Транспортна складова туристського бізнесу

 

Транспорт і його роль у туристському бізнесі. Транспортні послуги – один з основних видів обслуговування в туризмі. На них доводиться й основна частка ціни тура (40-60%). Різні види транспорту використовуються туристськими установами для організації подорожей. Основна частка в загальній масі транспортних послуг належить авіаційному транспорту. Послуги перевезення й інші транспортні послуги присутні в різних складових туристського продукту. Насамперед, це перевезення з місця відправлення в місце призначення й трансфер – перевезення туристів до об'єкта призначення, транспортні послуги на місці.

Надання транспортних послуг і транспортних засобів може бути: включене до складу тура; зарезервовано організатором туризму й надано туристові за плату на місці; турист може самостійно купити такі послуги в місці перебування; спутно - засобу перевезення можуть виступати товаром, об'єктом оренди, об'єктом і засобом атракції, а також брати участь у генерації особливих видів турпродукта, відмінних від перевезення. Засоби перевезення також можуть служити: місцем розміщення; об'єктом розваги; об'єктом товарної покупки; індивідуальним транспортним засобом.

Вибір транспортних засобів при туристських подорожах визначається: рейтингом їхньої популярності; ступенем розвитку транспортної системи; видом подорожей; довжиною маршруту; добробутом населення; тарифами; туристсько-рекреаційними ресурсами; національними традиціями; демографічною структурою населення; іншими факторами.

Туристська транспортна подорож реалізується декількома видами транспорту: залізничні й автомобільний; авіаційні й автомобільний; водні, залізничні й автомобільний і т.д. Найбільш мобільні види транспорту - автобус і автомобіль - використовуються як на самостійному маршруті, так і в якості допоміжного (трансферного) транспорту по доставці туристів з аеропорту або вокзалу в готель і назад.

Класифікація транспортних засобів. Відповідно до Рекомендацій по статистиці туризму, розробленими ВТО, пропонується наступна класифікація засобів транспорту:

1. Повітряний транспорт: рейси, що лагодять розкладу; рейси, що не підкоряються розкладу; інші повітряні перевезення.

2. Водний транспорт: пасажирські лінії й пороми; круїзи; інші види.

3. Сухопутний транспорт: залізничний транспорт; міжміські й міські автобуси; інший суспільний автодорожній транспорт; приватні автомашини місткістю до 8 чоловік; прокат автотранспортних засобів; інші сухопутні транспортні засоби.

Міжнародна класифікація транспортних засобів виглядає в такий спосіб:

1. Повітряний транспорт:

§ Регулярні рейси національних і іноземних авіакомпаній;

§ Чартерні рейси національних і іноземних авіакомпаній;

§ Інші рейси: частки літаки, повітряні таксі, інші літальні апарати.

2. Водний транспорт:

§ Комерційні морські й річкові судна: пасажирські лінії; пороми; круїзні судна; інші комерційні судна.

§ Інші морські й річкові судна: яхти; військові кораблі з візитом увічливості; інші судна.

3. Наземний транспорт:

§ Залізничний транспорт: регулярні рейси; спеціальні туристські склади; інші види.

§ Автобусний транспорт: регулярні рейси; спеціальні туристські автобуси; інші види.

§ Приватні автомобілі: таксі й орендовані автомобілі з водіями; орендовані автомобілі; власні автомобілі; удома на колесах (каравани); автостоп; інші засоби: мотоцикл, велосипед і ін.

Повітряний транспорт у туризмі. Відповідно до статистики, темпи росту популярності авіатранспорту вище, ніж автотранспорту, що обумовлюється все більшим розширенням географії подорожей і існуючою стійкою тенденцією до скорочення строків подорожі на користь їхньої частоти (ріст кількості короткострокових турів на далекі відстані). Все це викликає пильну увагу туристського бізнесу до авіаційних перевезень.

