Тема 4. Ринок міжнародного туризму

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується питанням сутності, ознакам і структурі ринку міжнародного туризму, особливостям формування споживчого і галузевого попиту, розкриває особливості закордонного туризму в Україні, а також конкурентних переваг українського ринку туризму.

 

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

· вивчити сутність, ознаки й структуру ринку міжнародного туризму;

· ознайомитися з основними показниками ринку туристичних послуг;

· охарактеризувати види туристичного попиту;

· ознайомитися з підходами до прогнозування туристичного попиту;

· визначити конкурентні переваги українського ринку туризму.

 

ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1.Тестування.

2.Усне опитування.

 

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

Туристичний ринок — сукупність організаційно-економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу туристичних послуг. Від звичайних товарних ринків тури­стичний ринок відрізняється тим, що на ньому товар не просувається від продавців до покупців. Навпаки, покупці самі переміщуються до місця призначення, щоб отримати зарезервовані послуги.

Туристичний ринок характеризується багатоступеневістю відносин: між кінцевим споживачем і виробником туристичних послуг є посередники - туристичні агентства, туроператори, постачальники і виконавці послуг розміщення, перевезення, харчування.

Стан світового ринку туристичних послуг виражається співвідношенням попиту і пропозиції туристичного продукту.

За методикою МРПТ загальний попит поділяється на споживчий попит та галузевий попит. Споживчий попит на ринку туристичних послуг складається з чотирьох показників, а саме:

1) витрати на послуги туризму з боку домогосподарств;

2) витрати на послуги туризму з боку фірм, компаній і державних установ;

3) індивідуальні витрати з боку держави, які призначенні для надання рекреаційних, культурних тощо послуг для відвідувачів;

4) витрати іноземних туристів на придбання товарів і послуг в країні, яку відвідують.

Галузевий попит характеризується наступними показниками:

1) загальні витрати держави, які являють собою витрати державних установ, що непрямо пов’язані з іноземними туристами, а саме рекламування держави на світовому ринку, адміністрація авіації, поліпшення санітарних умов міст відпочинку тощо;

2) капітальні інвестиції (прямий вплив), які спрямовані на обладнання установ, що приймають туристів, поліпшення інфраструктури тощо;

3) експорт товарів повсякденного вжитку (одяг, пальне, електротовари тощо) або капітальних товарів (авіалайнери, круїзні лайнери тощо).

Пропозицію можна виразити через показники, що її формують:

1) валовий внутрішній продукт міжнародної туристичної галузі;

2) кількість зайнятих у міжнародному туризмі;

3) вартість товарів, імпортованих для використання туристами.

Туристичні ринки можна класифікувати за такими ознаками:

— за географічною приналежністю: світовий, регіональний, ринок окремої країни, регіону всередині країни, міста тощо;

— за ознакою відношення до національної території: ринки міжнародного туризму (в'їзного, виїзного), внутрішнього туризму;

— за ознакою напрямку руху: ринки, що генерують туристичні по­токи, і ринки, які приймають туристів;

— за ступенем концентрації виробництва і збуту: монополістичний, олігополістичний і ринок вільної конкуренції;

— за співвідношенням між попитом і пропозицією: ринок продавця (характеризується високим попитом і обмеженістю пропозиції) і ринок покупця (характеризується перевищенням пропозиції над попитом).

У туристичній сфері використовують термін " регіон ".

Розрізняють ре­гіони трьох типів:

1) географічні, наприклад, Західна Європа або Північна Африка;

2) адміністративні, наприклад, Закарпатська область;

3) природнокліматичні, наприклад, морські курорти, Тихоокеанський басейн.

Відповідно туристичні потоки розрізняють за спрямованістю:

— всередині регіонів — внутрішньо регіональні

— між регіонами — міжрегіональні.

Сучасний світовий ринок туристичних послуг не є однорідним. Він має певну структуру, складається з множини частин – сегментів.

