Сучасності. Сезонність у туризмі



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Сучасності. Сезонність у туризмі



 

Міжнародний туризм як глобальне явище сучасності. Міжнародний туризм у другій половині XX - початку XXI вв. став одним із провідних напрямків соціально-економічної, культурної й політичної діяльності більшості держав і регіонів миру, а туристська індустрія - невід'ємним елементом споживчих моделей і соціального поводження значної частини населення. Це зробило сучасну туристську індустрію однієї із самих високоприбуткових і динамічно, що розвиваються сфер, світової економіки. При цьому на відміну від продажу сировини, туристська індустрія не виснажує ресурси, а сприяє росту ефективності національних економік.

В останні десятиліття загальносвітові туристські показники характеризуються стійким ростом. По даним Всесвітньої туристської організації, що є спеціалізованою установою ООН (ЮНВТО), міжнародні туристські прибуття в 2005 р. у порівнянні з 2004 р. збільшилися на 5% і склали більше 800 млн. чоловік. Середні темпи росту обсягів туризму за минулі 50 років склали біля 6-7% у рік, що набагато вище середньорічних темпів росту світової економіки в цілому.

Розвиток індустрії туризму сьогодні відбувається по інтенсивному шляху в умовах твердої залежності від різних погроз сучасного миру, від періодів спадів світової економіки, техногенних аварій і природних катаклізмів, терористичних актів, збройних конфліктів і т.д., в умовах високої конкуренції, а також найсильнішого впливу геополітики різних країн і державних об'єднань. За прогнозом ВТО, високі стійкі темпи зростання економічних показників у сфері туризму збережуться й у майбутньому. Відповідно до оцінок ВТО, у цей час найбільш перспективними сегментами ринку є: екологічний, культурно-пізнавальний, тематичний, науковий і круїзний туризм.

За прогнозами ВТО, у найближчі десятиліття темпи росту туризму збережуться, галузь у середньому буде рости на 4% у рік. И к 2020 р. число міжнародних туристських прибуттів повинне вирости до 1,5 млрд. поїздок, а доходи збільшаться до 2 трлн. дол. США. Фахівцями ВТО проведені дослідження розвитку туризму, у яких визначені самі перспективні туристські напрямки миру в 2020 р.: перше місце займе Китай, потім США, Франція, Іспанія, Гонконг. Росія буде перебувати на дев'ятому місці.

Отже, міжнародний туризм є діяльність, пов'язана зі здійсненням туризму жителями однієї країни на території іншої країни. На думку вчених в основі розвитку міжнародного туризму лежать наступні фактори-можливості[75] :

1. Економічний ріст і соціальний прогрес привели до розширення обсягу не тільки ділових поїздок, але й поїздок з пізнавальними цілями.

2. Удосконалювання всіх видів транспорту удешевило поїздки, зробило їх можливими для багатьох шарів населення.

3. Збільшення числа найманих робітників та службовців в економічно розвинених країнах і підвищення їх матеріального й культурного рівня підвищили їхнє прагнення до духовних і пізнавальних цінностей.

4. Інтенсифікація праці й одержання працюючими більше тривалих відпусток припускають необхідність більше змістовного відпочинку.

5. Розвиток міждержавних зв'язків і культурних обмінів між країнами привело до розширення міжособистісних зв'язків як між, так і усередині регіонів.

6. Розвиток сфери послуг стимулювало технологічний прогрес в області телекомунікацій, збільшило зацікавленість у відвідуванні різних країн і регіонів.

7. Ослаблення обмеження на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей також стимулює розвиток туризму.

За післявоєнні десятиліття міжнародний туризм швидкими темпами розвивається на всій планеті. Крім Європи, що є традиційним туристським регіоном, активно відвідуються країни Америки, Азії, Африки, Океанії. Сьогодні, завдяки науково-технічному прогресу, мир перетворився в єдиний простір, більші відстані перестали бути бар'єром для бажаючих зробити подорож. Туризм сприяє впровадженню й застосуванню передових технологій, викликає активізацію світового ринку товарів і послуг, сприяє інвестуванню засобів у різні сфери виробництва, допомагає вирішувати проблеми зайнятості й оздоровлення населення.