Літаки - самий популярний вид транспорту у світі (і в той же час - самий дорогою). Це пояснюється наступними причинами: авіація - найшвидший і зручний вид транспорту при переїздах на далекі відстані; сервіс на авіарейсах у цей час задовольняє потреби більшості туристів; авіаційні компанії, маючи міжнародні мережі бронювання й резервування, виплачують туристським агентствам певну суму за кожне заброньоване в літаку місце, мотивуючи їх тим самим вибирати авіаперевезення.

У рамках організації туристських подорожей існує кілька форм взаємодії туристських фірм і авіакомпаній: бронювання місць і викуп авіаквитків через агентства авіакомпаній; бронювання місць і викуп авіаквитків через системи бронювання; договір з авіакомпанією на квоту місць на регулярних авіалініях; агентська угода й робота в ролі агентства із продажу авіаквитків для своїх туристів; організація чартерних авіарейсів під туристські перевезення.

Договір на квоту місць на регулярних авіарейсах. Квота місць, або інакше блок місць, може бути твердоїабо м'якої. Це впливає на умови договору й спеціальні пільги й знижки. При твердійквоті місць вся відповідальність за нереалізацію місць блоку лягає на туристську фірму незалежно від причини нереалізації. Фінансові втрати несе турфирма. При м'якій квоті місць установлюються строки можливої відмови туристської фірми від квоти або частини квоти місць через нереалізацію туристських путівок.

Чартер (оренда літака). При організації чартерних перевезень замовник з авіакомпанією визначає маршрут, з ним обмовляються обов'язки сторін, з'ясовується відповідність орендного договору міжнародним правилам, визначається вартість рейса. Потім полягає спеціальний чартерний договір.

Особливість чартерів така, що один повний рейс (другий і передостанній польоти - перший зворотний після першого завезення й останній туди перед останнім вивозом) виконується без туристів: на останньому рейсі літак забирає останніх туристів, але не привозить нових, тому що він уже за ними не повернеться (на 10 туристських заїздів доводяться 11 авіарейсів). Тут діє формула N + 1.

М'який блок, при якому замовник не має ніякої фінансової відповідальності й має право в заздалегідь застережений термін повністю або частково відмовитися від своїх місць, більше зручний для турагента. Однак якщо відмова відбудеться пізніше встановленого строку, то замовникові має бути виплатити штраф. Звичайно м'які блоки застосовуються досить рідко.

Твердий блок передбачає строгі договірні зобов'язання по строках продажу й оплаті. Замовник вносить передоплату, розмір якої звичайно включає суму вартості двох парних рейсів. Тарифи при реалізації твердого блоку при цьому бувають приблизно на 5-10% нижче, ніж при реалізації м'якого. Найпоширенішийо продаж місць на чартерні рейси так званим комбінованим способом, що сполучить у собі елементи двох вищезгаданих варіантів. Загальне число місць, що входять у реалізований блок, ділиться в певній пропорції на дві частини, одна йз яких реалізується по «твердій» системі, а інша - по «м'якої».

Існує безліч різновидів авіаційних тарифів. Базові тарифи змінюються залежно від сезону. Квитки, куплені по базових тарифах, підлягають обміну й поверненню практично без обмежень. Від базового тарифу для різних категорій пільг установлюються знижки. Тарифи за умовами застосування бувають чотирьох типів:

Нормальні тарифи є повними тарифами обслуговування й припускають політ в обидва кінці «туди» і «назад», не накладаючи ніяких обмежень на термін дії квитка (термін дії квитка – один рік з початку перевезення). Пасажир може змінити дату вильоту, повернути квиток назад у касу навіть після вильоту літака, зробити кілька зупинок по маршруті, міняти маршрут і ін. Нормальні тарифи - найбільш дорогі тарифи.

