ним своєї невід'ємної та неподільної влади самостійно й незалежно від будь-яких інших соціальних сил.

Народність— спільність людей, що проживають на одній території, зв'язані спільною мовою, особливостями психіч­ного складу, культури і способу життя та іншими загальни­ми цінностями, що закріплені у звичаях, традиціях та інших соціальних нормах.

Населення— сукупність людей, які проживають на пев­ній території та здійснюють свою життєдіяльність у межах адміністративної чи політичної одиниці.

Національна безпека— стан захищеності життєво важ­ливих інтересів особи, держави й суспільства від наявних і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.

Національний суверенітет— повновладдя нації у вирі­шенні всіх питань її національного життя аж до реальної можливості створення самостійної національної держави.

Нація— спільність людей, які проживають на одній те­риторії, зв'язані загальними економічними відносинами, спільною мовою, культурою, одним законодавством, націо­нальними інтересами, митними кордонами та іншими озна­ками.

Необмежена (абсолютна) монархія— монархія, в якій влада монарха ніким і нічим не обмежується, тобто в країні немає ні органів, ні законів, що могли б певною мірою змі­нити чи знехтувати волю монарха.

Норма права— формально визначене, сформульоване чи санкціоноване державою загальнообов'язкове правило по­ведінки загального характеру, реалізація якого забезпе­чується державним примусом.

Нормативно-правовий акт— офіційний письмовий до­кумент компетентного державного органу, в якому закріп­люються правила поведінки загального характеру, що за­безпечуються державнимримусом


Нотаріат — система органів і посадових осіб, на яких по­кладено обов'язок посвідчувати безперечні права й факти, що мають юридичне значення, а також виконувати інші но­таріальні дії з метою надання цим правам і фактам юридич­ної вірогідності.

Обов'язок (юридичний) — передбачені правом міра й вид необхідної поведінки суб'єкта.

Ордер на жиле приміщення — письмове розпорядження на заселення жилого приміщення, що видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самовряду­вання чи місцевої державної адміністрації. Є єдиною під­ставою для заселення в надане жиле приміщення, видається лише на вільне жиле приміщення, має чітко встановлену форму.

Особа — людина як суб'єкт, що має індивідуальні інте­лектуальні та інші ознаки й усвідомлює себе членом спіль­ності таких же суб'єктів.

Парламентарна (конституційна) монархія — монархія, в якій влада монарха в усіх сферах здійснення державної вла­ди суттєво обмежується: йому надаються лише формальний статус глави держави і виключно представницькі повнова­ження.

Пасивне виборче право — право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Первісне стадо — об'єднання окремих людей та їх груп для спільного полювання, спільного проживання, спільно­го добування і споживання їжі, інших засобів існування.

Первісний лад — суспільно-економічна формація, пев­ний тип суспільства, що характеризується колективною формою об'єднання людей, які спільно виробляли примі­тивні знаряддя праці, засоби до існування, де панували ко­лективна власність і суспільна влада. Розглядають дородо­ву (група людей, первісне стадо) і родові спільності людей.

Підзаконний акт — акт компетентного державного орга­ну, що видається на підставі й на виконання законів.

Підприємницька діяльність — самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик діяльність суб'єкта з вироб­ництва продукції, виконання робіт, надання послуг і занят­тя торгівлею з метою одержання прибутку. >у


Плем'я— спільність людей у докласовому суспільстві, що складалася з декількох родів, які мали багато спільних рис та інтересів: загальний діалект мови, однакові звичаї та релігійні культи, загальну територію для полювання і про­живання, загальне ім'я і т. ін.

Податки— обов'язкові платежі, що їх сплачують юри­дичні особи та населення до бюджету в розмірах і в строки, передбачені законом.

Поділ влади— модель побудови державного апарату, згідно з якою влада в державі має поділятися між законо­давчими, виконавчими та судовими органами. При цьому кожна гілка влади повинна бути незалежною від інших і водночас їм підконтрольною, що має на меті виключення можливості концентрації влади в руках одного органу.

Право— система загальнообов'язкових правил поведін­ки, що встановлені або санкціоновані державою і забезпе­чуються її примусом.

Правова держава— держава, в якій панує право, де ді­яльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється на ос­нові та в межах, визначених правом, де не тільки особа від­повідальна за свої дії перед державою, а й держава несе ре­альну відповідальність перед особою за результати своєї ді­яльності.

Правова поведінка— передбачена нормами права соці­альне значуща поведінка індивідуальних чи колективних суб'єктів, що контролюється їхніми свідомістю і волею.

Правовий статус особи— сукупність закріплених у зако­нодавстві прав, свобод, обов'язків громадян і гарантій їх здійснення.

Правовідносини— специфічні суспільні відносини, учасники яких виступають як носії прав та обов'язків, уста­новлених нормами права.

Правоздатність— передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки^

Правомірна поведінка— суспільне необхідна, бажана й допустима, під кутом зору інтересів громадянського сус­пільства, поведінка індивідуальних і колективних суб'єк­тів, що полягає у здійсненні норм Ігоава, гарантується та охороняється державою. , -м,ч,,


Правоохоронні органи — органи, що їх держава наділяє компетенцією охорони суспільних відносин, урегульова­них правом.

Правопорушення — суспільно небезпечне, шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатної особи, що за нього може бути накладене покарання чи стягнення.

Правопорядок — відповідність суспільних відносин при­писам норм права.

Правосуб'єктність — здатність бути суб'єктом права (учасником правовідносин).

Представницька демократія — сукупність форм органі­зації державної влади, за якої певні важливі рішення щодо управління справами суспільства й держави виносяться ви­борними установами (парламентами, муніципалітетами тощо).

Президентська республіка — республіка, в якій повнова­ження глави держави, а в деяких випадках і глави уряду, належать президентові, який обирається непарламент-ським способом (громадянами держави) і формує уряд, що не несе відповідальності перед парламентом.

Приватизація державного житлового фонду — відчу­ження, тобто безоплатна передача чи продаж із державного житлового фонду у власність громадянам України жилих квартир чи приміщень, що вони займають, а разом із ни­ми — господарських споруд, що до них належать. Привати­зація здійснюється через:

• безоплатну передачу громадянам квартир (будинків) із розрахунку санітарної норми — 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю;

• продаж надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, які мешкають у них або перебувають на черзі з поліпшення житлових умов.

Проступок — діяння, що порушує приписи норм права, але не сягає рівня суспільної небезпеки, притаманного злочинам.

Республіка — форма державного правління, за якої вищі державні органи обираються населенням або формуються загальнонаціональним представницьким органом влади.


Референдум— голосування населення всієї держави (за­гальнодержавний референдум) або його певної частини (міс­цевий референдум) із метою вирішення найважливіших пи­тань суспільного життя.

Рід — первинний виробничий, соціальний та етнічний колектив людей у докласовому суспільстві, який засновує­ться та існує здебільшого на кровно-родинних зв'язках.

Система права— внутрішня організація права, що поля­гає в єдності й погодженості правових приписів певної: держави.

Сімейне право— сукупність правових норм, які регулю­ють особисті й пов'язані з ними майнові відносини грома­дян, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї.

Сім'я — первинна клітинка громадянського суспільства, в якій реалізується дітородна, виховна та інші функції сус­пільного життя; союз людей, оснований на добровільному й рівноправному шлюбі.

Соціальна держава— держава, зорієнтована на здійснен­ня широкої та ефективної соціальної політики, яка має вті­люватись у реальності прав людини й громадянина, в існу­вання доступних та ефективних систем освіти, охорони здо­ров'я, соціального забезпечення, у підтримку малозабезпе­чених прошарків населення тощо.

Соціальні норми— правила, які регулюють поведінку

людей у суспільстві.

Суб'єктивне право (право громадянина)— передбачена певною нормою права можливість суб'єкта поводитися пев­ним чином.

Суспільна влада— управління справами первинної спільності (роду, фратрії, племені), що здійснювалося всіма дорослими членами на загальних зборах, радах старійшин. Повсякденне керівництво покладалося на старійшин, військових вождів, ведучих на полюванні.

Суспільний порядок— порядок у суспільстві, який від­повідає вимогам усього комплексу соціальних норм.

Суспільство— форма життєдіяльності людей, що скла­лась Історично й відокремилась від навколишньої природи.

Унітарна держава— єдина централізована держава, що не має у своєму складі державних утворень і територія якої


поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (об­ласті, райони, провінції тощо).

Федерація — держава, до складу якої входять кілька дер- ( жавних утворень (суб'єктів федерації).

Форма держави — комплексне поняття, яке характери-1 зує державу щодо форми правління, форми державного ус-1 трою та державного режиму.

Форма державного правління — порядок організації ви- і щих Державних органів, що визначає їхні структуру, ком-1 петенцію та взаємодію.

Форма державного устрою — порядок територіального І поділу держави, взаємовідносин її складників між собою й державою в цілому та відповідної організації державних | органів.

Фратрія — братство двох та більше племен, що характе­ризується розширенням взаємних зв'язків між родами.

Функції держави — основні напрями діяльності держа-1 ви, в яких втілюються її сутність і соціальне призначення.

Шлюб — юридичне оформлений добровільний, вільний та рівноправний союз чоловіка й жінки, що породжує їхні взаємні права та обов'язки, спрямовані на створення сім'ї, народження й виховання дітей.

Юридичні (спеціальні) гарантії — правові засоби (юри­дичні норми та інститути), покликані забезпечувати реаль­ність прав та обов'язків особи.

Юридичні факти — конкретні життєві обставини, з яки­ми норми права пов'язують настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення правових від­носин.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.27.11 (0.008 с.)