Поняття, мети й функції туризму



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття, мети й функції туризму



 

Туризм є складним соціально-культурним і економічним феноменом сучасності, різні аспекти якого лежать у поле зору представників ряду наук. Так, «своїми» питання теорії й практики туризму вважають економісти, соціологи, педагоги, психологи, історики, культурологи, юристи, мистецтвознавці й ін. Це породжує множинність його визначень і проявів у навколишній дійсності.

У сучасній науковій літературі описано досить багато підходів до визначення поняття «туризм». Всі ці підходи найбільше докладно розглядають у своїх роботах И. В. Зорин і В. А. Квартальнов. Можна тільки сказати, що існують географічний, економічний, маркетинговий, промисловий і інший підходи. У Росії дане поняття закріплене законодавчо. Федеральний закон від 5 лютого 2007 р. «Про внесення змін у Федеральний Закон «Про основи туристської діяльності в Російській Федерації»» визначає туризм як «тимчасові виїзди (подорожі) громадян Російської Федерації, іноземних громадян і осиб без громадянства (далі – особи) з постійного місця проживання в лікувально-оздоровчих, рекреаційних, пізнавальних, фізкультурно-спортивних, професійно-ділових, релігійних і інших цілях без заняття діяльністю, пов'язаної з одержанням доходу від джерел у країні (місці) тимчасового перебування»[1] .

Скориставшись найбільш авторитетним виданням по туристської термінології – енциклопедією туризму[2] В. А. Квартальнова й И. В. Зорина можемо привести наступні визначення туризму й туристської діяльності:

1. Тимчасові виїзди (подорожі) громадян РФ, іноземних громадян і осіб без громадянства з постійного місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових, спортивних, релігійних і інших цілях без заняття оплачуваною діяльністю в країні (місці) тимчасового перебування.

2. Тимчасовий виїзд людей з постійного місця проживання у вакаціонних, оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без занять оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування (Рекомендаційний законодавчий акт «Про основні принципи співробітництва держав - учасників СНД в області туризму», 1994).

3. Діяльність осіб, які подорожують і перебувають у місцях, що перебувають за межами їхнього звичайного середовища, протягом періоду, що не перевищує одного року, з метою відпочинку, ділових і інших (Статистична комісія ООН, 1993 р.).

4. Особлива форма пересування людей по маршруті з метою відвідування конкретних об'єктів або задоволення спеціалізованого інтересу.

5. Вид подорожі, чиненого для відпочинку, освітніх, ділових, аматорських або спеціалізованих цілей.

6. Рух (переміщення), знаходження поза постійним місцем проживання й аспект тимчасовості перебування в об'єкті інтересу. Манільська декларація по світовому туризмі (1980 р.) проголосила: «Туризм розуміється як діяльність, що має важливе значення в житті народів у силу безпосереднього впливу на соціальну культурну, освітню й економічну області життя держав і їхні міжнародні відносини».

7. Форма розумового й фізичного виховання, реалізована через соціально-гуманітарні функції туризму: виховну, освітню, оздоровчу й спортивну.

8. Популярна форма організації відпочинку, проведення дозвілля.

9. Галузь господарства по обслуговуванню людей, що перебувають тимчасово поза місцем постійного проживання, а також сегмент ринку, на якому сходяться підприємства традиційних галузей господарства з метою пропозиції своєї продукції й послуг туроператорам.

10. Сукупність всіх видів науково-практичної діяльності по організації й здійсненню туристсько-екскурсійної, курортної й готельної справи.

