Міліція в Україні: поняття, основні завдання та функції

Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здо­ров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від про­типравних посягань.

Міліція — єдина система органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

Правовою основою діяльності міліції є: Конститу­ція України, законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти МВС України, Загальна декларація прав люди­ни, міжнародні правові норми, ратифіковані в уста­новленому порядку.

Центральне місце в системі правових актів, що
регулюють діяльність міліції, посідає Закон України
"Про міліцію" від 20 грудня 1990 р.
Закон складається з 6 розділів:
Розділ 1. Загальні положення.
Розділ 2. Обов'язки і права міліції.

Розділ 3. Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.

Розділ 4. Служба в міліції.

Розділ 5. Правовий і соціальний захист. Відпові­дальність працівників міліції.

Розділ 6. Контроль і нагляд за діяльністю міліції.

Згідно з чинним законодавством основними зав­даннями міліції є: гарантування особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інте­ресів; запобігання правопорушенням та їх припи­нення; охорона й забезпечення громадського поряд­ку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; убезпечення дорожнього руху; за­хист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стяг­нень; участь у поданні соціальної та правової допо­моги громадянам, сприяння в межах її компетенції державним органам, підприємствам, установам та організаціям у виконанні покладених на них зако­ном обов'язків.

Отже, міліція виконує адміністративну, профі­лактичну, оперативно-розшукову, кримінально-про­цесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних за­садах) функції.

Відповідно до завдань і функцій міліція скла­дається з таких підрозділів: кримінальна міліція; міліція громадської безпеки; транспортна міліція; державна автомобільна інспекція; міліція охорони; спеціальна міліція.

Для забезпечення громадського порядку на об'єк­тах і територіях, які мають особливе народногоспо­дарське значення чи постраждали від стихійного ли­ха, екологічного забруднення, катастрофи, МВС Ук­раїни з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватися спеціальні підрозділи міліції.

Організаційна структура і штатна чисельність мі­
ліції визначаються в порядку, встановлюваному Ка­
бінетом Міністрів України.

У своїй діяльності міліція підпорядковується! МВС України.

Міністр внутрішніх справ України здійснює рівництво всією міліцією України.

Взаємовідносини у сфері діяльності міліції МВС України та відповідними органами інших дер­жав і міжнародними організаціями поліції будують­ся на підставі міждержавних чи міжурядових угод, а також угод між МВС України та цими органами і організаціями.

Особовий склад міліції формується з працівників, що проходять державну службу в підрозділах мілі­ції, яким відповідно до чинного законодавства при­своєно спеціальні звання міліції.

На службу до міліції приймаються на контракт­ній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими й моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. З прийняттям на службу може бути встановлено іспитовий строк до одного року.

Працівники міліції приносять присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше засуджувалися за вчинення зло­чину.

Порядок та умови проходження служби в міліціі| регламентуються Положенням про проходженні служби особовим складом органів внутрішніх справ ^ що його затверджує Кабінет Міністрів України.

Діяльність міліції базується на принципах закон­ності, гуманізму, поваги до особи, соціальної спра-| ведливості, взаємодії з трудовими колективами, мадськими організаціями й населенням.

Міліція повинна поважати гідність особи і вияв­ляти до неї гуманне ставлення, захищати права лю­дини незалежно від її соціального походження, май­нового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти,

ставлення до релігії, статі, політичних та інших пе­реконань.

У межах чинного законодавства міліція має право обмежувати права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу. Вона забезпечує право на юридичний за­хист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їхнє місцеперебування близьким родичам, адмініст­рації за місцем роботи чи навчання і в разі необхід­ності вживає заходів до негайного подання їм медич­ної та іншої допомоги.

Міліція функціонує гласно, інформуючи органи влади та управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету. Під час вико­нання службових обов'язків працівники міліції не­залежні від впливу будь-яких політичних чи громад­ських об'єднань.