Основу сучасного туристського ринку як у якісному, так і в кількісному відношенні становлять оплачувані відпустки робітників та службовців. Все більший інтерес до подорожей проявляють верстви населення із середнім статком: що служать, молодь, інтелігенція, представники середнього й малого бізнесу.

Міжнародні туристські зв'язки стали важливій складовій частиною світового процесу інтернаціоналізації соціально-економічних відносин. У багатьох країнах зложилася й стабільно розвивається індустрія туризму, що розташовує солідною матеріальною базою, що надає робочі місця мільйонам людей і взаємодіюча практично з усіма галузями господарства. У туристському бізнесі перетинаються інтереси різних державних і часток підприємств і служб, беруть активну участь банки, страхові компанії, торговельні фірми, клуби, акціонерні товариства. Туризм впливає на такі найважливіші галузі економіки, як транспорт і зв'язок, сільське господарство, будівництво, виробництво товарів народного споживання й т.д., тобто виступає каталізатором економічного розвитку.

Туристська індустрія є значним чинником, що сприяє більше інтенсивному економічному розвитку тих районів земної кулі, які розташовані на відстані від великих промислових центрів і мають незначні господарські ресурси. У ряді держав туризм став великою самостійною галуззю господарства, що займає провідне положення в економіці. Багато в чому це пояснюється тим, що сучасна туристська індустрія надає великий обсяг послуг, споживаних туристами в ході закордонної подорожі. Це, насамперед, послуги[76] :

1) по доставці туристів і по переміщенню туристів по країні відвідування;

2) по розміщенню туристів;

3) по забезпеченню туристів харчуванням;

4) по рекламі туристського продукту;

5) по збуті туристського продукту, це послуги туристських агентств;

6) по задоволенню культурних потреб туристів;

7) по задоволенню ділових і наукових інтересів туристів;

8) торговельних підприємств, як загального, так і спеціального призначення;

9) контрольно-адміністративних органів;

10) служб охорони природи, пам'ятників, музеїв;

11) інформаційних служб для туристів;

12) по забезпеченню туристів засобами зв'язку;

13) засобів інформації;

14) державних туристських органів;

15) іноземних юридичних осіб і громадських організацій;

16) страхових компаній;

17) по задоволенню потреб у розвагах.

Для індустрії туризму властиві особливі специфічні властивості: ресурсна орієнтація в розміщенні туристських підприємств; сезонний цикл у виробництві туристських послуг; високі вимоги до рівня розвитку соціальної інфраструктури інформаційних мереж. Індустрія туризму виконує важливу функцію в розвитку господарського комплексу й економіки країни, тому що збільшує місцеві доходи; створює нові робочі місця; сприяє розвитку галузей, орієнтованих на виробництво туристських послуг; розвиває соціальну й виробничу інфраструктуру в туристських центрах; збільшує валютні надходження в бюджет країни.

Туризм є одним з найбільше що динамічно розвиваються видів бізнесу. Інтерес підприємців до туризму можна пояснити поруч факторів: для того щоб почати займатися туристським бізнесом, не потрібно великих фінансових вкладень; на туристському ринку, незважаючи на конкуренцію, можуть успішно взаємодіяти як великі, так середні й малі компанії й фірми; туристський бізнес дозволяє швидко обертати капітал.

Крім впливу на економіку міжнародний туризм впливає на соціальне й культурне середовище, екологічну обстановку. Туризм є не тільки джерелом прибутку, але й сильним фактором росту престижу країни, її значення в очах світового співтовариства. У той же час ріст міжнародного туризму має й певні негативні наслідки: руйнування й забруднення навколишнього середовища; інфляція; порушення традицій і укладу життя місцевого населення.

Географічне зосередження міжнародних туристських обмінів відповідає географічній концентрації торгівлі, але при цьому спостерігаються деякі відмінності. Так, держави з позитивним балансом по надходженнях від туризму, наприклад США, Іспанія, Португалія, нерідко мають негативний баланс у торгівлі, а держави з негативним балансом по туризму мають позитивний торговельний баланс, як, наприклад, Німеччина і Японія.

