Туризм і навколишнє середовище

 

Екологія й туризм. Туризм і навколишнє середовище: простір взаємодії. Соціальні впливи туризму. Вплив туризму на природне й культурне середовище. Туристське природокористування: поняття й основні типи

 

Екологія й туризм

 

Екологія розглядається як наука про взаимоотношении людське суспільство і його діяльність у сфері туризму й навколишнього середовища. Однієї з характерних рис сучасного етапу розвитку підвищення техногенних факторів забруднення навколишнього середовища, що в екстремальних ситуаціях приводить до екологічної кризи в першу чергу туристських ресурсів. Загострення екологічної ситуації у світі давно вийшло за рамки проблем окремих країн і регіонів, а прийняті міри не адекватні характеру й масштабам погрози. Сьогодні насущним завданням є розробка нових підходів до рішення завдань збереженню завдань збереження природного середовища. Важливо розглянути такий підхід на базі комплексного рішення завдань у складних соціальних, економічних і екологічних системах.

Одна із провідних ролей у рішенні даних проблем належить туризму в силу декількох основних причин:

1. Туризм є однієї з найбільше що динамічно розвиваються галузей світового господарства. Він становить значну частину світового валового національного продукту, залучає близько 7% світових інвестицій, створює велику кількість нових робочих місць, є важливою статтею податкових надходжень у багатьох країнах.

2. Туризм впливає на всі ключові сектори економіці сучасної держави, всі сторони життя цивілізованого суспільства. Туризм є одним з ефективних засобів перебудови економіки й зміни пріоритетів суспільного розвитку.

3. Туризм несе глибоку соціальну функцію. На сучасному етапі свого розвитку туризм спрямований головним чином на рішення певних соціальних завдань. Соціальними завданнями туризму визначимо:

Ø надання, насамперед, нематеріальних благ споживачеві у вигляді широкого спектра послуг;

Ø формування загальноосвітнього, культурного, соціального рівня населення;

Ø розширення міжнаціональних, міждержавних міжетнічних, міжособистісних відносин;

Ø забезпечення відпочинку, відновлення життєвих сил, здоров'я споживачів;

Ø узгодження інтересів окремих груп населення з довгостроковими інтересами суспільства, у тому числі збереження сприятливого екологічного, соціального, культурного середовища.

Экологичность або неэкологичность туризму визначається ступенем і характером впливу індустрії туризму на навколишнє середовище, тобто на атмосферу, водні ресурси, ґрунт, флору й фауну. Вплив, крім чисто речовинного характеру, може бути також шумовим, електромагнітним, радіоактивним, хоча й всі останні фактори мають матеріальну природу. Поняття экологичности туризму також містить у собі конкретні заходи щодо захисту й відновленню навколишнього середовища.

Тому що саме туристсько-рекреаційні ресурси є основним чинником успішного розвитку туризму, у цілому негативний вплив підприємств даної сфери значно нижче, ніж у багатьох підприємств інших галузей. З даного формулювання треба, що під экологичностью туризму варто розуміти весь спектр взаємодії даної індустрії й навколишнього середовища, у розширеному розумінні.

З екологічної точки зору туризм є одним з видів природокористування. Розвиток туризму вимагає залучення в людську діяльність природних ресурсів. При цьому утвориться особливий вид ландшафту - рекреаційний. У багатьох розвинених країнах території, використовувані для відпочинку й туризму, посідають третє місце по площі після сільськогосподарських і лісових земель. Швидкі темпи розвитку світової індустрії туризму й більша економічна вигода, що вона приносить, робить рекреаційне використання земель перспективн і здатним успішно конкурувати й витісняти інші види землекористування. Разом із сільським і лісовим господарствами рекреаційне використання територій створює «тло», де проявляються й інші види господарської діяльності. У ряді місць створюються культурні ландшафти: курортні зони, пляжі, лісопарки й ін., де рекреаційне використання є основним.

