Варіанти організації харчування і їхнє міжнародне позначення

 

Варіанти організації харчування	Міжнародне позначення
Розміщення без харчування	RO
Розміщення + сніданок	BB (гарни)
Розміщення й 2-х разове харчування (сніданок + обід або сніданок + вечеря)	HB (напівпансіон)
Розміщення й 3-х разове харчування (сніданок + обід + вечеря)	FB (повний пансіон)
Нескінченно багато різних блюд, у майже необмежений термін організації прийому їжі – вартість даної послуги включена у вартість тура	All inclusive (AI - усе включено)
Надання постояльцеві чотириразового харчування й можливості вживання закусок, включаючи безалкогольні напої й алкогольні напої місцевого виробництва протягом світлового дня (до 24.00 годин)	Ultra all inclusive (UAI - ультра все включено)
Надання постояльцеві чотириразового харчування й можливості вживання закусок, включаючи безалкогольні напої й алкогольні напої протягом світлового дня (до 24.00 годин)	Extra all inclusive (EAI - экстра все включено)

 

Існує кілька основних видів меню, пов'язаних з формою обслуговування. «А ля карт» – меню, у якому кожне блюдо зазначене зі своєю окремою ціною. Використання такого меню практикується в дорогих ресторанах із французьким сервісом. Такі ресторани працюють при дорогих готелях. Система обслуговування «а ля карт» припускає вільний вибір клієнтом блюд із пропонованого рестораном меню.

«Табльдот» – меню, блюда в якому пропонуються по єдиній комплексній ціні. У ціну включається все - від закуски до десерту, причому на вибір пропонуються кілька варіантів по різній комплексній ціні й з різним набором блюд. Система обслуговування «табльдот» припускає обслуговування по єдиному для всіх клієнтів меню без права вибору блюд.

В останні роки в дорогих ресторанах з'явилися змішані меню, у яких існують кілька пропозицій з різним набором блюд і різним ціновим рівнем. Система обслуговування в цьому випадку припускає частково обслуговування по єдиному меню без права вибору блюда, звичайно головного, і вільного вибору закусок або десерту.

Велике поширення одержало обслуговування туристів «шведський стіл», коли на сніданки, а іноді й на вечері пропонується багаті асортименти закусок. Принцип «шведського стола» - вільний вибір виставлених на спільне харчування блюд і самообслуговування. Наприклад, так організовані сніданки в більшості ресторанів ізраїльських готелів, у багатьох ресторанах при готелях у Німеччині.

Передбачені також і варіанти заміни при організації харчування. «Сухий пайок» (пікнік) – компенсація пропущеного сніданку (обіду, вечері). Заміна виробляється по попередньому замовленню. Причини пропуску можуть бути самими різними, найчастіше це або позапланова поїздка, додаткова екскурсія й т.д. «Холодна вечеря» готується по тимі ж причинам, що й сухий пайок, але припускає приїзд туристів після закінчення планової вечері і являє собою сервірований стіл з усіма блюдами, що були присутнім на плановій вечері, крім гарячих. Перенос обіду або вечері на інший день також виробляється по попередньому узгодженню.

Існують також три основних різновиди сніданків: 1) «Континентальний» складається переважно з булочки й кава (сподіваючись) і характерний для міських готелів і мотелів; 2) «Європейський» з більшою розмаїтістю блюд і необмеженою їхньою кількістю, характерний для Великобританії й країн Америки; 3) «Минибар», коли як додаткова послуга, починаючи з готелів трьох зірок передбачається використання внутріномерного бара.

 

Індустрія дозвілля й розваг

 

Індустрія дозвілля й розваг. У туристських центрах у сезон проводяться цілі цикли взаємопов'язаних заходів гастрольно-видовищної індустрії, виступу відомих артистів, театральних колективів, знаменитих співаків і музикантів. У ряді випадку до складу послуг турпакета входить і квиток на концерт або видовищні заходи. Розважаючись, людина (або група людей) задовольняє свої духовні потреби, оцінює власну особистість, аналізує свою роль у масштабах різних соціальних систем. Процеси розваги здійснюються як у природної, так і в штучно створеній обстановці. Індустрія розваг ставить своєю метою створення умов розваги, тобто сукупності явищ, від наявності яких залежить процес розваги.

