Туристика як комплексна наука про туризм



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Туристика як комплексна наука про туризм



 

Туризм являє собою область інтересів багатьох наук і дисциплін: історії, філософії, географії, соціології, психології, антропології, економіки, екології, рекреалогії, культурологі. Кожна з них вивчає туризм по-своєму, але жодна - у цілому, хоча в наш час необхідний цілісний погляд на туризм, у якому були б синтезовані всі аспекти його вивчення.

Всеросійська конференція «Професійно-кваліфікаційна структура й освітні стандарти в сфері рекреації й туризму», що проходила 23-25 березня 1997 г. у селищі Раково Московської області, рекомендувала здійснювати підготовку фахівців туризму на основі туристики.

Як самостійна наука (дисципліна) туристика визнана в ряді країн миру. Так, у Болгарії, Польщі й Словаччині ряд авторів (М. Бочваров, П. Мариотт, Е. Анджеевский) визначають туристику як науку, що вивчає теорію й практику туризму. Джафар Джафарі запропонував називати туристикою науку про історію наукових поглядів на туризм. Туристика в самому загальному змісті займається вивченням туризму й подорожей[32] .

Гіпотеза про туристике вперше була сформульована в 1998 р. В. А. Квартальновим, В. С. Преображенським і И. В. Зориним. Зазначені фахівці визначили туристику як міждисциплінарну науку, що має свій об'єкт (індустрія туризму), суб'єкт (турист) і предмет дослідження (рекреація)

Туристика – це наука, що синтезує дані різних наукових дисциплін, що вивчають туризм, і займається формуванням і розвитком цілісної концепції туризму. Туристика як наука вимагає:

· єдиного комплексного підходу до неї як до предмета наукового пізнання;

· систематизації існуючих наукових підходів по аналізі розвитку туризму;

· чіткого визначення предмета, суб'єкта й об'єкта вивчення;

· визначення рамок актуальної наукової проблематики; об'єднання окремих її компонентів у загальну картину;

· узагальнення накопичених знань і методів вивчення туризму;

· вивчення системи межпредметних зв'язків через проведення аналізу таких наук, як антропологія, екологія, економіка, рекреалогія.[33]

У цей час туристика являє собою цілісну систему сучасних фундаментальних і прикладних наук про туризм, туристську діяльність, туристську економіку, менеджменті туризму й туристському законодавстві. Сучасна туристика - взаємозв'язок чотирьох складаються доцільного розвитку туризму в сучасних соціально-економічних параметрах:

· туризм як національне явище сфери реалізації різноманітних прав і потреб людини (прав на здоров'я, відпочинок, пересування й т.д.);

· туристська діяльність як технологія задоволення потреб і попиту (туристська індустрія, форми організації, туринформатика, підготовка кадрів і ін.);

· туристська економіка як особливий сектор сучасної національної й регіональної економіки (туристський ринок, підприємництво, бізнес, продукт та ін.);

· туристська політика як складова частина соціальної й економічної політики держави, його суб'єктів і регіонів, спрямована на регулювання туризму й туристської діяльності.

Туристику також можна визначити як систему прикладних наук про туризм і туристське обслуговування громадян. Ці науки охоплюють два рівні туризму: галузь і туристський господарюючий суб'єкт - туристську фірму. Туристика на рівні галузі в цілому включає три елементи туризму: організацію, керування й економіку.

В. А. Квартальнов пропонує гносеологічну модель туристики (мал. 2.1.), що складається із трьох взаємозалежних підсистем[34] :

1. Суб'єкт туристикитурист, щозадовольняє свої рекреаційні потреби й характеризується особливу систему властивостей і станів (фізіологічних, психологічних, екологічних, економічних, соціальних і т.д.), знання яких обов'язково для фахівця з туризму.

2. Об'єкт туристикиіндустрія туризму, туристські центри й райони, що включають комплекс природних і культурно-історичних умов, а також підприємства сфери послуг, якими користуються туристи в місці відпочинку й під час транспортування.

3. Предмет туристикитуристський продукт,спеціально організована туроператором програма рекреаційної діяльності й обслуговування, реалізована на туристському ринку як самостійний продукт.