Міліція повинна виконувати свої завдання неупе-реджено, в точній відповідності до закону. Ніякі ви­няткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій чи бездіяльності міліції.

Державні органи, громадські об'єднання, службо­ві особи, трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань чи груп, непередбачених законодавством України.

Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

'

Законні вимоги працівників міліції є обов'язко­вими для виконання громадянами і посадовими особами.

Працівник міліції під час виконання покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосеред­ньому і прямому начальникам. Ніхто інший, окрім уповноважених службових осіб, у передбачених за­коном випадках не має права втручатися в законну діяльність працівника міліції.

Ніхто не має права покласти на працівника мілі­ції виконання обов'язків, непередбачених чинним законодавством.

Утручання в діяльність міліції тягне за собою від­повідальність за законом.

Працівник міліції знаходиться під захистом зако­ну, норми якого гарантують захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна працівника міліції та членів його сім'ї від злочинних посягань та інших проти­правних дій.

Міліція має право застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброю у ви­падках і в порядку, передбачених Законом України "Про міліцію".

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогне­пальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і | зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпо­середня загроза життю чи здоров'ю громадян або | працівників міліції.

Забороняється застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, окрім випадків учинення ними групово­го нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи зброй­ного опору.

За неможливості уникнути застосування сили во­на не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків, і має зводитися до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. У ра­зі завдання шкоди міліція забезпечує подання необ­хідної допомоги потерпілим у найкоротший строк.

Перевищення повноважень працівником міліції, в тому числі в застосуванні сили, спеціальних засо­бів і зброї, тягне за собою відповідальність, установ­лену законом.

Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабі­нет Міністрів України, Міністр внутрішніх справ України і в межах їхньої компетенції — ради народ­них депутатів.

Ради народних депутатів, здійснюючи контроль за роботою міліції, не втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адмініст­ративну діяльність.

Нагляд за додержанням законності в діяльності міліції здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.

7. Служба безпеки України: поняття,
основні завдання та функції

Служба безпеки України — державний пра-уоохоронний орган спеціального призначення, який Забезпечує державну безпеку України., Завданнями Служби безпеки України є:

• захист державного суверенітету, конституційне)-;

, го ладу, територіальної цілісності, економічнр-

. і го, науково-технічного та оборонного потенціалу

України, законних інтересів держави та прав

громадян від розвідувально-підривної діяльнос-

ті іноземних спеціальних служб, посягань з бо­ку окремих організацій, груп та осіб; • попередження, виявлення, припинення й роз­криття злочинів проти миру та безпеки люд­ства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління та еко­номіки, інших протиправних дій, які безпосе--,,. редньо створюють загрозу життєво важливим

інтересам України.

Служба безпеки України підпорядкована Прези­дентові України та підконтрольна Верховній Раді України.

Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників грунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності й відповідальності перед народом України. В опера­тивно-службовій діяльності Служба безпеки Украї­ни дотримується принципів поєднання єдиноначаль­ності й колегіальності, гласності й конспірації.

Діяльність Служби безпеки України відбувається на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках із метою припинення та розкриття державних зло­чинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені в порядку і межах, визначених Конституцією та законами України.

Неправомірне обмеження законних прав і свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відпові­дальність згідно з законодавством.

Орган Служби безпеки України в разі порушення його співробітниками під час виконання службових обов'язків прав чи свобод людини повинен ужити за­ходів до поновлення цих прав і свобод, покриття за­подіяної моральної та матеріальної шкоди, притяг­нення винних до відповідальності.

Служба безпеки України на вимогу громадян Ук­раїни у місячний строк зобов'язана дати їм письмові пояснення з приводу обмеження їхніх прав чи сво­бод. Такі особи мають право оскаржити до суду не­правомірні дії посадових (службових) осіб та органів Служби безпеки України.

Діяльність партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичні цілі, у Службі безпе­ки України забороняється.

