Позитивні аспекти впливу складових

Туристської індустрії на навколишнє середовище

 

	Економічне вплив	Соціально-культурне вплив	Екологічне вплив
Індустрія розміщення	Зайнятість і дохід для місцевого населення; ринки для місцевих товарів і послуг; створення більше сучасної інфраструктури	Запобігання міграцій, особливо коли розташовані у вилучених і сільських районах; збереження традиційного стилю архітектури	Альтернатива іншої, більше руйнуючої діяльності; охорона прилеглих природних об'єктів
Морські й річкові круїзи	Розширення участі в міжнародному поділі праці; зайнятість і дохід для місцевого населення;	Концентрація діяльності біля терміналів	Створення фондів по дослідженню й охороні
Індустрія дозвілля й розваг	Основа для початку диверсифікованості місцевої економіки	Внесок у розвиток місцевих традицій	Пропаганда й залучення уваги туристів через засоби дозвілля до проблем регіону
Індустрія харчування	Ріст споживання місцевих товарів; зв'язок з іншими секторами економік (сільським господарством і ін.)	Підтримка традиційних форм господарювання	Надання можливостей для розвитку споживання натуральних продуктів (а значить зменшення використання ядохимикатов)
Індустрія перевезень	Стимуляція розвитку суміжних галузей; внесення різних податків і зборів	Нові можливості культурно-соціального обміну	Поліпшення екологічної обстановки шляхом розвитку высокотехнологичных і екологічно чистих видів транспорту

 

Таблиця 11.3.

 

Негативні аспекти впливу складових

Туристської індустрії на навколишнє середовище

 

	Економічний вплив	Соціально-культурний вплив	Екологічний вплив
Індустрія розміщення	Збільшення вартості оренди землі; втрата економічної незалежності	Сезонність зайнятості й нижчі посади для місцевих працівників	Інтенсивне використання ресурсів, забруднення води, ріст відходів і втрата сільськогосподарських земель
Морські й річкові круїзи	Анклавность структур; мінімум фінансових потоків приймаючій стороні (на суші)	Використання закордонних працівників	Масивне забруднення твердими відходами; використання палива зі шкідливими домішками
Індустрія дозвілля й розваг		Запозичення іноземних культурних цінностей, зіткнення матеріальних і духовних інтересів. Споживче відношення до місцевої культури – ефект «зоопарку»	Шумове забруднення; деградація природних ресурсів і ландшафтів
Індустрія харчування	Ріст імпорту як погроза місцевим виробникам	Конфлікт із місцевим населенням, тому що кращі продукти пропонуються туристам	Ріст числа пластикових упакувань; навантаження на сільське господарство у зв'язку зі збільшенням споживання продуктів харчування
Індустрія перевезень	Економічна слабість через високу частку іноземного капіталу		Ріст переміщень створює додаткове шумове й повітряне забруднення

 

ВСПТ затвердив багатомірну стратегію для впровадження й поширення культури стійкого розвитку й сформував динамічну структуру для досягнення цієї мети. Коротко основні завдання на найближче майбутнє виглядають так: замінити культуру інтенсивного споживання культурою розумного росту; зрівноважити економічні й екологічні фактори впливу; знайти спільних нтерес туристів і місцевого населення; розподіляти отриману вигоду серед всіх членів суспільства, і в першу чергу серед найбільш бідних і неблагополучних категорій населення.

На закінчення в табличній формі узагальнимо основні позитивні й негативні аспекти впливу компонентів туристської індустрії на навколишнє середовище (табл. 11.2., 11.3.).

 

11.5. Туристське природокористування:

Поняття й основні типи

 

Туристське природокористування можна визначити як область теорії й практики, пов'язана з пошуком оптимальних режимів використання природних ресурсів у туристських цілях. Природоохоронна робота в туризмі є обов'язкова цілеспрямована діяльність туристсько-екскурсійних підприємств в області екологічного виховання, охорони об'єктів ландшафту, їхньої рекультивації й відновлення з використанням специфічних засобів і методів туризму й екскурсій. По цілям проведення можна виділити три типи природоохоронних заходів: навчально-виховні, конструктивні й організаційні.

Навчально-виховні заходи – масово-роз'яснювальна й пропагандистська робота, виховання й придбання через туризм і екскурсії природоохоронних знань, навичок і вмінь. У комплексі навчально-виховних заходів виділяється чотири види: інформаційні, навчальні, виховні й пропагандистські. Конструктивні заходи включають три підтипи, спрямованих на безпосередню охорону природи, її відновлення й розвиток ресурсної бази. До організаційних заходів ставляться планування, керування, технологія, контроль, підготовка кадрів, формування активу, методика, науково-дослідна робота в області охорони природи. Природоохоронну роботу в туризмі можна також класифікувати по суб'єкті; об'єкту (видам природних ресурсів, регіонам, конкретним об'єктам природи); тимчасовим показникам; ступеня складності; матеріально-технічному, методичному й кадровому забезпеченню.

