Туризм у системі наукового знання



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Туризм у системі наукового знання



 

Як думають Т. И. Черняева й М. С. Отнюкова[30] , важливість вивчення туристської діяльності визначається зростаючою значимістю туризму в різних просторах громадського життя. В економічній сфері, будучи прибутковим видом бізнесу, туризм сприяє оптимізації економічних процесів: збільшенню валютних надходжень і доходів, розвитку підприємств транспорту, зв'язку, харчування, будівництва, створенню робочих місць, росту прибутків, що приносять даної місцевості або державі дохід.

Соціокультурна значимість туризму розкривається в збереженні культурної спадщини й трансляції історичних цінностей, відродженні російського соціокультурного простору, освоєнні ефективних практик використання вільного часу, у побудові й процесуальному забезпеченні ідентифікаційних практик, у підтримці здоров'я людей. Туризм сприяє підвищенню освітнього рівня й нарощуванню культурного потенціалу країни, регіону, міста або конкретного місця. У соціополітическі сфері туризм сприяє стабілізації міжетнічних і міжнародних відносин, виникненню взаємного інтересу, толерантності й поваги між людьми різних національностей.

Феномен туризму існує вже досить давно. Однак туризм як наука - явище досить нове. Процес формування туристської науки почався всього 8-10 років тому. Туристська наука, що переживає своє становлення, поки не має наукового апарата, що сформувався, і опирається на широкий спектр галузевих знань. У нашій країні вперше науковий інтерес до туризму виявила економічна наука. Перша публікація ставиться до 1965 р., у журналі «Питання економіки», № 4, стаття «Економіка туризму», автор В. М. Кривошеєв. Потім побачили світло великі роботи П. Г. Олдака, В. И. Азара, В. С. Преображенський, И. В. Зорина, Ю. А. Веденина, В. А. Квартальнова й інших учених.

В. С. Преображенський, И. В. Зорин, Ю. А. Веденин роботою «Географічні аспекти конструювання нових типів рекреаційних систем» «підключають» до проблематики туризму науку про землю. Через якийсь час географи зайняли міцні позиції лідера в дослідженні закономірностей індустрії туризму, що висунули гіпотезу про рекреаційну систему й дослідуюче її, - В. С. Преображенський, Б. Н. Лиханов, Ю. А. Веденин, Н. А. Ступина, И. В. Зорин і інші вчені ИГАН СРСР.

В останні роки в науці туризму визначилися нові напрямки. Особливо важливий досвід синтезу туристики як системної науки, що має власний об'єкт дослідження – індустрія туризму, предмет дослідження – рекреація й суб'єкт дослідження – турист[31] . Але про туристике як про комплексну науку про туризм мова йтиме в наступному параграфі.

В останні роки майже спонтанно стали вичислятися спеціальні галузеві туристські дисципліни - економіка туризму, рекреаційна географія, екологія туризму, біосфера й туризм, педагогіка й психологія туризму, менеджмент туризму, безпека туризму, інформаційні технології в туризмі, рекреалогія, феноменологія туризму й ін. Автори, опираючись на численні роботи своїх попередників, спробували визначити зв'язки туризму з найважливішими науками й виділити основні напрямки туристської теорії й практики, що виникли на основі таких зв'язків.

Ø туризм і географія, на основі взаємодії яких сформувалися географія туризму, рекреаційна географія, туристське країнознавство, туристське регионоведение, регіональний туризм; варто також сказати, що туризм – одна з найбільше географичних галузей;

Ø туризм і економіка, на основі чого виник новий напрямок – економіка туризму; зв'язку туризму й економіки в силу найбільш частого трактування туризму як економічного феномена, уважаються найбільш тісними;

Ø туризм і філософія, взаємодіючи між собою, привели до виникнення таких напрямків як філософія туризму, феноменологія туризму й подорожей, філософія гостинності й т.д.;

Ø туризм і соціологія породжують появу ряду напрямків і феноменів – соціологія туризму, соціальний туризм, соціальна природа й значимість туризму; виходячи з того, що в туризмі головне – споживач, значимість соціологічних знань усіляко зростає;

Ø туризм і інформатика, техніка, технологія, взаємозв'язки подібного роду формують найважливіші наукові й практичні напрямки – інформаційні технології в туризмі, техніка й технологія туризму;

