Міжнародний туристський ринок

 

Поняття, сутність і механізм функціонування туристського ринку. Диференціація туристського ринку й фактори його функціонування. Міжнародний туризм як глобальне явище сучасності. Сезонність у туризмі. Фактори розвитку міжнародного туризму. Просторова картина міжнародного туризму. Тенденції розвитку міжнародного туристського ринку

 

Поняття, сутність і механізм функціонування

Туристського ринку

 

Ринок – це опосередкований взаємозв'язок між виробниками й споживачами продукції у формі купівлі-продажу товарів, сфера реалізації товарно-грошових відносин, а також вся сукупність засобів, методів, інструментів, організаційно-правових норм, структур, що забезпечують функціонування таких відносин. Прийнято вважати, що ринок ефективно функціонує в тому випадку, якщо дотримуються три основних умови: вільна конкуренція виробників, наявність однакових правил для всіх в області якості й безпеки випускається продукции, що, і надаваних послуг, можливість вільного вибору споживачів.

Під ринком послуг прийнято розуміти систему відносин купівлі-продажу між економічно вільними продавцями й покупцями. Ринок послуг не схожий на інші ринки в основному по двох причинах: 1) послуга не існує до моменту її надання, а виходить, неможливе порівняння й оцінка послуг до їхнього одержання, оскільки порівнювати можна тільки очікувані вигоди й отримані; 2) послузі властив високий ступінь невизначеності, що ставить клієнта в невигідне положення, а продавцям утрудняє просування послуг на ринок.

И. Н. Рубанова до основних особливостей ринку послуг відносить[66]:

· високу динамічність ринкових процесів, зв'язану, з одного боку, з динамічним характером попиту на послуги, підданого значному впливу тимчасового фактора, з іншого боку, з динамікою пропозиції на цьому ринку, обумовленою гнучкістю галузевої структури послуг;

· територіальну сегментацію, що визначає форми надання послуг, попит і умови функціонування підприємства;

· локальний характер, обумовлений впливом територіальної специфіки, пов'язаний з формуванням у рамках однієї території відмінних від інших, але зв'язаних між собою соціально-економічних характеристик;

· високу швидкість обороту капіталу, пов'язану з більше коротким виробничим циклом і виступаючу одним з основних переваг;

· високу чутливість до змін ринкової кон'юнктури, обумовлену неможливістю зберігання, складування й транспортування послуг і, як правило, тимчасовим і просторовим збігом їхнього виробництва й споживання;

· специфіку організації виробництва й процесу надання послуг, що пов'язана з особистим контактом виробника й споживача;

· високий ступінь диференціації послуг, тому що складна структура попиту обумовлює появу нових, нестандартних послуг, їхню диверсифікованість, персоніфікацію й індивідуалізацію;

· невизначеність результату діяльності по наданню послуги, тому що результат не може бути заздалегідь визначений з достатньою точністю і його остаточною оцінкою можлива тільки після споживання послуги.

Перераховані вище особливості ринку послуг можна поширити й на туристський ринок. Разом з тим, туристський ринок є досить специфічним елементом ринку послуг і йому властиві деякі специфічні особливості, які не проявляються в інших галузях сфери сервісу (приміром, сезонність у наданні туристських послуг).

У широкому плані туристський ринок означає місце, де відбуваються угоди купівлі-продажу туристського продукту (турів, окремих послуг туризму або товарів для туристів). При цьому варто мати через, що зазначені угоди не завжди здійснюються в тому самому місці, наприклад у місці прийому туристів у готелі або в туроператорів. Вона може відбутися й без прямого залучення продавця й покупця туристського продукту, наприклад за допомогою телекса, телеграми, факсу, телефонного дзвінка або по чеку. Це викликано тим, що туристський ринок не обмежений специфічним місцем або географічною зоною. Ряд авторів розглядає туристський ринок у якості: інструмента узгодження інтересів покупців і продавців туристського продукту; сфери реалізації туристського продукту; сфери прояву економічних відносин між покупцями й продавцями туристського продукту.