Спеціальні тарифи, регламентовані Конвенцією й діючі на всіх авіакомпаніях; сюди ставляться всі тарифи, що не попадають під визначення нормальних тарифів і опубліковані в офіційних довідниках перевізників і на екранах систем бронювання. Спеціальні тарифи ставляться до найбільш дешевих тарифів. Однак їхня дешевина обмежується більшою кількістю параметрів. Діє навіть таке правило - «чим дешевше тариф - тим жорсткіше умови його застосування».

До основних обмежень спеціальних тарифів ставляться: мінімальний (ніч із суботи на неділю) і максимальний (від одного до шести місяців) строки перебування за кордоном; відсутність зупинок у шляху проходження або доплата за такі зупинки; фіксовані дати вильоту; неможливість повернення квитків; квитки повинні бути оплачені й викуплені відразу або протягом 1-3 доби; продаж квитків тільки на переліт по системі «туди - назад»; обмежена кількість місць у літаку, проданих по спецтарифу. Спецтарифы діляться на п'ять основних груп: екскурсійні, молодіжні, групові, пенсійні тарифи й тарифи «інклюзив-тур» (туристські).

1. Екскурсійні тарифи є найбільш популярними, розраховані на туристів і мають ряд обмежень, що роблять їх неприйнятними для бізнесменів. Основними особливостями екскурсійних тарифів є обмеження по мінімальному й максимальному строках перебування за рубежем; обов'язковий політ в обидва кінці; скорочений строк придатності квитка; обмеження по строках викупу. Екскурсійні тарифи є більше дешевими, чим нормальні, але більше дорогі в порівнянні з іншими спецтарифами. Вони діляться на три основні категорії: а) YEE - тариф «туди» і «назад»; б) PEX - тариф із твердими обмеженнями за умовами застосування й спеціальний тариф SUPER PEX з особливо твердими обмеженнями за умовами застосування; в) APEX - тариф з обмеженнями за часом продажу, і тариф SUPER APEX з обмеженнями за часом продажу й умовам застосування.

2. Молодіжні тарифи мають обмежений віковий ценз, які становить на різних напрямках від 24 до 26 років. Строк придатності такого квитка становить один рік. Бронювати квиток можна за один рік до вильоту, але викуповувати його в обмежений термін. Також надається відкрита дата зворотного вильоту, і строки перебування за рубежем звичайно не обмежуються. Молодіжні тарифи діють тільки для власників карток ISIC і GO-25, які випускаються Міжнародною Студентською Туристичною Конфедерацією. Міжнародне студентське посвідчення ISIC є міжнародною формою студентського квитка затвердженої ЮНЕСКО. Якщо ж людина не вчиться, але має вік менш 25 років - він може оформити Міжнародну Молодіжну Туристичну карту GO-25, що дає ті ж права, що й ISIC.

3. Груповий тариф застосовується для груп шкіл, що вчаться, і інших навчальних закладів у віці до 19 років і супровідного їхнього керівника при польотах у деякі міста й держави Європи. Регламентуються мінімальна чисельність групи (мінімум десять чоловік і керівник) і ціль поїздки (утворення й культурний обмін).

4. Тарифи «інклюзив-тур» поширюються тільки через турфирмы серед індивідуальних або групових туристів. Крім обмеженого строку перебування за кордоном ці тарифи передбачають лімітування кількості туристів у групі (4-25 чоловік), а також обмеження по напрямку. Як правило, такі тарифи не публікуються й надаються туристам звичайно в пакеті з іншими послугами: проживанням у готелі, трансферним обслуговуванням, харчуванням, екскурсійним і культурно-дозвільним обслуговуванням та ін.

Пільгові тарифи, до яких ставляться тарифи, узяті у відсотковому відношенні до опублікованих тарифів. До таких тарифів ставляться, наприклад подружні й сімейні тарифи. Подружній тариф застосовується при польотах в обмежене число держав. Одному з подружжя надається 50%-ая знижка від базового тарифу, але обмежується термін дії квитка - один місяць. Сімейний тариф також застосовується на обмеженому числі напрямків. 50%-ая знижка надається до тарифу економ-класу для супровідного чоловіка й дітей у віці від двох до 25 років, але обмежується термін дії квитка - один місяць.