До індустрії розваг ставляться підприємства (організації, установи), чия основна діяльність пов'язана із задоволенням потреб людини в розвагах. Такими одиницями є підприємства з яскраво вираженим розважальним характером діяльності - цирки, зоопарки, атракціони, ігротеки, парки відпочинку, пересувні городки й ін.

Різноманітні видовищні підприємства, включаючи стаціонарні й пересувні театри, кінотеатри, ізостудії, концертні організації й колективи (філармонії, оркестри, ансамблі, мюзик-холи, художні й музичні колективи радіомовлення й телебачення й ін.) також забезпечують процеси розваг. Розваги властиві заняттям фізичної культури (у штучних водних басейнах і на ковзанках, у спортивних залах і клубах, манежах і ін.), а також відвідуванням спортивно-видовищних підприємств. Прилучення до культурних цінностей (у бібліотеках, музеях, на виставках, у клубних установах і т.п.) також супроводжується розвагою.

До сфери обслуговування населення розвагами у світовій практиці ставляться також підприємства туризму, включаючи засобу розміщення туристів. Ряд підприємств, організацій, установ забезпечує розваги у формі своєї неосновної діяльності. Крім готелів, до них ставляться державні зони відпочинку й історичні визначні пам'ятки. Галузі промисловості, що випускають відповідне встаткування й інвентар, також повинні входити до складу індустрії розваг.

Індустрія розваг виступає як самостійне, відносно відособлене ланку економічної системи, залучаючи значні матеріальні, фінансові, трудові ресурси. У цьому плані підприємства індустрії розваг характеризуються специфічними технологіями, системами керування, результатом діяльності, організацією праці персоналу.

До основних характеристик процесу розваги варто віднести: добровільний вибір виду розваг людиною; необмежений перелік видів розваг; попередню підготовленість особистості до споживання розваг; часту зміну розваг; комбінування розваг з іншими заняттями (наприклад, відпочинок і розвага, спорт і розвага, розвага й навчання й ін.); періодичність споживання розваги (присвячених до життєвого циклу людини, річному, тижневому, добовому).

Доцільно розрізняти масові розваги й розваги індивідуального порядку. Розваги можуть організовуватися спеціально або виникати стихійно. Стосовно до пропонованого кола розваг варто аналізувати його прогресивність. Від формування переліку розваг варто переходити до порівняння значимості різних розваг, а далі - оцінювати окремі розваги по їхньому внеску в розвиток особистості.

Способи й методи розваги не мають межі по вигадці їхніх організаторів. Чітко формується перелік з 110 найбільш популярних видів розваг, але завдяки фантазії влаштовувачів і технічному прогресу з'являються всі нові й нові. Один турист на вибір воліє при відвідуванні Парижа вивчати музейні колекції Лувра, а інші, чимала частка й всі віки, їдуть в «Евродисней» - чудовий винахід Уолта Диснея.

У кожному великому центрі є парки атракціонів всіляких різновидів. Це колесо огляду, гойдалка й каруселі, кімнати сміху із кривими дзеркалами, різні катальні гірки, які в Росії йменують американськими, а Америці - росіянами, імітація промивання золотого піску, катання на конях, всілякі фантастичні механічні й електронні забави. Останні в цей час досягли досконалості. Наприклад, на круїзному лайнері «Дисней Магія», що по суті є продовженням тематичного парку Диснея на гігантському океанському судні, під електронні ігри для дітей відведений цілий зал, обладнаний у вигляді пульта керування космічними польотами. У системі атракції велике місце займають ігрові автомати для дітей. Для дорослих підходять більше серйозні розваги, які ставляться до категорії ігорної індустрії.

На думку ряду авторів, до числа найважливіших завдань вивчення індустрії розваг ставляться наступні[106]:

1. Виходячи з важливості місця, що займають розваги у формуванні особистісних особливостей, можна укласти, що у вивченні бідують закономірності й тенденції розвитку індустрії розваг. Створення адекватних моделей індустрії розваг буде сприяти більше ефективному керуванню відповідними процесами, підвищенню дієвості соціальної політики. Розвиток теорії споживання, що ставиться до розваг, направить подальші дослідження в більше доцільне русло.

2. Індустрія розваг ряду країн перетворена у вигідну сферу вкладення капіталу з коротким періодом окупності. Розвинена конкурентоспроможна мережа підприємств забезпечує великий добровільний вибір конкретної форми й способу розваги. Однак комерціалізація розваг збільшує можливість зміни структури розваг у заданому напрямку. При цьому важливо бачити різницю між підстроюванням індустрії розваг до потреб людини» «м'яким» управлінням споживання й корисливим маніпулюванням свідомістю людей внаслідок пропозиції їм зазначеного комплексу розваг. Правова, економічна регламентація діяльності індустрії розваг має потребу в особливому підході.

3. Сучасне життя характеризується прискореним ритмом, нагнітанням стресів, емоційною неврівноваженістю людей. Збільшується ризик захворювань нервової системи, гіподинамії. Зняттю нервової напруги, рятуванню від зайвої енергії сприяють поряд з інший досуговой діяльністю розваги. Відхід від дійсності, розслаблення людини є важливими ціннісними ориентациями індустрії розваг. Деэнергетизация особистості може правильно здійснюватися завдяки відповідному рівню розвитку індустрії розваг.

4. Незалежно від того, відпочиває чоловік один або в компанії, розвагу виступає індивідуальним благом. Крім того, сьогодні значну частину розваг людина одержує будинку. У зв'язку із цим цілеспрямований розвиток індустрії розваг повинне бути «запрограмовано» на подолання й компенсацію негативних наслідків роз'єднаності людей.

5. Необхідне формування сучасних подань про механізм впливу атмосфери індустрії розваг на людські переконання. Недостатній рівень вивченості відповідних проблем обумовлений рядом труднощів, насамперед різноманіттям факторів, що впливають, і їхньою зміною в часі, зв'язком з духовним миром людини. Позначається й певна вузькість методичних підходів до вивчення наслідків впливу розваг на сполучені зміни в соціальному й речовинному середовищі. Необхідно виявляти й оцінювати фактори, що визначають ефективність функціонування індустрії розваг.

6. Попит на діяльність індустрії розваг, масштаб і особливості роботи підприємств залежать від величини й форм використання вільного часу. На вибір конкретної розваги впливають численні фактори. До їхнього числа ставляться збільшення частки вільного часу в загальному бюджеті часу населення, соціально-групові, демографічні, поведінкові характеристики людини, образа його життя, а також рівень розвитку індустрії розваг. Важливим фактором формування розважального середовища є дохід населення. Необхідний вимір і оцінка факторів, що впливають на розвиток індустрії розваг.

7. Керування розвитком індустрії розваг повинне будуватися на основі повної інформації. Тому великого значення набуває розробка методичного інструментарію вивчення індустрії розваг.

Користуючись роботами Т. И. Черняевой і М. С. Отнюковой[107], приведемо короткий огляд існуючих підприємств дозвілля й розваг. Слід зазначити, що існують видовищні, танцювальні, спортивні, клубні, інтелектуальні й інші установи, які покликані задовольняти різні потреби туристів. Але при цьому мета в них одна - різноманітити дозвілля туристів.

Основним різновидом видовищних підприємств є зали. Історично найбільш ранніми з'явилися зали, орієнтовані на окрему видовищну функцію – концертні й театральні зали, кінозали. Видовищна функція при цьому неоднорідна. Так, невеликий концертний зал служить місцем виступу камерних ансамблів, співаків, інструменталістів, сольних концертів. У більших концертних залах виступають оперні співаки при концертному виконанні опер, симфонічні оркестри, ансамблі й ін. Посилення інтеграції залів починається з 1950-х рр. при створенні багатоцільових залів.

Виникають такі типи залів, як концертно-суспільні (призначені для проведення різних заходів і концертів), танцювально-концертні, банкетно-концертні, видовищно-спортивні й ін. Місткість залів різна й коливається від ста до десятків тисяч чоловік. Більше універсальні зали, як правило, мають більшу місткість. Звичайно більша місткість характерна для залів зі спортивною функцією.

Ще одним типом видовищних підприємств є театри. Виділяються наступні види театрів: опери й балету, музичного, драматичного, музично-драматичного, дитячі і юного глядача. Театральний будинок з необхідним устаткуванням, акторами й обслуговуючим персоналом створює загальні умови театрального видовища. Театральний будинок композиційно представляється двома основними частинами: зрительской і демонстраційної.

Найпоширенішим типом досуговых установ є клуби. Клуб створюється з метою розвитку соціальної активності своїх членів, їхніх творчих початків, освіти й підвищення культурного рівня. Відвідувачі клубу разом відпочивають, розважаються. У клубі встановлюються й розвиваються міжособистісні контакти, різні по цілям, по ступені регламентації, глибині, стійкості, тривалості й іншим ознакам. При спілкуванні людей проявляється їхня соціальна активність. Клуб виступає центром дозвілля.

Розрізняють комплексні й спеціалізовані клуби. Комплексні клуби призначені для організації спілкування людей, що володіють великим спектром інтересів. Просвітительська діяльність таких клубів, розвиток творчості, забезпечення культурного відпочинку й розваг повинні враховувати інтереси неоднорідного складу відвідувачів.

Спеціалізовані клуби орієнтовані на контингент відвідувачів з більше вузькою варіацією інтересів. Це можуть бути люди однієї професії, соціальної групи, віку та ін. При посиленні однієї з функцій діяльності клуби носять характер культурно-просвітніх, відпочинку, спілкування, молодіжної, фізкультурно-оздоровчої, екологічних, технічного творчості й іншої спеціалізації.

У деяких випадках клубна діяльність може сполучатися з організацією побутового обслуговування населення. Клубні спорудження повинні бути орієнтовані на здійснення різноманітних видів досуговой діяльності. Найпоширенішим видом дозвілля для молоді за останні роки стало відвідування дискотек у нічних клубах. Виступаючи формою відпочинку, дискотека вирішує питання эстетического виховання, оскільки, розважаючись, молодь у престижній і послідовній формі прилучається до культури. Повною мірою в дискотеці реалізується прагнення молоді до неформального спілкування. Інтерес до сучасної популярної музики в процесі спілкування розширюється й охоплює різні області культури. Дискотека представляє необмежені можливості для прояву емоційних контактів людини, вільного, розкутого поводження, зняття стресових ситуацій.

Останнім часом привабливим видом досуговой діяльності стає відвідування музеїв. До музеїв ставляться культурно-просвітні й науково-дослідні й установи, що здійснюють комплектування, облік, зберігання, дослідження й популяризацію пам'ятників історії й культури, природних об'єктів.

Музеї підрозділяються територіально (республіканські, обласні, крайові, районні, міські, сільські) і по профільних типах: історичні, художні, літературні, природничо-наукові, технічні, архітектурні, комплексні, музеї-заповідники, галузеві й ін. Музейні експозиції розподіляються по наступних тематиках: мистецтвознавчі, історичні й археологічні, краєзнавчі, естественнонаучные, науково-технічні, комплексні, галузеві й ін.

Найбільш доступним для населення видом мистецтва є кіно- і відеопродукція. Киновидеопрокат – вид організаційно-культурної діяльності, здійснюваної киновидеопрокатными організаціями по забезпеченню просування вітчизняних і закордонних киновидеофильмов, їхньому рекламуванню, створенню умов для показу населенню нових кінострічок і випусків минулих років, формуванню й зберіганню фильмо-фонду, контролю за його технічним станом і ефективним використанням.

Останнім часом украй популярними є тематичні парки й парки розваг – серія атракціонів, об'єднаних загальною ідеєю й задумом. Приміром, найбільш відомими тематичними парками є Диснейленд, Футуроскоп, Луна-парк, Парк-Авентура й інші.

 

 

7.6. Туристська анімація [108]

 

Поняття, функції й значення анімації в туризмі й гостинності. Поняття «анімація» має латинське походження (anima - вітер, повітря, душа; animatus - одушевление) і означає наснагу, натхнення, стимулювання життєвих сил, залучення в активність. Термін «анімація» з'явився вперше на початку ХХ в. у Франції у зв'язку з упровадженням закону про створення різних асоціацій і трактувався як діяльність, спрямована на те, щоб провокувати й підсилювати жвавий інтерес до культури, художній творчості.

Анімація – це своєрідна послуга, що переслідує мета – підвищення якості обслуговування, і в той же час – це своєрідна форма реклами, форма повторного залучення гостей і їх знайомих, пренаступна мета просування туристського продукту на ринку для підвищення прибутковості й прибутковості туристського бізнесу.

Анімація в туризмі являє собою цілісний процес взаємодії аниматоров з туристами в досуговой сфері на основі з'єднання формального керівництва й неформального лідерства фахівця, що здійснює взаємодію. У результаті такої взаємодії задовольняються релаксационно-оздоровчі, культурно-творчі, освітні потреби й інтереси учасників даного процесу, створюються умови для формування соціально активної особистості, здатної до перетворення навколишньої дійсності й себе в ній.

Анімація – це різновид туристської діяльності, здійснюваної на туристському підприємстві (туркомплекс, готель, круїзний теплохід, поїзд і т.д.), що утягує туристів у різноманітні заходи через участь у спеціально розроблених програмах дозвілля.

Анімація має характерні риси: здійснюється у вільний час; відрізняється волею вибору, добровільністю, активністю, ініціативою як однієї людини, так і різних соціальних груп; обумовлена національними, релігійними, регіональними особливостями й традиціями; характеризується різноманіттям видів на базі різних інтересів дорослих, молоді й дітей; відрізняється глибокої личностностью; носить гуманістичний, культурологічний, розвиваючий, оздоровчий і виховний характер.

Для того щоб повною мірою зрозуміти сутність анімаційної діяльності, необхідно розглянути зміст, мети й завдання анімаційного процесу, тому що кожна анімаційна послуга представляє особливий процес діяльності, суть якого обумовлена конкретними закономірностями (тематичністю, емоційністю, активністю, цілеспрямованістю й т.д.). Анімаційний процес, мети й завдання, що коштують перед ним, можуть бути виражені в такий спосіб (мал. 7.9.):

Рис. 7.9. Анімаційний процес

 

У ході анімаційного процесу аниматор допомагає туристам побачити об'єкти дії, що сприяють зоровому сприйняттю певної заданої теми (перше завдання); почути необхідну інформацію або, наприклад, музичне супровід, що доповнює побачене (друге завдання); спробувати зробити подібне самому (третє завдання); відчути причетність до процесу, що відбувається (четверте завдання); прилучитися до процесу, опанувати практичними навичками (п'яте завдання).

Аналіз сутності анімаційної діяльності відбиває наявність взаємодії в ній різних елементів, що визначають три своєрідних рівні, які можна класифікувати як: творчий – перевагу творчих моментів у діяльності; репродуктивний – просте відтворення готових, відпрацьованих раніше форм і способів; репродуктивно- творчий – відкриття людиною для себе того нового, що об'єктивно новим не є.

Виходячи із усього сказаного вище, визначимо анімацію як стимулювання повноцінної рекреаційної, соціально-культурної, досуговой і іншої діяльності людини шляхом впливу на його життєві сили, наснагу й натхнення. Туристська анімація – це туристська послуга, при наданні якої турист утягується в активну дію. Туристська анімація заснована на особистих людських контактах тураниматора (аниматора) з туристом, на людській близькості, на спільній участі аниматора й туриста в розвагах, пропонованих анімаційною програмою туркомплекса.