Рекреаційні ландшафти легко уразливі й тендітні, а рекреаційні ресурси исчерпаемы, незамінні й мають обмежені можливості. Їх стихійне й нераціональне використання створює ряд екологічних проблем у районах інтенсивного туристського освоєння, як в економічно розвинених країнах, так і в що розвиваються. «Розміри негативного впливу туризму, що випробовують сьогодні на собі багато країн, що розвиваються, що не володіють достатніми технічними й фінансовими можливостями для заповнення використаних туристами ресурсів і видалення зроблених ними відходів, часто значно перевищують збиток, наносимый навколишньому середовищу місцевим населенням» (Фриц Флингеманн, директор Європейського регіонального бюро ЮНЕП).

Для туризму першорядне значення мають туристські ресурси. Саме вони є фундаментом успішного процесу розвитку туристського бізнесу. Туристсько-рекреаційні ресурси визначаються як сукупність природних і штучно створених людиною об'єктів, готових для створення туристського продукту. Туристські ресурси визначають специфіку розвитку туризму в регіоні, є вихідним базисом для виробництва туристського продукту при плануванні пріоритетних напрямків інвестиційної політики в регіоні.

У міру освоєння територій, їхнього господарського освоєння виникла проблема забезпечення збереження хоча б частини первозданної природи, а також і збереження окремих рукотворних об'єктів, що представляють культурно-історичну цінність для культури даної країни або суспільства або для всього людства. Для цього у світі практично у всіх державах виділені певні ділянки суши або водні простори, оголошені охоронюваними територіями, де господарська діяльність людини строго обмежена, або припинена зовсім, за винятком необхідної для підтримки розвитку рослинного й тваринного миру або збереження рукотворних об'єктів.

Туризм є важливої складової господарської діяльності й в окремих охоронюваних територіях здійснюється планово, у строго контрольованих обсягах і видах. Діяльність у національних парках і інших резерваціях, об'єктах, що перебувають під охороною, може служити джерелом і засобом самофінансування й інструментом охорони природи. Однак найчастіше парки й території перебувають на бюджетному фінансуванні даної країни або міжнародних організацій, особливо якщо перебувають поза зоною дії національної юрисдикції. Для цього здійснюється регулювання й планування туризму й дотримання показника пропускної здатності території або об'єкта.

Найпоширенішою формою організації охоронюваної території є створення національних парків. Парки створюються в місцевостях, де экосистемы не піддавалися істотному впливу й не змінені в результаті господарської діяльності людини, рослинний і тваринний мир зберігся в первозданному виді, геоморфологія й середовище перебування представляють особливий інтересу також і там, де є особливо гарні ландшафти.

Парки створюються за рішенням вищих органів держави або за узгодженням з ними, за рішенням міжнародних організацій, наприклад ЮНЕСКО. Відповідно до таких рішень у виділеній території, оголошеної національним парком, припиняється господарська діяльність, експлуатація природних ресурсів, видобуток корисних копалин, заселення територій. Одночасно дозволяється в обмежених контрольованих межах відвідування парку з науковими цілями, а також туристами з метою эстетического насолоди, прилучення до культури. Туризм приносить таким територіям досить солідні доходи.

Перша Світова конференція по національних пареннях, у роботі якої взяли участь представники більш ніж 70 країн миру й Десята Генеральна Асамблея IUCN (1969 р.), проведена в Делі, виробили загальну концепцію національного парку: «національний парк – відносно більша область або територія:

Ø де одна або трохи экосистем істотно не змінені втручанням людини і його господарською діяльністю;

Ø де рослинний і тваринний мир відрізняється особливостями, а територія становить науковий інтерес і підлягає збереженню й вивченню;

Ø де місцеві природні ландшафти відрізняються красою природи;

Ø де вища компетентна й повноважна влада країни ужила належних заходів для обмеження господарського освоєння території з метою збереження на ній екологічних, геоморфологических або эстетических особливостей, які привели до установи цього парку;

Ø відвідування якої дозволяється тільки в пізнавальних, наукових, освітніх і культурних цілях».