Функціональна модель туристського природокористування концентрується навколо природного комплексу (мал. 11.1.).

 

- зв'язку природного комплексу з іншими підсистемами:

А - технологічні впливи на природні комплекси;

Б - вимоги до технологічних ресурсів;

У - антропогенні рекреаційні впливи;

Г - вибірковість природних умов;

Д - антропогенні побутові впливи;

Е - вимоги до середовища життєдіяльності з боку постійно проживаючого населення.

 

- інформація про стан підсистем:

1 - про запаси технологічних природних ресурсів і екологічної ефективності технологій;

2 - про відповідність природних умов вимогам туристів і рівні задоволення рекреаційних потреб;

3 - про комфортність природних умов для життя людей;

4 - про стійкість природного комплексу.

 

- команди керування.

 

Рис. 11.1. Функціональна модель туристського природокористування

 

Природний комплекс є центральною підсистемою функціональної моделі туристського природокористування. Стан природного комплексу виміряється такими параметрами, як площа, ємність, навантаження (чіл./га) і характеризується специфічними властивостями – стійкістю, аттрактивностью, надійністю. Особлива увага приділяється вивченню навантаження на природний комплекс із боку відпочиваючих і виробленню гранично припустимих норм рекреаційних навантажень для різних типів ландшафтів. Не менш важливо враховувати рівень і характер технологічних впливів під час будівництва й у ході експлуатації туристських установ і маршрутів, параметри антропогенних побутових навантажень на природний комплекс із боку місцевого населення.

Дана система складається з наступних підсистем: керування технологічним впливом на природний комплекс із боку матеріальної бази туризму й рекреаційної інфраструктури; керування рекреаційними впливами на природний комплекс; керування побутовими антропогенними впливами на природний комплекс; керування виробничими впливами на природні комплекси й рекреаційні ресурси.

Розрізняється багато форм і видів туристського природокористування. Особливо велике значення надається типології по функціях туристського природокористування, оскільки саме вона вказує на відповідність виду природокористування характеру рекреаційних потреб людини. Відповідно до основних потреб виділяються три головних типи туристського природокористування: туристсько^-оздоровчий; туристсько-спортивний і пізнавально-туристський.

Туристсько-оздоровчий тип природокористування служить для задоволення потреб у простому й розширеному відтворенні фізичних і психічних сил людини. Цей тип природокористування супроводжується істотними змінами природних комплексів, вимагає значного благоустрою території, проведення її функціонального зонирования.

Пізнавально-туристський тип природокористування. Основною функцією його є розвитку інтелектуальних, духовних сил людини. Здійснюється це шляхом споживання культурних і природних ресурсів. При цьому мова йде об споживання не речовинному, або енергетичному, а про інформаційний, в основному через сприйняття екскурсійних об'єктів і ландшафтів у місцях їхньої локалізації.

Туристсько-спортивний тип природокористування пов'язаний із задоволенням потреб людини в розширеному відновленні фізичних сил. Особливе місце в структурі даного типу займають групи фізичних занять із режимом, що тренує. Даний тип природокористування повинен бути пов'язаний з унікальними й іноді важкодоступними природними комплексами, вимагає наявності природних перешкод, перешкод, екстремальних природних умов.

Питання про встановлення територіальних типів природокористування вирішується двома шляхами: а) через типологію земель рекреаційного призначення, б) шляхом розробки системи функціонального зонирования територій. У зв'язку із цим уведемо в оборот ще одне поняття. Землі рекреаційного призначення – виділені у встановленому порядку ділянки землі, призначені й використовувані для організованого масового відпочинку й туризму населення. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає використанню їх по цільовому призначенню.

Залежно від рівня рекреаційної спеціалізації можна виділити три основних типи рекреаційного землекористування:

1) території з високою інтенсивністю рекреації, де інші землекористувачі відсутні або мають другорядне значення (парки, пляжі й інші зони масового відпочинку);

2) території із середньою інтенсивністю рекреації, що виконують одночасно деякі екологічні й виробничі функції (приміські зелені насадження, протиерозійні ліси);

3) території з незначною питомою вагою рекреації.

Виділяється чотири територіальних типи природокористування, а в їхніх рамках – ряд функціональних зон:

1. Заповідне природокористування – доступно лише науковцям для експериментів і досліджень, студентам для практики, а широкій публіці тільки для короткочасних екскурсій.