Анімаційні готельні послуги є одним з найефективніших засобів залучення гостей у готель, що впливають на позитивну оцінку туристом роботи готелю в цілому. Це своєрідні додаткові послуги клієнтові готелю, що дозволяють зайняти його таким чином, щоб розбудити в ньому позитивні емоції, відчути задоволення від відпочинку в отеленні й позив до повернення в цей готель ще раз.

Туристська анімація – найважливіша частина сукупної діяльності на туристському підприємстві (в отеленні, ресторані, на великому теплоході й т.д.). Це не просто забава, а вираження високого ступеня професіоналізму туристської діяльності, найважливіша складова частина туристського продукту. Тому, як і всяка інша діяльність на туристському підприємстві, анімація повинна бути планованої, чітко регламентованою й організаційно керованою діяльністю, забезпеченої матеріальними, фінансовими й кадровими ресурсами.

Кінцевою метою туристської анімації є задоволеність туриста відпочинком, його гарний настрій, позитивні враження, відновлення моральних і фізичних сил. У цьому полягають найважливіші рекреаційні функції туристської анімації. Таким чином, значення туристської анімації полягає в підвищенні якості, розмаїтості й привабливості туристського продукту, збільшенні кількості постійних клієнтів, збільшенні попиту на туристський продукт, підвищенні навантаження на матеріальну базу турпредприятия, а, отже, і підвищення ефективності її використання, і, нарешті, у підвищенні прибутковості й рентабельності туристської діяльності.

Із трьох головних рекреаційних функцій (лікувальна, оздоровча й пізнавальної) туристська анімація виконує прямим образом дві функції – спортивно-оздоровчу й пізнавальну. Непрямим образом при відповідних умовах виконується й лікувальна функція. У практиці анімаційної справи для цільового конструювання анімаційних програм модно виділити наступні функції туристської анімації:

§ адаптаційна функція, що дозволяє перейти від повсякденної обстановки до вільного, досуговой;

§ компенсаційна функція, що звільняє людини від фізичної й психічної утоми повсякденного життя;

§ стабілізуюча функція, що створюють позитивні емоції й стимулюючу психічну стабільність;

§ оздоровча функція, спрямована на відновлення й розвиток фізичних сил людини, ослаблених у повсякденному трудовому житті;

§ інформаційна функція, що дозволяє одержати нову інформацію про країну, регіон, людей і т.д.;

§ освітня функція, що дозволяє придбати й закріпити в результаті яскравих вражень нові знання про навколишній світ;

§ функція, що вдосконалює, що приносить інтелектуальне й фізичне вдосконалення;

§ рекламна функція, що дає можливість через анімаційні програми зробити туриста носієм реклами про країну, регіон, туркомплексе, отеленні, турфирме й т.д.

Типологія анімації. Розмаїтість функцій туристської анімації обумовило й різноманіття видів анімаційної діяльності, різновидів анімаційних програм і заходів. Розходження тлумачень понять «анімація», «готельна анімація», «туристська анімація» пов'язане з різноманіттям існуючих форм і програм анімаційної досуговой діяльності. Ця розмаїтість позначається як при формуванні туристських маршрутів і в готельному бізнесі, так і взагалі в організації дозвілля людей у сучасному житті: у країнах, у містах, у міських управах і муніципалітетах, у парках, клубах і асоціаціях, в організаціях і навчальних закладах. Тут ми будемо говорити про туристську, курортно-рекреаційну й готельну анімацію, тому розмежуємо ці поняття (мал. 7.10.):

 

Рис. 7.10. Різновиду рекреаційної анімації

 

Рекреаційна анімація – вид досуговой діяльності, спрямований на відновлення духовних і фізичних сил людини. Досуговые програми, реалізовані з рекреаційними цілями, можуть проводитися як туристськими й курортними підприємствами з туристами, що відпочивають і гістьми, так і досуговыми підприємствами з місцевими жителями. Це дає нам право затверджувати, що поняття рекреаційна анімація ширше, ніж поняття туристська й готельна анімація. Що стосується туристської й готельної анімації, то вони тісно пов'язані з рекреаційної, тому що головна роль анімаційних програм як у готелях, туркомплексах і санаторіях, так і спеціалізованих анімаційних турах полягає в оздоровленні відпочиваючих, у відволіканні їх від повсякденних турбот, у підвищенні настрою й т.д., іншими словами у відновленні життєвих сил і енергії.

