Структура керування туризмом у Росії

 

Перш ніж розглядати особливості організації керування сферою туризму в нашій країні, необхідно розглянути туризм як об'єкт керування, з позицій сучасного менеджменту. На перший погляд можна припустити, що менеджмент туристського регіону й туристської організації опирається на ту ж базу, що й менеджмент будь-якого підприємства системи«людина -людина», однак, праця в керуванні туризмом специфічний і істотно відрізняється від діяльності працівників інших галузей.

Туризм має ряд властивих тільки йому особливостей[154]:

1. Більша глибина проникнення туризму (туризм як явище існує скрізь, де живе людина) і складність взаємозв'язків між його складеними елементами. У туристській індустрії багато туристських підприємств і організацій, які так чи інакше повинні вписуватися в єдину регіональну систему керування.

2. Сильний вплив з боку зацікавленої клієнтури. Туристські організації працюють із більшою кількістю зацікавлених осіб, які впливають на організацію (населення, кредитори, політичні структури, міське керування, туристи, населення).

3. Специфіка туристського продукту, його невіддільність від джерела формування. Тому що туристський продукт проявляється у вигляді послуги, те його необхідними ознаками є присутність клієнта й неможливість складування цієї послуги, тобто мова йде про те, що туристську послугу не можна переслати поштою.

4. Специфіка туристського продукту зв'язана зі специфікою туристського попиту. Попит на туристські послуги не однорідний у силу трьох основних причин:

а) невідчутність і несохраняемость туристського продукту. Туристську послугу неможливо побачити при укладанні договору, спробувати як товар на смак;

б) розмаїтість споживачів туристських послуг. Різні категорії туристів відрізняються метою поїздки, своїми вимогами до туристських послуг, а також ціною, що вони готові й у стані оплатити. На туристський попит дуже сильно впливають такі фактори, як дохід, структура родини, вік її членів, їхнє утворення й професія;

в) висока значимість суспільних факторів – економічної ситуації в країні, екології й соціальних факторах.

5. Комплексність туристських послуг. Туристська послуга складається для туриста із цілого комплексу послуг (як матеріальних, так і нематеріальних), які є специфічним туристським продуктом. Туристська пропозиція місця, регіону, країни розглядається як «колективна продукція». Не окремі послуги, а цілий комплекс їх коштує в центрі туристського попиту. Цей комплекс послуг турист поєднує в поняття «ціль подорожі».

6. Сезонність, тобто залежність обсягу туристських послуг, насамперед від природно-кліматичних умов. При рішенні проблеми менеджменту в туризмі дане явище повинне обов'язково враховуватися керівниками туристських підприємств, оскільки коливання попиту можуть істотно погіршити умови функціонування всієї туристської індустрії.

Особливості туристської галузі як об'єкта керування вказують на те, що менеджери туристського бізнесу повинні зважати на те, що ця галузь зовсім не схожа на інші галузі, і тому механічно перенести наробітки або моделі керування з інших сфер трудової діяльності в сферу туризму неможливо. У зв'язку із цим можна виділити наступні риси, характерні для керування будь-яким туристським підприємством[155]:

по-перше, при плануванні туристської діяльності в главу кута повинні ставитися потреби, потреби й бажання кінцевих споживачів;

по-друге, непервинність туристської послуги. Хоча в сучасному світі значення туризму як засобу відновлення сил і здоров'я величезно, туристський продукт не став ще товаром першої необхідності;

по-третє, у туристській галузі набагато більше значення має маркетинг. Це пов'язане з тим, що продавець туристської послуги, не маючи можливості представити її зразок-еталон (як це практикується при реалізації товарів), повинен знайти аргументи на користь свого товару-послуги, а це можна зробити тільки при добре налагодженій системі маркетингу. Крім того, у зв'язку з мінливістю якості послуги, суб'єктивізмом у її оцінці виникає необхідність її постійного контролю, тобто ця функція менеджменту здобуває особливу значимість;

по-четверте, туристська послуга унікальна (повторити її у всіх аспектах не представляється можливим). Це маршрут поїздки, умови обслуговування, вартість і т.д. Навіть дві тури по тому самому маршруті в однієї й тої ж фірми часто проходять по-різному (це й стан транспортного засобу, події в країні перебування й т.п.).