Термінтуризм(tourism) першим ужив В. Жекмо в 1830 р. Слово «туризм» походить від французького «tour», що значить «прогулянка». До недавна в різних країнах поняття «туризм» і «турист» розумілися неоднаково. У нашій країні у зв'язку з тим, що туризм і санаторно-курортні установи управлялися різними системами, поняття «турист» обмежувалося учасниками туристських подорожей і походів і відділялося від поняття «відпочиваючий» у санаторіях, пансіонатах і будинках відпочинку. В інших країнах різні види рекреаційної діяльності також часто визначалися в різних термінах. З розвитком туризму в сучасному світі, особливо міжнародного й зі створенням міжнародних туристських організацій, зробилося необхідним дати загальноприйняте визначення поняттю «туризм».

Одне з перших і найбільш точних визначень туризму було дано професорами Бернського університету Хунзикером і Крапфом і пізніше було прийнято Міжнародною асоціацією наукових експертів по туризму. Ці вчені визначають туризмяк ряд явищ і взаємин, що виникають як результат подорожі людей доти, поки це не приведе до постійного перебування й не пов'язане з одержанням якої-небудь вигоди.

По одному з перших офіційних визначень, прийнятим ООН в 1954 р. туризмє активний відпочинок, що впливає на зміцнення здоров'я, фізичний розвиток людини, пов'язаний з пересуванням за межами постійного місця проживання. Більше широку характеристику даного поняття представила Академія туризму в Монте-Карло: «туризм – загальне поняття для всіх форм тимчасового виїзду людей з місця постійного проживання в оздоровчих цілях, для задоволення пізнавальних інтересів у вільний час або професійно-ділових цілей без занять оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування»[3] .

На Всесвітній конференції по туризму (Мадрид, 1981 р.) туризм визначається як один з видів активного відпочинку, що представляє собою подорожі, чинені з метою пізнання тих або інших районів, нових країн і, що сполучаться в ряді країн з елементами спорту. При цьому варто помітити, що туристськими поїздки будуть тільки при дотриманні тимчасового (більше доби) і просторового (переміщення в інше місце) критеріїв.

У Гаазькій декларації по туризму (1989 р.) туризм визначається як вільне переміщення людей від місця їхнього проживання й роботи, а також сфера послуг, створена для задоволення потреб, що виникли в результаті цих переміщень. З юридичної точки зору туризм являє собою сукупність взаємин і послуг, пов'язаних з тимчасовою й добровільною зміною мандрівником місця проживання по некомерційних або непрофесійних причинах[4] .

З позицій економічної науки туризм розглядається як більша економічна система з різноманітними зв'язками між окремими елементами в рамках як народного господарства окремої країни, так і зв'язків національної економіки зі світовим господарством у цілому; як сфера економічної діяльності, що включає виробництво й реалізацію туристських послуг і товарів різними організаціями, що розташовують туристськими ресурсами[5] .

У соціально-культурній сфері туризм з'являється як особливого роду міжособистісна діяльність, що в умовах інтернаціоналізації життя перетворилося у форму використання вільного часу, у засіб міжособистісних зв'язків у процесі політичних, економічних і культурних контактів, в один з факторів, що визначають якість життя[6] .

Як вид досудовій діяльності туризм – це тимчасове переміщення людей з місця свого постійного проживання в іншу країну або місцевість у межах своєї країни у вільне від основної роботи час із метою задоволення потреб у відпочинку, розвазі, пізнанні, оздоровленні, а також для рішення професійних або яких-небудь інших проблем, але без оплачуваної роботи у відвідуваному місці[7] .

В 1993 р. Статистична комісія ООН прийняла визначення, схвалене ВТО й широко використовуване в міжнародній практиці: туризм є діяльність осіб, які подорожують і здійснюють перебування в місцях, що перебувають за межами їхнього звичайного середовища, протягом періоду, що не перевищує одного року підряд, з метою відпочинку, діловими й іншими цілями». У даному визначенні закладені три критерії туризму: а) виїзд за межі звичайного середовища; б) тимчасовий характер пересування; в) мети поїздки.

А. Ю. Александрова пропонує розділити всі існуючі визначення туризму на дві групи[8] :

1) узкоспеціалізіроване (галузеві) визначення, призначені для виконання приватних завдань, тобто використовувані в правовому регулюванні, статистичному обліку, соціальній політиці й т.д.