Рекламні тарифи, установлювані кожною авіакомпанією в рамках внутрішніх Правил (рекламні перельоти, безкоштовні або пільгові польоти для пасажирів, що налітали на літаках даної авіакомпанії певна кількість годин або кілометрів і ін.).

Організація морських і річкових круїзів і подорожей. Турбизнес має різні форми організації подорожей і одна з них – круїзи. Круїз являє собою туристську поїздку по ріці або морю, як правило, із заходом у порти, на борті спеціального пасажирського судна. У цей час десятки круїзних компаній по усьому світі експлуатують сотні пасажирських судів, місткістю від 70 до 2000-3000 пасажирів і пропонують захоплюючі поїздки практично в будь-який регіон миру.

По суті справи круїз являє собою морської або річкової тур, у базову вартість якого включене комплексне обслуговування на борті судна. Зокрема: проїзд на судні, проживання в каюті (залежно від обраного класу), триразове харчування, розвага й, як правило, цілий ряд спеціальних заходів на борті судна (свята, фестивалі, конкурси, концерти.

В останнє десятиліття круїзний ринок характеризують 4 фактора: спеціалізація пропозиції; плавання на невеликих комфортабельних теплоходах; відповідність розміру теплохода набору послуг; автоматизація. Перші три фактори знайшли розвиток уже в 80-е рр. XX в. у формі круїзів-експедицій, плавань на розкішних яхтах і величезних теплоходах із числом місць більше 2000. Однак у наступні роки ці фактори відійшли на другий план, і перше місце зайняла автоматизація. У круїзному бізнесі з'явилася необхідність створення простого керування інформаційною системою.

Ведучими у світі країнами круїзних подорожей є Великобританія, США й Німеччина. Найбільшою популярністю водні подорожі користуються в США й Німеччині. На початку XXI в. круїзний туризм є одним з найважливіших видів туризму зі значними ринками в США, Великобританії й інших країн Європи й Азії. Найбільшим ринком-постачальником круїзних туристів є ринок США.

У першій десятці мегакомпаний - Carnival, Royal Caribbean, Р&Про Princess, Star Cruises, Norwegian Cruise Lines, Holland America Line, Festival, Crystal. Серед основних гравців ринку приблизно 85% компаній зі США (найчастіше здійснюючі плавання під прапорами інших держав - панамським, ліберійським або ін.). Перша трійка лідерів - Carnival, Royal Caribbean, Р&Про Princess і афілійовані в них компанії «тримають» приблизно 81% світового круїзного ринку.

Закордонні круїзи традиційно організують: по Середземному й Адріатичнім морях; навколо Європи з відвідуванням Британських островів і острова Ісландія; по Скандинавських країнах з відвідуванням Санкт-Петербурга; у США, Канаду й Аляску, у тому числі з Тихого океану в Атлантичний через Панамський канал або навколо Південної Америки; через Аравію (Суецький канал) в Індійський океан; по островах південної частини Тихого океану (Австралія й Нова Зеландія); до Гавайських островів і по Карибському басейну й інші.

Міжнародна асоціація круїзних компаній (CLIA) ділить морські маршрути залежно від вартості дня проживання на чотири категорії: економічні ($ 75-150 у день, судна компаній Festival, TUI-Thomson), класичні ($ 100-200 у день, компанії Carnival, Norwegian, Costa Cruises), премиум- круїзи ($ 150-400 у день, компанії Princess, Royal Caribbean, Holland America) і круїзи класу «люкс» (до $1000 у день, компанії Cunard, Silversea Cruises, Radisson Seven Seas, Crystal.