Туристський ринок – сфера прояву суспільно-економічних відносин між виробниками, і споживачами туристського продукту, що поєднує попит та пропозицію для забезпечення процесу купівлі-продажу туристського продукту. Ринок буде ефективно функціонувати тільки в тому випадку, якщо дотримуються наступні умови: вільна конкуренція, при якій всі учасники ринку прагнуть досягти своїх цілей (продати товар з максимальним прибутком або купити товар з мінімальними витратами); наявність основних правил в області якості й безпеки продукту, що випускається, і надаваних послуг; можливість вільного вибору споживача.

Більш повно туристський ринок можна визначити як сферу реалізації туристського продукту й економічних відносин, що виникають між покупцями й продавцями туристського продукту, тобто між туристом, турагентством, туроператором. Отже, суб'єктами туристського ринкує: споживачі туристського продукту (туристи); виробники туристського продукту (турфирмы); уряд (зовні регулює туристський ринок відповідно до політики держави). Існує також точка зору, відповідно до якої суб'єктами туристського ринку виступають[67]:

· турист – споживач туристського продукту – будь-яка фізична особа, що використовує, що здобуває або має намір придбати туристські послуги для особистого використання;

· туроператор – юридична або фізична особа, розроблювач туристських послуг, що здійснює формування, просування й оптову реалізацію туристського продукту у вигляді генеральних угод, договорів, ваучерів, контрактів і іншого на підставі ліцензій;

· турагент – юридична або фізична особа, що здійснює просування й роздрібну реалізацію туристського продукту у вигляді договорів, путівок на підставі ліцензій, а також виконуюче відправлення туриста з місця постійного перебування й деякі виїзні формальності;

· контрагент – юридична або фізична особа, виконавець туристських послуг у країні або регіоні тимчасового перебування, що діє відповідно до законодавства країни прийому й міжнародних угод.

Особливо слід зазначити, що для нормального функціонування туристського ринку й ефективної взаємодії його суб'єктів потрібна відповідна інфраструктура. Під інфраструктурою ринку розуміють сукупність підприємств, організацій і служб, що сприяють реалізації економічних, господарських і інших відносин між основними суб'єктами. Інфраструктуру туристського ринку утворять п'ять найважливіших складових:

1) засоби розміщення туристів - готелю та інші колективні засоби розміщення;

2) підприємства індустрії громадського харчування - ресторани, кафе, бари, їдальні, бістро й т.д.;

3) транспортні підприємства, що займаються обслуговуванням туристів;

4) об'єкти пізнавального, оздоровчого, релігійного, спортивного, культурно-історичного, розважального характеру, а також об'єкти іншого призначення, використовувані при наданні туристських послуг або спеціально створені для цих цілей;

5) організації, що надають екскурсійні послуги, послуги гідів-перекладачів і здійснюючі формальності при перетинанні границь між державами.

У ряді робіт виділяються три групи організацій як основних інфраструктурних елементів туристського ринку[68]:

Першу групу утворять організації й підприємства, що займаються розробкою й наданням основних туристських послуг. До них ставляться: а) туроператори й турагенты; б) підприємства розміщення; в) підприємства громадського харчування; г) транспортні підприємства. Друга група представлена спеціалізованими організаціями, що роблять туристські послуги цільового призначення. До них ставляться:

Ø екскурсійні бюро й організації гідів-перекладачів;

Ø оздоровчі комплекси рекреаційного туризму;

Ø туристські бази різної спеціалізації;

Ø навчальні пункти первісної спеціалізованої підготовки туристів;

Ø спортивні комплекси й табори для занять спортом і проведення змагань;

Ø підприємства, що роблять і продають товари туристського призначення;

Ø служби й організації по наданню юридичних послуг і послуг в області міжнародного туризму;

Ø організації, що надають послуги з урегулювання різних туристських формальностей і т.д.

Третю групу представляють організації, що займаються відтворенням туристської діяльності. До них можна віднести: а) організації професійної підготовки й перепідготовки кадрів для сфери туризму; б) кадрові агентства по професійному відборі; в) курси підготовки екскурсоводів і гідів-перекладачів; г) організації ліцензування, атестації, акредитації й контролю фізичних і юридичних осіб, що займаються туристською діяльністю.