2) концептуальні визначення, які служать підставою для першої групи й відбивають внутрішній зміст туризму.

Прикладом концептруального визначення туризму можна вважати наступну дефініцію: «туризм є сукупність відносин і феноменів, що випливають із переміщення й знаходження людей поза своїм постійним місцем проживання із причин, не пов'язаним із трудовою діяльністю, а з метою задоволення культурних, оздоровчих, релаксаціонних, розважальних потреб і заради одержання задоволення, а також з інших причин, якщо вони не пов'язані з одержанням прибутку»[9] .

Приведемо тепер класичне визначення туризму. Туризм – тимчасове переміщення людей з місця свого постійного проживання в іншу країну або іншу місцевість у межах своєї країни у вільний час із метою одержання задоволення й відпочинку, оздоровчих і лікувальних, гостьових, пізнавальних, релігійних або професійно-ділових цілях, але без заняття в місці тимчасового перебування роботою, оплачуваної з місцевого фінансового джерела.

У процесі розвитку туризму з'являлися різні тлумачення цього поняття. Проте, особливу значимість при визначенні цього явища мають наступні критерії[10] :

Зміна місця. У цьому випадку мова йде про поїздку, що здійснюється в місце, що перебуває за межами звичайного середовища. Однак не можна вважати туристами осіб, щодня здійснюючі поїздки між будинком і місцем роботи або навчання, тому що ці поїздки не виходять за межі їхнього звичайного середовища.

Перебування в іншому місці. Головною умовою тут є те, що місце перебування не повинне бути місцем постійного або тривалого проживання. Крім того, воно не повинне бути пов'язане із трудовою діяльністю (оплатою праці). Цей аспект варто враховувати, тому що поводження людини, зайнятого трудовою діяльністю, відрізняється від поводження туриста й не може класифікуватися як заняття туризмом. Ще однією умовою є й те, що мандрівники не повинні перебувати у відвідуваному ними місці 12 місяців підряд і більше. Особа, що перебуває або планує перебувати один рік або більше в певнім місці, з погляду туризму вважається мігрантом або постійним жителем і тому не може називатися туристом.

Оплата праці із джерела у відвідуваному місці.Суть даного критерію в тім, що головною метою поїздки не повинне бути здійснення діяльності, оплачуваної із джерела у відвідуваному місці. Будь-яка особа, що в'їжджає в яку-небудь країну для роботи, оплачуваної із джерела в цій країні, уважається мігрантом, а не туристом цієї країни. Це ставиться не тільки до міжнародного туризму, але й до туризму в межах однієї країни. Кожна людина, що подорожує в інше місце в межах однієї країни (або в іншу країну) для здійснення діяльності, оплачуваної із джерела в цьому місці (або країні), не вважається туристом цього місця.

Три цих критерії, покладені в основу визначення туризму, є базовими. Разом з тим є особливі категорії туристів, у відношенні яких дані критерії все-таки недостатні - це біженці, кочівники, ув'язнені, транзитні пасажири, які формально не в'їжджають у країну, і особи, що супроводжують або конвоюють ці групи.

Тут доречним буде привести визначення, запропоноване Міжнародною асоціацією наукових експертів в області туризму: «туризм є сукупність відносин, зв'язків і явищ, що супроводжують поїздку й перебування людей у місцях, що не є місцями їх постійного або тривалого проживання й не пов'язаних з їхньою трудовою діяльністю». Як бачимо - це визначення має значна подібність із визначенням професорів Бернського університету Хунзикера й Крапфа.

Багато вітчизняні й особливо закордонних фахівців розглядають туризм із погляду системного підходу (мал. 1.1.). На думку швейцарського вченого К. Каспара, в основі системи туризму лежать два субсистеми: суб'єкти туризму (турист як споживач туристських послуг) і об'єкт туризму, що складає із трьох елементів – туристського регіону, туристських підприємств і туристських організацій.