Систему Служби безпеки України складають Цен­тральне управління Служби безпеки України, підпо­рядковані йому регіональні органи, Служба безпеки Автономної Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також на­вчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України. Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України.

Центральне управління Служби безпеки України, інші органи та установи, що входять до системи Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку з зображенням державного герба Ук­раїни та своїм найменуванням, інші печатки і штам­пи, рахунки в банках, у тому числі валютні.

Організація та порядок діяльності Служби безпе­ки України регулюються Законом України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 р. Цим Законом регулюються: загальні положення цього органу; система та організація діяльності Служби безпеки України; вимоги щодо кадрів, порядок їх зарахування та звільнення; повноваження Служби безпеки України; гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців і працівників Служби безпеки України; порядок здійснення контролю і нагляду за діяльністю Служби безпеки України; від­повідальність за правопорушення у сфері її діяль­ності.

§ 8. Інші правоохоронні органи України

До правоохоронних органів належать також інші органи державної виконавчої влади, що на них законом покладено здійснення однієї чи декількох із таких правоохоронних функцій:

• охорона державної безпеки, громадського поряд­ку, майна фізичних та юридичних осіб;. * контроль за станом дотримання нормативних актів в окремих сферах суспільного життя;

• виявлення фактів учинення злочинів і адмініст-. < ративних правопорушень та інформування про. них державних органів, уповноважених пору­шувати кримінальні справи, вести дізнання та попереднє розслідування щодо злочинів, а та­кож виносити рішення про застосування заходів адміністративного стягнення;

• припинення злочинів та. адміністративних пра-' вопорушень, затримання за наявності підстав осіб, що їх учинили;

• розгляд матеріалів про адміністративні правопо­рушення, винесення рішення про застосування ^; до Осіб* винних у вчиненні їх, адміністративного * стягнення і виконання рішень про накладення

адміністративних стягнень.

Відмітною рисою цих органів є те, що поряд із правоохоронними вони виконують також суто уп­равлінські функції.

Згідно з Законом України "Про державний за­хист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р. до таких органів віднесено митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, рибоохорони, держав­ної лісової охорони, працівників Антимонопольното комітету України, а також інші органи, які беруть безпосередню участь у здійсненні правоохоронних функцій. До правоохоронних органів можуть також бути віднесені Управління державної охорони України, державна виконавча служба, органи вико-

нання кримінальних покарань, державна контроль­но-ревізійна служба, державні інспекції (санітарно-егіідеміологічна служба, державна екологічна ін­спекція, головна державна інспекція з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою, органи захисту прав споживачів, інспекція державного архітектур­но-будівельного контролю тощо) та деякі інші.

Митні органи України становлять систему орга­нів управління митною справою (митну систему), куди входять Державний митний комітет України, територіальні митні управління, митниці та інші митні установи України. Посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, що встановлюються законами України.

Законодавством України на митні органи.покла­дено виконання таких правоохоронних функцій: • контроль за додержанням законодавства Украь

ни про митну справу;

- • виявлення фактів порушення митних правил і чинного законодавства під час перетинання мит­ного кордону завдяки проведенню огляду речей, ^; Особистого огляду тощо;

¹ • припинення виявлених адміністративних право­порушень і злочинів (контрабанди тощо), затри­мання винних осіб;

^: «здійснення провадження у виявлених адмініст­
ративних правопорушеннях, накладення адмі­
ністративних стягнень.;
Діяльність митних органів регулюється Законом
України "Про митну справу в Україні" від 25 червня
1991 р, та Митним кодексом України від 12 грудня
1991 р.

Прикордонні війська України е державним право-'охоронним органом, що має забезпечувати недотор­канність державного кордону України ла суходолі, морі, річках, озерах та інших водоймах України, а також охороняти виключну (морську) економічну зону України, Правову основу діяльності Прикор­донних військ України становить Закон України

"Про прикордонні війська України" від 4 листопада 1991 р.