Міжнародний туризм, як і зовнішня торгівля, відбиває такий поділ праці, при якому в експорті провідне місце займають індустріально розвинені країни. У міру розвитку міжнародного туризму всі держави можна розділити на дві категорії: держави, що є постачальниками туристів, і держави, що приймають туристів. До країн-постачальникам туристів ставляться індустріально розвинені країни, що характеризуються високим показником виїзду своїх громадян за кордон. Число туристів, що виїжджають, як правило, становить 10% від загального населення країни. При цьому ці країни не тільки відправляють, але також і приймають велику кількість закордонних туристів. Тут слід зазначити США, Німеччину, Францію, Великобританію, Італію, Австрію, Швейцарію й ін. До приймаючих туристів ставляться країни із середнім рівнем економічного розвитку (Греція, Туреччина, Іспанія, Португалія), а також, що розвиваються країни (Марокко, Туніс, Єгипет, Багамські Острова, Кіпр).

У найближчому майбутньому можна прогнозувати наступні напрямки розвитку міжнародного туризму[77] :

· створення нових і розвиток існуючих туристських послуг і ринків, що враховують стан туристських ресурсів у країнах перебування туристів;

· широке залучення місцевої громадськості й муніципальної влади в планування й розвиток туристської діяльності, забезпечення її безпеки;

· розвиток зв'язків між організаторами туризму й муніципальних структур з метою досягнення розуміння потреб кожного з них і пошуку шляхів їхнього задоволення;

· ріст добробуту місцевого населення, усунення податкових, митних і інших труднощів, які можуть перешкоджати розвитку туризму;

· особлива увага повинне бути приділене підтримці цін на послуги в області туризму на рівнях, які є прийнятними для туриста й вигідними для туристської індустрії;

· при інвестуванні капіталу варто брати до уваги питання захисту навколишнього середовища (будівництво, архітектура, антропогенні навантаження);

· здійснення більше чіткого маркетингу й виділення більшої кількості ресурсів для просування послуг, пошук певних груп туристів і організація для них адресної інформації із пропонованих послуг;

· підвищення професійного рівня співробітників сфери індустрії туризму;

· розвиток системи володіння клубним відпочинком (таймшером); концепція таймшера пов'язана із пропозицією всім бажаючої проводити протягом установленого періоду часу в кожному році відпустка в певнім місці проживання (клубі), що представляє собою частина туристського комплексу.

Фактор сезонності. Загальною тенденцією й одночасно серйозною проблемою в міжнародному туризмі є сезонність, що характеризується різкими збільшеннями туристських потоків улітку й спадами в зимові й особливо в осінньо-весняні місяці. На сезонність у міжнародному туризмі впливають фактори як кліматичного, так і соціального плану. Виділяють три групи факторів, що роблять вплив на сезонність туристського обслуговування: а) природно-кліматичні; б) особливості виду туризму; в) особливості праці й відпочинку споживачів.

Багато авторів пропонують розгорнуту класифікацію факторів сезонності. Вони виділяють дві групи факторів: первинні й вторинні. До первинного ставляться природно-кліматичні фактори, тобто клімат і погода як найважливіші фактори сезонності, а також ландшафтні умови певних країн і регіонів туристського призначення. До групи вторинних факторів можна віднести:

ü економічні – до них ставляться: структура споживання товарів і послуг, формування платоспроможності попиту шляхом пропозиції; можливість придбання товарів або послуг тільки в певні сезони року або періоди;

ü соціальні – наявність і характер вільного часу; сюди ж можна віднести потреби населення у відпочинку й оздоровленні, які є соціальними по своїй суті й прямо залежать від сезону року;

ü демографічні – попит на туристські послуги диференціюється по численних параметрах;

ü психологічні – традиції, мода, наслідування, показне споживання, працює негласне правило «усі їдуть відпочивати влітку – я теж поїду»;

ü матеріально-технічні – сучасний стан і розвиток туристської інфраструктури, сезонність її функціонування, виділення круглогодичных і сезонних туристських підприємств;

ü технологічні – комплексний підхід у наданні якісних послуг, що найчастіше найбільше повно реалізується тільки в рамках високого сезону.