Рис. 2.1. Гносеологічна модель туристики

 

Кожний з елементів гносеологічної моделі туристики вступає у відносини з іншими її елементами. Так, наприклад, турист має систему рекреаційних потреб, які повинен ураховувати туроператор при виробництві туристського продукту (зв'язок «турист>турпродукт»). З іншого боку, турист проявляється у відносинах з індустрією туризму характером своєї рекреаційної діяльності і як споживач послуг у місці їхнього виробництва (зв'язок «турист>індустрія туризму»).

Індустрія туризму характеризується відносинами з туристом як споживачем туристських послуг (зв'язок «індустрія туризму>турист») і з туристським продуктом як з технологією виробництва послуг (зв'язок «індустрія туризму>турпродукт»). Туристський продукт передбачає відносини вибору ексклюзивних виробників туристських послуг (зв'язок «туристський продукт>індустрія туризму) з метою оптимізації туристської програми і її анімації у відносинах з туристом (зв'язок «туристський продукт>турист»).

Продовжуючи дану тезу, Ю. А. Худеньких пише, що туристську сферу можна представити у вигляді системи взаємодії трьох основних суб'єктів: туристів, туристських підприємств і туристських територій (інтереси населення й місцевої влади). При взаємодії суб'єктів між собою виникає цілий ряд внутрішніх протиріч[35] :

· між потребами туристів і можливостями їхньої реалізації («турист - туристське підприємство»);

· між туристами й місцевими співтовариствами у зв'язку зі зміною традиційного способу життя населення («турист - територія»);

· між різними категоріями туристів, залежно від соціодемографичних характеристик і цільових настанов туристської діяльності («турист - турист»);

· між туристським бізнесом і місцевими співтовариствами у зв'язку з використанням ресурсів території («туристське підприємство - територія»);

· між туристськими підприємствами у формі конкуренції усередині туристської галузі («підприємство - підприємство»);

· між окремими групами місцевих співтовариств, що виражають різні соціально-економічні інтереси («територія - територія»).

Як думає В. А. Квартальнов, формування вмінь і навичок, знань і конкретного досвіду для настільки багатогранної галузі, як туризм, повинне опиратися на базовою й перевірені педагогічною й туристською практикою стандарти професійного туристського утворення, систему концепцій, моделей і подань, що утворять єдине поняття – «туристика»[36].

На його думку, до складу туристки як науки входять: економіка й соціологія туризму; туристський менеджмент (правовий, кадровий, фінансово-економічний, екологічний і технологічний); туристське ресурсоведення; регіональна політика; теорія й практика туристської діяльності; туристська індустрія й туристська інфраструктура; туристський моніторинг і інформаційні технології туризму.

У туристиці виділяється сім основних концептів туризму – точок зору на сутність і зміст туристської діяльності[37] :

1. Концепція менеджменту: туризм здійснюється, як правило, туристськими організаціями по туристських маршрутах. Існують численні види й форми туризму: внутрішній, міжнародний, самодіяльний, організований, ближній, далекий, пізнавальний, водний, гірський, автомобільний, пішохідний, спортивний і т.д. (офіційна термінологія ВТО).

2. Концепт, що розвиває економічну константу «турист»: тимчасові виїзди (подорожі) громадян Російської Федерації, іноземних громадян і осіб без громадянства (далі - громадяни) з постійного місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових, спортивних, релігійних і інших цілях без заняття оплачуваною діяльністю в країні (місці) тимчасового перебування (із Закону РФ «Про основи туристської діяльності в Російській Федерації»).

3. Міграційний аспект: тимчасовий виїзд людей з постійного місця проживання з метою вакаціонних, оздоровчих, пізнавальних або діловий^-ділових-ділові-професійно-ділових без занять оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування (Демографічна енциклопедія, 1985).

4. Діяльність осіб, які подорожують і перебувають у місцях, що перебувають за межами їхнього звичайного середовища, протягом періоду, що не перевищує одного повного року, з метою відпочинку, діловими й іншими цілями.

5. Діятельний підхід: подорожі, походи, спортивні або рекреаційні заходи й інші форми відпочинку (БЭС, 1982).