Центральним органом управління Прикордонних військ України є Державний комітет у справах охо­рони державного кордону України, який підпоряд­ковується Кабінетові Міністрів України. Голова Дер­жавного комітету є командувачем Прикордонних військ України. Він призначається і звільняється з посади Президентом України.

До компетенції прикордонних органів належить виконання таких обов'язків:

• припиняти будь-які спроби незаконної зміни проходження державного кордону України;

• відбивати вторгнення на територію України оз-

броєних формувань, припиняти збройні та інші провокації на державному кордоні України, за-

хищати від злочинних посягань населення і власність у всіх її формах;

здійснювати в установлених пунктах і в установ­леному порядку за наявності належно оформле­них документів пропуск через державний кор­дон України осіб, транспортних засобів, ванта-^; жів та іншого майна; ^! • здійснювати спільні заходи зі Службою безпекі України в межах наданої їм компетенції з пи| ^т тань охорони державного кордону України, а та н кож контролювати самостійно чи разом з оргаЯ нами внутрішніх справ підтримання прикордон­ного режиму;

' • контролювати спільно з органами внутрішніх %- справ, керівництвом аеропортів (аеродромів),:>; відкритих для міжнародних польотів, прикор-

• донних залізничних станцій, морських і річко-^ГР вих портів, служб міжнародних автомобільних перевезень додержання встановленого режиму в пунктах пропуску через державний кордон Ук­раїни;

• здійснювати охорону дипломатичних представ-¹ ництв України, постійних представництв Украї-

ни при міжнародних організаціях і консуль­ських установ України в іноземних державах;

• згідно з чинним законодавством України забез­печувати систему особливих заходів щодо захис­ту військовослужбовців Прикордонних військ України, які беруть безпосередню участь в опе-ративно-розшуковій діяльності та здійсненні контролю за переміщенням людей, транспорт­них засобів, товарів та інших предметів або ре­човин через державний і митний кордон Украї­ни, від посягань на життя, здоров'я, житло і майно зазначених осіб та їхніх близьких роди­чів у зв'язку зі службовою діяльністю цих війсь­ковослужбовців;

• вести дізнання у справах про порушення дер­жавного кордону України, здійснювати опера-тивно-розшукову діяльність відповідно до чин­ного законодавства;

• здійснювати адміністративне затримання осіб, які порушили режим державного кордону Ук­раїни, прикордонний режим або режим у пунк­тах пропуску через державний кордон України; піддавати затриманих особистому оглядові, а та-кож оглядати і в разі необхідності вилучати на­явні у них речі;

• розглядати справи про адміністративні правопо­рушення, пов'язані з порушенням правил при­кордонного режиму і режиму в пунктах пропус­ку через державний кордон України. Органи охорони державного кордону мають право застосовувати зброю, бойову техніку та спеціальні засоби під час охорони державного кордону України і виключної (морської) економічної зони.

Державна податкова служба — орган державної
виконавчої влади, який здійснює управління у сфері
обчислення та сплати до бюджетів, державних ці­
льових фондів податків і зборів (обов'язкових пла-
^Тежів

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація Украї­ни, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто­полі, державні податкові інспекції в районах, містах (ркрім міст Києва та Севастополя), районах у містах. У складі органів державної податкової служби знахо­дяться відповідні спеціальні підрозділи з боротьби про­ти податкових.правопорушень — податкова міліція....... До компетенції органів державної податкової

служби у правоохоронній сфері віднесено:

• здійснення контролю за додержанням податко­вого законодавства, перевіряння фактів прихо­вування та заниження сум податків, інших пла-

, тежів

«застосування до підприємств, установ, організа­цій і громадян фінансових санкцій;

• подання до судів та арбітражних судів позовів стосовно підприємств, установ, організацій та... громадян про визнання угод недійсними і стяг­нення в дохід держави коштів, одержаних ними... за такими угодами, а в інших випадках — кош-V; тів, одержаних без установлених законом під-,,_; став, а також про_: стягнення заборгованості пе­ред бюджетом і державними цільовими фондами _; за рахунок їхнього майна;