Найчастіше сегментація ринку туристичних послуг здійснюється на основі видів міжнародного туризму. Виділяють рекреаційний (оздоровчий, лікувальний, санаторно-курортний), пізнавальний (екскурсійний, культурно-пізнаваль­ний), діловий, конгресний (науковий), етнічний, пригодницький (екзотичний, екстремальний), спортивний, навчальний, релігійний, шопінг, розважальний, сільський види туризму та відповідні сегменти ринку.

Відповідно до характеристик споживачів туристичних послуг також виділяють окремі сегменти ринку.

За віковою ознакою розрізняють дитячий (до 14 років), молодіжний (15-29), дорослий (30-59), “третього віку” (60 і більше) сегменти, кожний з яких має певні особливості. Так, сегмент молодіжного та дитячого туризму характеризується попитом на недорогі туристичні послуги, переважно з метою пізнання нового світу, навчання; сегмент осіб “третього віку” – необмеженістю періодом відпустки, міжсезонним характером подорожей; дорослий – попитом на турпоїздки з діловими цілями та з метою відпочинку, що супроводжуються досить високими вимогами до комфорту.

За кількістю туристів виділяють індивідуальний, сімейний, груповий туризм.

Залежно від ексклюзивності запитів та інноваційності пропозицій розрізняють ринки масового, нестандартного та елітарного попиту.

Залежно від особливостей міжнародних регіонів, окремих країн проводять регіональну сегментацію світового ринку туристичних послуг.

Так, виділяють чотири типи національних туристичних ринків:

1) високоінтенсивний (притаманний країнам високого рівня економічного розвитку з активною участю в міжнародному туризмі),

2) стабілізований (орієнтований переважно на експорт туристичних послуг, характерний для країн середнього рівня економічного розвитку, нових індустріальних країн, постсоціалістичних країн з ринковою економікою),

3) реформований (притаманний країнам перехідної та централізованої планової економіки з елементами ринкової, орієнтований як на експорт туристичних послуг, так і на їх імпорт),

4) акумулюючий (поширений у країнах, що розвиваються, з домінуванням іноземного туризму, та країнах планової економіки, які підтримують туризм як традиційну галузь господарства, не розширюючи практично участі у світовому туристичному процесі).

За мотиваційним критерієм доцільно виділити три найбільших сегменти світового ринку туристичних послуг:

1) пізнавально-розважальний – з метою задоволення духовних потреб, зокрема, ознайомлення з культурно-історичними пам’ятками, природними ландшафтами, релігійне паломництво, відвідування спортивних змагань, навчання, відвідування родичів, розваги, пригоди тощо;

2) рекреаційно-оздоровчий – з метою лікування, оздоровлення чи відпочинку;

3) діловий – з метою задоволення ділових інтересів, зокрема, зустрічі з бізнесовими колами, участь у конгресах, конференціях, виставках, ярмарках, громадських та благодійних заходах тощо.

За віковим критерієм доцільно виділити:

1) дитячо-молодіжний;

2) дорослий;

3) осіб “третього віку”.

За регіональним критерієм доцільно виділити:

1) інтенсивних зустрічних потоків туристичних продуктів, що об’єднує високорозвинені країни, які як відправляють, так і приймають значну кількість туристів (зокрема, Франція, Німеччина, Велика Британія, Італія, США, Канада, Австралія та ін.);

2) зустрічних потоків туристичних продуктів з переважанням експорту, що об’єднує розвинені країни які приймають значну кількість туристів, але водночас і відправляють вітчизняних (наприклад, Іспанія, Португалія, Греція, Кіпр, Туреччина, Польща та ін.);

3) зустрічних потоків туристичних продуктів з переважанням імпорту, що об’єднує країни, які переважно відправляють вітчизняних туристів, але й приймають іноземних (наприклад, Україна, Росія тощо);

4) односторонніх експортних потоків туристичних продуктів, що об’єднує країни, які спеціалізуються майже виключно на прийомі іноземних туристів (наприклад, Таїланд, Єгипет, Ямайка, Філіппіни тощо).

Реальний попит на туристичний продукт вимірюється такими показниками:

1) кількість прибуттів;

2) кількість туроднів або ночівель;

3) середні витрати на одного відвідувача.

