Класифікація й види туроперейтинга й туроператорів 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Класифікація й види туроперейтинга й туроператорів



 

Оскільки туроперейтинг є досить різноманітним і разнонаправленным видом додатка людської праці, виникає потреба класифікувати як туроперейтинг, так і самих туроператорів по різних ознаках.

Детальна класифікація туроператорів і туроперейтинга приводиться по роботі Д. С. Ушакова[133] з деякими доповненнями й коректуванням. Насамперед, ґрунтуючись на географії туроперейтинга, можна виділити аутгоинговых, инкаминговых і інсайд-туроператорів. Аутгоинговый туроператор (отправляющий, ініціативний) спеціалізується на розробці, просуванні й реалізації виїзних міжнародних турів, тобто подорожей громадян своєї країни за її межі (мал. 8.5.). Це найбільш складного, потребуючого додатка найбільших зусиль і капіталовкладень вид туроперейтинга. Складність аутгоинга полягає в необхідності детального вивчення продаваного напрямку й одержанні вичерпної інформації про самі різні аспекти.

 

 

 


Закордонна країна

 

Потребители
Турагентства
Инициативный туроператор (пакет услуг + страховка + виза + перелет)
Росія

 

       
 
   
 

 


Прямий збут

 

Рис. 8.5. Схема роботи ініціативного туроператора[134]

 

Другою причиною найвищої складності аутгоинга є необхідність ділових контактів із закордонними партнерами (готелі, meet-компанії, екскурсійні й транспортні організації), що вимагає від персоналу, крім знання іноземних мов, ураховувати й наступні фактори:

Ø годинні пояси - різниця в часі приводить до неоперативності виконання заявок;

Ø особливості організації роботи населення країни-реципієнта (перерви, вихідні, свята й т.д.);

Ø рівень розвитку засобів зв'язку в країні-реципієнті;

Ø психологічні й соціальні особливості працівників закордонних партнерів (рівень їхньої відповідальності, оперативності, професіоналізму й ін.);

Ø географічна далекість партнерів, що утрудняє організацію відряджень, інформаційних турів і вынуждающая операторів довіряти партнерам «на слово»;

Ø досить песимістичні перспективи й висока вартість витрат можливих судових розглядів туроператора із закордонними партнерами.

Залежно від активності співробітництва аутгоингового туроператора й авіакомпаній (а вони є провідними постачальниками туристських послуг на ринку) можна класифікувати міжнародних туроператорів на флайтеров і нон-флайтеров. Флайтер – аутгоинговый туроператор, що є активним фрахтувальником повітряних судів, що належать місцевим авіакомпаніям. Тобто, туроператор одержує можливість організації чартерних рейсів і, відповідно, можливість не тільки попередньо оплатити вартість чартеру, але й реалізувати максимальна кількість путівок або авіаквитків на замовлений рейс із метою забезпечення його максимальної рентабельності.

Залежно від форм співробітництва флайтеров з авіакомпаніями можна також виділити абсолютних і відносних флайтеров. Абсолютний флайтер – туроператор, першим, що здобуває по договорі чартеру повітряне судно повністю, тобто авіакомпанії, що зобов'язується по узгодженню з керівництвом, і наземними службами аеропорту повністю оплатити й здійснити політ під повну власну відповідальність. Ця форма типова для великих туроператорів.

Відносний флайтер – більше дрібний туроператор, обсяги продажів і ринкові можливості якого не дозволяють їм гарантувати «підйом» чартерного авіарейса власними силами. Він консолідує свої зусилля в рамках пула – тимчасово створюваного об'єднання, що існує для досягнення певної загальної мети його учасників, розділяючи між собою салон літака на блоки крісел.

Нарешті, нон- флайтеры – це аутгоинговые туроператори, форма роботи яких не має на увазі фрахт повітряних судів ні на яких умовах. Відмова міжнародного туроператора від участі в організації чартерів може мати ряд причин:

Ø туроператор працює по напрямках, на яких налагоджені недорогі й максимально зручні регулярні авіарейси;

Ø туроператор надає VIP-Відпочинок у немасових і непопулярних напрямках - відсутність завантаження цілого лайнера або блоку місць;

Ø туроператор взагалі не займається організацією авіа-тури, пропонуючи залізничні, автобусні тури й морські круїзи;

Ø туроператор не має фінансової або ринкової можливості для організації чартерних авіарейсів.

Також аутгоинговых туроператорів залежно від форм їхнього співробітництва із закордонними курортами можна класифікувати на презентативных і репрезентативних. Репрезентативна форма співробітництва аутгоингового туроператора з іноземним курортом полягає в доверении наземного обслуговування своїх туристів іноземному партнерові – meet-компанії (приймаючій стороні, инкаминговому туроператорові). Презентативная форма аутгоингового туроперейтинга є вищою стадією розвитку туроперейтинга, що характеризується наявністю в туроператора представництва на курорті (частки особи, відділення, філії). Але це задоволення дороге і його можуть собі дозволити тільки туроператори, що щільно співробітничають із даним курортом.