запрбігання злочинам та іншим правопорушен­ням, що їх законом віднесено до компетенції по-,.даткової міліції;

. припинення адміністративних правопорушень і, злочинів у сфері оподаткування;, розкриття і розслідування податкових злочинів; • за дорученням спеціальних підрозділів із бо-,;-, ротьби проти організованої злочинності — пере-, віряння своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і спла-,• тою податків, інших платежів; передавання відповідним правоохоронним орга­нам матеріалів за фактами правопорушень, за

які передбачено кримінальну відповідальність якщо їх розслідування не належить до компе­тенції податкової міліції;

• здійснення провадження у справах про адмініст­ративні правопорушення, накладення адмініст­ративних стягнень.

Податкова міліція складається зі спеціальних підрозділів із боротьби проти податкових правопору­шень, які діють у складі відповідних органів дер­жавної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є:

• запобігання злочинам та іншим правопорушен­ням у сфері оподаткування, їх розкриття, роз­слідування та провадження у справах про адмі­ністративні правопорушення;

• розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

• запобігання корупції в органах державної подат­кової служби та виявлення її фактів;

• убезпечення діяльності працівників органів дер­жавної податкової служби, захист їх від проти­правних посягань, пов'язаних із виконанням службових обов'язків.

Статус і компетенція податкових органів визна­чаються Законом України "Про державну податкову службу України" від 4 грудня 1990 р.

Антимонопольний комітет України є держав­ним органом, покликаним забезпечувати відповідно до його компетенції державний контроль за дотри­манням антимонопольного законодавства, захист ін­тересів підприємців і споживачів від його порушень.

У своїй діяльності Антимонопольний комітет Ук­раїни підпорядкований Кабінету Міністрів України.

Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених, із яких призначаються перший заступник та два за-

ступники Голови Антимонопольного комітету Украї­ни. Антимонопольний комітет України утворює те­риторіальні відділення.

Антимонопольний комітет України у сфері право­охоронної діяльності:

• здійснює державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства; дає підприєм­цям обов'язкові для виконання розпорядження про припинення порушень антимонопольного

' законодавства та про відновлення початкового становища, про примусовий поділ монопольних утворень, припинення неправомірних угод між підприємцями;

• дає центральним і місцевим органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцево­го та регіонального самоврядування обов'язкові для виконання розпорядження про скасування або зміну прийнятих ними неправомірних актів, про припинення порушень і розірвання укладе­них ними угод, що суперечать антимонопольному законодавству, забороняє або дозволяє створення монопольних утворень центральними та місцеви-

, ми органами державної виконавчої влади, органа-„. ми місцевого та регіонального самоврядування, а також суб'єктами господарювання;

вносить у відповідні державні органи обов'язко­ві для розгляду подання щодо скасування ліцен­зій, припинення операцій зовнішньоекономіч-

ної діяльності підприємців у разі порушення ни-<;,і ми антимонопольного законодавства;

розглядає справи про порушення антимонополь-~ї ного законодавства та виносить рішення за ре- зультатами розгляду в межах його повнова-

жень, накладає штрафи у випадках, передбаче-

них чинним законодавством;

• звертається до суду чи арбітражного суду з позо-

вами (заявами) у зв'язку з порушенням антимо-

нопольного законодавства, надсилає правоохо-

ронним органам матеріали про порушення зако­нодавства, що містять ознаки злочину;

• розробляє та затверджує з питань, що належать до його компетенції, нормативні акти, обов'яз­кові для виконання центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органа­ми місцевого та регіонального самоврядування, підприємцями, їх об'єднаннями, контролює їх виконання.

Діяльність Антимонопольного комітету України регулюється Законом України "Про Антимонополь-ний комітет України" від 26 листопада 1993 р.