Потенційний попит на туристичний продукт вимірюється можливою кількістю відвідувачів.

Чисельність тих, хто бажає вирушити в подорож, залежить від низки факторів, які сприяють чи ускладнюють подорож у певний час і у певно­му місці. Фактори, які сприяють подорожам, характеризують схильність до подорожі. До них належать високий рівень особистих доходів, близьке розташування туристичних об'єктів, доступність туристичних ресурсів, низька вартість подорожі, сприятливий курс обміну валюти, привабливість місця перебування туристів.

Фактори, які перешкоджають подорожам, характеризують обмеження подорожей. Це висока вартість подорожі, погана репутація місця перебу­вання чи країни, політична нестабільність, стурбованість з приводу без­пеки та санітарії.

У прогнозуванні туристичного попиту використовуються кількісні та якісні підходи. Кількісний підхід заснований на статистичній інформації за попередній період, якісний — на судженнях і думках людей. Позитив­них результатів можна досягти комбінуванням кількісного й якісного підходів.

Кількісний підхід до прогнозування туристичного попиту передбачає використання каузальних і некаузальних моделей.

— Каузальні моделі намагаються пояснити зміни в туристичному попиті зміною деяких змінних і спрогнозувати майбутній попит. Каузальні моде­лі — це економіко-математичні моделі, наприклад, багатофакторний регресивний аналіз і модель, що вивчає динаміку залежно від факторів обмеження та схильності.

Багатофакторний регресивний аналіз - модель прогнозування туристичного попиту залежно від таких факторів, як особистий дохід, вартість подорожі, порівняльні ціни, курс обміну валют тощо. Ця модель застосовується для прогнозування зміни тури­стичного попиту зі змінами одного чи декількох факторів, наприклад, як зміниться показник туристських витрат, якщо особисті доходи чи ціна на авіаквиток підвищаться на 5 % або курс національної валюти знизиться на 10%.

Модель, що вивчає вплив факторів обмеження та схильності - аналіз залежності ситуації від умов, які сприяють подорожі (зростання доходів населення), і умов, які обмежують подорож (більші відстані й висока вартість).

— Некаузальні моделі, такі, як тимчасові ряди, засновані на вивченні трендів однієї змінної, наприклад, кількості прибуттів чи туристських витрат протягом кількох років. Некаузальні моделі застосовуються в тих випадках, коли бракує інформації чи знань для пояснення причини змін.

Тимчасові ряди - числові значення, які описують зміну показника в часі й мають вигляд таблиці або графіка, та дають можливість із достатньою ймовірністю прогнозувати значення показника, особливо на короткострокові періоди.

Для прогнозування туристичного попиту й передбачення можливого розвитку подій, пов'язаних із туризмом, необхідно використовувати якіс­ні підходи. Якісні моделі в туристичних дослідженнях варто застосовувати там, де немає можливості використати кількісні. Наприклад, при спорудженні нового туристичного центру чи освоєнні нового району, коли аналітики не мають відомостей про кількість прибуттів, сезонність попиту чи про середні витрати для цього місця перебування. Якісні моделі можуть ви­явитися корисними і тоді, коли відбуваються кардинальні зміни в зовніш­ньому середовищі туристичного бізнесу, в політичному чи соціальному житті, які можуть вплинути і на стан туризму. За такої ситуації кількіс­ні методи аналізу можуть виявитися неприйнятними чи недостатніми для оцінки і прогнозування в туризмі.

Мабуть, важко знайти метод дослідження, який був би однаково при­йнятним для всіх у такій багатокомпонентній і динамічній галузі, як ту­ризм. Наприклад, в Австралії Рада з туристичних прогнозів розробила власний метод як комбінацію кількісного та якісного підходів. У його основу покладено економіко-математичну модель, побудовану на базі двох основних показників: доходу і ціни — для окремих сегментів ринку. Ре­зультати кількісного аналізу коригуються за якісними характеристиками, такими, як очікувані зміни у поведінці споживачів, політика уряду, зов­нішньополітичні фактори, незвичайні ситуації. Остаточні прогнози є найбільш імовірними показниками з урахуванням усіх факторів.