6. Ринкове тлумачення концепту: «туризм як процес складається з попиту (турист), пропозиції (туристська індустрія) і туристського продукту, на який спрямований інтерес туриста» (Николлс, 1995).

7. Індустріальний підхід: «людина подорожує з незапам'ятних часів, у той час як туризм, соціально-економічний феномен, більшою мірою асоціюється з індустріальним періодом життя людства й відрізняється від подорожей і якісно й кількісно; подорож є лише елементом туризму й часто не найважливішим» (Z. Mieczkowski, 1981).

Тут доречним буде сказати й ще про одну точку зору, якої дотримуються багато фахівців. У ряді робіт взагалі заперечується існування комплексної науки про туризм, а також переконливо доводиться теза, що виділення специфічної науки про туризм не представляється можливим і не є необхідним. Автори справжньої роботи дотримуються даної точки зору.

Виділення спеціалізованої науки про туризм і тим більше багаторічні суперечки про назву даного наукового напрямку почасти позбавлені раціональності й змісту. Так, при визначенні основного об'єкта наукових досліджень туристики, туризмоведения й інших напрямків, всі автори однозначно вказують на туризм і туристську діяльність. Однак варто помітити, що туризм по своїй суті не науковий, не має сформульваного наукового й методологічного апарата. Туризм неможливо описувати як наукове явище, його неможливо змоделювати, описати системою певних постулатів, закономірностей і принципів.

Проте, дискусії на тему про необхідність формування нової науки про туризм тривають, і будуть тривати. Це підтверджується ще й тим, що в цей час запропоновано більше десятка назв майбутньої науки про туризм - туризмоведення, туризмологія, туризмометрія, турографія, туризмографія, туристика, туропедія, турологія й ін. Причому багато назв далекі від науковості й часом навіть абсурдні (наприклад, туропедія й туризмометрія). Найбільше часто використовуваними й розробленими в науковій літературі є туристика й туризмоведення.

Туризмоведення, що представляється сьогодні концептуальним баченням туризму, відзначено у своєму генезисі двома основними етапами, де перший відзначений туризмоведенням в узкоспеціализірованому, методичному виді й другий – туризмоведення у широкому соціальному виді. Але оскільки туризм, що виступає об'єктом туризмоведенія - надзвичайно складний, комплексний по своїй суті, те й туризмоведення повинне бути багатоплановою наукою. При цьому в ньому як системі, що відрізняється многоаспектностю й багатомірністю, де можна зустріти рекреаційну, екологічну, хазяйновиту-господарчу-техніко-господарську, економічну, фінансову, правову, інформаційну, соціологічну, освітню, психологічну й іншу підсистеми, повинні бути використані відповідні їм мови й у цілому науки, що сприяють розкриттю природи й сутності зазначених підсистем. Але оскільки вони використовуються не самі по собі, а в контексті вдосконалювання можливостей і дослідження туризму, то вони теж одержують певного виду конкретизацію свого знання в системі дослідження туризму.

Термін «туризмоведення» уперше запропонований і активно розробляється українськими вченими. Зокрема, ще в 1980 р. вийшла книга Н. П. Крачило «Основи туризмоведения». Деякі вітчизняні фахівці також підтримують даний варіант науки про туризм (приміром, П. А. Окишев, що опублікував в 2005 р. навчальний посібник «Основи туризмоведения»).

Формування й розвиток турографії й туропедії як нових системних наук про туризм зв'язують із петербурзькою науковою школою. Зокрема, активні розробки в області туристської теорії й практик ведуться вченими Балтійського інституту туризму й підприємництва. Якщо перший напрямок звучить відносно милозвучно, то друге, на думку авторів, варто вважати трохи абсурдним. Але в науці вітаються всі точки зору – не відступаємо від цього принципу й ми у своїй роботі. Одна з великих наукових шкіл в області теорії й практики туризму зложилася в Казахстані. Основна маса навчальних і наукових праць казахських учених позиціонується в контексті розробки теоретичних і прикладних основ туризмології. Існування туризмології також можна вважати досить виправданим, тому що багато фахівців з Росії, Білорусії, ряду країн Європи часто використовують дане позначення науки про туризм у своїх дослідженнях.