Фахівці вважають, що круїз тривалістю в один тиждень є й буде залишатися основним турпродуктом (близько 40% круїзів доводиться на тижневі подорожі). Більше короткочасні круїзи воліє близько 30% клієнтів. Круїзи від 10 до 14 днів залучають ледве менше 30%. У тривалих круїзах понад 14 днів беруть участь лише 2-3% клієнтів.

Форми круїзної подорожі різноманітні. Найпоширеніші з них: а) туристський маршрут уздовж берега з короткочасними екскурсіями на березі; б) сполучення круїзу із тривалою подорожжю усередину країни з використанням інших транспортних засобів; в) сполучення круїзу із частковим перебуванням на березі, тобто подорож на круїзному судні з наступним відпочинком на березі.

У цілому для організації круїзних поїздок найпоширенішої (більше 60%) є класична європейська система, що передбачає морську подорож із заходом у різні порти з екскурсійною програмою. Однак все більшу популярність завойовує й американська система, основною метою якої є надання можливості круїзним пасажирам відпочивати й загоряти на пляжах у пунктах заходу по маршруті.

Останнім часом практично у всіх регіонах завойовують популярність «круїзи в нікуди» – одне- і дводобові поїздки без заходу в інші порти. Як правило, таке судно йде з базового порту годин у шість вечорів у п'ятницю й вертається в неділю до вечора. Програма будь-якого круїзу включає наступні елементи: харчування; діяльність під час перебування на борті судна; анімація; екскурсійна програма.

Річковий круїз – це унікальний туристський продукт, що представляє собою водний маршрут, у загальному випадку багатоденний, на річковому судні, на якому туристові надається пакет послуг перевезення, розміщення й харчування, розваги, наземні екскурсійні й інші туристські послуги й обслуговування. Отже, основним місцем перебування пасажирів протягом круїзу є корабель, і найчастіше, він і є головний приваблюючий елемент. У Росії найбільш популярний річковий круїз по Волзі «Москва - Астрахань - Москва».

Річкові подорожі можна класифікувати в такий спосіб: перевезення пасажирів і туристів на регулярних рейсах; перевезення пасажирів і туристів на чартерних рейсах; перевезення пасажирів і туристів на швидкісних і експресних лініях; поромні переправи; прогулянкові й екскурсійні рейси; перевезення водними видами транспорту самодіяльних туристів; короткострокові й тривалі круїзи; спеціальні круїзи (конгрес-круїзи, бізнес-круїзи, навчальні й ін.); використання плавальних засобів у формі плавучих готелів і ін.

Організація залізничного туризму. Під залізничним туризмом розуміється подорож, чинене по залізниці на спеціалізованому залізничному транспортному засобі, фізичними особами тривалістю від 24 год до одного року, або менш 24 год, але з ночівлею, в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових, релігійних і інших цілях, не пов'язаних з оплачуваною діяльністю.

Великою популярністю в країнах Європи користуються туристські, екскурсійні й чартерні поїзди. Найвідомішим туристським поїздом у Європі є «Східний експрес». Що стосується нашої країни, те залізничний туризм, почавши розвиватися з кінця 50-х рр. минулого століття, досить швидко завоював більшу популярність у туристів. Після розпаду СРСР туристський потік на залізничному транспорті знизився з 29,8% - в 1991 р. до 14,6% - в 2003 р. у силу ряду об'єктивних причин: значного зменшення числа надаваних туристських поїздів МШС; тривалості поїздки; низької якості обслуговування туристів у шляху проходження; високих тарифів і ін. Однак, залізничні перевезення туристів мають переваги перед іншими видами транспорту, якщо вони здійснюються на короткі (до 150 км) і середні (до 800 км) відстані, включаючи міжнародний і внутрішній туризм.