Для дослідження туристичного ринку використовують методи марке­тингового опитування - методи, засновані на анкетуванні реальних або потенційних мандрівників (іноді замість споживачів опитують підприємства, які надають туристичні послуги).

Метод (модель) Дельфі - метод, заснований на досягненні консенсусу думок авторитетних учених і дослідників із приводу конкретних ситуацій або прогнозів у туризмі.

Постійні семінари експертів - обговорення провідними експертами різних питань в межах обраної теми і регламенту, дебати з приводу: теперішньої ситуації (базовий аналіз); можливої майбутньої ситуації; прогнозів розвитку по­точної ситуації. Матеріали семінарів можуть стати вагомим внеском у формування прогнозів зайнятості, будівництва нових об'єктів, розширення сфери послуг тощо.

Експерти Всесвітнього економічного форуму в Давосі обнародували рейтинг конкурентноздатності 130 країн світу в сфері туризму. Кращою країною по співвідношенню вартості відпочинку, безпеки, екології і ще 11 критеріям визнана Швейцарія. Україна зайняла в рейтингу лише 77-е місце, між Оманом і Сербією. Експерти відзначають, що в нашої країни добре обстоїть справа із санітарними умовами, порівняно непогано - із загальною привабливістю для туризму і подорожей, і зовсім лихо - із транспортною і туристичною інфраструктурою, а також політикою влади в області туризму. Примітно, що наша країна виявилася на 93-м місці за рівнем безпеки. Це пояснюють великою кількістю ДТП і розгулом злочинності.

Зарубіжний туризм в Україні має певні особливості. До них слід віднести:

1) переважання приватних подорожей над службовим та організованим туризмом, що зумовлено бажанням задовольнити потреби конкретного туриста, стиль його життя і відпочинку, вимоги до рівня обслуговування, беручи до уваги платоспроможність, індивідуальне замовлення щодо формування програми, маршруту та місця розміщення;

2) основними напрямами подорожей українських туристів є Росія, Польща, Угорщина, Молдова та Білорусь. Таке спрямування туристичних потоків пояснюється сталими зв’язками із сусідніми з Україною державами, зручним транспортним сполученням, близькістю культурного розвитку, розвинутими економічними відносинами між країнами;

3) нерівномірність розвитку виїзного туризму за регіонами, що пояснюється, на наш погляд, рівнем економічного розвитку регіонів, платоспроможністю населення, близькістю деяких регіонів до сусідніх держав, що сприяє розвитку туристичних та соціально-економічних зв’язків;

4) значна кількість туристичних фірм надають перевагу саме виїзному туризму. Це можна пояснити можливістю швидше отримати прибуток, використовувати відпрацьовані туристичні маршрути, охопити більшу кількість громадян, які бажають подорожувати в різні країни світу.

Основою розвитку конкурентоспроможності нашої країни в галузі турбізнесу повинне бути формування таких конкурентних переваг, як:

1. Унікальний цілющий клімат.

2. Значний історико-культурний потенціал.

3. Регіональна розгалуженість туристичних центрів та зон відпочинку.

4. Наявність великої кількості територій з лікувальними можливостями.

5. Розвинена інфраструктура.

6. Забезпеченість розвитку туристичної індустрії нормативно-правовою базою.

7. Привабливість туристичної індустрії нашої країни для іноземного інвестування

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Питання для самостійного вивчення:

1. Особливості ринку міжнародного туризму.

2. Класифікація ринків міжнародного туризму.

3. Методи визначення туристичного попиту.

4. Роль і місце України на міжнародному ринку туризму.

2. Зробіть огляд періодичної літератури по темах:

· Туристичний ринок.

· Споживчий і галузевий попит.

· Класифікація туристичного ринку.

· Прогнозування й дослідження туристичного попиту.

· Закордонний туризм в Україні.

 

3. Тести: