Міжнародний туризм та його значення

 

Ключові слова та поняття

турист, туризм: світовий, міжнародний, іноземний, внутрішній; тур, туроператор, туристичний пакет

 

З розвитком масового організованого туризму і переходом його на нову основу, яка опирається на розвиток туристичної індустрії та сучасні транспортні засоби, відбулися деякі зміни у формах організації міжнародного туризму.

По-перше, суттєво збільшилась кількість роздрібних фірм, які пропонують туристичні послуги турагентів і не мають інколи юридичної та господарської незалежності.

По-друге, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, які перетворилися в туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг у вигляді інклюзив-турів.

По-третє, з'явились крупні корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгівельних, страхових компаній і банків, які здійснюють операції надання туристичних послуг клієнтам.

Сьогодні, на думку аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежать такі чинники:

1. Економічне зростання і соціальний прогрес привели до розширення обсягу ділових поїздок та подорожей з пізнавальними цілями.

2. Удосконалення всіх видів транспортних засобів зробило дешевшими поїздки.

3. Збільшення кількості найманих працівників і службовців у розвинутих країнах та підвищення їхнього матеріального й культурного рівня.

4. Інтенсифікація праці й отримання працюючими більш довгих відпусток.

5. Розвиток міждержавних зв'язків і культурних обмінів між країнами привів до розширення міжособистісних зв'язків між регіонами.

6. Розвиток сфери послуг стимулював розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес у галузі телекомунікації.

7. Послаблення обмежень на вивіз валюти у багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей.

В економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

· є джерелом валютних надходжень для країни і засобом для забезпечення зайнятості;

· розширює вкладення у платіжний баланс і ВНП країни;

· сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, які обслуговують сферу туризму;

· зі зростанням зайнятості у сфері туризму збільшуються доходи населення і підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму сприяє розвитку інфраструктури країни і мирних процесів.

Таким чином, міжнародний туризм необхідно розглядати в контексті з економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм у світі розвивається досить нерівномірно, що пояснюється в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів. Найбільшого розвитку міжнародний туризм набув у західноєвропейських країнах. Частка цього регіону складає більш як 70% світового туристичного ринку і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% припадає на Америку і менше 10% - на Азію, Африку і Австралію, разом взятих.

Всесвітня організація туризму (ВОТ) у своїй класифікації виділяє країни, які переважно є постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Нідерланди, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія), і країни, які в основному приймають туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Австрія, Швейцарія).

За статистичною методикою ВТО, держави-члени ВТО поділені відповідно до географічних ознак на шість регіонів: Азіатсько-Тихоокеанський, Північна і Південна Америка, Африка, Ближній Схід, Південна Азія та Європа.

Існуючий поділ відображає як економічні особливості світового господарства, так і історію виникнення розвитку туризму. Спочатку він з'явився у Європі, трохи пізніше - в Північній Америці. У країнах цих регіонів ще до початку першої світової війни існував інтенсивний туристичний обмін, була розвинута туристична індустрія. У період між двома світовими війнами міжнародний туризм отримав подальший розвиток. Розширювалась туристична реклама. Наприклад, у 1931 р. тридцять три країни активно вели закордонну рекламу, утримували туристичні представництва в США. Після другої світової війни виник ринок міжнародного туризму. Туризм набув важливого економічного і політичного значення. Окрім поділу за географічними регіонами, ВТО застосовує їхні підрозділи на менш крупні субрегіони. Це обумовлено нерівномірним розвитком туризму в межах регіонів. Наприклад, Європа поділяється на Північну, Південну, Західну і Центральну. Найбільш розвинутими в туристичному відношенні були Західна і Південна Європа, але, за останніми даними, очікується інтенсивний туризм і в Північній Європі.

Найбільш наочне уявлення про прийом туристів дає порівняння по країнах (табл. 8.1.1.), хоча тут можливі помітні неузгодження через різні тлумачення терміну "турист".

Таблиця 8.1.1.

Країни світу, які найбільше відвідують (станом на 1999 р.)*

 

Затяте місце, за роками	Країна	Прибуття, тис. чол.	Частка у загальному обсязі в 1999р., %
1990	1995	1999
			Франція		10,9
			Іспанія		7,9
			США		7,2
			Італія		5,5
			Китай		4,1
			Великобританія		3,9
			Мексика		3,1
			Канада		3,0
			Польща		2,7
			Австрія		2,7
			Німеччина		2,6
			Чехія		2,4
			Угорщина		2,0
			Португалія		1,8
			Греція		1,7
			Швейцарія		1,6
			Гонконг		1,6
			Нідерланди		1,5
			Таїланд		1,3
Всього по країнах			67,4
Всього по країнах світу			100,0

* Джерело: TTG -2000 -№3/73.