У відмінність аутгоинга, инкаминг (приймаючий або рецептивний туроператор) – є функція туроператора по розробці, просуванню й організації турів на території власної країни для іноземних громадян. Инкаминг прямо пов'язаний з аутгоингом, забезпечуючи останньому прийом, розміщення, організацію дозвілля туристів у місцях їхнього тимчасового перебування. Саме инкаминг для влади країни є найбільш пріоритетним напрямком туроперейтинга, оскільки від його розвитку прямо залежить обсяг валютних надходжень в економіку країни-реципієнта, ситуація на ринку робочої сили, рівень розвитку інфраструктури.

Організація в'їзного туризму також жадає від туроператора певного рівня професіоналізму й досвіду роботи з метою ефективного подолання наступних проблем:

§ проектування й планування турпродукта повинне мати на увазі можливості своєї модифікації залежно від особливостей потреб приїжджаючих туристів. До цих особливостей варто віднести як звичайне стикування тура під час прибуття й відправлення туристів, кількість днів, проведених туристами, так і можливі модифікації тура (асортименти готелів, кількість і якість трансферу й екскурсій, умови страхування, організація досуговых заходів), необхідні для максимального задоволення потреб туристів;

§ інкам-тури вимагають додатка зусиль туроператорів для просування турпродукции на закордонних туристських ринках. Інкам-Туроператор повинен донести до закордонних потенційних туристів інформацію про свою країну, особливості й унікальність її туристського потенціалу, переконати їх у необхідності й безпеці її відвідування й т.д. Це досягається активною участю туроператора у виставках, ярмарках, проведенні рекламних і PR-Акцій. Разом з тим, инкаминг активно підтримується державою як серйозне джерело іноземних валютних надходжень;

§ інкам-туроперейтинг у значній мірі залежить від іміджу країни-реципієнта у світі. Особливо великий вплив на імідж країни робить політична обстановка в регіоні й географія тероризму, а також рівень злочинності, поширення небезпечних захворювань, якість місцевих харчових продуктів і ін.;

§ инкаминг також має ряд переваг перед аутгоингом. Насамперед, це більші можливості в процесі планування турів, тому що туроператор прекрасно володіє інформацією про туристський потенціал своєї країни й стані інфраструктури туризму. Туроператор може легко налагодити контакти з різними підприємствами транспорту, розміщення, харчування, екскурсійного обслуговування й ін. При цьому витрати інкам-туроператора будуть значно більше низькими в порівнянні з аутгоингом. Крім того, инкаминговый туроператор перебуває в безпосередній близькості від туристів у ході реалізації турів і має можливість контролювати ситуацію, моментально дозволити виникаючий конфлікт, уникнути нестиковок і накладок.

Нарешті, инсайдинг – вид туроперейтинга, що планує, що просуває й реалізує внутрішній турпродукт – тобто тури по території своєї країни для своїх співгромадян. Інсайд-Туроперейтинг базується на туристському потенціалі своєї країни й орієнтований на задоволення туристських потреб своїх співгромадян. Инсайдинг також активно підтримується державою, тому що не приводить до відтоку коштів і впливає на економіку регіонів.

Варто також помітити, що инсайдинг - це найдешевший, але й найменш прибутковий вид туроперейтинга. Одночасно инсайдинг значно полегшує й удешевляет процедуру встановлення договірних відносин, необхідну для планування й ціноутворення тура; знімає необхідність оформлення й поширення інформації про місця перебування на туристському ринку; не вимагає організації інформаційних турів і агресивної реклами й пропаганди.

Додати ще треба й те, що туроператор одночасно може бути й ініціативним і рецептивним і инсайдинговым. Так, фірма «Ювента-Тур» займається відправленням російських туристів у будь-яку країну миру, прийомом іноземних туристів (етнічний, ностальгічний, освітній туризм), а також комплектує й продає тури по території Росії для співвітчизників. Отже, фірма є й ініціативним, і рецептивним, і инсайдинговым туроператором одночасно.

Профіль роботи туроператора – є домінуючі в його асортименті види або географічні напрямки турів, тобто види або напрямки турів: частка яких в обсязі продажів туроператора максимальний; продаж яких забезпечує основну частку прибутку туроператора; у реалізації яких туроператор досяг найвищої майстерності й професіоналізму; з якими споживач ідентифікує оператора на ринку.

