Туристські підприємства і їхні форми

 

У міжнародній практиці умовно прийнятий розподіл підприємств туристського бізнесу по характері задоволення туристських потреб на кілька груп: 1) підприємства посередництва й організації туризму (туроператори й турагенты); 2) транспортні підприємства; 3) підприємства, що забезпечують життєдіяльність туристів під час подорожі (підприємства розміщення й громадського харчування); 4) підприємства видовищних послуг (підприємства, що проводять досугово-розважальні заходи). Підприємства першої групи є продавцями туристських послуг, а підприємства другої, третьої й четвертої груп - виконавцями.

Безпосередньо організацією туристської діяльності в міжнародній практиці звичайно займаються спеціалізовані оптові й роздрібні торговельно-посередницькі структури: туристські агентства, туроператорские фірми й туристські корпорації, які представлені у вигляді міжгалузевих виробничо-господарських комплексів. Названі структури займаються діяльністю по формуванню, просуванню й реалізації конкретних туристських продуктів. При цьому туристські фірми, як правило, не здійснюють міжнародні поїздки, екскурсії й подорожі, а тільки організують виконання цих послуг, у реалізації яких зайнята цілий ланцюжок різноманітних партнерів по бізнесі.

Туристські агентства являють собою роздрібні фірми, які вступають у безпосередній контакт із кінцевим споживачем. Вони виступають проміжною ланкою між туристами-клієнтами й рядом підприємств, що обслуговують їх у період туристської поїздки. Туроператорские фірми є оптовими фірмами, які в основному взаємодіють із численними туристськими агентствами й підприємствами туристської індустрії. В окремих випадках вони обслуговують і кінцевих користувачів (звичайно шляхом організації ексклюзивних турів за індивідуальними заявками). Місце туроператорів і турагентов на туристському ринку наочно показується на малюнку[128] (мал. 8.1.).

Туристські корпорації поєднують у своєму складі найрізноманітніші фірми й організації, які у своїй діяльності повністю або частково пов'язані з туристським бізнесом (від страхових контор і екскурсійних бюро до транспортних агентств і готельних готелів, кемпінгів). Корпорації, обслуговуючи потреби кінцевих користувачів турів, включають у свій склад туроператорів і турагентов. У своїй діяльності вони опираються, як правило, на широку мережу самостійних ринкових суб'єктів - національних туроператорів і турагентств.

У Росії немає ще такої вузької спеціалізації в туризмі, як у країнах з розвитий економікою. Тому багато роблем, якими займаються на Заході численні партнери туристських фірм, вирішуються тут найчастіше самими туроператорскими й турагентскими фірмами. У стадії становлення в Росії перебувають туристські корпорації (об'єднання туроператорів і турагентов на добровільній основі), туристські консорціуми (добровільні об'єднання декількох турагентств, при яких за останніми залишаються фінансова і юридична самостійність) і туристські кооперативи, коли на основі єдиного уставу поєднуються турфирмы для більше ефективного здійснення спільної діяльності (наприклад, при бронюванні місць у засобах розміщення й на транспорті).

Рис. 8.1. Місце турагента й туроператора на туристському ринку

 

М. А. Морозов у своїй роботі виділяє ряд організаційно-правових форм юридичних осіб (мал. 8.2.)[129].

Рис. 8.2. Організаційно-правові форми юридичних осіб

 

Одними йз основних організаційно-правових форм у туристському бізнесі є туристська фірма й туристське підприємство. Основні фактори, що визначають вибір організаційно-правової форми діяльності туристського підприємства можна визначити в такий спосіб (мал. 8.3.)

Фірма – це самостійна підприємницька одиниця із правами юридичної особи, що як власник або титульного власника (орендаря, трастового керуючого, оператора й т.д.) розробляє й реалізує стратегію розпорядження майном, нематеріальними активами й доходами, використовуючи організаційно-планові методи.

Підприємство – майновий комплекс, що включає нерухомість, рухоме майно, вимоги й борги, право на позначення й виключні права на інтелектуальну власність і виступаючий переважно як об'єкт керування з боку власника (держави, місцевих органів влади, фірми й т.д.) або власника.

Ознаки підприємства:

Ø певна відособленість - майнова й немайнова (відособленість від власності засновників підприємства);

Ø юридичний статус, закріплений за підприємством, певні права й обов'язки, що дозволяють розглядати його як суб'єкт права й правовий відносин, і предполагающий його державну реєстрацію відповідно до діючим у країні законодавством;

Ø назва підприємства і його організаційно-правова форма, що дозволяє судити про обсяг і форму відповідальності такого підприємства по зобов'язаннях.

Оскільки в практиці туристського бізнесу для позначення туристського підприємства використовується слово «фірма», те надалі ми будемо застосовувати саме цю назву. Таким чином, фірма – це самостійний господарський суб'єкт, що володіє статусом юридичної особи й відособленим майном. Туристська фірма - назва досить умовне. Справа в тому, що обслуговуванням туристів займається величезна кількість підприємств і організацій, причому найчастіше вони прямо зовсім не пов'язані з туризмом. Наприклад, автобусний парк і торговий центр, на перший погляд, мають далекі від туризму мети й функції. Однак вони цілком можуть увімкнутися в процес обслуговування туристів: автобусний парк надає автобуси для переміщень, а торговий центр може надати спеціальні секції по обслуговуванню різних категорій туристів.

