Туристські організації й заходи

 

Міжнародний туризм у цей час проникає у всі сфери життя суспільства, а тенденції його розвитку відрізняються космополітичним характером. Впливаючи на происходящие соціально-економічні, політичні, культурні й інші процеси в суспільному розвитку різних країн і регіонів, міжнародний туризм приводить до ідеї про необхідність інтеграції туристських комплексів різних регіонів і країн, узгодженню їхнього функціонування. Це виражається в появі різних форм міжнародного співробітництва й виникненні міжнародних організацій і союзів.

Міжнародні організації – це об'єднання державних або національних суспільств неурядового характеру, створені для досягнення загальних цілей у якій-небудь області людської діяльності (політиці, економіці, соціального й культурного життя, туризмі й ін.). Міжнародні організації служать у якості однієї з важливих і найбільш ефективних форм багатобічного співробітництва між державами, що є їхніми членами.

Членами деяких міжнародних організацій можуть бути тільки держави, а не національні суспільства, союзи або асоціації. Такі організації називаються міжурядовими. Організації, членами яких є тільки суспільства, союзи й асоціації, називаються неурядовими.

Міжнародні туристські організації можуть носити назви: організація, союз, асоціація, група асоціацій, федерація, конфедерація, об'єднання, асамблея, комісія, комітет, фонд, рада, центр, бюро, інститут або агентство. Найпоширенішою міжнародною туристською структурою є асоціація – об'єднання на добровільній основі національних організацій, установ і підприємств туристської індустрії, а також фізичних осіб з метою рішення конкретних завдань у сфері туризму.

Однієї з важливих форм міжнародного співробітництва в сфері туризму, подорожей і гостинності є конференції ООН, перша з них відбулася в Римі в 1963 р. На цій конференції ООН по туризму були представлені 87 країн, а також п'ять спеціалізованих організацій, сім міжвідомчих і 14 неурядових установ. Робота цієї конференції була присвячена регулюванню міжнародних туристських зв'язків, обговоренню питань прикордонних і митних формальностей, а також офіційному визначенню понять, як «тимчасовий відвідувач», «турист», «екскурсант». Оскільки міжнародний туризм оцінюється як природне й невід'ємне право людей на волю переміщення, на Генеральній Асамблеї ООН ще в 1966 р. був прийнятий Міжнародний пакт про цивільні й політичні права, де, зокрема, підкреслювалося право кожної людини вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Друга Конференція ООН відбулася в Манілі (Філіппіни) в 1980 р. У Манільській конференції взяли участь уже 107 країн і 91 міжурядова й неурядова організації. Важливу роль для розвитку туризму зіграла прийнята на конференції Манільська декларація по світовому туризмі, у якій основна увага приділялася міжнародним аспектам туризму, ролі туризму в національній економіці й міжнародній торгівлі як важливого показника світового розвитку. 1967 р. був проголошений ОНН Роком туризму, що був покликаний допомогти людям досягти кращого взаєморозуміння, усвідомити цінність туризму як форми зміцнення миру й добросусідських відносин між різними народами й культурами[157].

На думку В. А. Квартальнова, туристські організації можна класифікувати по наступних ознаках[158]:

· національно-територіальному:міжнародні, регіональній національні організації;

· суспільно-державному:урядові, суспільні, частки;

· по виду діяльності:регулюючі, постачальники, ринкові агенти, розроблювачі, консультанти, проектні організації, що навчають організації, видавці, професійні асоціації, торговельні й споживчі організації;

· по сфері діяльності:транспортні (авіаційні, автобусні, залізничні, автомобільні й круїзні), туристські агенти, туроператори, локальні профспілки.

Залежно від масштабів, сфери й спрямованості своєї діяльності міжнародні туристські організації класифікуються по наступних основних групах: світові загального характеру; світові галузевого характеру; регіональні загального характеру; регіональні галузевого характеру; спеціалізовані; особливі.

Всі організації, що діють на туристському ринку, також можна розділити на дві групи - урядові й неурядові - залежно від того, кого вони поєднують: окремі туристські компанії або державні й громадські організації (Національна Туристська Адміністрація).