Рис. 1.1. Модель туризму як системи

 

Аналізуючи поняття «туризм» з використанням системного підходу, виділимо концепцію Лейпера (професори Мейсенского університету Окленда). Він уважає туризм системою, що складається з наступних основних елементів: географічний компонент; туристи й туристська індустрія. Географічний компонент містить у собі три основні складові: регіон, що породжує туристів; транзитний регіон і регіон туристської дестинації. Зробимо невелике, але важливий відступ від теми.

Дестинація називається територія, що пропонує певний набір послуг, які відповідають потребам туриста, задовольняють його попит на перевезення, нічліг, харчування, розваги й т.д., і з'являється метою його подорожі. Отже, дестинація, щоб бути такий, повинна володіти: а) певним набором послуг; б) визначними пам'ятками; в) інформаційними системами.

Дестинація може бути первинної або вторинної. Первинна дестинація своєю привабливістю викликає в клієнтів інтерес відвідати її й головною метою при цьому є задоволення інтересу за певний, досить тривалий проміжок часу (наприклад, за тиждень). Вторинна дестинація (зупинка в шляху) являє собою місце, у якому неминуча зупинка на шляху до первинного дестинації. Основне завдання вторинної дестинації - задоволення бажань туристів протягом одного-двох днів.

Багато фахівців пропонують для визначення туризму сформулювати наступні постулати:

ü турист - це той, хто прагнути задовольнити свою природну потребу в подорожах. Бажання й потреби туриста будуть визначати місце призначення, що він вирішить відвідати, і діяльність, у якій він збирається взяти участь;

ü туристський бізнес - це бізнес, що припускає діяльність із метою витягу прибутку по виробництву й реалізації продуктів і послуг, що задовольняють потреби туристів;

ü для сфери гостинності туризм в основному виступає як позитивний фактор, а також як фактор, що дозволяє відкривати нові робочі місця й збільшувати доходи регіону. Однак туризм може зробити негативний вплив на навколишнє середовище;

ü туризм розглядається національними адміністраціями як фактор розвитку економіки, нерідко без обліку можливих негативних наслідків (прямій і непрямий збиток).

У відповідності зі сказаним, туристська діяльністьможе бути визначена як ряд явищ і взаємин, що представляють собою результат взаємодії туристів, туристських підприємств, сфери гостинності, адміністрації в процесі залучення, розміщення й обслуговування відвідувачів. Тоді туризм є сукупність складових: продуктів, сервісу, об'єктів показу й виробничих одиниць, які пропонуються індивідуальним споживачам або групам споживачів, що тимчасово залишає місце постійного проживання й подорожуючої в певні туристські пункти призначення (дестинації).

Отже, існує п'ять чітко виділених важливих ознак, що відокремлюють туризм від подорожей і інших дій і процесів:

ü тимчасове переміщення й відвідування дестинації й неодмінне повернення назад;

ü дестинація - інша місцевість (країна), відмінна від місця постійного проживання людини;

ü мети туризму, що відрізняються сугубо гуманістичним змістом і спрямованістю;

ü здійснення туристської подорожі у вільне від роботи або навчання час;

ü заборона туристові займатися в дестинації діяльністю, оплачуваної з місцевого фінансового джерела.

Мети подорожі є одними з головних і визначальних ознак туризму. У класичній теорії туризму зізнається всього шість загальних цілей, по яких туризм відмежовується від подорожей взагалі:

· оздоровчі (відновлення духовних і фізичних сил людини, а також і лікування);

· пізнавальні (удосконалювання й поглиблення знань про природу природних явищ, історії й сьогоденні людства, культурі інших країн і народів);

· спортивні (підготовка й участь у змаганнях і іграх на професійному й аматорському рівнях, супровід спортсменів, а також участь як глядачів);

· професійно^-ділові ( бізнес-поїздки, участь у конференціях, конгресах, семінарах, обмін досвідом, професійне навчання);

· релігійні (паломницькі й культові, культурно-історичні по вивченню релігії й культів);

· гостьове й ностальгічні (відвідування родичів, місць історичного проживання).

Разом з тим, фахівцями ВТО розроблена стандартна класифікація цілей поїздок, основними з яких є: а) дозвілля, рекреація й відпочинок; б) відвідування знайомих і родичів; в) ділові й професійні цілі; г) лікування; д) релігійні й паломницькі; е) інші мети (наприклад, транзит). При цьому поїздки з метою дозвілля, рекреації й відпочинку становлять 50% туристських відвідувань; ділові й професійні поїздки становлять 30% відвідувань; 10% туристів відвідують знайомих і родичів.

Виділяють також наступні функції туризму:

§ Відбудовна – звільнення людини від почуття утоми шляхом контрастної зміни обстановки й виду діяльності;

§ Розвиваюча – надання можливостей для розвитку особистості (розширення пізнавального обрію, творчої й організаторської діяльності);

§ Розважальна – надання відпочиваючої можливості розважитися. Сюди також відносять: знайомство з місцевістю, її жителями, організація концертів, спортивних і інших заходів, активний відпочинок;

§ Економічна – проявляється через попит і споживання туристів, а потреби туристів підрозділяються на основні, специфічні й додаткові. До економічної функції також ставляться забезпечення зайнятості населення, приношення прибутку, відновлення працездатності;

§ Соціальна – ріст рівня життя населення, розподіл бюджету часу й раціональне використання вільного часу.

Деякі фахівці пропонують трохи інший перелік функцій туризму. При цьому загальна сутність туризму як явища зберігається. Так, А. С. Запесоцький[11] думає, що найважливішими функціями туризму є: оздоровча, розвиваюча, соціально-статусна, соціально-економічна й інтеграційна.

Оздоровча функція заснована на тім, що, забезпечуючи розмаїтість вражень і задоволення рекреаційних потреб людей, туризм позитивно позначається на їх фізіологічному, психічному стані, працездатності й соціальній активності.

Розвиваюча функція має на увазі, що, утягуючи подорожуючих у навчальні й культурно-пізнавальні програми, туризм створює умови для підвищення інтелектуального рівня людини, розширення кругозору.

Соціально-статусна функція туризму полягає в тім, що він стає важливим показником суспільного статусу людини, індикатором якості його життя.

Соціально-економічна функція говорить про те, що туризм, будучи однієї з найбільших і найбільш динамічних галузей, посідає друге місце по доходах після видобутку й переробки нафти. Ця галузь також забезпечує зайнятість 6% працюючого населення Землі. Дана функція туризму проявляється також у тім, що люди, подорожуючи, і в такий спосіб відпочиваючи, відновлюють свою працездатність. А це має не тільки соціальне значення, але й прямій економічний ефект.

Інтеграційна функція туризму полягає в тім, що туризм сприяє розвитку міжнародних економічних відносин, виникненню ряду міжнародних міжурядових і неурядових організацій і союзів.

На закінчення треба сказати, що для досить чіткого визначення сутності туризму достатнім можна вважати виділення трьох його аспектів. По-перше, туризм варто розглядати як вид досудовій діяльності відпочиваючих – тобто туристів. По-друге, туризм є специфічним видом бізнесу – сукупністю галузей, що спеціалізуються на обслуговуванні туристів. По-третє, туризм є сфера діяльності підприємств і галузей сфери обслуговування й матеріального виробництва, що обслуговують туристський ринок. Всі найважливіші прояви туристської діяльності будуть послідовно розглянуті нами в наступних параграфах і главах підручника.