Ландшафти й унікальна природа, рослинний і тваринний мир перебувають у природному стані й захищені від втручання людини. В окремі заповідники не дозволяється доступ навіть туристам. Значна частина національних парків широко використовується для туризму, однак туристи випливають по строго певних маршрутах, на спеціальних автомобілях, із провідниками, організують ночівлі у виділених кемпінгах.

Отже, приклади негативного впливу туризму на природне середовище численні. Але разом з тим туризм може робити й позитивний вплив, сприяти стійкому розвитку, забезпечуючи добробут і соціальний прогрес. Якщо сам туризм носить сталий характер і правильно організований, він може внести істотний вклад у збереження навколишнього й культурного середовища. Наприклад, завдяки розвитку туризму за останні 50 років на порядок збільшилася кількість природних заповідних зон (сьогодні налічується майже 10 тис. національних парків і заповідників). Туризм - потужний стимул для створення водоочистных споруджень, видалення сміття й інших відходів, тому що більшість туристів уважають оптимальним саме те місце відпочинку, де не спостерігається шкідливого впливу виробничих підприємств і транспортних засобів, а сприятлива екологічна обстановка залишається основною вимогою туристів.

Крім того, туризм має потенціал для створення робочих місць, а також у боротьбі з убогістю, тому що здатно забезпечити багато бідних країн фінансовими ресурсами, у яких вони так гостро бідують для погашення боргових зобов'язань і імпорту продукції. У цьому випадку туризм є винятково діючим засобом і дозволяє за короткий проміжок часу, без залучення більших обсягів капіталу й тривалих строків підготовки створити нові робочі місця, використовуючи при цьому праця молоді, жінок і дрібних підприємців.

Види зайнятості в сфері туризму численні й різноманітні, починаючи з роботи в готелях і готелях, закінчуючи екскурсоводами й водіями таксі. У країнах, що розвиваються, туризм є рушійною силою практично у всіх секторах економіки: сільському господарстві, будівництві, промисловості, розвитку інфраструктури, а також у сферах освіти, культури, спорту й індустрії розваг. Росту туризму веде до підвищення місцевого попиту на товарну продукцію й розвитку місцевих ринків у кожному секторі економіки.

Висновок із усього сказаного однозначний: між туризмом і навколишнім середовищем спостерігається чітка взаємозалежність. За гарний стан навколишнього середовища відповідає правильна організація туристської діяльності. У той же час жодна галузь світової економіки не залежить у такому ступені від чистоти води, пляжів, повітря й взагалі від ідеального стану природи, як туризм. Первозданна природа для одних забезпечує відповідну якість життя, а для інших є стимулом подорожей по мирі, щоб побачити природні визначні пам'ятки.

Таким чином, індустрія туризму зможе успішно розвиватися лише при раціональному, стійкому використанні природних ресурсів. Погіршення стану навколишнього середовища створює погрозу для життєздатності туризму. Така погроза випливає з діяльності інших секторів економіки, а також безпосередньо або побічно з діяльності, зв'язаної властиво з туризмом. У числі основних екологічних погроз - глобальне потепління, втрата биоразнообразия й руйнування ландшафтів, забруднення прибережних вод і дефіцит прісної води, забруднення повітря на локальному рівні.

 

11.2. Туризм і навколишнє середовище:

Простір взаємодії

Туризм у цей час - не тільки бурхливо область, що розвивається, наукових досліджень, один зі значних соціальних феноменів сучасності, але й найважливіша індустрія миру. Більше 270 млн. туристів витрачають близько 92 блн. діл. США за межами своїх країн. Активно освоюються нові туристські простори, тому що традиційні форми залучення туристів на ринках Європи й Північної Америки досягають своєї межі. Величезні потоки туристів спрямовуються на нові території, у тому числі й у Росію.