Урядові організації створені урядами різних країн і мають державні повноваження (місцевими, національними або інтернаціональними). Неурядові організації підрозділяються на громадські організації й асоціації. Громадська організація – засноване на членстві суспільне об'єднання, створене на основі спільної діяльності для захисту спільних нтерес і досягнення статутних цілей громадян, що об'єдналися. Асоціація (союз) – добровільне об'єднання громадських організацій. Асоціація може бути також добровільним об'єднанням комерційних організацій (з метою координації підприємницької діяльності, подання й захисти майнових інтересів).

У пунктах 14-15 Додатка приводяться характеристики найважливіших міжнародних і національних організацій, що мають найбільше визнання в туристському світі. При складанні характеристик організацій нами були використані, у першу чергу, їхні офіційні сайти, а також найбільш сучасна література[159]. У тексті параграфа обмежимося характеристикою самої впливової організації в туристському світі - Всесвітньої туристської організації.

 

Всесвітня туристська організація – ВТО

(World Tourism Organization - WTO).

 

Всесвітня туристська організація (ЮНВТО), спеціалізоване установа Організації Об'єднаних Націй, є провідною міжнародною організацією в сфері туризму й подорожей. Вона служить як глобальний форум в області туристської політики й практичного джерела туристського ноу-хау. ВТО грає центральну й вирішальну роль у пропаганді й розвитку відповідального, стійкого й загальнодоступного туризму, покликаного сприяти економічному розвитку, міжнародному взаєморозумінню, миру, добробуту, а також взаємоповага, безумовному дотриманню цивільних прав і основних воль. Виконуючи цю місію, Організація приділяє особливу увагу інтересам країн, що розвиваються, у сфері туризму.

ВТО є каталізатором процесів розвитку технічного обміну й міжнародного співробітництва, стимулювання й розширення партнерства між державними й приватними організаціями, заохочення реалізації положень Глобального етичного кодексу туризму, що дозволяє країнам-членам, туристським центрам і підприємствам максимально використовувати економічний, соціальний і культурний вплив туризму й повністю використовувати його переваги, при цьому зводячи до мінімуму негативні наслідки туризму для соціальної сфери й екології.

В 2007 р. до складу ВТО входять 150 країн, сім територій і близько 300 членів, що приєдналися, що представляє підприємства приватного сектора, навчальні заклади, туристські асоціації й місцеві туристські адміністрації. Члени ВТО розділяються на наступні три категорії: дійсні члени, асоційовані члени й члени, що приєдналися. Статус дійсного члена доступний для всіх суверенних держав. Статус асоційованого члена надається всім територіям, що не є відповідальними за здійснення своїх зовнішніх відносин. Території можуть стати асоційованими членами, якщо їхні кандидатури попередньо схвалені Урядом держави, що несе відповідальність за їхні зовнішні відносини.

Присоединившимся членами є широке коло організацій і компаній, що безпосередньо працюють у сфері туризму й подорожей або в суміжні з нею галузях. До них ставляться авіакомпанії й будь-які транспортні компанії, готелі й ресторани, туроператори, турагентства, банківські установи, страхові компанії, консультаційні центри, видавничі будинки й т.д. члени, Що Приєдналися, формують три групи: Ділова рада ВТО, Рада ВТО по утворенню й Оперативній групі ВТО по керуванню туристськими центрами. Для вступу в члени, що приєдналися, потрібна офіційна підтримка тої країни, на території якої перебуває штаб-квартира кандидата.

ВТО була створена вперше як Міжнародний конгрес офіційних туристських асоціацій в 1925 р. у Гаазі. Після Другої світової війни організація була перейменована в Міжнародний союз офіційних туристських організацій, і її штаб-квартира була переведена в м. Женеву (Швейцарія). В 1967 р. члени Міжнародного союзу офіційних туристських організацій призвали до перетворення його в міжурядовий орган, уповноважений вирішувати у всесвітньому масштабі всі пов'язані з туризмом питання й співробітничати з іншими компетентними організаціями, що особливо входять у систему ООН.

