Особливості формування державно-правових інститутів у різних народів

Держава і право у різних народів формували­ся не однаково. Наприклад, класично із класових протиріч всередині родового суспільства виникли держава і право у Стародавніх Афінах.

У Стародавньому Римі особливості виникнення держави і права характеризувалися боротьбою пат­риціїв (родової знаті) та плебеїв (прийшлого насе­лення).

У німецьких народів важливим фактором виник­нення держави і права було завоювання ними ко­лишніх територій Римської імперії, яка на той час уже розпадалася. Для тримання в покорі населення завойованих територій німці ставили своїх намісни­ків, які перетворювалися на князів. Тому ці процеси спонукали прискорення розпаду первісного ладу в німців та утворення ранньофеодальної держави.

У виникненні держави у народів Стародавнього Сходу важливу роль відіграла організація громад­ських робіт під час будівництва каналів.

Створенню держави у народів Центральної та Пів­денної Америки (інки і майя) сприяло рільництво.

У східнослов'янських племен громадянство і дер­жава виникли внаслідок переродження органів військової демократії в державні органи. Попервах у них панувала рівність, і організаційною одиницею був рід, на чолі якого стояв найстаріший за віком пращур (дід чи прадід). Поступово з однорідного сус­пільства почали виокремлюватися "лучші люди", які утворювали місцеву аристократію і почали нази­ватися болярами (болій, тобто великий), а вже потім боярами. Бояри поділялися на великих і менших. Великі бояри були проводирями у своїй волості; на­віть князь запрошував їх до себе в раду. Менші боя­ри залежали від князя і служили йому. Княжа вла­да набирала ваги упродовж певного часу. Найважли­віші питання у давніх слов'ян вирішувала вся громада. Поступово князі прибирали владу до своїх рук, і виникла держава.

Виникнення Київської Русі історично пов'язуєть­ся з оповіданням про Кия, який з братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю побудували перше міс­то, назвали його Києвом і там правили певний час.

Особливістю виникнення державності у слов'ян і німців є те, що вони виникли як ранньофеодальні, минувши рабовласництво.

Отже, виникнення держави внаслідок розпаду первісного суспільства мало свої передумови. Одні автори вважають, що держава з'явилася там і то­ді, де й коли суспільство розділилося на класи з про­тилежними інтересами. Хоч у різних народів дер­жава виникала по-різному, проте завжди в основі була класова боротьба. Інші пов'язують виникнен­ня політичної організації суспільства, держави і права з необхідністю здійснювати управління сус­пільством за нових умов, які складаються внаслі­док розпаду первісного суспільства, появи нових еко­номічних і соціальних відносин, що характеризува­ли початок цивілізації.

 

 

Різноманітні теорії виникнення держави

У теорії держави і права існують різноманіт­ні концепції виникнення держави.

Теологічна теорія, її автором був Фома Аквінський (1225—1274). Його вчення побудовано на ієрархії форм: від Бога — чистого розуму — до ду­ховного і матеріального світу. Проголошення похо­дження держави від Бога обґрунтовує її вічність і непорушність, виправдовує найреакційніші держа­ви, підкреслює думки про те, що будь-яке посягання на державу приречене на поразку, оскільки владу вкладено в руки правителя Богом, і вона покликана захищати благо всіх.

Патріархальна теорія. Сутність її полягає у твердженні, що держава походить від сім'ї та є наслідком історичного розвитку і розростання остан­ньої, а отже, абсолютна влада монарха — це продов­ження батьківської влади. Основними представни­ками названої теорії є Арістотель, Фільмер, Михайловський та ін. Приміром, Р. Фільмер у своєму творі "Патріархія чи природна влада короля" твердив, що абсолютна влада монарха бере початок безпосеред­ньо від Адама. Держава виростає з сім'ї, а влада мо­нарха через Адама дана Богом і непідвладна ніяким людським законам.

Договірна теорія. Вона пояснює виникнення дер­жави внаслідок об'єднання людей на основі добро­вільної згоди (договору) про те, що одні будуть уп­равляти, а інші — виконувати їхні управлінські рі­шення. Представниками цієї теорії були Гроцій, Спіноза, Гоббс, Руссо, Радищев та ін.