Серйозні дослідження змісту наук про туризм проводять протягом багатьох років українські фахівці. Пропонуючи використовувати як позначення науки про туризм і туристську діяльність термін «туризмологія», вони визначають сутність і інші – альтернативних туристських наук. Туризмоведення визначається як наука найбільш загальна, абстрактна зі своєю системою рівноправних об'єктів дослідження. Туризмоведення, на думку вчених, є наукою, що систематизує дослідження трьох основних проявів феномена «туризм» - теоретичного аспекту, практичний діяльності й історії становлення й розвитку.

Туризмографія або турографія, як пояснює сама етимологія цих слів, має на увазі деякий звід письмово зафіксованих відомостей про туризм, а також систему різних описів, довідників, підручників і монографій, словників і т.д. Сюди ж можна включити й різного роду популярну літературу – путівники, що дають подання про туристські подорожі, поїздки, достопримечательностях і інфраструктурі туристських дестинацій.

Специфікою об'єкта й методів дослідження відрізняється й туризмометрія. Тут на перший план виходять можливості математичного виміру й опису основних проявів туристської діяльності. Неважко припустити, що основою туризмометрії є апарат багатомірної статистики. Отже, основним завданням туризмометрії є опис основних тенденцій і проявів туристської діяльності, а також економічної й соціальної ефективності туризму за допомогою математичного моделювання й статистичних методів. Разом з тим, підкреслюється важливість цього напрямку, що визначається як розділ комплексної науки про туризм.

Туристика, як наука про туризм, на думку українських учених, претендує на самостійність і має право на існування, тому що вдало відбиває автономність туристського знання. Проте, термін «туризмоведення» на думку київських фахівців набагато милозвучніше й содержательнее терміна «туристика». Поняття «туризмологія», як указують автори, найбільше повно відбиває завдання туристської науки на сучасному етапі її становлення й розвитку, а також відбиває сутність туризму як об'єкта наукових досліджень.

Пропонується також і структура туризмологичеське знання. Зокрема, виділено кілька найважливіших розділів туризмології: теорія туристської діяльності; педагогіка й етика туризму; туристський менеджмент і маркетинг. Всі зазначені розділи служать своєрідним базисом для практики туристської діяльності. В останніх роботах пропонується включення в систему туризмології цілого ряду приватних наукових напрямків: історії туризму, економіки туризму, рекреалогії, психології й педагогіки туризму, правового забезпечення туризму й ін.

 

2.3. Термінологічний^-термінологічний-поняттєво-термінологічний апарат

Системи наук про туризм

 

В останній редакції Федерального Закону «Про основи туристської діяльності в Російській Федерації» (від 5 лютого 2007 р.) приводиться тлумачення наступних туристських термінів:

 