Кліматичні фактори, насамперед, викликані тим, що в більшості районів земної кулі погодні умови, сприятливі для відпочинку й туризму, по місяцях неоднакові, тому люди прагнуть одержати відпустки в найбільш комфортне по погоді пора року. Незважаючи на те, що в південній півкулі пори року протилежні таким у північній півкулі, фактор сезонності в міжнародному туризмі практично не втрачає своєї актуальності.

Важливе значення грають і деякі соціальні й економічні фактори. Зокрема різні фірми, установи, організації й особливо промислові підприємства протягом тривалого часу виробили певний режим роботи, що передбачає відхід у відпустку більшості робітників та службовців у літній період.

Сезоном для того або іншого туристського району прийнято вважати період року, коли щомісячна кількість туристів, що прибувають, перевищує їхнє середньомісячне число за рік. У випадку існування двох сезонів (найчастіше літнього й зимового) між ними протікають межсезонные періоди. При найбільш високому в році заїзді користуються терміном «гарячий сезон»(червоний, високий); період майже повної відсутності туристів прийнято називати «мертвим сезоном»(синім, низьким).

Якщо ж розглянути сезонність більш детально, то можна говорити про існування протягом року п'яти сезонів. Пік сезону відзначається протягом досить незначного періоду часу – найчастіше протягом 1-2 літніх тижнів. Для нього характерний максимум припливу туристів у дестинацию. Пік сезону звичайно виділяється в рамках гарячого (високого) сезону, що характеризується значним припливом туристів у дестинацию й триваючого в різних регіонах миру від 2-3 тижнів до 3-4 місяців.

У ряді регіонів миру (у тому числі й у Росії) виділяють так зване міжсезоння, що відповідає весняному й осінньому сезонам року. У дані сезони характерний досить невисокий приплив туристів у дестинацию й спеціалізація на певних видах туристської діяльності. Так, міжсезоння дозволяє розвивати лікувальний, спортивний, екстремальний, освітній, діловий, науковий туризм, але майже завжди виключає можливості організації пляжно-купального туризму.

У зимовий сезон року відзначається значне зниження туристського потоку й наступає так званий синійабонизький сезон. Наступає «ринок покупця», коли виробники туристських послуг змушені знижувати ціни на свої послуги до мінімального рівня з метою залучення додаткової кількості туристів. Разом з тим, поняття синього сезону найвищою мірою відносно, тому що в синій сезон можливий розвиток зимових видів туризму, спортивного, лижного, екстремального, пригодницького, лікувального туризму й ін. Для окремих країн миру (наприклад, для Норвегії, Фінляндії, Швеції), що спеціалізуються на зимових видах туризму низький сезон має позитивне значення й згладжує нерівномірність розподілу туристських прибуттів по сезонах року.

У межах синього сезону виділяється мертвий сезон(тривалістю в 2-3 тижні), що характеризується практично повною відсутністю припливу туристів у дестинацию й, що обертається для більшості туристських підприємств і виробників туристських послуг країн або районів, що спеціалізуються на туризмі, простоями й збитками. І тільки грамотна політика туристських фірм може дозволити залучити туристів у дестинацию в період мертвого сезону.

Чіткі явища сезонності туризму в цей час виявлені практично у всіх європейських країнах. У цілому в Європі понад 50% всіх відвідувань туристів доводиться на літні місяці. Рівень сезонності не у всіх країнах миру однаковий. Як правило, у країнах, де річні коливання температур і інших елементів клімату невеликі, сезонність туризму проявляється менше. Так круглогодичный туристський сезон мають Єгипет, Туніс, Марокко, ОАЭ, Ізраїль і т.д. Різниця прибуттів по місяцях у ці країни невелика, однак літо є основним сезоном, що можна пояснити перевагою літніх відпусток у відвідувачів з Європи.

