Просторової організації туризму

 

У СРСР туризм розглядався як різновид рекреації, один з видів активного відпочинку. Тому поняття «туристські ресурси» найчастіше прирівнювалося до поняття «рекреаційні ресурси». Н. П. Крачило дає наступне визначення: «Під рекреаційними ресурсами варто розуміти сполучення компонентів природи, соціально-економічних умов і культурних цінностей, які виступають як умови задоволення рекреаційних потреб людини»[48].

Багато авторіввикористовують поняття «рекреаційний^-рекреаційні-туристсько-рекреаційні ресурси територій» як «сукупність природних і штучно створених людиною об'єктів, необхідних для формування туристського продукту території».Сюди входять природні, історичні й соціально-культурні об'єкти, здатні задовольняти фізіологічні й духовні потреби, а також сприяти відновленню фізичного й духовного здоров'я людей. До основних властивостей туристських ресурсів ставляться: аттрактивность (привабливість); доступність; ступінь вивченості; значимість для показу (зрелищность); пейзажні, відеоекологічні й демографічний^-демографічні-соціально-демографічні характеристики; потенційний запас, ємність; способи використання[49].

У Федеральному Законі «Про основи туристської діяльності в Російській Федерації» (з виправленнями від 5 лютого 2007 р.) дається інше за формою, але подібне за змістом поняття: «Туристські ресурси – природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, що включають об'єкти туристського показу, а також інші об'єкти, здатні задовольнити духовні й інші потреби туристів, сприяти підтримці їхньої життєдіяльності, відновленню й розвитку їхніх фізичних сил».

Поряд з добре розробленим у вітчизняній науці поняттям «рекреаційні ресурси» існує й успішно розвивається своєрідне вчення про туристські ресурси, що, проте, зустрічає раціональну критику з боку ряду вчені країни.

Туризм заснований на цільовому й розумному використанні туристських ресурсів. Суть туристських ресурсів - об'єкти туристського інтересу, які потенційно здатні задовольняти потреби людей, що виникають у процесі туризму. Там, де немає яких-небудь туристських ресурсів - туризм не може бути в принципі. Окремі туристські ресурси припускають лише туризм в обмежених масштабах, оскільки в цьому випадку відвідування об'єктів туристського інтересу може бути пов'язане з небезпекою для життя людини, або цей інтерес має короткочасний ресурс за якими-небудь показниками, найчастіше тимчасовим.

Туристські ресурси створюють можливість розширення виробництва туристського продукту, обумовлену активами, запасами, внутрішніми резервами туристської організації, а також природними й соціальними умовами, у яких вона діє - сукупністю природних, оздоровчих, культурних і інших ресурсів, здатних задовольняти різні запити й потреби туристів. Туристські ресурси доступні для ознайомлення й використання незалежно від форми власності, якщо до тому немає накладених у встановленому законом порядку обмежень.

Туристські ресурси кількісно обмежені і якісно диференційовані, отже, виступають як економічне благо, як товар, що вимагає значних витрат на відтворення. В економічному плані туристські ресурси виступають як фактори виробництва туристського продукту, тому що їхня диференціація породжує розходження в результатах господарського використання.

Туристські ресурси є національним надбанням. Однак частина з них, що мають особливе значення, віднесена до об'єктів і пам'ятників світового значення. Такий перелік установлює й щорічно обновляє ЮНЕСКО. Всі пам'ятники культури й природних об'єктів перебувають під охороною держави, на підтримку й збереження пам'ятників і об'єктів всесвітнього значення виділяються також засоби ООН.

Специфічними властивостями туристських ресурсів є цілісність, динамічність, ємність, надійність, привабливість, стійкість і ін.

Цілісність розуміється як взаємозв'язок всіх ресурсів: об'єктів харчування, готельного господарства, транспорту й ін.

Ємність туристських ресурсів полягає в можливості містити в собі ресурси інших сфер економіки, що не має тісного контакту з туризмом.