Психологічна теорія. За цією теорією держава ви­никла завдяки особливим властивостям психіки лю­дей. Людській психіці начебто притаманна потреба покори, наслідування, усвідомлення залежності від видатної особистості. Народ є інертною масою і не здатний приймати рішення, а тому потребує постій­ного керівництва. Представником цієї теорії був Л. Й. Петражицький (1867—1931).

Теорія насильства. За цією теорією держава ви­никла як результат завоювання одних племен інши­ми, поневолення одного народу іншим. На думку прихильників теорії, держава є тією силою, яку ут­ворюють завойовники для утримання в покорі заво­йованих народів і зміцнення влади переможців. Представниками теорії були Гумплович, Каутський, Дюрінг та ін.

Органічна теорія, її обґрунтовував англійський філософ Г. Спенсер (1820—1903). Він проводив ана­логію між державою та біологічним організмом. На думку Спенсера, держава, подібно до біологічного організму, народжується, розмножується, старіє і гине. Як біологічний організм, держава має політич­не тіло: руки, ноги, голову, тулуб, що виконують відповідні функції.

Серед інших теорій походження держави заслуго­вують на увагу космічна і технократична. При­хильники космічної теорії пояснюють виникнення держави завезенням на землю політичної організації суспільства з космосу іншими цивілізаціями. Сут­ність технократичної теорії виникнення держави на­чебто полягає в необхідності здійснювати управлін­ня технічними засобами та знаряддями праці.

Отже, в теорії держави і права відсутній єдиний погляд на закономірності виникнення держави і права. Існують численні неодноманітні доктрини виникнення держави, а також історичні, географіч­ні, демографічні та інші особливості виникнення держави у різних народів.

Риси, що відрізняють державну організацію від організації влади первісного суспільства

Держава, як особлива організація політичної влади, відрізняється від родоплемінної організа­ції тим, що:

• замість кровноспоріднених зв'язків, що існува­ли в первісному суспільстві, населення в держа­ві поділяється за територіальною ознакою (сели­ща, села, міста, райони, округи, області та інші територіальні одиниці);

• держава має свій суверенітет, уособлюючи суве­ренітет народу і національний суверенітет;

• для держави характерна особлива публічна вла­да, відмінна від населення (особливий механізм управління людьми);

• утримання публічної влади, відокремленої від основної маси населення, потребує значних ви­трат і здійснюється за кошти, що надходять від збору податків;

• головним знаряддям у руках держави для уп­равління людьми є закон — нормативний акт, установлений чи санкціонований державою (або інше джерело права).

Характерні ознаки,

Що відрізняють право від соціальних

Норм первісного суспільства

У первісному соціальне однорідному су­спільстві норми поведінки відображали інтереси і во­лю всіх членів роду і племені, виникали в свідомості членів цього суспільства, були одночасно правами та обов'язками (себто право та обов'язок не розмежо­вувалися), забезпечувалися внутрішнім переконан­ням людей, їхніми звичками, схваленням чи осудом родичів.

На відміну від соціальних норм поведінки в пер­вісному суспільстві, норми юридичного права вира­жають волю певних класів, інших верств соціально неоднорідного суспільства. Вони зовнішньо об'єкти­вовані, загальнообов'язкові та формально визначені в нормативних актах, правових звичаях, норматив­них договорах, судових та адміністративних преце­дентах, що встановлюються чи санкціонуються дер­жавою (її органами). У нормах права чітко розмежо­вуються права та обов'язки. Це означає, що кожне суб'єктивне право одного суб'єкта забезпечене обов'язком іншого суб'єкта. Норми права забезпе­чуються всіма засобами переконання і державного примусу.

Отже, на відміну від соціальних норм первісного суспільства норми юридичного права в умовах дер­жавності є засобом, що його держава використовує для управління населення. Вони виражають волю економічно і політична панівних верств населення, встановлюються чи санкціонуються державою у ви­гляді суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Реа­лізацію норм юридичного права забезпечує держава.