Сезонність породжує серйозні проблеми в обслуговуванні туристів. В «гарячий сезон» можуть виникнути труднощі із транспортом, розміщенням, організацією харчування, екскурсій для численних туристів. До негативних наслідків сезонності можна віднести й той факт, що протягом більшої частини року основна маса місць у готелях практично залишається незатребуваної. Для залучення туристів поза сезоном або для розвитку ще одного сезону - зимового, фірми змушені проводити гнучку цінову політику або освоювати новий турпродукт - зимові туристські подорожі. Розширенню туристського сезону сприяє й активізація ділового туризму, що виражається в проведенні симпозіумів, міжнародних виставок, конференцій, нарад і т.д. Як правило, всі ці заходи проводяться взимку, навесні або восени.

 

5.4. Фактори розвитку міжнародного туризму[78]

 

Індустрія туризму й гостинності розвивається в цей час під впливом ряду факторів, які можна розділити на дві групи - зовнішні й внутрішні. Зовнішні визначаються впливом компонентів навколишньої дійсності, не пов'язаних з функціонуванням індустрії туризму й гостинності. Внутрішні фактори безпосередньо пов'язані з особливостями організації й функціонування підприємств туристської індустрії. До зовнішніх факторів ставляться: правовий-правову-правове-правова-політико^-правові, безпека подорожей, економічні й фінансові, культурні, демографічні, инфраструктурно-комунікаційні, розвиток торгівлі, нові й новітні технології.

Правовий^-правові-політико-правові фактори.Залежно від того, яку політику держава проводить стосовно туризму в цілому, туристські ресурси використовуються з різним ступенем інтенсивності. Як правило, якщо держава зацікавлена в розвитку туристської галузі, це виражається в загальній концепції пріоритетного розвитку туризму, прийнятті законодавчих і нормативних актів, що стимулюють і регулюють розвиток туризму, а також у фінансово-економічних заходах щодо підтримки й розвитку туристської інфраструктури, будівництву готелів і розвитку індустрії гостинності.

Фактор безпеки подорожей. У міру розвитку туризму питання безпеки займають все більше місце. Для туристів розвинених країн стало нормою очікувати від уряду країн, зацікавлених у прийомі гостей, здійснення належних заходів по забезпеченню безпеки життя й здоров'я туристів у місцях відпочинку, засобах розміщення й на транспорті.

Міжнародні конфлікти або воєнні дії, прояви міжнародної злочинності й тероризму є не тільки факторами, що лімітують розвиток туризму, але найчастіше й причиною того, що уряду країн - постачальників міжнародних туристів публікують списки держав, небажаних для відвідування резидентами цих країн. Мандрівники проявляють також стурбованість із приводу санітарного стану засобів розміщення й підприємств громадського харчування у відвідуваних країнах.

Фінансовий^-фінансові-економіко-фінансові фактори.На індустрію гостинності впливають як макроекономічні, так і мікроекономічні фактори. Макроекономічна нестабільність, ріст безробіття й інфляції значно турбують суспільство, і це часто приводить до того, що населення воліє втримуватися від туристських поїздок. У країнах, де доходи від туризму становлять значну частку ВВП, інвестиції направляються на будівництво нових готелів і поліпшення інфраструктури туризму. Разом з тим, ріст національного доходу, особливо ріст рівня витрат населення на особисте споживання, впливає на схильність людей до подорожей. Рівень цін на продукти й товари туристського попиту розглядається як один з важливих факторів, що визначають вибір місця відпочинку. У питаннях фінансового регулювання для туризму найбільше значення має валютний курс, простота й доступність валютного обміну.

Значення економічних факторів у розвитку міжнародного туризму постійно зростає. Все більшу роль грає активізація економічних зв'язків між державами на основі міжнародного поділу праці. Розширення міжнародної торгівлі й удосконалювання транспортних засобів з'явилися важливою матеріальною передумовою розвитку туризму. Слід зазначити й зміна стереотипу життя людини зі статичного на динамічний. Причому це явище має масовий характер. При сучасних темпах праці й життя витрати на відпочинок переходять у розряд необхідних.