туризм тимчасові виїзди (подорожі) громадян Російської Федерації, іноземних громадян і осіб без громадянства з постійного місця проживання в лікувально-оздоровчих, рекреаційних, пізнавальних, фізкультурно-спортивних, професійно-ділових, релігійних і інших цілях без заняття діяльністю, пов'язаної з одержанням доходу від джерел у країні (місці) тимчасового перебування
туристська діяльність туроператорська й турагентська діяльність, а також інша діяльність по організації подорожей
туризм внутрішній туризм у межах території Російської Федерації осіб, що постійно проживають у Російській Федерації
туризм виїзний туризм осіб, що постійно проживають у Російській Федерації, в іншу країну
туризм в'їзний туризм у межах території Російської Федерації осіб, що не проживають постійно в Російській Федерації
туризм міжнародний туризм виїзної або в'їзний  
туризм соціальний туризм, повністю або частково здійснюваний за рахунок бюджетних засобів, засобів державних позабюджетних фондів (у тому числі засобів, виділюваних у рамках державної соціальної допомоги), а також засобів роботодавців
туризм самодіяльний туризм, організований туристами самостійно  
турист особу, що відвідує країну (місце) тимчасового перебування в лікувально-оздоровчих, рекреаційних, пізнавальних, фізкультурно-спортивних, професійно-ділових, релігійних і інших цілях без заняття діяльністю, пов'язаної з одержанням доходу від джерел у країні (місці) тимчасового перебування, на період від 24 годин до 6 місяців підряд або здійснююче не менш однієї ночівлі в країні (місці) тимчасового перебування
туристські ресурси природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, що включають об'єкти туристського показу, а також інші об'єкти, здатні задовольнити духовні й інші потреби туристів, сприяти підтримці їхньої життєдіяльності, відновленню й розвитку їхніх фізичних сил
туристська індустрія сукупність готелів і інших засобів розміщення, засобів транспорту, об'єктів санаторно-курортного лікування й відпочинку, об'єктів громадського харчування, об'єктів і засобів розваги, об'єктів пізнавального, ділового, лікувально-оздоровчого, фізкультурного, спортивного й іншого призначення, організацій, що здійснюють туроператорскую й турагентскую діяльність, операторів туристських інформаційних систем, а також організацій, що надають послуги екскурсоводів, гідів-перекладачів і провідник^-провідники-провідників-провідників-інструкторів-провідЙЕків
туристський продукт комплекс послуг з перевезення й розміщення, надаваних за загальну ціну (незалежно від включення в загальну ціну вартості екскурсійного обслуговування й (або) інших послуг) за договором про реалізацію туристського продукту
туроператорська діяльність діяльність по формуванню, просуванню й реалізації туристського продукту, здійснювана юридичною особою (далі – туроператор)
турагентська діяльність діяльність по просуванню й реалізації туристського продукту, здійснювана юридичною особою або індивідуальним підприємцем (далі – турагент)
замовник туристського продукту турист або інша особа, що замовляє туристський продукт від імені туриста, у тому числі законний представник неповнолітнього туриста
формування туристського продукту діяльність туроператора за висновком і виконанням договорів із третіми особами, що роблять окремі послуги, що входять у туристський продукт (готелю, перевізники, екскурсоводи (гіди) і інші)
просування туристського продукту комплекс мер, спрямованих на реалізацію туристського продукту (реклама, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, організація туристських інформаційних центрів, видання каталогів, буклетів і інше)
реалізація туристського продукту діяльність туроператора або турагента за висновком договору про реалізацію туристського продукту з туристом або іншим замовником туристського продукту, а також діяльність туроператора й (або) третіх осіб по наданню туристові послуг відповідно до даного договору
туристська путівка документ, що містить умови подорожі, що підтверджує факт оплати туристського продукту і являющий бланком суворої звітності
екскурсант особу, що відвідує країну або місце тимчасового перебування в пізнавальних цілях на період менш 24 годин без ночівлі в країні (місці) тимчасового перебування й використовуючі послуги екскурсовода (гіда), гіда-перекладача
екскурсовод (гід) професійно підготовлена особа, що здійснює діяльність по ознайомленню екскурсантів (туристів) з об'єктами показу в країні (місці) тимчасового перебування
гід-перекладач професійно підготовлена особа, що вільно володіє іноземною мовою, знання якого необхідно для перекладу й здійснення діяльності по ознайомленню екскурсантів (туристів) з об'єктами показу в країні (місці) тимчасового перебування
інструктор-провідник професійно підготовлену особу, що супроводжує туристів і забезпечує їхню безпеку при проходженні туристських маршрутів

 

Туристська термінологія в цей час переживає активний період свого становлення, характеризується разючою швидкістю змін і є предметом багаторічних суперечок провідних теоретиків і практиків туризму. Це доводить і те, що в тексті Федерального Закону (1996 р.) було 18 визначень туристських термінів, а зараз їх стало 23. Дефініції більшості понять були уточнені й доповнені.

Для концептуального визначення термінологічного апарата туристської науки варто встановити сутність і границі туризму, визначити й описати сферу його діяльності. А для цього необхідно виділити різні групи суб'єктів, які взаємодіють у туризмі.

Ø туристи – люди, які випробовують різні психічні й фізичні потреби, природа яких визначає напрямки й види участі цих людей у туристській діяльності;

Ø організації, що надають туристам товари й послуги – підприємці, які бачать у туризмі можливість діставати прибуток за допомогою надання товарів і послуг з урахуванням попиту на туристському ринку;

Ø місцеві органи влади, які розглядають туризм як важливий фактор економіки, пов'язаний з доходами, які місцеві громадяни можуть одержувати від цього бізнесу у вигляді податків, що надходять у місцевий бюджет;

Ø приймаюча сторона, тобто місцеве населення, що сприймає туризм у першу чергу як фактор зайнятості населення; важливим також є результат взаємодії з туристами, у тому числі іноземними.

