Ієрархія й типологія туристських районів

 

Ієрархія й типологія туристських районів. У цей час зложилася певна ієрархія туристських районів: туристсько-рекреаційна зона, туристський макрорайон, туристський мезорайон, туристський мікрорайон, туристський об'єкт. У сучасній географії розвивається й концепція формування туристсько-рекреаційних систем. Як відзначає Е. Ю. Колбовский, властиво проектування туристсько-рекреаційних систем у регіонах базується на виділенні різних композиційних, функціональних і планувальних елементів. Серед таких елементів представляється доцільним виділити композиційні типи:

§ ареали – регіони зосередження туристсько-рекреаційних і санаторно-курортних ресурсів.

§ ядра – функціонально-економічні й містобудівні центри районів і зон.

§ осі – ландшафтно-маршрутні коридори, що зв'язують між собою ареали і ядра в єдиний територіальний каркас.

§ локуси – крапкові елементи функціонально-планувальної структури, пов'язані з окремими пам'ятниками, турбазами, будинками відпочинку, поселеннями.

У різних районах земної кулі, у різних країнах формуються потенційно- туристські райони з різним ступенем аттрактивности. При цьому аттрактивность може бути обумовлена різними факторами: природними, культурно-історичними, соціально-економічними, этноконфессиональными. Найчастіше аттрактивность обумовлюється всім комплексом факторів, і в цьому випадку такі комплексно-аттрактивные райони особливо привабливі для туристів і туристського бізнесу.

На підставі ознак туристських районів може бути побудована класифікація туристських районів. Вона може бути дуже детальної, але загальна схема представляється досить ощадливої.

За часом виникнення туристські райони можуть бути класифіковані в такий спосіб:

1) райони давнього туристського освоєння (до XIX в.);

2) райони нового туристського освоєння (XIX - початок XX вв.);

3) райони новітнього туристського освоєння (друга половина ХХ в.);

4) райони туристського освоєння останнього років.

По передумовах формування (видам аттрактивности) можуть бути виявлені наступні типи районів:

1) природно-аттрактивные;

2) этнографически-аттрактивные;

3) историко-культурно-аттрактивные;

4) економічно-аттрактивные;

5) комплексно-аттрактивные.

Серед природно-аттрактивных районів особливо також повинні бути виділені природно^-оздоровчі (курортні, лікувальні).

За рівнем розвитку туристської інфраструктури можуть бути відзначені райони з: а) високорозвиненою інфраструктурою; б) среднеразвитой інфраструктурою й в) низкоразвитой інфраструктурою.

Нарешті, виходячи із запропонованої вище функціональної типології туризму, можна виявити типи районів по їхній туристській спеціалізації:

· райони пізнавального або екскурсійного туризму;

· райони рекреаційного або оздоровчого туризму;

· райони наукового туризму;

· райони фестивального туризму;

· райони релігійного туризму;

· райони ностальгічного туризму;

· райони ділового туризму;

· райони сільського туризму.

Ця класифікація має потребу в декількох примітках:

1. Є багато змішаних типів спеціалізації туристських районів (пізнавально-рекреаційний, пізнавально-фестивальний і т.д.).

2. На відміну від інших туристських районів, райони наукового й фестивального туризму звичайно не є постійними. Знаходження в них туристів носить скоріше епізодичний характер.

3. Райони ностальгічного туризму пов'язані з певною політичною кон'юнктурою й тому нерідко являють собою тимчасове явище.

4. У великій мері кон'юнктурні райони ділового туризму, особливо освоювані торговцями-«човниками» у ході шоп-турів.

Існує тісний зв'язок туристських районів різного рангу з туристсько-рекреаційними комплексами. Туристсько-рекреаційний комплекс – складне господарство, куди входять лікувальні й оздоровчі установи, що обслуговують підприємства й супроводжують галузі (підприємства торгівлі й громадського харчування, побутові, культурні й спортивні установи, екскурсійні об'єкти, шляхово-транспортна мережа, сувенірне виробництво й ін.).

Райони широкої й вузької спеціалізації. Всі туристські райони розділяються на райони широкої й вузької спеціалізації.

Туристські регіони широкої спеціалізації. У туристській галузі увага організаторів і посередників туристських заходів сконцентровано в основному на організації відпочинку в сезон відпусток. Туристські регіони широкої спеціалізації важливі також для ділового туризму. До таких туристських місць ставляться транспортні, освітні й промислово-адміністративні й центри. Освітні центри - це місця, пристосовані для проведення конгресів, а також установи дослідницького й освітнього характеру.

Промислово-адміністративні центри також ставляться до туристської пропозиції широкої спеціалізації. Вони підрозділяються на промислові, або комерційні, і політичні центри. Промисловими центрами вважаються місця, куди їдуть, щоб містити комерційні договори й товарні угоди. Політичні центри - це місця, де розташовуються адміністративно-політичні структури або проводяться заходи політичного характеру. У центрах транспортного повідомлення подорожуючі користуються туристськими послугами з технічних причин.