У грудні 1969 р. Генеральна асамблея ООН прийняла відповідну резолюцію, у якій визнавалася вирішальна й центральна роль, що перетворений Міжнародний союз офіційних туристських організацій повинен грати в сфері туризму разом з існуючим у рамках ООН механізмом. На виконання цієї резолюції в травні 1974 р. статутні документи ВТО були ратифіковані державами, офіційні туристські організації яких входили в Міжнародний союз. Таким чином, Міжнародний союз офіційних туристських організацій був перетворений у Всесвітню туристську організацію, перша Генеральна асамблея якої пройшла в Мадриді в травні 1975 р. Секретаріат Організації розмістився в Мадриді на початку наступного 1976 р.

Устав ВТО був прийнятий 27 вересня 1975 р. Починаючи з 1980 р. ця дата відзначається як Всесвітній день туризму. Щорічно Всесвітній день туризму проводиться під певним девізом. В 1976 р. ВТО одержала статус виконавчого агента Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН), а в 1977 р. була підписана офіційна угода між ВТО й властиво ООН. В 2003 р. ЮНВТО одержала статус спеціалізованої установи Організації Об'єднаних Націй і, таким чином, підтвердила свою провідну роль у сфері міжнародного туризму.

ВТО переслідує наступні цілі:

· прискорювати й розширювати сприяння внутрішнього й міжнародного туризму миру, взаєморозумінню, здоров'ю й процвітанню людей усюди у світі;

· допомагати людям мати доступ до утворення й культури під час подорожей;

· поліпшувати стандарти проживання й перебування в менш розвинених районах миру за допомогою допомоги в забезпеченні необхідної матеріально-технічної бази для іноземного туризму й розвитку транспортних шляхів, що з'єднують із даними регіонами;

· розширювати можливості країн, що приймають туристів, і тим самим вносити вклад у їхню економіку;

· виступати ролі міжнародного агентства по координації й співробітництву між країнами;

· надавати послуги членам найбільш значимих для ради національних організацій в області туризму;

· визначати теми пленумів і засідань, а також координувати туристські інтереси країн-учасниць, включаючи як національні туристські організації, так і професійні сектори й організації, що представляють інтереси подорожуючих;

· установлювати постійний взаємозв'язок між різними об'єднаннями туроператорів;

· реалізовувати все вищевказане найбільш діючим шляхом.

Керівними органами Всесвітньої туристської організації є[160]:

Генеральна асамблея. Генеральна асамблея є вищим органом Всесвітньої туристської організації. Асамблея скликається раз у два роки для обговорення бюджету Організації і її програм роботи, а також актуальних проблем в області туристського сектора. Раз у чотири роки Генеральна асамблея обирає Генерального секретаря Організації. Генеральна асамблея складається з голосуючих делегатів із числа Дійсних і Асоційованих членів. члени, Що Приєдналися, і представники інших міжнародних організацій беруть участь в Асамблеї як спостерігачів.

Виконавча рада. Виконавча рада є керівним органом ЮНВТО, відповідальним за виконання Організацією своєї програми роботи відповідно до встановленого бюджету. Виконавча рада проводить свої засідання два рази в рік. Цей орган складається з 29 членів, що обираються Генеральною асамблеєю з розрахунку одне місце в Раді від кожних п'яти Дійсних членів. Іспанія як країна, що розміщає в себе Штаб-квартиру ЮНВТО, має одне постійне місце у Виконавчій раді. Асоційовані й члени, Що Приєдналися, беруть участь у роботі Виконавчої ради на правах спостерігачів.

Регіональні комісії. У складі ВТО є шість регіональних комісій: для Африки, Американського регіону, Близького Сходу, Східної Азії й Тихоокеанського регіону, Європи й Південної Азії. Комісії проводять на свої засідання не рідше одного разу в рік і складаються із всіх Дійсних і Асоційованих членів з відповідного регіону. члени, Що Приєдналися, з даного регіону беруть участь у роботі Комісії як спостерігачів.

Комітети. У ВТО існують спеціальні комітети, утворені членами ВТО для розробки рекомендацій з керування й змісту програми роботи: Комітет із програмі, Бюджетно-фінансовий комітет, Комітет зі статистиці й макроекономічному аналізу туризму, Комітет з дослідженню ринку й просуванню туризму, Комітет зі стійкому розвитку туризму, Комітет із забезпеченню якості, Комітет ЮНВТО по утворенню, Діловий рада ЮНВТО й Всесвітній комітет з етиці туризму.