Основним суб'єктом туризму є в першу чергу людин – турист. На Конференції ООН по міжнародному туризмі й подорожам (Рим, 1963 р.) було запропоновано використовувати поняття «відвідувач». Під відвідувачем розуміється будь-яка особа, що подорожує в яке-небудь місце, що перебуває за межами його звичайного середовища, на строк, що не перевищує 12 місяців підряд, головною метою поїздки якого не є заняття діяльністю, оплачуваної із джерела у відвідуваному місці.

Поняття «відвідувач» охоплює дві категорії осіб: туристів і екскурсантів. Турист є тимчасовий відвідувач місцевості, населеного пункту, території або країни незалежно від його громадянства, національності, підлоги, мови й релігії, що перебуває в даній місцевості не менш чим 24 год, але не більше 6 місяців протягом календарного року, або, що перебуває поза місцем свого проживання в межах своєї країни й здійснюючий щонайменше одну ночівлю в колективному або індивідуальному засобі розміщення, що подорожує заради задоволення або з пізнавальними, розважальними, лікувально-оздоровчими, гостьовими, професійно-діловими цілями й не займається при цьому діяльністю в місці тимчасового перебування, оплачуваної з місцевого джерела. Екскурсант є тимчасовий (одноденний) відвідувач місцевості, населеного пункту, території або іншої країни, незалежно від його громадянства, підлоги, мови й релігії, що перебуває в даній місцевості з метою туризму не більше 24 ч.

Споживання в туризмі визначається як вартість туристських продуктів (товарів і послуг), використовуваних для безпосереднього задоволення потреб туриста або екскурсанта. Сюди ставляться витрати відвідувача на пакет послуг (турпродукт) або окремі витрати на розміщення, харчування й напої, транспорт, дозвілля, відпочинок культурні, спортивні, екскурсійні й інші заходи, а також на покупки в місці перебування та інші витрати.

Під туристським продуктомрозуміється сукупність речовинних (товару) і нематеріальних (послуги) потребувальних стоимостей, необхідних для задоволення потреб туриста, що виникають у період його туристської подорожі (поїздки) і викликаних саме цією подорожжю.

Під туристським товаром розуміється продукт праці виробничих сфер діяльності, створений для продажу й призначений для використання переважно туристами або екскурсантами. Туристська послуга визначається як діяльність підприємств, організацій, установ або громадян-підприємців по задоволенню потреб відвідувачів у подорожах, відпочинку або екскурсіях. Туристські товари й послуги включають комплексні поїздки – пакети послуг (тури), послуги розміщення, харчування, транспортні послуги, культурні, спортивні, рекреаційні, екскурсійні й ін., у тому числі спеціальні послуги, туристські товари й сувеніри, споживані в місці перебування (карти, схеми, окуляри від сонця, рюкзаки й т.д.).

Пакети послуг (тури) складаються з: послуг розміщення; послуг харчування (включаючи напої); послуг транспорту; трансферу (зустрічі, проводи, підношення або підвіз багажу й туриста до місця проживання); організації й надання екскурсійних, рекреаційних, культурних і спортивних послуг; послуг з організації відвідування магазинів; інших послуг (оформлення паспортів, віз, медичних і ветеринарних сертифікатів, прокату автомобілів, страхування й ін.). Туристські послуги при цьому діляться на основні (включені в договір і оплачені відвідувачем) і додаткові (оплачувані в момент споживання під час подорожі або в місці перебування).

Під туром розуміється комплексна туристська послуга, подорож, поїздка, організована на індивідуальній або колективній основі по певному маршруті й програмі з попереднім бронюванням і придбанням проїзних квитків, готельних, транспортних, екскурсійних послуг і послуг харчування, оформленням віз, страховки й т.д. Як правило, тур є первинною продажною одиницею туристського продукту на туристському ринку, при цьому на ринку знаходять також попит і окремі туристські послуги. Найпоширенішийо наступні види турів: інклюзив-тур і інсентив-тур.

