Адміністративна відповідальність: поняття та особливості

Адміністративна відповідальність виступає одним із видів юридичної відповідальності.

^ха'

Під адміністративною відповідальністю <Р^Л^ Р°' зуміти застосування уповноваженим оргаі^^{ом чи} посадовою особою адміністративного стягне?^ння особи, яка вчинила правопорушення, що за рактером не тягне за собою відповідно до законодавства кримінальну відповідальність^'

Адміністративній відповідальності притаме^¹¹¹¹.¹ °³' наки, що властиві й юридичній відповідально⁵⁰¹¹'

До особливостей, що характеризують адміністра­тивну відповідальність і водночас відмежовують її від інших видів юридичної відповідальності, необ­хідно віднести викладені нижче.

Адміністративна відповідальність установлюється законами й підзаконними актами чи їхніми норма­ми про адміністративні правопорушення. У цих ак­тах визначаються склади адміністративних правопо­рушень і санкції, а в деяких випадках — і порядок їх застосування. На відміну від цього, кримінальна відповідальність установлюється виключно закона­ми; дисциплінарна — законодавством про працю, а також іншими законами, підзаконними актами, що встановлюють особливості становища окремих кате­горій працівників; матеріальна відповідальність — законодавством про працю, цивільним законодав­ством, а в окремих випадках — і нормами адмініст­ративного права.

В основі адміністративної відповідальності ле­жить адміністративне правопорушення, криміналь­ної відповідальності — злочин, дисциплінарної — дисциплінарний проступок, матеріальної — спричи­нення матеріальної шкоди.

Суб'єктами адміністративної відповідальності ви­ступають як фізичні особи, так і колективні утво­рення, а за кримінальної відповідальності — тільки фізичні особи.

Особливість адміністративної відповідальності по­лягає в тому, що адміністративні стягнення накла­даються спеціально уповноваженими органами ви­конавчої влади і посадовими особами чи суддями; кримінальне покарання накладається виключно су­дами.

Між суб'єктом адміністративного правопорушен­
ня та особою, яка накладає адміністративне стягнен­
ня, відсутні службові стосунки. За цією ознакою ад­
міністративна відповідальність відрізняється від
Дисциплінарної, для якої наявність таких взаємин є
необхідною умовою. лое

На відміну від кримінального покарання, яке ав­томатично тягне за собою наявність судимості, за­стосування адміністративної відповідальності таких наслідків не передбачає. Адміністративне стягнення згідно з чинним законодавством діє протягом року з моменту його застосування.

Заходи адміністративної відповідальності застосо­вуються відповідно до законодавства, що регламен­тує провадження у справах про адміністративні пра­вопорушення. Кримінальні справи розглядаються згідно з кримінально-процесуальним законодавством.

Отже, адміністративна відповідальність має особливості, що вирізняють її з-поміж інших видів відповідальності. Причому основна особливість — це те, що необхідною підставою для її застосування є наявність адміністративного правопорушеннями заходом впливу має бути адміністративне стяг­нення.

§ 10. Адміністративні стягнення:
поняття і види

Адміністративне стягнення — захід від­повідальності, що застосовується з метою вихован­ня особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, такі іншими особами.

Адміністративне стягнення зазвичай проявляєть­ся в моральному чи матеріальному впливі на право.-порушника. Окремі види стягнень можуть одночас­но поєднувати в собі моральне засудження, матері­альний вплив і тимчасове обмеження прав правопорушника. Зокрема, такі наслідки настають за адміністративного арешту, позбавлення спеціаль­них прав і виправних робіт.

Загалом, усі стягнення, будучи пов'язаними між собою, утворюють єдину систему, що базується на

підставах і меті їх застосування, можливості їх вза-ємозаміни. У цьому процесі основним чинником є мета, передбачувана стягненням. Мету стягнення складають: покарання правопорушника, припинен­ня протиправного вчинку, відновлення порушених правовідносин, виправлення правопорушника та по­передження можливих із його боку нових проступ­ків, а також відшкодування завданих проступком збитків.

Види адміністративних стягнень закріплено в Кодексі про адміністративні правопорушення (статті 23—32). До них законодавець відносить такі види: попередження; штраф; сплатне вилучення чи конфі­скацію предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопо­рушення; конфіскацію грошей, одержаних завдяки вчиненню адміністративного правопорушення; по­збавлення спеціального права, наданого громадя­нинові (права керування транспортними засобами, полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

Законодавством України може бути передбачено адміністративне висилання за межі держави інозем­них громадян та осіб без громадянства за вчинки, що грубо порушують громадський порядок.

Слід зазначити, що сплатне вилучення та конфі­скація предметів можуть застосовуватись і як основ­ні, і як додаткові адміністративні стягнення. За одне адміністративне правопорушення може бути накла­дено або основне, або основне й додаткове стягнення.