Положення регіону у світовій ієрархії туризму багато в чому визначається характером туристських потоків і передумовами для їхнього виникнення в майбутньому:

ü напрямком туристських потоків у регіон і з нього, структурою закордонної туристської клієнтури й власних громадян, що виїжджають із туристськими цілями;

ü особливостями туризму в даному регіоні: ритмами сезонності, що переважають видами й формами туризму, основними цілями відвідування;

ü відношенням влади й місцевих туристських органів до проблем туризму, специфікою регіональної туристської політики;

ü економічною роллю туризму в господарській структурі даного регіону;

ü перспективами розвитку туризму на даній території.

Перераховані фактори, у свою чергу, припускають дослідження взаємовпливу туризму й екологічної обстановки, економічної ситуації, соціальних можливостей і культурного потенціалу регіону. Проблеми впливів туризму на навколишнє середовище, природну й створену руками людини, соціальну й культурне життя регіону, перебувають у фокусі уваги екологів, географів, медиків, економістів, соціологів, психологів, антропологів, культурологів.

Оцінка впливів властиво туризму має ряд методологічних складностей. Людина змінює вигляд Землі, тому неймовірно складно представити Землю до його появи й установити базовий рівень, щодо якого можна вимірювати зміни. Навіть без участі людини навколишнє середовище перебуває в стані постійної зміни. Тому багато впливів, надавані людиною, зокрема туризмом, є результатом нормальних природних процесів, лише прискорених участю людини.

Туризм - потужний агент змін, що викликає специфічні впливи на природне середовище. У безлічі випадків, однак, надзвичайно важко визначити принципові причини змін, чи є зміни наслідком розвитку туризму або ж туризм - тільки один з агентів змін. Комплексні интеракции феномена туризму роблять практично неможливим виміряти його тотальний вплив. Багато хто із впливів туризму часто проявляються дуже підступно й зненацька. Первинні впливи спричиняють вторинні й наступні й породжують відзвуки, які неможливо на практиці відстежити й вивчити. Перехресні впливи є безпосереднім результатом інтерактивної природи економічного, соціального й инвайронментального феномена. Взаємодії між компонентами кожної із цих сфер впливу спричиняють подальші зміни, які позначаються на всій системі, створюючи складний ряд потоків впливів.

Особливий вплив від туристської діяльності випробовують на собі певні групи людей, наприклад, расових і культурних меншостей, унікальні тварини, рідкі рослинні види. Вони дуже привабливі для туристів, але досить ранимі й піддані негативному впливу. Майбутнє вивчення наслідків туризму буде продовжувати стосуватися типів і величини впливів і того, переважно позитивні або негативні вони для приймаючих зон. Важливо також обертати більше пильна увага на розмір впливу для сфер впливу туристського розвитку. Погляд на їхній наслідки може бути різним, залежно від того, оцінюються вони з погляду локальних, регіональних, національних або міжнародних перспектив, туризм динамічний, і впливу, їхня значимість постійно міняються завдяки змінам цілей як туристів, так і приймаючих їхніх людей, коливанням у процесах, що зачіпають економічне й фізичне середовище, а також технологічній і іншій змінам у самій туристській індустрії. Все це припускає, що впливи будуть змінюватися із часом, і що необхідно періодичний моніторинг туристської ситуації в регіоні.

Инвайронмент забезпечує задоволення потреб і очікувань туристів. Особливості навколишнього середовища, хоча й не повністю визначають моделі поводження туристів, мабуть, впливають на вибір місця й засобів розміщення, а також на тривалість перебування. Крім того, привабливість історичних, археологічних місць і культурних пам'ятників значно зростає, якщо доповнюється природною унікальністю.

М. Будовски припустив, що між виробниками туристських послуг і захисниками навколишнього середовища можливі три типи взаємин:

1. Відносна незалежність. Прихильники різних таборів поважають протилежну позицію, зберігаючи ізоляцію й прагнучи до мінімального числа контактів. Така ситуація стає неможливої для сучасності, коли розвивається масовий туризм;

2. Симбіоз (взаємна підтримка й взаємовигідне співробітництво). Розумне й контрольоване використання природних ресурсів, збереження й підтримка природних зон, археологічних зон і історичних пам'ятників - спосіб поліпшення якості инвайронмента. Збереження в контексті розвитку туризму виражається в наступних формах:

ü туризм стимулює відновлення існуючих історичних місць, будинків і пам'ятників;

ü туризм сприяє трансформуванню старих будинків і просторів у принципово нові туристські можливості;

ü туризм активізує збереження природних ресурсів;

ü туризм підвищує відповідальність за керування й адміністративний контроль, що, у свою чергу, поліпшує якість инвайронмента й дозволяє більшою мірою задовольняти потреби клієнтів;

3. Конфлікт. Приклади руйнуючої активності туристів: збір гербаріїв, збирання квітів, листів, частин рослин, необережне поводження з вогнем, новорічна вирубка ялин і сосон, замусоривание лісів, прокладання пішохідних і велосипедних доріжок крізь лісовий масив, організація кемпінгів.

Розглянемо тепер більш докладно основні аспекти впливу туризму на навколишнє середовище, які виділяються й концептуализируются в роботах видних вітчизняних і закордонних фахівців. Туризм розвивається головним чином у регіонах із задовільною екологічною ситуацією й економічно стимулює розвиток природоохоронної діяльності в них. З іншого боку, неконтрольований розвиток туризму завдає шкоди навколишньому середовищу. Туризм робить на навколишнє середовище також і непрямий вплив, що виражається в зміні менталітету, стилю поводження й укладу життя місцевого населення й туристів, що в підсумку міняє їхнє відношення до природних ресурсів.

Слід також зазначити, що в багатьох регіонах часто проблемою є не розвиток туристського сектора саме по собі, а відсутність раціонального способу цього розвитку. Можна виділити кілька аспектів впливу туризму на навколишнє середовище: на экосистемы й природні ресурси - землю, флору, фауну, повітря, ландшафт і ін.; на будівлі, особливо на пам'ятники архітектури; на місцеві суспільства й народи - їхню культуру, цінності, уклад і т.д.; на місцеву регіональну й національну економіку.

Природні й культурні ландшафти часто є головними факторами залучення туристів у місця відпочинку. Однак варто враховувати, що здатність до збереження й самовідновлення природних комплексів рекреаційних місцевостей насамперед пов'язана із припустимими нормами антропогенних навантажень. В 1920-30 гг. головним фактором впливу рекреації на ґрунт було визнане витоптування. Найбільший вплив рекреації на ґрунт і рослинність присвячено до місць інтенсивного відпочинку (стоянкам, установам відпочинку, стежкам).

До того ж очевидно, що ліс і ділянки рослинності будуть мати максимально можливе рекреаційне значення лише в тому випадку, якщо в них будуть зосереджені тільки «м'які» форми рекреації. Головною формою рекреаційного встаткування ліси повинні бути пішохідні доріжки. Представляється доцільним при плануванні розміщення установ відпочинку, кемпінгів, дорожно-тропиночной мережі проводити дослідження ґрунтів на стійкість. Всі масові й шумові форми рекреації необхідно винести за межі лісу.

Вплив туризму на прісноводні водойми виражається в збільшенні рівня забруднення вод стоками зі стоянок, а також у механічному порушенні біоти при розчищенні озер, при перемішуванні вод гвинтами човнових моторів. З моторних човнів часто відбувається витік пально-мастильних матеріалів. нафтова плівка, Що Утвориться в результаті цього на поверхні води, порушує нормальний газообмін, перешкоджає насиченню води киснем. Найбільша дія робить така діяльність на біоту малих озер.

Інтенсивний розвиток приморського й прибережного туризму значно змінює природний ландшафт. На ці зміни впливає й вплив, пов'язане з розвитком туризму в прибережних районах: торгівля, транспорт, готелі, місця проживання обслуговуючого персоналу й т.д. Особливо швидкий розвиток приморського й прибережного туризму очікується на території держав ЄС, які вже зараз є головними районами цього виду туризму.

Острова, особливо невеликі, зіштовхуються із всезростаючим тиском з боку туризму. Соціальні, економічні й природні системи островів унікальні й взаємозалежні. Тому демографічні й економічні зміни, що відбулися на островах за останні 40 років, викликають особливе занепокоєння. Розвиток туризму на островах в останні роки приводить до деградації природних ресурсів. Подібні зміни в минулому часто приводили до того, що острова покидались людьми, тому що значний антропогенний вплив на природні ресурси привело до опустыниванию.

В Альпійських регіонах значний вплив на природне середовище здійснюється зимовими видами спорту. Мальовничі гірські ландшафти залучають в Альпи з багатьох країн миру щорічно близько 40 млн. відпускників і 60 млн. відпочиваючих у вихідні дні. Доходи від туризму становлять істотну частину бюджету місцевих жителів і держав. Але під впливом високих рекреаційних навантажень, росту числа підйомників і канатних доріг відбувається деградація природи гірських областей. Надмірне навантаження на ландшафт можуть привести до зниження його цінності й руйнуванню.

Перенасичення традиційних районів туризму супроводжується їх господарським перетворенням, що підсилюється, широким впровадженням об'єктів сервісу й інших елементів туристської інфраструктури. У результаті в туристів зникає почуття спілкування з «дикою природою», тобто вони втрачають найбільш притягального елемента, заради якого вони відправляються в подорож. От чому ефективне освоєння нових районів, де мальовничі ландшафти збереглися у відносній недоторканності, є однієї з найбільш значимих проблем розвитку туризму. Потрібно прагнути не тільки створювати матеріальну базу в нових туристських регіонах, але й здійснювати освоєння цих територій на основі наукового розрахунку, наголошуючи на збереження природних ландшафтів - основного ресурсу туризму.

Туристська діяльність приводить до різних негативних наслідків, до небажаних змін природного середовища різних регіонів, до забруднення їхніми відходами й т.д. Розвиток туризму обертається багатолюддям, різким збільшенням числа автотуристів. Виникає погроза забруднення повітря й водойм, збільшення шуму, що особливо відчувається у великих містах-курортах. Такий вплив, насамперед, робить масовий неорганізований туризм, інакше називаний «диким», що домінував у минулому, і, як видно, буде займати чільне положення й у майбутньому. Цей вид туризму тісно пов'язаний з низькою вартістю житла й послуг і найменш чутливий до природних ресурсів, оскільки такі туристи не стурбовані якістю навколишнього природного середовища. Через концентрацію масового туризму виникає його додатковий вплив на навколишнє середовище. Сезонність «дикого» туризму веде до пік у попиті й перевантаженні у використанні місцевих ресурсів і інфраструктури.

Вплив туризму може бути й позитивним. Місцеві жителі, надаючи житло туристам, одержують доступ до кращих матеріально-технічних можливостей, інфраструктурі й послугам. Часто ці обставини приводять до поліпшення якості природного середовища. Крім того, місцеве населення стає усе більше інформованим і приділяє велику увагу збереженню навколишнього середовища, місцевих ресурсів і своєї культурної спадщини.

Говорячи в цілому про вплив туризму на навколишнє середовище, не можна прийти до однозначного висновку. У багатьох випадках, відносно однакові умови приводять на різних територіях або до позитивних, або до негативних результатів. Взаємозв'язок між туризмом і навколишнім середовищем не є простим причинно-наслідковим зв'язком: туризм - його вплив на навколишнє середовище. Туризм і навколишнє середовище являють собою єдину систему, що, загалом, укладається в модель «природа - населення - господарство». Якість навколишнього середовища є необхідною умовою для розвитку туризму, а успішний розвиток може бути забезпечене за умови регулювання потоку туристів і при досягненні збалансованого співвідношення економіки й екологічного стану регіону.

 

11.3. Соціальні впливи туризму [161]

 

Дослідження соціальних і культурних впливів туризму припускає вивчення способів впливу туризму на ціннісну систему, індивідуальне поводження, сімейні відносини, загальний стиль життя, рівень безпеки, моральний закон, творчість, традиційні обряди й общинний уклад.