Інклюзив-Тур– подорож, продавана туристськими фірмами у вигляді повного комплексу (пакета) послуг, що включає одержання візи, перевезення, розміщення в готелі, харчування, трансфер, екскурсійне обслуговування по маршруті подорожі.Інсентив-Тур являє собою заохочувальну поїздку за рахунок фірми, організовуючи підприємством для своїх працівників за досягнення в праці (наприклад, за підвищення загального обсягу продажів, допомога в навчанні персоналу й т.д.).Пэкидж-Тур – пакет послуг, що включає не менш двох з наступних компонентів – перевезення й розміщення, а також інші послуги, не пов'язані з першими двома.

Під груповим(колективним)подорожжюзвичайно розуміється спільна поїздка декількох осіб по єдиному маршруті й на однакові для всіх умовах. Об'єднання мандрівників в одну групу обумовлюється спільністю інтересів і цілей поїздки, а також порівняно більше низькими цінами на тури в порівнянні з індивідуальними подорожами у зв'язку з наданням групових знижок. По міжнародних нормах груповою подорожжю вважається спільна поїздка 15 чоловік і більше.

У тих випадках, коли у вартість групового тура включаються витрати мандрівників, пов'язані із проїздом від місця формування групи до першого на маршруті засобу розміщення, а також від останнього на маршруті засобу розміщення назад, тур іноді називають транстуром.

Тури діляться по цілям на пізнавальні, рекреаційні, оздоровчі, лікувальні, розважальні, аматорські, спеціалізовані (конгрессні, наукові, ділові, фольклорні, археологічні, шоппінгові, спортивні, пригодницькі, екстремальні, екологічні й ін.), ознайомлювальні (рекламні) і ін.

Індивідуальна подорож являє собою незалежну подорож одного або декількох осіб і пов'язане з обслуговуванням, що носить персональний характер, як правило, з більше високими цінами. У міжнародній практиці індивідуальними подорожами вважаються поїздки із чисельністю групи менш 15 чоловік. У кожному разі подорожі (перебування, поїздки, тури) проводять по заздалегідь обраних маршрутах і програмам перебування, і вони мають певну тривалість і ціль.

Маршрут – шлях проходження туриста, позначений переліком всіх географічних пунктів і місць, послідовно відвідуваних їм під час подорожі, із вказівкою видів транспорту, використовуваних туристом для пересування між пунктами зупинок (пребиваний) на маршруті.

Тур повинен бути підкріплений відповідною програмою обслуговування. Туристське обслуговування – це сукупність видів діяльності, що забезпечують туристам різні зручності при покупці й споживанні послуги товарів під час подорожі й перебування поза постійним місцем проживання. Програма туристської подорожі(перебування) – план заходів із вказівкою дат і часу перебування в пунктах зупинки на маршруті, у готелі, відвідувань місць туристського інтересу з метою їхнього огляду (екскурсії), харчування, а також переміщення на маршруті за допомогою зазначених у програмі внутрімаршрутних транспортних засобів.

Документально тур оформляється у вигляді ваучера (інвойсу) – офіційного документа, що підтверджує оплату передбачених програмою обслуговування послуг і являющися підставою для їхнього одержання туристом або групою туристів. Найпоширенішим різновидом ваучера є туристська путівка.

Туристська індустрія – сукупність підприємств, установ і організацій матеріального виробництва й невиробничої сфери, що забезпечують виробництво, розподіл, обмін і споживання туристського продукту, освоєння й використання туристських ресурсів, створення матеріально-технічної бази туризму.

Вона містить у собі: організаторів туризму; підприємства розміщення; підприємства харчування; виробничі туристські підприємства; екскурсійні організації; транспортні підприємства; підприємства торгівлі; підприємства досугово-розважальної сфери; установи самодіяльного туризму; органи керування туризмом; навчальні, наукові й проектні установи й багато чого іншого.

Туристською діяльністю називається діяльність, пов'язана з організацією всіх форм виїзду людей з місця постійного проживання в оздоровчих цілях, для задоволення пізнавальних інтересів або в професійно-ділових цілях без заняття оплачуваною діяльністю в місцях тимчасового перебування. Особлива роль у здійсненні такої діяльності належить туристським підприємствам - туроператорам і турагентам. Відповідно, розрізняються туроператорська й діяльність турагентська.