Залізничні перевезення реалізуються звичайно у внутрішнім і міжнародному сполученнях. На території Росії вони здійснюються в прямому, прямому змішаному, непрямому змішаному повідомленнях. У системі пасажирських перевезень поїзди підрозділяються на рейсові (графиковые), що випливають по строго встановленому маршруті, у строго дотримуваному тимчасовому проміжку й графіку руху, і спеціальні або чартерні. Внерейсовые (чартерні) поїзди комплектуються в міру необхідності перевезень. Це ставиться й до спеціальних туристських поїздів.

По відстані проходження й відомчої приналежності поїзда розділяються на приміські, місцеві й далекі. На залізничному транспорті Росії перевезення пасажирів також підрозділяються на види повідомлень: далеке, місцеве, приміське. У далекому повідомленні перевезення пасажирів здійснюються в межах двох або більше доріг; у місцевому повідомленні - у межах однієї залізниці; у приміському сполученні - на відстань не більше 150-200 км.

Тур залізничний – подорож організованих туристів з використанням залізничного транспорту. Цей вид тура включає групові подорожі з використанням частини місць у графиковых поїздах і подорожі в спеціальних туристських поїздах – орендованих складах, призначених для організації подорожі з використанням спальних місць як бази розміщення на даному маршруті, а вагонів-ресторанів поїзда – як крапок харчування туристів.

Залежно від швидкості руху поїзди діляться на пасажирські, швидкі й швидкісні. Пасажирські поїзди мають середню швидкість руху не перевищуючу 50-55 км/год і роблять багато тривалих зупинок у шляху проходження. Пасажирські поїзди (за винятком фірмових) формуються із загальних, плацкартних і купейних вагонів. Кількість пасажирів у таких поїздах менше ніж у приміських, але набагато більше, ніж у швидких поїздах.

Швидкі поїзди рухаються звичайно зі швидкістю, що перевищує 50-55 км/ч. Різниця у швидкостях руху швидких і пасажирських поїздів становить звичайно 5-10 км/ч. Швидкі поїзди звичайно роблять невелику кількість нетривалих зупинок і надають пасажирам набагато більше високий рівень комфорту в шляху проходження, тому що формуються в основному з купейних і спальних вагонів (хоча й включають не менш 50% плацкартних). Звичайно швидкі поїзди мають оптимальний розклад руху, ніж дублюючі їх пасажирські.

Швидкісні поїзди в російській практиці організації залізничних сполучень зустрічаються рідко. Такі поїзди здатні рухатися із середньою швидкістю від 80 до 100 км/ч. Причому на деяких ділянках такі поїзди розвивають швидкість до 150-200 км/ч. Дані поїзди експлуатуються в Росії тільки на напрямку «Москва - Санкт-Петербург».

У ряді поїздів далекого прямування чітко відокремлюється група фірмових поїздів, які з'єднують найчастіше великі міста й дві російські столиці – Москву й Санкт-Петербург. Вони мають звичайно невеликі номери й свої назви (наприклад, «Аврора», «Червона Стріла», «Саратов», «Росія», «Кама» і ін.). Майже всі фірмові поїзди ставляться до категорій швидк або швидкісних і надають пасажирам найвищий рівень комфорту в шляху проходження.

Перевезення організованих груп туристів може здійснюватися в спеціальних поїздах, на оренду яких звичайно полягає договір. За рубежем широко використовується система таких чартерних туристських поїздів. У складі такого поїзда є спеціальні вантажні платформи для перевезення особистих автомобілів туристів. У багатьох країнах Європи курсують спеціальні екскурсійні поїзди, розклад яких ув'язане з розкладом морських і річкових судів.

Спеціальні туристсько-екскурсійні поїзди підрозділяються на три основних типи:

Перший тип представляють склади для коротких одноденних маршрутів без сну в шляху. Вони формуються з вагонів електропоїздів приміського сполучення й не дають туристам додаткового комфорту, крім того, що дає електричка.

Другий тип утворять 3-хдневные маршрути й тури. Під час таких нетривалих) залізничних турів пасажири проживають в окремих купі. Поїздки традиційно складені з таким розрахунком, щоб уночі, коли всі сплять, поїзд перебував у шляху. Удень же туристи зайняті на всіляких екскурсійних заходах.