До економічної групи передумов розвитку міжнародного туризму можна віднести також розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, прагнення до використання передового досвіду інших країн у створенні матеріальних і духовних цінностей проявляється в розширенні наукових і ділових контактів, вираженням якого є розвиток нових видів міжнародних туристських зв'язків - наукового (конгрессного) і ділового туризму.

Культурні фактори. Культурна спадщина завжди притягала й продовжує притягати туристів. Культурне середовище - один з тих ресурсів, що приводить до генерування масових туристських потоків. Туристи відвідують певні місця, що мають світову культурну цінність. Приміром, незмінною популярністю користуються Лувр у Парижу, історичні ансамблі Санкт-Петербурга, Диснейленд у Токіо, Велика Китайська стіна в Китаї й т.д.

Останнім часом для туристського «споживання» стали використовуватися популярні предмети народного побуту, з'явилися копії відомих пам'ятників - наприклад, Ейфелевої вежі, Московського Кремля, Статуї Волі. Туристів також цікавить життя й побут інших народів, тому для них становить інтерес виступ місцевого хору, ансамблю, елементи народного побуту, фольклору, народних забав, ігор, розваг, свят.

Демографічний^-демографічні-соціально-демографічні фактори.Вони дуже впливають на розвиток міжнародного туризму. У результаті росту населення Землі збільшується туристський потенціал миру, у туристську діяльність втягуються нові трудові ресурси. До демографічних факторів також ставляться: постійно зростаючий взаємний інтерес народів у різних країнах, що мають єдину або родинну мову, або зв'язаних спільністю історії й культури; підвищений попит на участь у спеціалізованих поїздках осіб однієї професії або суспільної функції.

Найбільш важливими для розвитку міжнародного туризму є віковий і сімейний склад населення. Молоді люди у віці 18-35 років становлять основну масу мандрівників, з особою силою цей фактор починає проявлятися в туристських потоках, генерируемых країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Останнім часом у постіндустріальних країнах на туристські потоки все більший вплив початку робити вікова структура населення. Найбільшою туристсько-рекреаційною рухливістю відрізняються люди у віці від 30 до 50 років. Не менш 1/5 всіх туристів становлять молоді люди. Проте, росте частка подорожуючих осіб літнього віку (у віці старше 55 років). Це явище одержало назву «туризм третього віку».

У розвинених країнах найбільш швидкими темпами росте сегмент мандрівників третього віку - людей у віці старше 50-55 років. Даний сегмент заснований на тім, що в пенсіонерів розвинених країн багато часу й коштів, щоб робити тривалі подорожі. Їх найчастіше залучають туристські центри, здатні запропонувати умови для зміцнення здоров'я, інтелектуального й культурного збагачення.

Позитивний вплив на розвиток міжнародного туризму робить розширення соціального складу туристів, що стало можливим завдяки поліпшенню умов оплати праці, збільшенню тривалості оплачуваної відпустки, наданню робітникам та службовцям різних соціальних гарантій і пільг за рахунок підприємств і профспілок. Розвитку туризму сприяє також і зниження вікового порога виходу на пенсію, що з урахуванням збільшення тривалості життя привело до появи так званого туризму «третього віку» і навіть «четвертого віку».

Сімейний фактор буде робити весь зростаючий вплив на розвиток міжнародного туризму. У цей час триває ріст числа родин, у яких є діти. Даний сегмент вимагає особливих умов відпочинку й повинен ураховуватися при плануванні туристських дестинаций і в дизайні засобів розміщення для сімейного відпочинку.

Инфраструктурно-Комунікаційний фактор.Транспорт і туристська інфраструктура забезпечують доставку туриста до місця відпочинку й назад, а також трансфер у рамках туристського центра, плюс максимальний комфорт і безпека. Подальший розвиток міжнародного туризму немислимо без розвитку й удосконалювання транспортних засобів, так само як туризм немислимий без подорожі. Для багатьох популярних туристських дестинаций важливого значення набуває стан інфраструктури, особливо аеропортів і автодоріг, їхня пропускна здатність може зіграти вирішальну роль у стримуванні туристських потоків. Варто пам'ятати про те, що перші враження про туристську поїздку починаються саме з якості транспортного перевезення, підсумкові враження також формуються фактором перевезення - доставки туриста до будинку.