Як затверджує М. Б. Биржаков, виробництво туристського продукту базується на цільовому й раціональному використанні туристських ресурсів. Основою цього процесу є туристський інтерес і туристське враження, дефініції яких і визначає фахівець[38] .

Туристським інтересомє перспектива одержання туристом об'єктивної інформації, позитивних емоцій і/або потенційна можливість задоволення планованої потреби туриста в конкретної, апріорі частково відомій туристській послузі (роботі), туристському товарі й туристському продукті, заснованих на певному комплексі туристських ресурсів, що виступають у вигляді об'єктів туристського інтересу.

До об'єктів туристського інтересу ставляться визначні пам'ятки, природні об'єкти й природно-кліматичні зони, соціокультурні об'єкти показу й інші, здатні задовольнити потреби туриста в процесі здійснення туристської поїздки або подорожі й потреби туристських послуг і/або туристського продукту й/або тура, адекватно прямим або спутным цілям тура. Основними характеристикам об'єктів туристського інтересу є їх: привабливість (аттрактивность), пізнавальна цінність, рекреаційна цінність, популярність, екзотичність, унікальність, виразність, схоронність, місце розташування.

Під туристським враженнямварто розумітикомплекс емоцій, у загальному випадку позитивних, і щиросердечного й фізичного стану туриста, що виник або достигнутый їм у результаті споживання туристських послуг (робіт), придбання туристських товарів, споживання туристського продукту.

Туристські ресурси – 1) природні, історичні й соціокультурні об'єкти, що включають об'єкти туристського показу, а також інші об'єкти, здатні задовольняти духовні потреби туристів, сприяти відновленню й розвитку фізичних сил; 2) природно-кліматичні, соціокультурні, історичні, архітектурні й археологічні, наукові й промислові, видовищні, культові й інші об'єкти або явища, здатні задовольнити потреби людини в процесі й з метою туризму.

На базі наявних туристських ресурсів існують і розвиваються туристські центри й центри туризму. Центром туризмуємісто, місцевість або об'єкт, де на базі рекреаційних ресурсів створений комплекс туристсько-екскурсійного обслуговування. Туристським центромє місцевість, що розташовує крім туристських ресурсів відповідною інфраструктурою (транспорт, підприємства розміщення, харчування, сервісного обслуговування, розваги й т.д.) для обслуговування значних туристських контингентів, а також приваблюючих туристів у силу наявності специфічних рекреаційних ресурсів, зручностей транспортно-географічного положення й доступної для туриста інформації про нього.

Освоєння й використання туристських ресурсів вимагає відповідної матеріально-технічної бази й інфраструктури туризму. Під інфраструктурою туризму розуміється комплекс споруджень, інженерних і комунікаційних мереж, у тому числі телекомунікаційного зв'язку, доріг, суміжні індустрії туризму підприємств, що забезпечують нормальний доступ туристів до туристських ресурсів і їхнє належне використання з метою туризму, а також забезпечення життєдіяльності підприємств індустрії туризму. Матеріально-технічною базою туризму є сукупність засобів праці (будинку, спорудження, транспорт, устаткування й ін.), призначених для обслуговування туристів

2.4. Туристське утворення й наука[39]

 

Ринкові відносини як основна форма ведення господарства й процеси демократизації державного устрою істотно вплинули на економіко-фінансову й соціальну сфери російського суспільства, у тому числі на практику туризму, спорту, на відомчі системи утворення. Туризм як складова частина національної системи фізичної культури у свій час був включений як обов'язковий норматив у фізкультурний комплекс ГТО на всіх його щаблях і розглядався як засіб організованого дозвілля населення. Сьогодні розмаїтість видів туристської діяльності являє собою динамічно, що розвивається практику, соціальної роботи, формування культури особистості, великого обсягу фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим у недавнім минулому туризм ставився до пізнавально-освітнього сектора суспільних послуг. У міру інтеграції Росії у світове соціально-економічне співтовариство, вітчизняний



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.215.177.171 (0.014 с.)