Секретаріат. Секретаріат має у своєму складі близько 90 співробітників, що працюють на повній ставці в штаб-квартирі ЮНВТО в Мадриді. Генеральному секретареві допомагає його заступник. Співробітники ЮНВТО відповідають за реалізацію програми роботи ЮНВТО й виконання завдань, які ставлять члени Організації. Для обслуговування потреб членів, що приєдналися, ВТО в мадридській штаб-квартирі працює виконавчий директор. До Секретаріату також ставиться допоміжне регіональне бюро для Азіатсько-Тихоокеанського регіону, що розташоване в Осаці (Японія) і яке фінансується Урядом Японії. Офіційними мовами ВТО є англійський, арабський, іспанський, росіянин і французький.

Структура ВТО показана на малюнку 10.1. Можна побачити, що в структурі ВТО виділяються служби, непоредственно подчинающиеся керівництву, а також три відділи, що мають секторну структуру. Перший відділ займається питаннями міжнародного співробітництва в сфері туризму в різних регіонах миру (сектора). Другий відділ відповідає за питання пропагування й розвитку туризму й включає сектора, що займаються туристським правом, утворенням, питаннями безпеки туризму, а також збором туристської інформації й статистики. Третій відділ займається програмним, документационным і кадровим забезпеченням нормального функціонування організації.

Рис. 10.1. Структура ВТО

 

Які ж основні напрямки діяльності ВТО? Всесвітня туристська організація:

· передає туристський досвід країнам, що розвиваються;

· використовує накопичений протягом десятиліть досвід туристської діяльності з метою стійкого розвитку народів в усьому світі;

· реалізує численні проекти як глобального, так і регіонального й локального характеру;

· проводить прямі акції, спрямовані на зміцнення й підтримку діяльності національних туристських адміністрацій;

· забезпечує лідируючі позиції в питанні впровадження передових технологій у туризм, а також скорочення розриву в освоєнні цифрових технологій між богатыми й бедными країнами-членами ВТО;

· прагне до підвищення освітнього потенціалу трудових ресурсів у сфері туристської діяльності;

· сприяє членам з державного й частки секторів у визначенні й реалізації завдань, стандартів і мер в області якості як внесок у розвиток стійкого туризму й викорінювання вбогості;

· установлює міжнародні стандарти виміру й звітності в туристській діяльності;

· надає саму велику у світі статистику по туризму;

· забезпечує уряди й професіоналів у сфері туризму даними для розуміння туристського ринку, що постійно змінюється;

· представляє регулярний звіт про стан світового туризму, що враховує як досягнення, так і перешкоди для подальшого розвитку туристської індустрії.

Туристські заходи. У рамках даного параграфа ми не будемо докладно розглядати зазначене питання. Надалі питання організації й проведення туристських заходів будуть розглядатися при вивченні курсів «Виставочна діяльність у туризмі», «Маркетинг у туризмі», «Реклама в туризмі» і ін.

Найбільшими й найбільш впливовими міжнародними заходами, що грають важливу роль у розвитку туристської діяльності, є міжнародні туристські біржі, ярмарки, виставки, салони. Основними цілями таких заходів є: ознайомлення з турпродуктами різних фірм; вивчення попиту на туристські послуги; установлення ділових контактів; висновок комерційних справ і підписання договорів; обмін інформацією; реклама й просування турпродукта. Вони можуть носити всесвітній або регіональний характер. Найбільш значні виставки і ярмарки є щорічними й проводяться в певну пору року - перед початком літнього або зимового сезону по заздалегідь анонсируемым датах і тривають від одного до семи днів.

Одна з найбільших у світі туристських виставок - Міжнародна туристська біржа (ITB). Вона проводиться в Берліні з 1966 р. щорічно в березні протягом семи днів. Один день приділяється тільки професійним учасникам, в інші дні біржа відкрита для всіх бажаючих. У ній беруть участь представники міністерств, відомств, комітетів і рад по туризму, національні й регіональні туристські організації, турфирмы, туроператори й турагенты, готелі й готельні ланцюги, авіаційні й круїзні компанії, структури систем бронювання, страхові компанії, спеціалізовані видавництва, радіо й телекомпанії.