Державна контрольно-ревізійна служба — орган
державної виконавчої влади, що здійснює контроль
у формі ревізій і перевірок за витрачанням коштів і
матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і
достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в
міністерствах, відомствах, державних комітетах,
державних фондах, бюджетних установах, а також
на підприємствах і в організаціях, які отримують
кошти з бюджетів усіх рівнів і державних валютних
фондів. Державна контрольно-ревізійна служба
складається з Головного контрольно-ревізійного уп­
равління України і територіальних контрольно-реві­
зійних управлінь, відділів, груп. _а
На державну контрольно-ревізійну службу покла-р
дено здійснення таких правоохоронних функцій:

• проведення ревізії та перевірок фінансової ді­яльності, стану збереження коштів і матеріаль­них цінностей, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які от­римують кошти з бюджету та з державних ва­лютних фондів;

• розгляд листів, заяв і скарг громадян про факти ' порушення законодавства з фінансових питань,

інформування про факти крадіжок, розтрат, не­достач органи міліції та прокуратури; ]• стягування в дохід держави коштів, одержаних _?І? міністерствами, відомствами, державними комі-. _; тетами, державними фондами, підприємствами, ц установами та організаціями за незаконними, угодами, без установлених законом підстав і з,, порушенням чинного законодавства;

накладення у випадках, передбачених законо-

давчими актами, на керівників та інших служ-

бових осіб підприємств, установ та організацій

адміністративних стягнень;

застосування до підприємств, установ, організа-^ цій та інших суб'єктів підприємницької діяль- "_; ності фінансових санкцій, передбачених чинним

законодавством.

Діяльність державної контрольно-ревізійної служби регулюється Законом України "Про державну конт­рольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. Управління державної охорони — правоохорон­ний орган спеціального призначення, що здійснює систему організаційно-правових, режимних, опера-тивно-розшукових, інженерно-технічних та інших заходів із метою забезпечення нормального функ­ціонування органів державної влади України, безпе­ки посадових осіб та об'єктів державного значення. Управління державної охорони підпорядковане Пре­зидентові України та підконтрольне Верховній Раді України.

Державна охорона здійснюється щодо:

• вищих органів державної влади — Верховної Ра­ди України, Кабінету Міністрів України, Кон­ституційного Суду України, Верховного Суду України;

• вищих посадових осіб держави та членів їхніх

й.' сімей — Президента України, Голови Верховної

Ради України, Прем'єр-міністра України, Голо-

нт ви Конституційного Суду України, Голови Вер-

, її ховного Суду України, Першого заступника

Голови Верховної Ради України, Першого віце-прем'єр-міністра України, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України. Після припинення повноважень Президент Ук­раїни забезпечується державною охороною довіч­но, якщо тільки його не було усунено з поста в по­рядку імпічменту, а інші посадові особи — протя­гом року, крім випадків набрання законної сили обвинувальним вироком щодо них;

• громадян, зареєстрованих кандидатами в Прези­денти України, на період передвиборної кампа­нії та виборів;

• глав іноземних держав, парламентів та урядів і членів їхніх сімей, керівників міжнародних ор­ганізацій, які прибувають в Україну чи знахо­дяться на її території;

• народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних ор­ганів виконавчої влади, які не є членами Кабі­нету Міністрів України, суддів Конституційного Суду України та Верховного Суду України, Го­лови Національного банку України, Голови Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим, Голо­ви Ради міністрів Автономної Республіки Крим у разі наявності загрози їхньому життю чи здо­ров'ю;

• будинків, де працюють Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, споруд і спеціальних транспортних за­собів, що знаходяться в їхньому користуванні, інших місць постійного й тимчасового перебу-\ вання осіб, які охороняються, важливих дер­жавних об'єктів та прилеглих до них територій і акваторій, визначених Президентом України. Правовий статус і компетенцію Управління дер­жавної охорони визначено Законом України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" від 4 березня 1998 р. к

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює ви­конання рішень судів та інших органів (далі — рі­шень) відповідно до законів України.