Стійкість туристських ресурсів у масштабах національної економіки означає непорушення економічного балансу. Тобто туристською індустрією використовуються ті природні умови й ресурси, які залишилися незатребуваними іншими галузями народного господарства, тому не відбувається перетинання інтересів.

Надійність у туристській сфері визначається в першу чергу соціально-політичними умовами.

Привабливість (аттрактивність) – основна властивість туристських ресурсів. Саме вона робить об'єкт предметом туристського показу.

Унікальність туристського об'єкта може викликати інтерес людини, що проживає в будь-якій крапці земної кулі, надає йому світове значення, статус.

Пізнавальна цінність – зв'язок об'єкта з конкретним історичним суб'єктом, життям і творчістю відомих людей, эстетичні достоїнства.

Рекреаційна цінність – можливість використання об'єкта для організації відпочинку й оздоровлення туриста.

Популярність – популярність туристського об'єкта серед туристів.

Екзотичність – ступінь контрастності об'єктів стосовно умов місця постійного проживання туристів, незвичайність об'єктів.

Виразність – взаємодія об'єкта з навколишнім середовищем, будинками, спорудженнями, природою.

Схоронність – стан об'єкта, його підготовленість до організованого прийому туристів[50].

До туристських ресурсів їхні споживачі пред'являють наступні основні вимоги:

Ø використання природних цінностей (огляд визначних пам'яток природи, заповідних територій, огляд пейзажу й ін.);

Ø засвоєння культурних цінностей (огляд пам'ятників історії, культури, архітектури, відвідування музеїв, виставок, театрів і т.п.);

Ø можливість занять спортом (пішохідні, водні, лижні, велосипедні, авто- і мотопутешествия, прогулянки, плавання, спортивні ігри й інші);

Ø аматорські заняття (риболовля, полювання).

Існує безліч різних класифікацій туристських ресурсів. У першу чергу, туристські ресурси ділять на дві більші групи: безпосередні й непрямі. До першого ставляться переважно природні й історико-культурні ресурси, використовувані самими туристами й відпочиваючими (привабливість ландшафту, оздоровчі засоби місцевості, об'єкти пізнання й т.д.). Непрямі (соціально-економічні) туристські ресурси залучаються для освоєння й використання безпосередніх туристських ресурсів; їх підрозділяють на матеріальні, технічні, фінансові, трудові й інші.

По функціональній ознаці туристські ресурси ділять на оздоровчі, пізнавальні й спортивні. Важливе значення при цьому має природно-эстетична цінність території, що підсилює або, навпаки, знижує функціональні якості. Пізнавальні властивості території обумовлені наявністю природних і соціально-культурних об'єктів (пам'ятників історії й культури, музеїв, національних особливостей і традицій населення, унікальних об'єктів природи, культури, промисловості й ін.).

Н. П. Крачило весь комплекс туристських ресурсів ділить на три групи [51]:

· природні: клімат, водні ресурси, мінеральні джерела й лікувальні бруди, рельєф, печери, рослинний і тваринний мир, природні пам'ятники й заповідники, мальовничі ландшафти, унікальні природні об'єкти й інші;

· історичний-історичну-історичне-історична-культурно^-історичні: музеї, виставки, театри, археологічні, історичні, архітектурні пам'ятники, етнографічні особливості, фольклор, центри прикладного мистецтва й т.д.;

· соціально-економічні: транспортна доступність території, економіко-географічне положення, рівень її економічного розвитку, сучасна й перспективна територіальна організація, рівень забезпечення обслуговування населення, трудові ресурси, особливості населення, рівень розвитку транспортної мережі.

Популярними є класифікації туристських ресурсів, запропоновані польським економістом М. Труаси й французьким економістом П. Дефером. В основі класифікації М. Труаси лежить розподіл туристських ресурсів на створені й не створені працею людини. М. Труаси у своїх роботах виділяє три групи туристських ресурсів: природні туристські ресурси, обумовлені як «потенційний туристський капітал»; туристські ресурси, створені працею людини; «додаткові» туристські ресурси (інфраструктура, економічні зручності).