Третій тип – експреси для далеких поїздок (тривалістю кілька доби й більше). Експреси доставляють туристів у різні визначні зони країни іноді із проміжним багатоденним відпочинком в одному з них. Протягом усього маршруту туристи проживають в 4-хместных спальних купейних вагонах поїзда.

Автобусні перевезення туристів. Автоуслуги, використовувані в індустрії туризму, включають наступні основні напрямки:організація автобусних подорожей (включаючи автокаравани); організація автомобільних подорожей: а) з використанням власного автомобіля, б) прокат автомобіля в місці постійного проживання, в) прокат автомобіля в місці відпочинку. Туристські автомобільні перевезення здійснюються в основному автобусом (78%), легковими автомобілями (17%) і іншими видами автомобільного транспорту (5%). Маючи високу маневреність і мобільністю, туристські автобуси поза конкуренцією на короткі й середні (до 500 км) маршрутах. Висококомфортабельні туристські автобуси використовуються також і на довгих маршрутах (тури по Європі, Золотому Кільцю й ін.). При цьому відпочинок туристів у нічний час забезпечується, як правило, у готелях або мотелях (пришляхових готелях).

Автобусні тури – подорожі груп туристів на власних або орендованих автобусах. Вони можуть проводитися повсюдно й практично без обмежень. Завдяки своїй мобільності й відносній незалежності від транспортних комунікацій і розкладів автобусні подорожі дозволяють організовувати маршрути по цікавих місцях у найбільш зручні для туристів строки. Маршрути автобусних подорожей підрозділяються на міські, приміські й міжміські. Переваги автобусних турів полягають у їхній відносній дешевині: автобусна подорож коштує приблизно в 1, 5-2 рази дешевше, ніж звичайний тур з авіаперельотом і в тім, що ціна на автобусні тури не міняється протягом усього сезону, незалежно від попиту.

Європейська конференція міністрів транспорту (1984 р.) виділяє чотири види автобусного туризму:

· поїздки на рейсових автобусах. Перевезення пасажирів здійснюється відповідно до розкладу, по фіксованих маршрутах. Поїздка включає зупинки й завантаження пасажирів на певних стоянках. Такого роду обслуговування можливо лише при наявності ліцензії, що дається на обмежений період часу;

· поїздки на човникових автобусах. Сюди входять поїздки по певних маршрутах, але на відміну від попереднього виду, групи завжди вертаються на місце відправлення. Іноді обслуговування включає розміщення групи на певних стоянках маршруту;

· спеціальні рейси включають цілий спектр різних послуг. Протягом усього подорожі група використовує той самий автобус. По закінченні подорожі група вертається на місце відправлення;

· вокрему групу виділяються внутрішній туризм і поїздки протягом дня з різними цілями (екскурсії протягом дня, човникове обслуговування аеропортів і т.д.).

Існує два способи організації нерегулярних перевезень туристів:

1. Туристська фірма розробляє певний автобусний тур і доручає перевезення транспортної організації, що розробляє маршрут, виконує технічне обслуговування рейса й т.д.

2. Туристська фірма орендує автобус у транспортної організації (або частки особи) і сама здійснює перевезення. Однак у цьому випадку така фірма повинна мати ліцензію на здійснення перевезень пасажирів у міжнародному напрямку, необхідні дозволи й т.д.

Автобусні компанії пропонують наступні пакети турів і службу прокату автобусів:

1. Чартерні тури – обслуговування вечорів, одноденні поїздки на змагання, тижневі поїздки – святкові тури;

2. Супроводжувані тури – поїздки заздалегідь запланованих груп тривалістю від п'яти днів до одного місяця в супроводі керівника;

3. Незалежно сформовані групи – у тур включається відвідування міст і визначної пам'яток з використанням рейсових автобусів;

4. Гнучкі тури – сполучення автобусного транспорту з іншими транспортними засобами.