При дослідженні соціальних і культурних впливів туризму виявляються задіяні три категорії:

Ø турист (той, хто приїжджає) - дослідження попиту на туристські послуги, мотивації, установок і очікувань туристів;

Ø хазяїн, або місцеве населення (той, хто приймає) - дослідження пропозицій ринку туристських послуг, використання трудових ресурсів, місцевої туристської індустрії, особливостей місцевого населення;

Ø туристи й хазяї в їхній взаємодії - дослідження сутності, особливостей і наслідків контактів туристів і хазяїв.

Як показує аналіз А. Мэтиесона й Г. Уолла, результати туристської діяльності спочатку інтерпретувалися в термінах економічного підходу й обчислювалися принесеними туризмом фінансовими прибутками й змінами зайнятості місцевого населення. В останні роки фокус уваги зміщається на соціокультурні ефекти, причому часто вони описуються в негативному світлі, наприклад, з погляду провокування расових, політичних і релігійних конфліктів. Інші напрямки аналізу пов'язані з локальними впливами туризму. Часто зустрічаються роботи, пов'язані з окремими типами впливів.

Одна з перших моделей вивчення соціальних впливів була запропонована Г. Докси в так званому індексі роздратування (таблиця 11.1.). Інший підхід запропонований Е. Бьорклундом і А. Филбриком. У відповідь на туристську активність поведінкові реакції окремих осіб або соціальних груп можуть бути позитивними або негативними, а також активними або пасивними. Більшість населення, по думці авторів, попадає в пасивні групи.

 

Таблиця 11.1.

Індекс роздратування

 

Рівень ейфорії	Розвиток туризму викликає ентузіазм і хвилювання в місцевих жителів. Вони запрошують туристів і випробовують загальне почуття задоволення. Гарні можливості для місцевого розвитку й посилення грошових потоків.
Рівень апатії	З ростом туристської індустрії люди прагнуть до використання туристів для особистої вигоди. Особисті контакти стають більше формальними.
Рівень роздратування	Починається, коли індустрія досягає граничних показників, необхідне створення додаткових можливостей.
Рівень антагонізму	Роздратування росте. Люди дивляться на туристів як на носіїв усього поганого, провісників лиха: податки ростуть через туристів, вони не поважають власність, вони псують молодь, вони руйнують все гарне, що є в місті. Туристи виключаються із системи ввічливого обходження.
Фінальний рівень	Жителі примиряються з можливістю й необхідністю змін, викликуваних туристською активністю. Вони розуміють, що экосистемы вже ніколи не будуть колишніми й що потрібно вчитися жити в нових умовах. Якщо місцеві ресурси достатні, щоб упоратися з потоками масового туризму, край починає процвітати.

 

Поняття «поріг толерантності» використовується для характеристики якогось критичного рівня, за межами якого позитивні впливи туризму й позитивне відношення до нього переміняються негативними. Поріг толерантності залежить від місця, часу, культурної й економічної дистанції між гістьми й хазяями, здатності місцевої сторони фізично й психологічно компенсувати наплив туристів, швидкості й інтенсивності розвитку туризму. У багатьох роботах затверджується, що фізична присутність туристів у певну пору року істотно міняє звичний соціальний уклад, викликає зростання соціальних ризиків. Тому, що збільшується число, туристів на курортах і визнаних місцях відпочинку вимагає визначення критичних величин - індексів присутності й ін.

Ефект демонстрації проявляється у впровадженні іноземної ідеології й способу життя. Це може бути перевагою, якщо дозволяє жителям адаптуватися або одержувати додаткову роботу. Разом з тим ефект демонстрації може викликати й різноманітні омани щодо туристів. Наслідку демонстрації можуть бути первинними й вторинними.

Первинні: підвищення рівня злочинності й напруженості, що пов'язане з неможливістю задовольнити ініційовані туристами потреби законним образом; посилення збурювання із приводу залучення емігрантів для обслуговування туристів; руйнування традиційного укладу й общинних границь у зв'язку з міграцією. Вторинні пов'язані зі зміною внутрішньої структури поселення: змінюється роль жінок, рівень згуртованості, демографічна структура й институциальные структури.