Ø туризм і екологія, на стику яких формується кілька наукових напрямків, найбільш важливими з яких є туристське природокористування, екологія туризму, екологічний туризм, екологічна безпека в туризмі й ін.;

Ø туризм і право, туризм, як і будь-які інші галузі сфери сервісу, вимагає особливого правового регулювання; у другій половині минулого століття сформувався цілий напрямок туристської теорії й практики – туристське право;

Ø туризм і психологія, тому що психологія туристського споживання й психологія туристської пропозиції визначають багато в чому характер і напрямки розвитку всього туристського бізнесу; психологія туризму – найбільш перспективний науково-прикладний напрямок, що одержав поштовх до розвитку тільки в останні роки;

Ø туризм і медицина, зв'язки подібного роду останнім часом придбали свою значимість, тому що питанням медицини приділяється велика увага в ряді аспектів туристської практики; медичні аспекти, у тім або іншому виді, представлені в туристському праві, туристському страхуванні, туристських формальностях, безпеці туризму; зложився як окремий напрямок і медичне забезпечення туризму.

У самому спрощеному варіанті існує чотири точки зору на туризм як явище сучасного миру:

1. Туризм як галузь економіки – сукупність всіх виробничих одиниць, що здійснюють переважно однаковий або подібний вид виробничої діяльності.

2. Туризм як міжгалузевий комплекс або ринок, де панує туроператор, що із продукції різних галузей і формує туристський продукт.

3. Туризм як самостійний вид економічної діяльності, тобто діяльності по обслуговуванню туристів. Туристська діяльність - це туроператорська й турагентська діяльність, а також інша діяльність по організації подорожей.

4. Туризм як діяльність під час відпочинку – точка зору самих туристів. В основу цієї точки зору ліг факт існування поряд з комерційним туризмом, туризму соціального, спрямованого на доступний всім верствам населення країни відпочинок.

Т. И. Черняева, не заперечуючи множинність проявів туристської діяльності, думає, що феномен туризму варто визначати за допомогою економічного, технічного й психологічного підходів. Економічний підхід припускає аналіз туризму як системи економічних активностей, як індустрії. В економічних термінах важливо досліджувати проблеми, пов'язані з розміщенням і підтримуючими сервісами: попит та пропозиції, витрати й доходи, зайнятість.

Технічний підхід заснований на визначенні туризму, що використовує організація «British Tourist Authority» для збору статистичних даних: «туристська подорож – це перебування протягом одного або декількох днів поза будинком з метою проведення вихідних або свят, – відвідування родичів і знайомих, участі в бізнес-конференціях і з іншими цілями, крім навчання в закритих навчальних закладах і сезонні заробітки».

Психологічна перспектива звернена, насамперед, на розважальні подорожі, і особливо на первісну мотивацію: відпочинок, відкриття й задоволення. Із цих позицій розважальний туризм може бути визначений як способи й засоби, за допомогою яких люди одержують психологічні вигоди. Психологічні вигоди витягають із відвідування нових місць і освоєння нових ситуацій, з волі від роботи й повсякденної рутини життя, з можливості придбання нового поведінкового, соціального й культурного досвіду.

А. Мэтиесон і Дж. Уолл (Mathieson A., Wall G., 1996) пропонують виділяти три базисних складові туризми:

· динамічну, що включає пересування до місця або місць проходження;

· статичну, що припускає зупинку, стоянку або проживання;

· результуючу, що представляє собою комбінацію перших двох і отражающую результатів прямого або непрямого залучення суб'єктів туристської активності в економічні, фізичні, соціокультурні підсистеми.

Таким чином, туризм, на думку Т. И. Черняевой, розглядається як складний феномен, що включає різноманітні змінні й відносини, що виникають усередині туристського процесу; подорожі, включаючи початкові готування, шлях до місця проходження й назад, стоянку й відновлення після повернення.

Подібна множинність проявів туризму як економічного й соціально-культурного феномена сучасності визначила широку увагу до дослідження його проблем з боку представників ряду наук. У зв'язку із цим виникла потреба у формуванні нової системної науки про туризм, туристську діяльність і туристську індустрію, названої пізніше туристикою.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.38.244 (0.011 с.)