Туристські регіони вузької спеціалізації. Туристські регіони вузької спеціалізації відрізняються від регіонів широкої спеціалізації тим, що основна причина їхнього відвідування - бажання досліджувати ці місця. Туристські місця вузької спеціалізації підрозділяються на місця відпочинку й місця, що розташовують туристськими визначними пам'ятками.

Місця відпочинку. Це назва збірне. Воно вживається для позначення всіх місць, які використовуються для відпочинку. У цій групі можна курорти, місця для проведення відпустки й місця, розташовані поблизу місця проживання й використовувані для нетривалого відпочинку.

Курорти. Ця назва стала міжнародним, але його призначення не завжди однаково. Так, наприклад, у Швейцарії курортом звичайно називається будь-яке місце відпочинку, у той час як у германії воно повинне відповідати запропонованим законом вимогам. Загальноприйняті визначення припускають, що курорти повинні мати як мінімум три показники: природні лікувальні фактори; відповідні будівлі; певний лікувальний характер.

Природні лікувальні фактори – це лікувальні властивості ґрунту, моря або клімату. Курортні будівлі - це будинку, спорудження, у яких проводиться лікування. Будинки й спорудження повинні відповідати нормам гігієни, мати бездоганний вигляд і експлуатуватися навченим персоналом. Важливо, щоб у таких місцях була спокійна обстановка й щоб їх оточив приємний, екологічно чистий ландшафт.

Місця для відпочинку під час відпустки. Виходячи з мотивації подорожуючих, місцем відпочинку може називатися будь-яке місце, де можна зупинитися на п'ять або більше днів (мінімально чотири ночівлі), щоб відпочити. Вони служать для відновлення й збереження фізичних і психічних сил людини. Від курортів вони відрізняються тим, що на їхній території немає загальновизнаних природних лікувальних факторів, які можуть бути використані в терапії.

Прилеглі місця для відпочинку. Як говорить саму назву, такі місця розташовані поблизу від місць проживання людини. Часто люди відправляються в такі місця на кілька годин або на вихідні, щоб одержати розвантаження. Той самий регіон, одне й теж місце відпочинку можуть по різному розглядатися туристами: все залежить від того, звідки вони прибутку й скільки хочуть провести тут часу.

Місця з туристськими визначними пам'ятками. До цієї групи туристських місць вузької спеціальності ставляться історичні, релігійні (паломницькі) місця й розважальні центри. Всі вони залучають туристів, для яких на першому місці коштує не фізичний або духовний відпочинок, а бажання познайомиться із чим-небудь новим.

При виділенні туристських місць, залежно від мотивації подорожуючих, все залежить тільки від них самих, а не від особливих ознак місць. Одне й теж туристське місце не можна віднести до певного типу. Якщо його розглядати з позиції різних людей, то воно може належати до різних типів туристських регіонів.

Таким чином, туристські регіони розрізняються по такій ознаці мотивації туристів, як користування туристськими послугами. Якщо відвідування певного місця є засобом досягнення мети, тоді говорять про туристський регіон широкої спеціалізації; якщо ж відвідування стає самоціллю, то відвідуване місце називається туристським регіоном вузької спеціалізації.

 

Контрольні питання

 

1. Що таке рекреаційна система, і які підсистеми її утворять?

2. Назвіть основні компоненти й властивості територіальних систем туризму.

3. Зобразите схематично базисну модель рекреаційної системи.

4. За якими критеріями виробляється оцінка ефективності функціонування територіальної системи туризму?

5. Дайте коротку характеристику всіх підсистем територіальної системи туризму.

6. Дайте визначення поняттю «туристський маршрут».

7. Які типи туристських маршрутів ви знаєте?

8. Приведіть приклади лінійних і радіального туристських маршрутів.

9. Приведіть приклади кільцевих і комбінованого туристських маршрутів.

10. Яке співвідношення понять «туристський центр» і «центр туризму»?

11. Які виділяють три групи факторів формування туристських центрів?

12. Розкрийте сутність і зміст методики кількісної оцінки рекреаційного потенціалу туристських центрів Росії.

13. Дайте визначення поняттю «туристська дестинация».

14. Які виділяють типи туристських дестинаций?

15. Охарактеризуйте цикл розвитку будь-який туристської дестинации (на вибір).

16. Перелічите основні принципи й особливості туристського районообразования.

17. Яка таксономическая система рекреаційного районування прийнята у вітчизняній практиці?

18. Перелічите характерні риси рекреаційних і туристських районів.

19. Даті визначення поняттям «туристський регіон» і «туристська зона».

20. Перелічите основні фактори й умови формування й розвитку туристського регіону.

21. Перелічите районообразующие фактори й визначите найважливіші принципи туристського районування.

22. Охарактеризуйте цикл розвитку будь-якого туристського регіону (на вибір).

23. Які стадії й етапи розвитку туристських територій були виділені Ю. А. Ведениным?

24. Виділите найважливіші особливості ієрархії й типології туристських районів.

25. У чому полягають особливості туристських районів широкої й вузької спеціалізації?