На відміну від М. Труаси П. Дефер не відносить до туристських ресурсів об'єкти інфраструктури й економічних зручностей. П. Дефер підрозділяє всі туристські ресурси на чотири групи: гідром (водні об'єкти); фітом (земля, природа); литому (створеною працею людини - архітектура); антропом (нематеріальні види людської діяльності - звичаї, свята, обряди, вдачі й ін.).

Залежно від цілей подорожі можуть розглядатися всілякі природні ресурси. Туристська територія або акваторія – географічно певне місце концентрації найцінніших туристських ресурсів, а також об'єктів туристського інтересу, виділюване в складі туристського регіону із вказівкою в реєстрах і кадастрах і інших видах документації із введенням режиму пріоритетного цільового функціонування й використання з метою туризму в її межах.

Туристські ресурси фіксуються в кадастрі. Кадастр туристських ресурсів являє собою узагальнену (економічну або екологічну) потребульну (вартісну або бальну) оцінку туристських ресурсів. Кадастр обов'язково повинен бути представлений у регіональній або тематичній формах.

Існують також і інші різновиди рекреаційних і туристських ресурсів. Зокрема, виділимо у своїй роботі такі види ресурсів як природні лікувальні й туристські інформаційні. Природними лікувальними ресурсами є рекреаційні ресурси, призначені для лікування й відпочинку населення, що ставляться до особливо охоронюваних природних об'єктів і територій, що мають свої особливості у використанні й захисті. Туристські інформаційні ресурси являють собою інформацію про територію, її історії, культурі, природі й людях, отриману туристами безпосередньо під час подорожі, у ході підготовки до нього або по закінченні деякого часу.

Основою використання туристських ресурсів і туристських об'єктів для цілей туризму є туристський інтерес і туристське враження[52].

Туристським інтересом є перспектива одержання туристом об'єктивної інформації, позитивних емоцій і/або потенційна можливість задоволення планованої потреби туриста в конкретної, частково відомій туристській послузі (роботі), туристському товарі й туристському продукті, заснованих на певному комплексі туристських ресурсів, що виступають у вигляді об'єктів туристського інтересу.

До об'єктів туристського інтересу ставляться визначні пам'ятки, природні об'єкти й природно-кліматичні зони, соціокультурні об'єкти показу й інші, здатні задовольнити потреби туриста в процесі здійснення туристської поїздки або подорожі й потреби туристських послуг і/або туристського продукту й/або тура, адекватно прямим або спутным цілям тура.

Однак для того, щоб ці об'єкти були б реально використані з метою туризму, необхідні належна інфраструктура й індустрія туризму, які забезпечать: доведення до туриста інформації про даний туристський об'єкт, необхідної й достатньої для впевненої мотивації вибору подорожей саме в цю місцевість і до цього об'єкта; досить комфортну й безпечну доставку туриста до цієї місцевості; розміщення; харчування; розвага.

Під туристським враженням варто розумітикомплекс емоцій, у загальному випадку позитивних, і щиросердечного й фізичного стану туриста, що виник або достигнутый їм у результаті споживання туристських послуг (робіт), придбання туристських товарів, споживання туристського продукту.

Туристське враження виникає при здійсненні екскурсії, відвідуванні гарних природних ландшафтів, відвідуванні атракціонів, ресторанів, проживанні в отеленні й ін. Туристське враження про туристські ресурси й тура в цілому складається з багатьох компонентів. Оскільки туризм, в основній своїй спрямованості, призначений для задоволення потреби людини у відпочинку й розвазі, то людина, що купує туристські послуги, природно планує або має на увазі одержання позитивних емоцій у процесі пізнання, оздоровлення, здійснення пригод.