Рис. 8.3. Фактори, що визначають вибір організаційно-правової форми

туристського підприємства

Говорячи про туристську фірму, мають на увазі, насамперед ті фірми, основною діяльністю яких є надання туристських послуг, а всі інші види діяльності є побічними, додатковими. Отже, туристська фірма – це комерційна організація, що має головною метою своєї діяльності одержання прибутку за рахунок надання різних видів туристських послуг. Під туристським підприємством розуміється самостійний господарюючий суб'єкт із правами юридичної особи, що здійснює формування, просування й/або реалізацію послуг туристам, а також інші види допоміжної господарської діяльності, не заборонені законодавством і передбачені його уставом.

Можна запропонувати наступну класифікацію туристських фірм:

По виду власності: державна (федеральна власність і власність суб'єктів РФ); муніципальна; приватна; власність громадських організацій; кооперативна; спільна (перебуває у власності двох або більше осіб, що належить їм на праві загальної власності).

За організаційно-правовою формою:

1) повне товариство (учасники якого відповідно до ув'язненого між ними договором займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства й несуть відповідальність по його зобов'язаннях приналежної їм майном);

2) товариство на вірі (командитне товариство), у якому поряд з повними товаришами, що відповідають по зобов'язаннях товариства своїм майном, є один або трохи учасників-вкладників (командитистів), які несуть відповідальність у межах сум внесених ними внесків;

3) товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ, статутний капітал якого розділений на частки; учасники якого не відповідають по його зобов'язаннях і несуть ризик збитків у межах вартості внесених ними внесків);

4) товариство з додатковою відповідальністю (учасники несуть додаткову відповідальність по зобов'язаннях ОДО в кратному розмірі до вартості внеску);

5) акціонерне товариство (суспільство, статутний капітал якого розділений на певне число акцій; учасники АТ (акціонери) не відповідають по його зобов'язаннях і несуть ризик збитків у межах вартості приналежних їм акцій): відкрите АТ (учасники можуть продавати свої акції без згоди інших акціонерів); закрите АТ (акції розподіляються тільки серед його засновників або іншого обмеженого кола осіб);

6) виробничий кооператив (добровільне об'єднання громадян на основі членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, заснованої на їх особистій трудовій і іншій участі й об'єднанні його членами майнових пайових внесків);

7) державне й муніципальне унітарне підприємство (комерційна організація, не наділена правом власності на закріплене за нею власником майно);

8) споживчий кооператив (добровільне об'єднання громадян і юридичних осіб на основі членства з метою задоволення потреб учасників, здійснюване шляхом об'єднання його членами майнових пайових внесків);

9) громадська організація (об'єднання) - добровільне об'єднання громадян на основі спільності їхніх інтересів для задоволення духовних і інших потреб.

Слід зазначити, що в практиці туристського бізнесу найпоширеніші ТОВ і ЗАТ.

По цілям: 1) комерційні – такі фірми, основна мета яких – витяг прибутку; 2) некомерційні – такі фірми, які не прагнуть до одержання прибутку, і прибуток не розподіляється між учасниками.

Юридичні особи, що є комерційними організаціями, можуть створюватися у формі господарських товариств, суспільних і виробничих кооперативів, державних і муніципальних підприємств.

Юридичні особи, що є некомерційними організаціями, можуть створюватися у формі споживчих кооперативів, суспільних або релігійних організацій, фінансованих власником установ, благодійних фондів, а також в інших формах, передбачених законом. Некомерційні організації можуть здійснювати підприємницьку діяльність лише остільки, оскільки це служить досягненню цілей, заради яких вони створені, і відповідній цій цілям діяльність.

По регіоні функціонування. У міжнародному туризмі між споживачами й виконавцями туристських послуг звичайно коштують туристські фірми-посередники, їх можна класифікувати як: фірма країни споживача туристських послуг; фірма країни виконавця туристських послуг. Туристські фірми, що спеціалізуються на прийомі іноземних туристів у своїй країні, називаються приймаючими або рецептивними фірмами. Їхньою головною особливістю є наявність у них тісних зв'язків з підприємствами туристської індустрії своєї країни, що виступають як виконавців туристських послуг для іноземних туристів, а також з іноземними туристськими фірмами, що виконують роль постачальників іноземних споживачів туристських послуг.

Туристські фірми, що спеціалізуються на організації туристських поїздок громадян своєї країни за кордон, називають напрямними, або ініціативними фірмами. Для цих фірм виняткову важливість представляє наявність широких можливостей роботи на ринку виїзного туризму своєї країни, тобто залучення із числа місцевих жителів споживачів туристських послуг за кордоном, і гарні ділові зв'язки з іноземними турфирмами, що забезпечують виконання цих послуг.

По виду туризму, виду туристського продукту й сегменту ринку, туристські фірми можна підрозділити на фірми, що займаються: рекреаційним і лікувальним туризмом; екскурсійним туризмом; діловим туризмом; етнічним і ностальгічним туризмом; спортивним туризмом; пригодницьким туризмом; молодіжним і студентським туризмом; сімейним туризмом; специфічними видами туризму; індивідуальним туризмом; груповим, масовим туризмом і т.д.

По своєму відношенню до виконавців і споживачів туристських послуг туристські фірми підрозділяються на туроператорів і турагентов. Це один з основних розподілів туристських фірм.

Рис. 8.4. Етапи створення туристської фірми

Істотним елементом у становленні нового підприємства є вибір його організаційно-правової форми. Наступні етапи створення фірми визначаються цими рамками. Послідовність створення турпредприятия схематично представлена на мал. 8.4.[130]