 

Подорож і туризм

 

Туризм і подорожі – досить близькі поняття. Завжди є присутнім характерна дія, що визначає й обосабливающее властиво подорож від інших сфер діяльності – переміщення людини в іншу місцевість або країну, континент, відмінні від його звичайного місцезнаходження або проживання.

У подорожах переміщаються: окремі індивідууми; групи осіб, об'єднаних єдиним інтересом і метою; цілі експедиції, у тому числі й військові, у складі яких можуть бути кілька сотень або навіть тисяч фахівців, а також дипломати, мігранти й переселенці. Для окремих народів подорож - це спосіб життя, що встановився століттями й викликаний кліматичними особливостями місцевості проживання. До них ставляться, наприклад, кочові племена. Кочівники разом із чередами тварин щорічно переміщаються в міру освоєння пасовищ, причому їх не зупиняють навіть границі держав.

При певних характеристиках і умовах організації й здійснення подорож може бути складовою частиною туристської послуги. Для цілей статистики подорожуюча людина йменується також «відвідувачем». Національне законодавство деяких країн дає чітке тлумачення методу визначення кількісних характеристик подорожей. Так, Бюро переписів США, відповідальне за ведення досліджень національних подорожей, дало наступне визначення подорожі: «переміщення більш ніж на 100 миль від місця постійного проживання». Однак в «Огляді національних подорожей» (1963 і 1967 р.) використовується визначення, доповнене словами «або поза містом на одну або більше ночей».

Як і Бюро переписів, Центр даних по туризму США виключив з визначення подорожі наступні види поїздок: переміщення членів екіпажів морських суден, залізничних поїздів, повітряних судів і т.д.; подорожі осіб між регіонами, країнами з метою роботи; подорожі осіб з метою навчання.

Туризм - окремий випадок подорожей, однак, має чіткі відділення зі спільності, строго певні характеристики, відома безліч визначень туризму в понятійному змісті, і, зрозуміло, людина, що робить або бере участ у туристській подорожі, туристській поїздці, поході, і йменується в загальному випадку туристом. На відміну від подорожей, туризм - категорія, що випробовує сильний вплив економіки й політики, на довершення всього, має дуалізм внутрішньої природи явища.

В. А. Квартальнов в одній зі своїх робіт виділяє п'ять основних відмінностей туризму від подорожей[12].

По-перше, на відміну від подорожей туризм є переміщення людей у досить короткі проміжки часу. Тривалі подорожі відбуваються лише одиницями індивідуумів. Туризм же - масове явище XX і XXI ст., що одержало свій розвиток у силу сформованої в розвиненому суспільстві політико-економічної ситуації. Люди, що трудяться по найманню, повсюдно одержали право на щорічний короткий ( 2-3 тижня) відпустка. Після Другої Світової війни ( 1939-1945 рр.) люди здебільшого стали жити в статку, що дозволяє виділяти кошти на відпочинок і короткострокові подорожі з метою відпочинку. Розвинені транспортні засоби, що відкрили еру трансконтинентальних польотів на повітряних судах, дали цілком доступну можливість відвідування практично будь-яких куточків миру.=

По статистиці найбільшу частку займає туризм вихідного дня ( 2-3 дні), далі випливають невеликі туристські поїздки ( 6-7 днів), значно меншу частку займають 12-денні тури. Всі інші, більше тривалі, туристські поїздки випадають зі статистики через незначність своєї питомої ваги в загальній масі.

По-друге, для туризму важливо визначити категорію місця постійного проживання(місце проживання). Туризм передбачає виїзд людей з місця свого постійного проживання в іншу місцевість, країну з метою туризму. Переміщення в межах місцевості постійного проживання, наприклад щоденні поїздки на роботу, не можуть бути віднесені до туризму. У країні, де є правовий інститут прописки, це – місце прописки,регістратурними відповідними службами державної влади, що регулює міграцію населення. Понятійна категорія має, що місце інша - звичайне місце постійного проживання - визначається строком, протягом якого людина постійно проживає в тому самому місці. При цьому для кожного певного місця, району, країни, а також населення варто виділяти осіб, які можуть бути віднесені до категорії постійних жителів або відвідувачів.