Історично й архітектурно значимі будівлі й культурне середовище населених пунктів є головним чинником, що залучає в них туристів. Однак потрібно відзначити, що якщо культурна спадщина більших міст завжди залучалася туристів, і ці міста були здатні справлятися з більшою кількістю туристів, те невеликі по розмірах історично значимі населені пункти зіштовхуються із всезростаючими природними й функціональними проблемами, такими як автомобільний рух, шум, забруднення й т.д. Іноді ці проблеми приводять до зміни місцевих галузей економіки, які у великому ступені стають залежними від туризму, і впливають потім на зміну вигляду цього регіону.

Б. Арчер[162] затверджував в одній зі своїх робіт, що найбільш важлива й найменш бажана сторона туризму – вплив на моральні стандарти місцевого населення. Ріст проституції, злочинності й азартних ігор часто розглядаються як неминуче зло туристської діяльності.

Проституція - найдавніша професія - була такою же складовою частиною античного суспільства, як і подорожі. Надзвичайно важко сказати, у якому ступені проституція викликана розвитком туризму, а не сформованим соціальним порядком у таких, наприклад, куточках сексуального раю, як Бали, Фіджі, Сейшелы, Тонга або окремі райони Мексики. Проте, фактично підтверджений ріст проституції в місцях туристського інтересу. Чималу роль грає реклама, що експлуатує чотири S туризми: sea, sun, sand and sex - море, сонце, пісок і секс.

Туризм вносить свій внесок і в динаміку злочинності - кримінальний графік відбиває сезонні коливання туристської активності. Природно, що рівень злочинності буде вище там, де бариші більше, а ймовірність розкриття злочину менше. Виділяють наступні особливості кримінальної ситуації, пов'язаної з туризмом:

Ø збільшення витрат на підтримку правопорядку в туристські сезони;

Ø грабежі й шахрайство, ушкодження нерухомості й вандалізм, комерційні злочини, відхилення від податків і посилення чорних ринків;

Ø ріст соціальної напруженості;

Ø помилкове почуття безпеки, викликане присутністю патрульних або дорожнього контролю.

Азартні ігри, так само як і проституція, не є прямим наслідком туризму. І, проте, очевидна спрямованість на туристів у всесвітньо відомих центрах ігорного бізнесу, таких як Монте-Карло, Лас-Вегас, Тихуана, Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі. Економічний ефект підрахувати досить просто. Соціальні й психологічні наслідки поки залишаються за межами наукового аналізу.

Отже, міжнародний туризм діє як каталізатор для переходу від традиційного способу життя до так званих сучасних західних форм суспільства, з усіма властивими йому атрибутами. Відповідно, туризм часто приносить із цим введення нових тенденцій у соціальній сфері. Часто вони суперечать традиційні нормам, що існують у цьому суспільстві, і виникає конфлікт із багаторічними культурними звичаями. Туризм пов'язаний з порушенням людських прав. Як наслідок від розвитку туризму стало збільшення злочинності, проституції, споживання алкоголю й наркотиків. Крім того, відповідно до оцінок, зробленим МАРНОТРАТ (Міжнародна організація праці) від 3 до 19 млн. дітей і підлітків працює в секторі туризму. Туристи з розвинених країн відправляючись у тури по державах, що розвиваються, часто мають неповне подання про місцеві особливості, що приводить до виникнення культурного нерозуміння суспільства, наростанню напруженості.

Індустрія туризму повинна підтримувати проекти, які враховують культурні й інші особливості місцевого населення, бережуть культурну спадщину націй. Доходи від туризму варто направляти на збереження історико-культурних пам'ятників, звичаїв, національних традицій, тому що, крім особливих вимог до навколишнього середовища, туристи часто зацікавлені в екзотичних або унікальних послугах. Різні фестивалі, національні свята й інші заходів можуть виступати як вагомий аргумент у твердій конкуренції між країнами на туристському ринку.