Туристський ринок є економічна система взаємодії чотирьох основних елементів: туристського попиту, пропозиції туристського продукту, ціни й конкуренції (мал. 5.1.).

Рис. 5.1. Попит та пропозиція на туристському ринку

 

Попит на туристський продукт являє собою форму прояву потреби населення в туристському продукті, забезпечену коштами. Розрізняються наступні види попиту: потенційний, що формується, сформований, сезонний. У своїй більшості туристських попитів носить сезонний характер, що переборюється спеціальними маркетинговими мірами. Споживчий попит залежить від багатьох факторів. До їхнього числа можуть бути віднесені[69]:

· демографічні - чисельність населення, половозрастная структура, розмір і склад родини, урбанізація, культурний рівень покупця;

· соціально-економічні - зайнятість, рівень оплати праці, пенсійного забезпечення, розподіл населення за рівнем доходу;

· географічні й кліматичні особливості країни;

· національний склад покупців;

· політична й економічна стабільність держави;

· безпека перебування;

· інші випадкові впливи (погода, конфлікти й ін.).

Пропозиція на туристському ринку – це вся маса призначених для продажу турів, послуг туризму й товарів туристсько-сувенірного призначення. До пропозицій на туристському ринку також ставляться напрямки (регіони перебування) і обсяг турів (послуг), призначених на продаж і пропонованих покупцям протягом якого-небудь періоду за певною ціною. На туристському ринку туристський продукт виступає як мінова вартість, що ніяк не визначається кількістю праці, витраченого на його виробництво. Вона залежить тільки, наскільки високо споживачі суб'єктивно оцінюють цей продукт як корисний товар. Тому туристський ринок характеризують як «ринок покупця».

Пропозиція туристського продукту обумовлено певними передумовами, серед яких найбільш важливими є: наявність виробників туристського продукту (туроператори), рівень розвитку туристської індустрії, обсяг туристских ресурсов. Обмін попиту на пропозицію на туристському ринку означає обмін грошей туриста на туристський продукт. При такому обміні, з одного боку, відбувається задоволення інтересів конкретного виробника (продавця) і конкретного споживача (покупця), з іншого боку - створюються умови для розширеного відтворення туристського продукту. Даний процес залежить від ціни на туристський продукт. Існує правило: на ринку ціною завжди командує попит: якщо попит перевищує пропозицію – ціни піднімаються; якщо ж пропозиція перевищує попит – ціни знижуються.

Отже, існують ринок продавця, коли попит перевищує пропозиція й спостерігається дефіцит товарів, і ринок покупця – ситуація, при якій пропозиція відповідає попиту або випереджає його. Ситуація, що зложилася на ринку на певний момент часу, називається кон'юнктурою ринку.

Велика кількість виробників туристського продукту народжує конкуренцію між ними, що також є складовою частиною туристського ринку. Конкуренція – взаємна боротьба підприємців за монопольное, або найкраще положення на туристському ринку. Конкуренція, як і будь-яке явище в суспільстві, має свої позитивні й негативні сторони. Серед позитивних – високий рівень мотивації (зацікавленість) виробників продукту на підвищення якості й зниження цін. До негативного ставляться конфликтность, нестабільність, банкротство підприємств, масове звільнення робітників і скорочення робочих місць.

Конкурентна боротьба ведеться двома основними методами: ціновою й неціновою конкуренцією. Через цінову конкуренцію продавці впливають на попит головним чином за допомогою зміни в ціні. При ціновій конкуренції продавці підвищують або знижують ціну залежно від попиту. Але все більшу роль грає нецінова конкуренція, коли виробник виділяє свій продукт із ряду аналогічних продуктів конкурентів, надаючи йому унікальні для покупця властивості. Це виражається в різноманітних елементах програми обслуговування, які повинні бути рідкими або унікальними, це може бути відвідування нових туристських об'єктів, поводження або участь у яких-небудь заходах, святах, що раніше не практикувалося, загалом, все те, що може зацікавити туристів, залучити їхню увагу настільки, що вони будуть готові заплатити за новий турпродукт більшу суму на тлі зниження цін за традиційні програми.