Наприклад, по статистиці внутрішнього туризму важливо обмежити категорії населення, які випливають щодня на роботу на певні тимчасові проміжки й відстані. Так, для невеликого міста це буде 20-30 мін при відстані в кілька кілометрів, для великого міста - поїздки на роботу тривалістю до 3 год на відстань понад 50-100 км. Варто враховувати й мінімальний проміжок відсутності жителя в цьому місці, а також відмінності й особливості місцевостей і адміністративних територій.

Для жителя невеликого селища поїздка на 70 км буде далекою подорожжю. У той же час у Москві або Волгограді ця відстань перебуває в межах міської риси. Дуже непросте питання - чи є туристами дачники, що випливають на свої дачі у вихідні дні на відстань більше 120 км? Мало хто із власників дачних ділянок погодиться назвати ці поїздки відпочинком і туризмом. Для багатьох це тяжка праця й одне з деяких джерел існування.

По-третє, визначення періоду вільного часувиходить із загального розуміння туризму як способу відпочинку. Воно недостатно справедливо для деяких видів туризму, наприклад для професійно-ділового, учасники якого найчастіше роблять поїздки як фахівці, відряджені фірмою.

По-четверте, найважливішою категорією є мета туризму, що дозволяє чітко виділити види діяльності, що ставляться до туризму й попадають під пільгові митні, податкові й інші кращі режими, установлювані державами винятково для туризму. Головні цілі туризму: розважальні (аттрактивне), рекреаційні й пізнавальні. Другими по значимості є оздоровчі й лікувальні цілі, далі випливають професійно-ділові, гостьові й ін.

В-П'ятих, туризм – важлива складова економікибагатьох держав, що забезпечує зайнятість місцевого населення, завантаження готелів і готелів, ресторанів, видовищних заходів, надходження іноземної валюти й ін. Туризм заснований на експлуатації місцевих туристських ресурсів, що приносить даної місцевості або державі дохід.

Отже,туризм: а) особливий масовий рід подорожей із чітко певними цілями туризму, чинених властиво туристами, тобто діяльність самого туриста, б) діяльність по організації й здійсненню (супроводу) таких подорожей – туристська діяльність. Така діяльність здійснюється різними підприємствами індустрії туризму й суміжних галузей. Подорож же є переміщення людей у часі й просторі, а людина, що робить подорож, незалежно від цілей, напрямків і засобів пересування, тимчасових проміжків, іменується мандрівником[13].

Як підсумок можна виділити чотири концептуальні характеристики (критерію) туризму[14], які закладені у визначенні даного феномена, що приводиться у Федеральному Законі «Про основи туристської діяльності в Російській Федерації» (з доповненнями від 2007 р.):

· часовий критерій – туризм є переміщення, обмежене певними тимчасовими рамками – від 24 год до напівроку або року;

· просторовий критерій – туризм є переміщення громадян у просторі з місця (або країни) постійного проживання в якесь інше місце (або країну) –, що контрастує з місцем проживання;

· цільовий (мотиваційний) критерій – туризм припускає здійснення поїздок громадян із чітко певними цілями;

· деятельностный критерій – туризм виключає можливість трудової діяльності в місці тимчасового перебування, оплачуваної з місцевого бюджету.

Дані критерії дозволяють, з одного боку, визначити рамки туризму, а з іншого боку - провести грань між туризмом і іншими видами діяльності - такими як рекреація, подорож, відпочинок, міграція. Проте, якщо проблему співвідношення подорожі й туризму можна вважати вирішеної, то проблема співвідношення рекреації й туризму ще вимагає свого рішення, застосування інноваційних підходів, виділення додаткових критеріїв.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.172.203.87 (0.018 с.)