При вивченні особливостей організації керування індустрією туризму за рубежем можна виділити три моделі державного керування[156]. Перша модель припускає відсутність центральної державної адміністрації, всі питання зважуються на місцях на основі принципів ринкової «самоорганізації». Уряду окремих країн приймають таке рішення в тих випадках, коли туризм країні взагалі не потрібний або коли суб'єкти туристського ринку свідомі й займають сильні позиції, тобто, здатні вирішувати свої проблеми без державної участі.

Ця модель керування індустрією туризму використовується в США (в 1997 р. у США була ліквідована державна структура - USTTA, що відала туризмом). Керівництво країни зважилося на це через ряд причин: скорочення витрат федерального бюджету; наявність міцних позицій США на міжнародному ринку туризму; привабливість країни для закордонних туристів; присутність сильних приватних компаній в індустрії туризму, здатних на потужні самостійні рекламні акції в інтересах усього національного ринку.

Друга модель передбачає наявність сильного й авторитетного міністерства, що контролює діяльність всієї галузі. Для її реалізації потрібні певні умови, а саме: більші фінансові вкладення в індустрію туризму, рекламну й маркетингову діяльність, інвестування в туристську інфраструктуру (єгипетська державна турадминистрация тільки в Італії в 1999 р. витратила на рекламу своєї країни близько 3 млн. дол. США). Організація керування туриндустрией по цій моделі поширена в Туреччині, Єгипті, Тунісі й інших країнах, де туризм є одним з основних джерел валютних надходжень.

Третя модель переважає в європейських державах і полягає в тому, що питання розвитку туристської діяльності країни зважуються на рівні якого-небудь багатогалузевого міністерства. Державна турадминистрация в розвинених європейських країнах працює у взаємодії з місцевою владою й приватним бізнесом для залучення до виконання державних завдань фінансових засобів із приватного сектора, знаходження взаємовигідних форм співробітництва між органами керування різних рівнів.

По масштабах міжнародного туризму, федеральному пристрою й способу організації туристської галузі для Росії найбільш прийнятна третя модель керування.Сформована до теперішнього часу система організації керування туристським комплексом відбиває процес, що відбувається в Росії, переходу від сверхцентрализованной адміністративної системи, що базувалася на домінуванні державних форм власності, до господарського механізму, що сполучить різні форми власності. Децентралізація в умовах ринкової економіки припускає передачу права здійснення туристської діяльності будь-якому підприємству незалежно від форм власності. Цей процес супроводжується створенням різного роду асоціацій, союзів і об'єднань.

Керування туристським комплексом реалізується в рамках організаційної структури, що включає три рівні: макроекономічний, мезоэкономический і мікроекономічний.

Макроекономічний рівень. У вищому законодавчому органі - Державній Думі РФ створений спеціальний Комітет з економічній політиці, підприємництву й туризму із правом законодавчої ініціативи. Раніше існувала Комісія зі спорту й туризму. У структурі Комітету функціонує підкомітет по розвитку ринку туристських послуг, а також Експертна рада. Загальне керівництво туристським комплексом здійснює Уряд РФ.

Наприкінці 2004 р. було створено Федеральне агентство по туризму, що підкоряється безпосередньо Уряду РФ. Федеральне агентство по туризму є вповноваженим федеральним органом виконавчої влади, що займається проведенням державної політики, правовою-правовим-нормативно^-правовим регулювання, наданням державних послуг і керуванням державним майном у сфері туризму.

Центральні економічні відомства, наприклад Федеральна митна служба, виконують важливі функції, пов'язані з контролем за дотриманням державних інтересів у галузі економіки країни. На останній покладена організація митного контролю й видання нормативних актів по митних питаннях. Дані питання для розвитку туризму є немаловажними, тому що однієї із цілей подорожей туристів є «шопинг». Істотну роль у регулюванні турбизнеса грають Міністерство фінансів РФ і Центральний Банк РФ, які визначають порядок фінансування й кредитування туристської діяльності, видають нормативні документи із цих питань.