Туристсько-екскурсійні перевезення є найбільш популярним видом подорожей у нашій країні. Вони широко використовуються турфирмами при організації внутрішнього й в'їзного туризму. Зокрема багато хто турфирмы країни розробляють автобусних турів як для російських, так і для закордонних туристів. Такі маршрути класифікуються по ряду характеристик: часу здійснення, тривалості, регіону проведення, тематиці, умовам поїздки й ін.

Тривалість більшості внутрішніх турів звичайно коливається від одного до десяти днів. Приміром, найбільш відомим багатоденним автобусним маршрутом (4-5 днів) є маршрут по містах Золотого кільця. Більшою розмаїтістю відрізняється й тематика автобусних туристсько-екскурсійних маршрутів. Сучасними туроператорами пропонуються програми релігійної тематики (відвідування монастирів і культових споруджень країни), паломницькі тури, космічні тури (відвідування космодромів, музеїв авіації й космонавтики), театральні тури (відвідування найвідоміших театрів Москви й Санкт-Петербурга), природні тури (виїзди на природу, уик-энд і др.), холидей-тури (участь у святкових заходах) і інші. Пропонуються також і нетрадиційні автобусні тури - лазневий тур, джиппинг, тури рибалок, мисливців, дегустаційні й гастрономічні тури й ін.

Крім організації автобусних туристсько-екскурсійних супроводжуваних турів на внутрішніх маршрутах організуються чартерні несупроводжувані тури й екскурсійні поїздки для незалежно сформованих груп туристів. У першому випадку автобуси використовуються для організованої доставки спортивних уболівальників, бізнесменів, учених, учасників фестивалів. У другому випадку автотранспортні підприємства або турфирмы організують короткочасну поїздку всіх бажаючих по якому-небудь цікавому міському або приміському маршруті в супроводі гіда.

Для організації перевезень усередині країни автотранспортні підприємства можуть надавати туристським фірмам і іншим організаціям автобуси для здійснення разових і постійних рейсів. Транспортні подорожі туристські фірми реалізують разом з автотранспортними підприємствами на основі разових, сезонних або річних договорів оренди транспортного засобу з екіпажем, якщо вони не мають на балансі власного автотранспорту.

Міжнародне автомобільне перевезення – перевезення транспортним засобом пасажирів за межі території Російської Федерації, а також перевезення транспортним засобом пасажирів транзитом через територію Російської Федерації. Автобусні подорожі, организуемые туристськими фірмами, ставляться в більшості випадків до нерегулярних перевезень.

Вітчизняні туроператори самостійно або разом з перевізниками здійснюють практично будь-яких автобусних турів по Європі. При цьому практикуються комбіновані маршрути - залізницею до границі РФ або країн СНД (зокрема до Бреста або Гродно), далі автобусом по Європі. Крім того, туристські фірми організують спеціальні шкільні й студентські автобусні тури.

Міжнародні автобусні тури відрізняються тривалістю, змістом екскурсійних програм і умовами обслуговування під час поїздки. З погляду цих факторів всі міжнародні автобусні тури можна розділити на економічні, стандартні, фірмові й ексклюзивні. В економічних турах подорож включає різноманітну екскурсійну програму, розміщення в готелях 2-3 зірки, розташованих на окраїнах міст, нічні переїзди. У стандартних турах передбачається один нічний переїзд, розміщення в готелях 2-3 зірки поблизу станцій метро або ліній міського транспорту, різноманітна екскурсійна програма й вільний час у великих містах. У фірмових турах відсутні нічні переїзди, проживання організується в готелях 3-5 зірок, розташованих у центрі міста, надається багата екскурсійна програма й вільний час у відвідуваних населених пунктах. Ексклюзивні тури формуються на основі фірмових, при бажанні приймаються побажання клієнтів.