· зона особливо охоронювана – функціональна зона, у межах якої забезпечуються умови для збереження природних комплексів і об'єктів, на території якої допускається строго регульоване відвідування;

· заповідні зони – функціональні зони, у межах яких заборонені будь-яка господарська діяльність і рекреаційне використання території.

2. Рекреаційне природокористування засноване на розвитий мережі заміських приміських парків для тривалого відпочинку й туризму, тобто припускає помірну експлуатацію природних комплексів природного походження. Тут велике значення мають екскурсії й важливим фактором залишається пейзаж. У цій зоні дозволяється лежати на траві, ловити рибу, купатися, збирати гриби і ягоди. Тут розташовуються туристські бази, дачні селища, мережа туристських стежок і маршрутів:

· зона (округ) санітарної охорони – особливо охоронювана природна територія із установленим відповідно до законодавства РФ режимом господарювання, проживання, природокористування, що забезпечує захист і збереження природних лікувальних комплексів і лікувально-оздоровчої місцевості із прилягаючої до неї ділянками від забруднення й передчасного виснаження;

· зона рекреаційна – функціональна зона, призначена для відпочинку;

· зона особистої території – зони специфічного індивідуального поводження. У туризмі до даних зон ставляться зональні простори: інтимне, особисте, соціальне, суспільне;

· зона відпочинку – спеціально організована територія для прийому великої кількості короткострокових відвідувань, забезпечена транспортним зв'язком з більшим містом, водопостачанням, каналізацією, підприємствами харчування, відпочинку й розваги.

3. Руральное природокористування характеризується середньою й високою інтенсивністю ведення сільського господарства.

· зона традиційного екстенсивного природокористування – функціональна зона, виділювана в районах проживання корінного населення, де допускаються традиційна господарська діяльність, кустарні й народні промисли, а також пов'язані з ними види користування природними ресурсами;

· зона господарського призначення – функціональна зона, у межах якої здійснюється господарська діяльність, необхідна для забезпечення функціонування рекреаційної території.

4. Урбанизированное природокористування – міські парки й сквери для повсякденного користування;

· зона обслуговування відвідувачів – функціональна зона, призначена для розміщення місць нічлігу, наметових таборів і інших об'єктів туристського сервісу, культурного, побутового й інформаційного обслуговування відвідувачів;

· зона охорони культурно-побутових об'єктів – функціональна зона, у межах якої забезпечуються умови збереження історико-культурних об'єктів;

· зона пізнавального туризму – функціональна зона, призначена для організації екологічної освіти й ознайомлення із цікавими й визначними об'єктами.

 

Контрольні питання

 

1. Яка роль туризму в рішенні екологічних проблем?

2. У чому виражається экологичность або неэкологичность туризму?

3. Які екологічно безпечні форми туризму одержали пріоритетний розвиток останнім часом?

4. Які особливості розвитку туризму в просторі національних парків і заповідних територій?

5. Як екологічна ситуація в країні або регіоні впливає на розвиток туризму?

6. Чому останнім часом найбільш швидкими темпами розвивається екологічний туризм?

7. Які типи відносин існують між виробниками туристських послуг і захисниками навколишнього середовища?

8. Виділите й охарактеризуйте найважливіші аспекти впливу туризму на навколишнє середовище.

9. Виділите напрямку впливу туризму на природні ландшафти і їхні основні компоненти - внутрішні води, флору й фауну.

10. Приведіть приклади позитивного й негативного впливу туризму на навколишнє середовище.

11. Моделі соціальних впливів туризму.

12. У чому полягає суть моделі соціального впливу туризму Г. Докси.

13. Що таке індекс роздратування?

14. У чому зміст моделі соціального впливу туризму, запропонованої Е. Бьорклундом і А. Филбриком?

15. Що таке «ефект демонстрації», і до яких наслідків він приводить?

16. Особливості впливу туризму на моральні стандарти місцевого населення.

17. Перелічите позитивні аспекти впливу складових туристської індустрії на навколишнє середовище.

18. Назвіть негативні аспекти впливу складових туристської індустрії на навколишнє середовище.

19. Сутність і зміст туристського природокористування.

20. У чому полягає зміст і яке значення природоохоронної роботи в туризмі?

21. Які існують типи природоохоронних заходів?

22. Зобразите схематично й охарактеризуйте функціональну модель туристського природокористування.

23. Розповідайте про існуючі типи туристського природокористування.

24. Які виділяють типи рекреаційного й туристського землекористування?

25. Які виділяють територіальні типи туристського природокористування, а також функціональні зони в їхніх межах?