Найбільшої в Європі по кількості відвідувачів стала Міжнародна туристська виставка (SIT) у м. Штутгарте. Вона перевершує останнім часом Берлінську міжнародну туристську біржу. Штутгартская виставка проводиться щорічно в партнерстві з різними країнами. Всесвітній ринок подорожей у Лондоні проводиться з 1980 р. щорічно в листопаді-грудні протягом п'яти днів за участю турфирм, представників туриндустрии й засобів інформації. Поряд з висновком угод важливим завданням Лондонського ринку є ознайомлення з нововведеннями в сфері туризму.

Туристський міжнародний ярмарок (ФИТУР) проводиться з 1981 р. щорічно в січні в Мадриді протягом шести днів. Серед учасників - турфирмы, готельні об'єднання, авіакомпанії. Ярмарок супроводжується фестивалем народних пісень і танців, показом рекламних фільмів по туризму. Завоювала популярність Московська міжнародна виставка «Подорожі й туризм» (MITT). Вона проводиться протягом чотирьох днів у березні, починаючи з 1994 р.

Більшим авторитетом користуються також Лейпцігський ярмарок подорожей, Міжнародний салон по туризму й подорожам, що проводиться щорічно в середині лютого в Парижу протягом 7-10 днів, Міжнародна туристська біржа в Милане - у другій половині лютого протягом п'яти днів, Міжнародна туристська виставка країн Азіатського регіону (Гонконг), Міжнародний туристський ярмарок (Чикаго), Міжнародна виставка «Туризм» (Ґетеборг), Міжнародна туристська виставка «Филоксения» (Салоніки) і ін.

Календар проведення основних туристських виставок у нашій країні в 2007 році представлений у пункті 16 Додатка. Якщо уважно вивчити представлену таблицю, то можна виділити наступні особливості організації туристських заходів у нашій країні.

По-перше, основна частина заходів запланована до проведення на весняні й осінні місяці, тобто перед майбутніми літніми й зимовим туристськими сезонами. Найчастіше ціль таких заходів - позиціонування турпродукта великих фірм-туроператорів на національному й міжнародному ринках, а також підписання договорів і угод про співробітництво.

По-друге, варто помітити, що значна частина всіх вітчизняних выставочно-ярмаркових заходів має міжнародний статус. Це цілком пояснено у світлі проведеної в країні політики в області туризму, націленої на пріоритетний розвиток у Росії в'їзного туризму. Позиціонування вітчизняного турпродукта й наступне співробітництво із закордонними партнерами дозволить залучити заможну клієнтуру з ряду закордонних країн.

По-третє, географія выставочно-ярмаркових заходів досить широка. При цьому тяжіння їх до периферійних міст і регіонів не випадково. У більшості випадків для проведення таких заходів вибираються міста й регіони, що є стратегічними крапками росту туризму. Приміром, Санкт-Петербург, Казань, Сочі, Архангельськ, Уфа, Вологда, Іркутськ, Рязань - всі ці міста мають колосальний потенціал для розвитку вітчизняного туризму.

По-четверте, профіль проведених заходів також відрізняється достатньою розмаїтістю. Зокрема, по спеціалізації можна виділити п'ять груп подібних заходів: а) туристські виставки й біржі; б) виставки туристських товарів, спортивного інвентарю й ін.; в) виставки, присвячені активним видам відпочинку - спортивні, промисловому, екстремальному; г) санаторно-курортні виставки; д) виставки-зустрічі для проведення ділових переговорів, конференцій, обговорення проблем розвитку туризму.

В-П'ятих, організаторами выставочно-ярмаркових заходів у нашій країні займаються винятково комерційні недержавні підприємства й організації, фонди, акціонерні товариства, великі туристські фірми. Проте, найбільш значимі заходи (особливо міжнародні) перебувають під патронажем галузевих міністерств і відомств того регіону, де ці заходи проводяться.

В-Шостих, всі выставочно-ярмаркові заходи, проведені в нашій країні, переслідують наступні загальні цілі: а) позиціонування вітчизняного турпродукта на національних і міжнародному туристських ринках; б) пропаганда й реалізація турпродукта закордонних партнерів; в) висновок агентських угод туроператорами з метою формування агентських мереж; г) презентація й наступна реалізація товарів туристського попиту – інвентарю, одягу, взуттю, поліграфічній продукції; д) проведення ділових зустрічей, переговорів, конференцій.