Систему органів державної виконавчої служби складають: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи дер­жавної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севасто­польського міських управлінь юстиції; районні, мі­ські (міст обласного значення), районні в містах від­діли державної виконавчої служби відповідних уп­равлінь юстиції.

Державними виконавцями е начальник, заступ­ник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу дер­жавної виконавчої служби. Державні виконавці є державними службовцями.

Діяльність із виконання судових рішень регулює­ться кримінально-процесуальним та цивільним про­цесуальним законодавством України.

Правовий статус державної виконавчої служби регулюється Законом України "Про державну вико­навчу службу" від 24 березня 1998 р.

Державний департамент України з питань ви­конання покарань є центральним органом виконав­чої влади, який безпосередньо реалізує єдину дер­жавну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Статус цього органу визначений Положен­ням про Державний департамент України з питань виконання покарань, затвердженим Указом Прези­дента України від 31 липня 1998 р. Зараз він тимча­сово підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України, але має бути переданий у відання Мі­ністерства юстиції України.

Органи захисту прав споживачів — система орга­нів державної виконавчої влади, які здійснюють

державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах державної виконавчої влади та суб'єктами господарювання — підприємствами (їх об'єднаннями), установами, організаціями незалеж­но від форм власності, громадянами-підприємцями та іноземними юридичними особами, які здійсню­ють підприємницьку діяльність на території Украї­ни, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів. До цієї системи вхо­дять Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, його органи в Автономній Респуб­ліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Повноваження органів захисту прав споживачів регламентуються Законом України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 р.

Державний комітет України у справах захисту прав споживачів та його органи на місцях наділено та­кими повноваженнями правоохоронного характеру:

• давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення пору­шень прав споживачів;

• перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якість товарів (робіт, послуг), додержання обов'язкових вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг), а також додержання правил торгівлі та '- надання послуг;

^; • припиняти відвантаження і реалізацію товарів, ^:- які не відповідають вимогам нормативних доку­ментів, до усунення суб'єктами господарювання

виявлених вад;

• забороняти суб'єктам господарювання реаліза-

цію споживачам товарів (виконання робіт, на­дання послуг) у випадках, передбачених зако­ном, вилучати неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав спо­живачів;

• подавати до суду позови про захист прав спожи­вачів;

• передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки злочину, органам дізнання чи попереднього слідства;

. • накладати на винних осіб у випадках, передба­чених законодавством, фінансові та адміністра­тивні стягнення.

Окрему групу правоохоронних органів складають спеціалізовані підрозділи галузевих органів держав­ної виконавчої влади (міністерств і державних комі­тетів), що на них покладено здійснення правоохо­ронних функцій в окремій галузі народного госпо­дарства. До них належать: Державна інспекція рибоохорони Головрибводу Державного комітету рибного господарства, Державна лісова охорона сис­теми Державного комітету України з деревообробної промисловості, Державна екологічна інспекція Мі­ністерства охорони навколишнього природного сере­довища та ядерної безпеки України, Державна сані­тарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України, Державна архітектурно-будівель­на інспекція у складі Держкоммістобудування та деякі інші.

Попри різницю у сферах народного господарства, в яких вони діють, правоохоронні функції цих орга­нів значною мірою збігаються. Вони здійснюють дер­жавний контроль за дотриманням законодавства, встановлених норм і правил у своїй сфері; виявля­ють правопорушення і злочини, припиняють їх, за­тримують правопорушників, інформують про них компетентні правоохоронні органи; застосовують примусові заходи впливу щодо правопорушників (складання протоколів і розгляд справ про адмініст­ративні правопорушення, накладення адміністра­тивних стягнень, призупинення діяльності тощо); подають позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних через порушення законодавства.

 

Під час виконання службових обов'язків праців­ники спеціальни