Кожний оператор є фахівцем в організації конкретного виду турів або в роботі з тим або іншим географічним напрямком. Профіль діяльності оператора може бути як популяризований (тобто широко відомий на споживчому ринку), так і маловідомий споживачам. Залежно від типу застосовуваних транспортних засобів в организуемых турах, туроператор може спеціалізуватися на продажі авіатурів, круїзів, залізничних і автобусних турів. Залежно від цілей турів, оператор може спеціалізуватися на продажі пізнавальних (екскурсійних), паломницьких, освітніх, спортивних, екологічних, оздоровчих, тематичних, сільських, молодіжних і інших турів. Таким чином, залежно від того, який вид турів в асортименті туроператорів є домінуючої, вони можуть спеціалізуватися, наприклад, на круїзах або автобусних турах.

Спеціалізуватися туроператори можуть також і на продажі індивідуальних або групових турів. Принципово важливим є питання про те, які саме тури є груповими. Зокрема прийнято вважати груповими тури від 15-20 чоловік. Але, автобусний тур на Чорне море з 20 туристами в автобусі буде вважатися груповим, а тур в Анталью на літаку не буде, тому що місткості автобуса й літака різні. Отже, груповими турами варто вважати тури, коли туроператорові вигідно здобувати не окремі квитки в перевізників, а орендувати транспортний засіб цілком.

Приміром, у Берлін із Саратова ходить регулярний автобус. Вартість квитка в обидва кінці $300. Оренда автобуса цілком в обидва кінці обійдеться операторові в $7500. Якщо оператор реалізує 10 путівок на конкретні заїзд, йому вигідніше придбати квитки на проїзд у транспортної компанії, оскільки $3000 набагато менше $7500. Однак, продавши вже 30 місць на автобус, операторові економічно більш вигідно стає орендувати автобус повністю - на оренді він заощадить $1500.

Також профіль роботи туроператора може розрізнятися по напрямках. Напрямку при цьому можуть бути популярними й непопулярними. Популярними є напрямки роботи оператора, у яких їм організуються регулярні групові поїздки протягом усього туристського сезону (наприклад, поїздки в Єгипет, Туреччину, Італію, Францію). Непопулярні ж напрямки відрізняються тим, що тури в них організуються або в індивідуальному порядку, або нерегулярно протягом усього турсезона (приміром, поїздки в Таїланд, Малайзию, на Сейшельські острови, Канарські острова). Крім того, напрямку роботи туроператора залежно від коливання туристської активності протягом року можуть бути сезонними (тури в Анталью, Сочі, Домбай) або полісезонними (круглогодичными) - тури в санаторії, автобусні тури по Європі, тури «Класична Італія», «Середньовічна Франція» і ін.

Також залежно від напрямку роботи, профіль туроператора може бути сильно концентрованим, коли оператор спеціалізується на роботі з обмеженою кількістю готелів на певному курорті (такий профіль роботи розповсюджений серед операторів, що мають оплачені блоки місць у ряді готелів); концентрованим, коли туроператор спеціалізується на роботі з багатьма готелями вузького переліку курортів (дана спеціалізація поширена серед туроператорів, що мають стабільні договірні відносини з meet-компаніями, або невеликі квоти місць у багатьох готелях курортів) і неуважним, коли туроператор у принципі пропонує великий перелік курортів у декількох країнах (робота з разових заявок).

Нарешті, напрямок роботи туроператора може бути дорогим і недорогим. Дорожнеча того або іншого напрямку визначається географічною далекістю дестинации, рівнем життя населення приймаючого регіону. Наприклад, у силу географічної далекості й високого рівня життя дорогими є США, Канада, Японія, Австралія й ін. Європа - географічно більше близька до нашої країни є й більше дешевої, незважаючи на високий рівень життя населення. У той же час Таїланд і Малайзия в силу своєї географічної далекості (навіть незважаючи на низький рівень життя населення) і, відповідно, дорожнечі авіаперельоту, є напрямками дуже дорогими.

Будь-який туроператор, вибираючи профіль своєї подальшої роботи, керується наступними факторами: власна ринкова стратегія (стратегія поводження туроператора на ринку); цінова стратегія на ринку; ринкові й фінансові можливості туроператора; конкурентна стратегія туроператора на ринку; фактори зовнішнього середовища туроперейтинга (законодавство, політична, соціально-економічна й екологічна ситуація в дестинации).