Ринок виконує велика кількість функцій: інформаційну, посередницьку, регулюючу, ціноутворюючу, стимулюючу, созидательно-руйнівну, що диференціює. Однак основними функціями туристського ринку є[70]:

Функція реалізації вартості й потребительной вартості, ув'язнених у туристському продукті, що означає рух вартості, що відбивається за допомогою взаимообмена грошей і туристського продукту. У результаті цього забезпечується нормальний хід суспільного відтворення, з'являються й накопичуються кошти для розвитку туризму.

Функція організації процесу доведення туристського продукту до споживача (туриста) реалізується за допомогою мережі турагентов і туроператорів. Турист, витративши кошти на туристський продукт, задовольняє свої потреби в матеріальних і духовних благах. Отже, туристський ринок сприяє відшкодуванню витрат робочої сили й відтворенню головної продуктивної сили суспільства.

Функція економічного забезпечення матеріальних стимулів до праці полягає в тім, що в процесі взаимообмена грошей і туристського продукту на ринку розподіл (як необхідна фаза відтворення) з'являється в завершеному виді.

Особливості туристського ринку визначаються основними особливостями туристських послуг. Більш докладно особливості турпродукта й складових його послуг будуть розглянуті нами в главі 9. Тут приведемо лише найважливіші особливості туристського ринку й туристських послуг.

По-перше, туристські послуги:

а) невловимі (турист не може при придбанні тура не спробувати його, не поторкати руками, не побачити навіч), тому важливе значення тут мають питання надійності туристського продукту, гарантії надання туристам заздалегідь оплачених послуг обіцяного рівня і якості (тобто відповідність інформації й змісту туристського продукту). Необхідна вичерпна інформація туристів про споживчі властивості тура й дотримання принципу «зв'язку ціни і якості» (споживачі умовно встановлюють для себе нижній поріг ціни, за яким припускають низьку якість). Довіра до фірми - це питання не тільки престижу, але й клієнтури й ринкової стійкості;

б) губляться в часі (дохід від не наданої під час послуги губиться назавжди) тут важлива оперативність інформації й робота із замовленням клієнта, а також гнучке, східчасте ціноутворення, що реагує на зміну попиту й стимулює продаж;

в) мінливість – якість окремих послуг у складі тура може мінятися, тому необхідна диференціація цін по якості послуг, заменяемость і варіативність обслуговування.

По-друге, при реалізації туристського продукту (будь те екскурсія, тур або заздалегідь заброньоване готельне обслуговування), як правило, є розрив у часі між фактом оплати (покупки) туристського продукту й фактом його споживання.Турист, заздалегідь здобуваючи путівку на тур, авансує роботу обслуговуючих організацій на маршруті через туроператора й турагента (платить не особисто виробникові послуг, а тому, у кого купує путівку). Тому тут також важливі надійність туристського продукту й каналів його просування, відповідальність туристкою фірми, що реалізує продукт туристові. Привабливо виглядають різні форми розстрочок оплати, бронювання й льготы.

По-третє, для туристського ринку характерні значні сезонні коливання попиту туристів. Причому ці коливання не однакові для різних видів туризму. Розвиток несезонних форм відпочинку, забезпечення повноцінного відпочинку туристів у несезонні періоди, уміле використання матеріальної бази під різні види туризму й регіональної різниці в сезонах - все це допомагає знизити сезонні втрати туристської фірми.

У четвертих, у туризмі якість у великому ступені залежить від виконавців, тобто від обслуговуючого персоналу(гідів, екскурсоводів, портье, покоївок і ін.) – працівників контактних професій. Воно міняється при зміні персоналу. Тому питання менеджменту в туризмі, мотивація якісної праці, створення гнучкого туристського продукту є першорядними для туристського підприємства.

В-П'ятих, на туристському ринку є територіальна роз'єднаність споживача й виробника. Питання інформації й реклами свого продукту в інших регіонах, зв'язку із закордонними партнерами для зручності роботи із задоволення запитів споживача).