 

Наведені дані підтверджують високий рівень концентрації туризму в невеликій кількості країн. Незважаючи на те, що сьогодні туристів приймають в усіх країнах світу, на перші десять держав припадає близько 51% загальносвітових прибутків. Всі інші країни приймають значно менше туристів при значному коливанні – від декількох мільйонів до десятків тисяч туристів. Крім того, показники останніх 10 років свідчать про поступове розширення туристичного ринку за рахунок появи нових країн, в які відправляються туристи, особливо в Східній Азії і країнах Тихоокеанського регіону. Такий же феномен спостерігається і в країнах Центральної та Східної Європи, де Угорщина, Польща і Чехія показують значне збільшення потоку туристів.

Поряд з показниками про кількість прибуття туристів широко використовуються дані про надходження грошових коштів від міжнародного туризму. З метою упорядкування обліку в платіжному балансі всіх країн надходжень і витрат по статті "Туризм" Міжнародний валютний фонд (МВФ) напрацював відповідні рекомендації. Згідно з цими рекомендаціями в актив платіжного балансу входять наступні статті:

o надходження від продажу туристичних товарів і послуг;

o надходження від експорту товарів туристичного попиту й обладнання для туристичних підприємств;

o надходження від продажу інших послуг і підготовка кадрів, надання послуг спеціалістів даної країни зарубіжним країнам;

o транспортні витрати іноземних відвідувачів;

o інвестиції іноземного капіталу в туристичну індустрію;

o проценти від кредитів, що надаються іншим країнам.

У пасиві платіжного балансу існують такі статті:

§ витрати на придбання туристичних товарів і послуг;

§ витрати на імпорт товарів, необхідних для міжнародного туристичного споживання, в тому числі на прямий та непрямий імпорт;

§ витрати на придбання інших послуг: на підготовку кадрів, оплату праці іноземних спеціалістів;

§ транспортні витрати на перевезення місцевого характеру;

§ інвестиції за кордоном у туристичну індустрію;

§ витрати на довгострокові іноземні кредити: проценти, відшкодування капіталу.

Під надходженнями статистика ВТО має на увазі "доходи країн від споживчих витрат туристів (тобто від оплати за товари і послуги), що здійснюються ними при перебуванні на території будь-якої держави. Надходження включають доходи від денних відвідувачів, або екскурсантів, але виключають заробітну плату в валюті службовців туристичної індустрії і дохід від міжнародного транспорту".

Для конкретизації споживчих витрат ВТО розробила наступну класифікацію витрат: 1) в готелях, ресторанах і кафетеріях; 2) на рекреаційні, розважальні і культурні послуги; 3) на купівлю продовольчих товарів, напоїв і цигарок; 4) на послуги міжнародного транспорту - цей пункт обліковується окремо; 5) інші витрати на транспорт; 6) на купівлю засобів для особистого транспорту; 7) на організацію турів; 8) на інші послуги, включаючи оренду, паливо й електроенергію. На Міжнародній конференції з статистики подорожей і туризму, яка пройшла у червні 1991 р. в Оттаві (Канада), було запропоновано повний проект класифікації туристичних витрат: 1) на міжнародний громадський транспорт; 2) на внутрішній транспорт; 3) на придбання особистих транспортних засобів; 4) на розміщення; 5) на харчування; 6) на рекреаційні культурні і спортивні заходи; 7) на дрібні купівлі та інше. З наведеного визначення видно, що враховуються тільки споживчі витрати туристів, а додаткові витрати на туризм здійснюють підприємства і фірми туристичної індустрії.

При значущості всіх факторів впливу на розвиток міжнародного туризму визначальними є економічні - зростання доходів і вільного часу в країнах-постачальниках, політика фірм і організацій туристичної індустрії та держави в цілому. Тобто стан туризму в країнах, які приймають туристів, залежить від зростання доходів і вільного часу або економічної та соціальної ситуації у державах-партнерах. Заїзд туристів також повністю залежить від стану політичних і дипломатичних відносин між країнами-постачальниками туристів і державами, які їх приймають. Так, наприклад, політичні хвилі в Португалії у 1974-1975 pp. Призвели до різкого скорочення туризму. В 1989р. Після студентських заворушень в Пекіні, в результаті заходів, прийнятих західними країнами-постачальниками туристів, майже повністю припинився іноземний туризм у Китай. Внаслідок терористичних актів в Каїрі та Луксорі (Єгипет) у 1997 p., які так широко рекламувалися вітчизняними туристичними агентствами, загинуло 72 людини, 68 з яких були туристами, в основному німці. Сьогоднішня ситуація в країні, незважаючи па те, що чисто зовнішньо виглядає респектабельно, продовжує характеризуватися різким соціально-економічним поділом суспільства, що обумовило існування цілих станів, підвладних “бацилі” релігійного фанатизму. Іноземні ж туристи у даному випадку виглядають в ролі цілі: екстремісти знають, що туризм є однією з головних статей валютних надходжень країни, і цілять в “больову точку” режиму.