Туристська інфраструктура призначена для забезпечення необхідних умов роботи туристських підприємств і безпеки життя й здоров'я мандрівників. Туристи воліють їхати туди, де ним забезпечуються безпека й комфорт. У багатьох державах існує туристська поліція, що займається питаннями забезпечення туристської безпеки. Не менш важлива й інформаційна підтримка. У багатьох великих містах є інформаційні центри, де можна одержати всі відомості, що цікавлять, про життя міста й послугах для іноземних гостей на рідному для них мові, а також найбільш популярну і якісну поліграфічну продукцію - карти, довідники, путівники.

Розвиток торгівлі. Відправляючись у закордонну подорож, турист, як правило, цікавиться, що можна купити в країні перебування. Це можуть бути унікальні вироби місцевих народних промислів, сувеніри на пам'ять про поїздку, подарунки для рідних і друзів. Деякі країни одержують вигоду не тільки від продажу туристських послуг і сувенірів, але й від продажу товарів тривалого користування. Цілий ряд країн, наприклад, Об'єднані Арабські Емірати, Туреччина, Греція, Італія, Сінгапур залучає до себе туристів завдяки активній торгівлі товарами за вигідними цінами. Шоп-туризм, по даним ВТО, являє собою масове й прогресивно, що розвивається напрямок, туризму.

Технологічні фактори. Досягнення науково-технічного прогресу широко використовуються в туристській індустрії, і зокрема в таких областях як транспортні перевезення, система дистрибуції й споживча інформація. Найбільше активно впроваджуються новітні технічні й технологічні нововведення на транспорті - найбільше часто у формі появи більше сучасних, зручних і швидких транспортних засобів.

Розвиток телекомунікаційних технологій привело до створення компьютеризованных систем бронювання, які дозволяють бронювати місця на транспорті й у засобах розміщення в режимі він-лайн. Завдяки застосуванню нових технологій відбулася якісна зміна в системі формування й придбання турпродукта. Глобальні системи дистрибуції надають легкий доступ мільйонам користувачів: тепер споживач сам може скласти собі турпакет, провести необхідне бронювання й відправитися в подорож по розробленому їм самим маршруту.

Великий вплив на ріст туризму й розширення його соціальної бази роблять матеріально-технічні фактори. Основні з них пов'язані з розвитком засобів транспорту, розміщення, зв'язку, підприємств громадського харчування, роздрібної торгівлі, сервісу. В останні десятиліття в результаті науково-технічного прогресу транспорт став більше швидким, безпечним, комфортабельним. Особливе своєрідне місце в туристській діяльності займає індустрія розміщення й харчування. Рівень готельного й ресторанного сервісу відіграє немаловажну роль в обслуговуванні іноземних туристів. Але індустрія туризму, і особливо індустрія розміщення й харчування, піддана коливанням попиту на туристські послуги протягом року, що, безсумнівно приводить до зростання витрат на зміст підприємств розміщення й харчування й подорожчанню їхніх послуг.

Крім зовнішніх факторів, що визначають розвиток міжнародного туризму, необхідно виділити й конкретизувати досить більшу групу внутрішньогалузевих факторів, до яких ставляться: удосконалювання турпродукта; розвиток сфери туроператорского продукту й послуг; розвиток професійної турагентской мережі; розвиток систем дистрибуції; фактор трудових ресурсів; маркетингові фактори.

Удосконалювання турпродукта. Турпродукт туристських дестинаций є результатом зусиль представників різних секторів туристської індустрії. Найбільш важливої є зв'язок між секторами розміщення, пасажирського транспорту й сектором організаторів і продавців туристських послуг. Однак якість турпродукта багато в чому залежить від стану навколишнього середовища й інфраструктури, щодо цього велика роль туристських організацій: регіональних туристських адміністрацій, урядових структур, професійних асоціацій, які можуть об'єднати зусилля для створення атмосфери гостинності, залучити необхідні інвестиції. Немаловажна роль в удосконалюванні туристського продукту приділяється підприємствам дозвілля, роздрібної торгівлі, а також громадського харчування.