Попередження є заходом виховного характеру, що засвідчує офіційну негативну оцінку поведінки правопорушника з боку державного органу (посадо­вої особи) про недопущення скоєння протиправних дій. Цей вид стягнення застосовується за незначні правопорушення. Виноситься попередження в пи­сьмовій формі.

Штраф передбачено як вид стягнення за будь-яке скоєне адміністративне правопорушення. Цей

вид стягнення впливає на матеріальне становище правопорушника.

У деяких випадках передбачається накладення штрафу на правопорушника на місці скоєння адмі­ністративного правопорушення (приміром, за пору­шення Правил дорожнього руху).

Оплатив вилучення предмета, що став знаряд­дям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністра­тивного правопорушення, полягає у примусовому вилученні предмета з подальшою реалізацією та по­верненні суми колишньому власникові з утриман­ням суми, що була пов'язана з затратами реалізації вилученого предмета (наприклад, вилучення мис­ливської рушниці та боєкомплекту до неї).

Конфіскація предмета, що став безпосереднім за­собом скоєння чи об'єктом адміністративного право­порушення, полягає у примусовій безоплатній пере­дачі цього предмета на користь держави. Конфіс­кації підлягає тільки той предмет, що перебуває в особистій власності правопорушника, якщо інше не передбачене законодавством держави. Зокрема, предмети контрабанди підлягають конфіскації неза­лежно від того, кому вони належать.

Позбавлення спеціального права застосовується на термін до трьох років. У цьому виді стягнення є деякі винятки. Воно не може застосовуватись до осіб з огляду на їхню інвалідність, хіба що в разі керу­вання транспортним засобом у стані сп'яніння; сюди ж належить і позбавлення права полювання, якщо для особи таке полювання є основним джерелом іс­нування.

Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців із відбуванням їх за основним місцем роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до 20% її заробітку в дохід держави. Таке стягнення накладається тільки судами.

Адміністративний арешт установлюється і за­стосовується лише у виняткових випадках за окремі

 

адміністративні правопорушення на строк до 15 діб і накладається виключно судами (суддями).

Адміністративний арешт не може бути застосова­ний до вагітних жінок і жінок, які мають дітей ві­ком до 12 років, до осіб, які не досягли 18-річного віку, до інвалідів І та II груп.

Законодавець передбачає також особливі заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх. За вчинення адміністративних правопорушень до не­повнолітніх у віці від 16 до 18 років можуть бути за­стосовані такі заходи впливу:

• зобов'язання публічно чи в іншій формі попро-; сити вибачення у потерпілого;

• застереження; *

• догана чи сувора догана;

• передача неповнолітнього під нагляд батькам чи особам, які їх заступають, або під нагляд педа­гогічному чи трудовому колективові за їхньою згодою, а також окремим громадянам на їхнє прохання.

Наявність у системі адміністративних стягнень різних за характером і ступенем тяжкості санкцій дає можливість зважити на суспільну небезпеку пра­вопорушення та особу правопорушника.

§ 11. Органи (посадові особи), _у уповноважені розглядати справи, _г,^ про адміністративні правопорушення

Систему органів, що розглядають справи про
адміністративні правопорушення, визначено Кодек­
сом про адміністративні правопорушення.
До них належать:
• адміністративні комісії при виконавчих коміте­
тах районних, міських, районних у містах, селищ­
них, сільських рад; виконавчі комітети селищних,
сільських рад;
• районні (міські) суди (судді

• органи внутрішніх справ, органи державних ін­спекцій та інші органи (посадові особи), уповнова­жені на те цим Кодексом.

Адміністративні комісії при виконавчих коміте­тах районних, міських, районних у містах, сіль­ських, селищних рад вирішують усі справи про ад­міністративні правопорушення, за винятком тих, що віднесені до відання інших органів (посадових осіб).

Виконавчі комітети сільських, селищних рад депутатів, судді районних (міських) судів, органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші уповноважені органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення до їх відання.

Адміністративні комісії утворюються відповідник ми радами депутатів у складі голови, заступника го­лови, відповідального секретаря, а також членів ко­місії. В адміністративних комісіях при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах рад депутатів є посада звільненого відповідального сек­ретаря комісії. Порядок діяльності адміністратив­них комісій регулюється законодавчими актами України.

Порядок утворення інших колегіальних органів, уповноважених розглядати справи про адміністра­тивні правопорушення, а також порядок розгляду справ у цих органах визначається законодавчими актами України.

Посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть на­кладати адміністративні стягнення, передбачені Ко­дексом про адміністративні правопорушення, у ме­жах наданих їм повноважень і лише під час вико­нання службових обов'язків, і