Залежно від профілю роботи туроператорів можна умовно розділити на монопрофильных («фахівців») і багатопрофільних («універсалів»). Монопрофильные оператори спеціалізуються на одному напрямку або пропонують турів одного виду. Достоїнствами монопрофильности є:

§ досягнення високого професіоналізму в організації даного виду турів або роботі з певним напрямком;

§ максимальна информированность працівників туроператора й висока якість їхньої роботи;

§ можливість ідентифікації туроператора на ринку, як організатора саме цього виду турів або як працюючого саме в цьому напрямку;

§ можливість одержання акредитації в посольствах країн, на роботі з якими спеціалізується туроператор;

§ можливість одержання допомоги з боку влади курортів, з якими співробітничає туроператор - прояв туроператорского лобізму;

§ більше низький у порівнянні з багатопрофільними операторами розмір капіталовкладень.

Але в монопрофильных операторів є і явні недоліки: ріст залежності діяльності туроператора від постачальників послуг; невисока гнучкість пропонованих турів; необхідність постійної модифікації пропонованих турів, внаслідок старіння продукту; формування стереотипу профильности в споживача (ідентифікація оператора із профілем) - перекваліфікація приводить до недовіри, появі складностей у ламанні стереотипів і ін.

Монопрофильность туроператора може бути як стартової, так і еволюційної. У випадку стартової монопрофильности, оператор ще до початку активної діяльності припускав займатися обмеженим числом напрямків або видів турів. Це типовий приклад відкриття діяльності «під когось» (великого знавця напрямку або виду тура) або «під щось» (вигідний договір з постачальниками послуг). Стартова монопрофильность також з'являється коли туроператор виходить на ринок із принципово новим турпродуктом, намагаючись зайняти певну ринкову нішу. Еволюційна монопрофильность має на увазі поступовий процес формування однопрофильности, перехід від многопрофильности до однопрофильности й ін.

Багатопрофільні туроператори відрізняються одночасною роботою з декількома напрямками й видами турів. Позитивними рисами многопрофильности є: більші можливості охоплення ринку; можливість комбінування двох і більше турів в один; гнучкість у роботі й розміщення акцентів на тім або іншому напрямку; менша залежність туроператорів від напрямків і постачальників послуг - від зовнішнього середовища туроперейтинга. Однак многопрофильность вимагає значних капіталовкладень, витрат, кадрових ресурсів і чревата зниженням якості турпродукта.

Аналогічну класифікацію туроператорів по видах діяльності пропонує Е. Н. Ільїна[135]. Вона розділяє всіх туроператорів на:

1. Операторів масового ринку, що продають турпакеты з використанням чартерних авіарейсів у місця масового туризму.

2. Спеціалізованих операторів, які спеціалізуються на певному продукті або сегменті ринку (країна, вид туризму й ін.). У свою чергу, вони можуть бути туроператорами:

§ спеціального інтересу (наприклад, організація екологічних і сільських турів, пригодницький туризм, сафарі й ін.);

§ спеціального місця призначення (наприклад, поїздки в США, Італію, Туреччину);

§ певної клієнтури (наприклад, молодь, сімейні пари, бізнесмени, пенсіонери й ін.);

§ спеціальних місць розміщення (наприклад, удома відпочинку, пансіонати, турбази, санаторії й ін.);

§ использующими певний вид транспорту (поїзда, літаки, автобуси, морські й річкові судна).

Класифікують також туроператорів і по розмірах. Розрізняються великі, середні й дрібні туроператори. До великих туроператорів ставляться підприємства, послугами яких користуються більше 100 тис. чіл./рік, а їхній оборот становить більше $35 млн. У групу середніх туроператорів входять підприємства із клієнтурою від 30 до 100 тис. чіл./рік. До категорії дрібних туроператорів ставляться підприємства, що обслуговують за рік менш 30 тис. туристів.

По регіоні діяльності туроператори підрозділяються на місцевих, регіональних, міжрегіональних і міжнародних. Туроператори розрізняються також і по економічних функціях. Не всі підприємства при організації турів прагнуть одержати в першу чергу максимальний прибуток. У даній групі виділяються комерційні туроператори (ціль - максимізація прибутку), некомерційні (загальнокорисні) туроператори (мети - корисність, освітні, виховні) і підприємства «чорного туризму» (підприємства, що займаються туристською діяльністю мінливо, по обставинах).

Також туроператори діляться на щирі й посередників. Туроператор «щирий» формує тур, шляхом висновку прямих договорів з виробниками послуг за кордоном або в іншому регіоні своєї країни. Як правило, він працює на туристів-индивидуалов (тур^-турів-тури-ексклюзиви-тури).Туроператор- Посередник має партнера – туроператора за кордоном (рецептивний туроператор). Це більш зручно в організаційному й фінансовому плані. Як правило, туроператор-посередник формує турпродукт для масового потоку туристів. Схема роботи туроператора-посередника й щирого туроператора представлена на малюнку 8.6.

 

Рис. 8.6. Схеми роботи туроператора-посередника

і щирого туроператора

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; просмотров: 632; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.181.231 (0.026 с.)