Отже, головною особливістю туристського ринку є професійна роз'єднаність виробника туристських послуг, їхнього споживача – туриста й виконавців купленої послуги. Комплексна туристська послуга (пакет послуг), як правило, пропонується туристові й здобувається їм у місці його постійного проживання, а місце подорожі, країна перебування перебуває за межами його постійного місця проживання. Тому на ринку туристських послуг особливу роль здобувають рекламні, інформаційні й правові аспекти для його нормального функціонування, що гарантують надання тої послуги (пакета послуг), що була оплачена.

Багато авторів також визначають чотири фундаментальні характеристики туристського ринку, що носять як якісний, так і кількісний характер[71].

По-перше, туристський ринок повинен бути структурованим. У структурі туристського ринку повинні виділятися десятки узкоспециализированных ринків - приміром, ринок автобусних подорожей, ринок оздоровчих і лікувальних турів, ринок ділового туризму й т.д.

По-друге, туристський ринок повинен бути вільним. Вільний ринок припускає: а) необмежена кількість продавців і покупців; б) продаж і покупку необмеженої кількості послуг; в) наявність повної й достовірної інформації про продавців і їхні послуги.

По-третє, туристський ринок повинен бути конкурентним. Конкуренція - один з найважливіших елементів ринкової економіки.

По-четверте, туристський ринок повинен бути цивілізованим, мати високу економічну культуру, що включає дотримання правил ведення бізнесу, повага інтересів партнерів і конкурентів, дотримання моральних принципів, виконання взятих зобов'язань.

Механізм функціонування туристського ринку – це система дій економічних важелів для збалансування попиту та пропозиції на туристський продукт, на обмін «гроші – туристський продукт», на грошові потоки й потоки туристського продукту.

Кругообіг попиту та пропозиції може бути конкретизований для сфери туризму з урахуванням ресурсів, споживчих благ і доходів. Попит туристів виражається у витратах, які здійснюються на ринках споживчих благ і послуг. Продаж цих благ і послуг становить виторг туристської фірми. Покупка ресурсів, необхідних для цього, припускає витрати фірми. Туристи можуть безпосередньо скористатися наявними ресурсами туристського регіону або придбати готовий туристський продукт. Таким чином, реальний потік економічних благ доповнюється зустрічним грошовим потоком доходів і витрат (мал. 5.2.).

Наведена модель може бути уточнена включенням оборотів усередині секторів. Самим очевидним є поділ туристських фірм на туроператорів і турагентов (туроператори працюють на ринку туристських ресурсів, а турагенты виступають у ролі посередників між туристами й туроператорами). Одночасно ринок ресурсів містить у собі ринок виробників окремих туруслуг, тобто засобів розміщення, підприємств харчування, сфери розваги й ін.

Рис 5.2. Механізм функціонування ринку туристських послуг[72]

 

Рис. 5.3. Туристський кругообіг

 

Туристський ринок характеризується ємністю – здатністю реалізувати певний обсяг туристського продукту при існуючих цінах і пропозиції протягом певного проміжку часу (як правило, за рік). Місткість ринку залежить від платоспроможного попиту населення, рівня цін і характеру туристської пропозиції. Залежно від рівня цін потреба в туристському продукті може скорочуватися або, навпаки, збільшуватися. Знаючи місткість ринку й тенденції її зміни, туристське підприємство одержує можливість оцінити перспективність цього ринку для себе.

На туристському ринку відбувається постійний рух потоків грошей і туристського продукту, які рухаються назустріч один одному, створюючи тим самим туристський кругообіг (мал. 5.3.). Туристський кругообіг – це система економічних відносин, у рамках якої відбувається процес перетворення послуг у гроші й назад. Вона показує напрямок руху потоків туристського продукту, інвестицій у розвиток сфери туризму й грошових надходжень у бюджет від доходів туристської діяльності.

Туристський кругообіг здійснюється за наступною схемою: а) турист купує путівку й платить туристському підприємству гроші; б) у результаті турист задовольняє свої насущні потреби; в) туристське підприємство одержує гроші за проданий туристський продукт, робить інвестиції в розвиток туристської індустрії, створює або купує нові види туристського продукту; г) туристське підприємство платить податки, різні збори в бюджет і виплачує заробітну плату своїм працівникам.