Розвиток сфери туроператорского продукту й послуг.Туроператорский продукт являє собою комплекс туристських послуг, іменований турпакетом, що формується фірмою й продається кінцевим споживачам. Туроператори працюють у тісному контакті з отельерами й авіакомпаніями, звичайно заздалегідь домовляються про квоту місць у готелях і на транспорті, що дозволяє їм вести продаж турів без перебронювання. У цей час десять найбільших туроператорских компаній контролюють приблизно 30% ринку. Політика туроператорів відносно продукту, послуг і цін багато в чому визначає кон'юнктуру ринку міжнародного туризму.

Розвиток турагентской мережі. Турагентская мережа становить основу розподільної мережі, по якій оптовики продають свої тури. Крім цього вони виконують інші важливі функції - підтримують зв'язок з місцевими сервісними організаціями й організують виконання туристської програми й надання додаткових послуг. Від їхньої роботи багато в чому залежить якість надання туристських послуг, починаючи від зустрічі в аеропорті й доставки в готель і закінчуючи організацією екскурсій, заходів і спортивних змагань.

Розвиток систем дистрибуції. Такі системи зводять у єдиний ланцюг постачальників, продавців і покупців туристського продукту. Нові інформаційні технології дозволили значно спростити систему дистрибуції туристських послуг, зробити її більше інформативної й ефективної для всіх учасників. Сучасні системи дистрибуції легко адаптуються до потреб покупців, надаючи їм різні варіанти подорожі.

Фактор трудових ресурсів. Розвиток туристської індустрії сприяють підвищенню зайнятості, причому не тільки в розвинених, але й у країнах, що розвиваються. У зв'язку з тим, що в розвинених країнах спостерігається демографічна криза, у майбутньому можуть виникнути труднощі з набором персоналу для туристських підприємств. Можливо, для цих цілей деяким країнам прийде імпортувати робочу силу.

У країнах, що розвиваються, все більшу частку населення будуть становити молоді люди, що не мають утворення й навичок для роботи в туристському секторі. Недостача кваліфікованих робітників, а також зростаючий попит на туристські послуги в цих країнах викличуть підвищені потреби в утворенні й підготовці працівників для туристської індустрії. Особливо це ставиться до країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Маркетинг– це філософія сучасного підприємства, що працює з метою задоволення туристських потреб і бажань, він також служить інструментом впливу на переваги споживачів туристських послуг. Значення маркетингу для розвитку міжнародного туризму підсилюється в міру того, як, з одного боку, споживчі потреби й бажання стають усе більше різноманітними, з іншого боку, підсилюється конкуренція на туристському ринку, змушуючи «гравців» турбизнеса застосовувати самі хитрі й продумані маркетингові стратегії.

Варто помітити, що велика увага також приділяється й групі географічних факторів розвитку міжнародного туризму. До них ставляться рекреаційно-ресурсний фактор, фактор географічного положення, геополітичні фактори й деякі інші. Їхній вплив на розвиток туризму і його просторову організацію проявляється повсюдно, а в деяких районах ці фактори є визначальними. До факторів комплексного характеру варто віднести фактор сезонності, що розглянутий нами в попередньому параграфі.

До числа важливих факторів розвитку міжнародного туризму, що мають географічний характер, відносять рекреаційно-ресурсний потенціал території, що виражається в кількості і якості природних і культурно-історичних ресурсів. Варто мати на увазі, що вплив рекреаційно-ресурсного потенціалу також опосредуется соціально-економічними факторами й у першу чергу залежить від розмірів і характеру рекреаційних потреб населення.

Не менш важливим є фактор географічного положення, що виступає у всіх різновидах: фізико-географічного, економіко-географічного, транспортно-географічного, геополітичного, і еколого-географічного положення. Характер геополітичного положення туристських дестинаций найчастіше впливає на основні тенденції розвитку міжнародного туризму. Так, туристи ніколи не виявлять бажання відвідувати туристські центри, розташовані у вогнищах геополітичної нестабільності, навіть якщо вони мають у своєму розпорядженні різноманітні туристські ресурси.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.16.13 (0.016 с.)