Туристська анімація – різновид туристської діяльності, здійснюваної на туристському підприємстві (туркомплекс, готель) або на транспортному засобі (круїзний теплохід, поїзд, автобус і т.д.), або в місці перебування туристів (на міській площі, у театрі або парку міста й т.д.), що утягує туристів у різноманітні заходи через участь у спеціально розроблених програмах дозвілля. Інакше кажучи, туристська анімація – це туристська послуга, при наданні якої турист утягується в активну дію.

При підготовці туристських анімаційних програм ураховуються багато особливостей, що дозволяють провести програму найбільше цікаво, а саме: національність туристів; вік туристів (дитячої, молодіжні, дійшлої вік, третього віку, комбінована); підлога (жіноча, чоловіча, спільна); чисельність (індивідуальна, групова, масова); активність участі туристів (активна, пасивна). Крім того, туристська анімація глобально підрозділяється на три основних типи по важливості, пріоритетності й обсягу анімаційних програм у загальній програмі подорожі (у турпродукте).

1. Анімаційні туристські маршрути – цільові туристські поїздки заради однієї анімаційної програми, або безперервний анімаційний процес, розгорнутий у просторі у формі подорожі, переїзду від однієї анімаційної послуги (програми) до іншої, здійснюваних у різних географічних крапках. У цьому випадку анімаційна програма є цільовий, пріоритетної й домінуючої в турпакете послуг не тільки по фізичному обсязі, але й по «духовному», що стимулює щиросердечної сили.

Така анімаційна програма являє собою ціноутворюючий фактор у турпродукте. Звичайно ці програми призначені для индивидуалов або однорідних туристських груп, об'єднаних одним духовним інтересом (професійним, хобби). Перелічимо основні різновиди таких анімаційних програм: культурно-пізнавальні й тематичні; фольклорні, літературні, музичні, театральні, мистецтвознавчі, наукові, фестивальні, карнавальні, спортивні. Або, наприклад, турпоездки, організовані для аматорів ігри в казино по казино-центрам, розташованим у різних країнах.

2. Додаткові анімаційні послуги – анімаційні програми, призначені для «підтримки» основних туристських послуг, застережених у турпакете, у технологічних перервах, обумовлених переїздами, затримками в шляху (судно, поїзд, автобус, готель, вокзал, аеропорт,…),у випадку непогоди (при організації спортивних і самодіяльних турів, на пляжних курортах), відсутності снігу в гірськолижних курортах і ін.

3.Готельна анімація – комплексна рекреаційна готельна послуга, заснована на особистих людських контактах тураниматора з туристом, на людській близькості, на спільній участі аниматора й туриста в розвагах, пропонованих анімаційною програмою туркомплекса, що переслідує мета реалізації нової філософії готельного обслуговування, підвищення якості обслуговування, рівня задоволеності туриста відпочинком і використовувана в маркетинговій стратегії готелю як одна з головних привабливих послуг.

Готельна анімація поняття найбільш вузьке із трьох розглянутих, оскільки припускає тільки організацію дозвілля на туристських підприємствах: туркомплексах, готелях, готелях, турбазах і ін. Іншими словами, готельна анімація – це досуговая діяльність, пропонована готелями, готелями, туристськими комплексами. Це частина туристської анімації, хоча й найбільш значима. Причому, анімаційні програми розрізняються при клубній організації відпочинку, у готельних ланцюгах і в готелях різної цільової спрямованості й різної величини.

Л. В. Курило у своїй роботі «Теорія й практика анімації. Теоретичні основи туристської анімації» приводить трохи іншу типологію туристської анімації, представлену в таблиці 7.3.

 

Таблиця 7.3.