“Туризм”, як і “турист”, - це центральні поняття для туризму. В міжнародній практиці існує багато різних визначень понять “туризм” і “турист”. Наведемо деякі з них.

1. Довідники: туризм – це подорож, поїздка, похід у вільний час, один з видів активного відпочинку.

2. Манільська декларація зі світового туризму (1981 p.): туризм – це один з видів активного відпочинку, що представляє собою подорожі, які здійснюються з метою пізнання тих чи інших районів, нових країн і які поєднуються у деяких країнах з елементами спорту.

3. Документи Міжнародної конференції ООН зі статистики подорожей і туризму (схвалено ВТО 1992 p.): туризм – подорожі і перебування у місцях, які знаходяться за межами звичайного середовища подорожуючого, на термін не більше 12 місяців, з будь-якою метою, окрім заняття оплачуваною там діяльністю.

4. Гаазька декларація по туризму (1989 р.)." туризм – це усі вільні переміщення людей від місця їх постійного проживання і роботи, а також сфера послуг, створена для задоволення потреб, які виникають у результаті цих переміщень.

5. Американські підручники з туризму: туризм – це діяльність, яка має у житті народів велике значення; джерело валютних надходжень в країну; третя у переліку індустрія в галузі обслуговування, у якій зайнятий кожний п'ятнадцятий з працюючих людей.

6. Каролін Купер - професор США: туризм – це потужний економічний засіб, який може бути використаний слабо розвинутими країнами для створення припливу валюти, необхідної для успішної боротьби на міжнародному рівні.

7. Джон Уокер - професор США: туризм – це наука, мистецтво і бізнес залучення, облаштування і розваг людей, які подорожують заради задоволення або у справах.

Необхідно також окреслити визначення понять "світовий туризм", "міжнародний туризм", "іноземний туризм" і "внутрішній туризм".

1. Світовий туризм: 1) частина світогосподарських зв'язків і відносин у галузі пересування, відпочинку і подорожей; 2) одна з основних галузей світової економічної діяльності, важливий показник світового розвитку.

2. Міжнародний туризм: 1) важливий напрямок міжнародного співробітництва у конкретній діяльності на основі поваги до національної культури та історії кожного народу й основних інтересів кожної держави; 2) сфера розвитку туристичних відносин між народами різних країн і ознайомлення здосягненнями інших держав у різних галузях.

3. Іноземний туризм – це система подорожей та обміну, що здійснюється на основі міждержавних договорів з врахуванням чинних міжнародних норм. Іноземний туризм реалізується шляхом здійснення міжнародних туристичних зв'язків на основі організації прийому туристів у конкретній країні, поїздок громадян даної країни за кордон. Таким чином, іноземний туризм – це сфера міжнародного туризму стосовно визначеної конкретної країни.

4. Внутрішній туризм - це тимчасовий виїзд громадян конкретної країни з постійного місця проживання у межах національних кордонів цієї країни для задоволення туристичних цілей.

Що стосується міжнародного визначення поняття "турист", то найпоширенішим є визначення ВТО (1963): " Турист - будь-яка особа, яка тимчасово відвідує країну (регіон) і залишається у ній не менше 24 годин з метою розваг, отримання вакантних місць, професійної діяльності, покращення здоров'я, навчання, взяття участі в конференціях, зустрічей з друзями і родичами, з релігійними та спортивними цілями".

До туристів прийнято відносити також екіпажі літаків і кораблів, які прибувають у країну й обслуговують транспортні засоби.

Особи, які знаходяться у країні перебування менше 24 годин, вважаються екскурсантами і не фіксуються як туристи.

Вимоги до уніфікації визначення поняття "турист" пов'язані з необхідністю адекватного статистичного обліку в туризмі, а також тією обставиною, що в сфері туристичного обслуговування діють численні економічні пільги, які не розповсюджуються на інших осіб (понижений податок на додану вартість, візові та митні пільги).

Манільська конференція з туризму (1981 р.) прийняла найбільш широке визначення поняття "турист", що дозволив уніфікувати всі підходи і зняти деякі протиріччя у визначеннях туриста в різних країнах: " Турист – особа, що подорожує з будь-якою ціллю, крім пошуку заробітку і зміни місця постійного проживання, за терміном перебування поза межами місця проживання не менше 24 годин".

Це визначення зобов'язані офіційно використовувати всі країни-члени ВТО. Всі національні туристичні організації повинні своєчасно і повно надавати у ВТО статистику про прийом і направлення туристів, а також дані про витрати туристів.

Міжнародне визначення поняття " тур ": 1) первинна одиниця туристичного продукту, що реалізується клієнту як єдине ціле, продукт праці туроператора на визначений маршрут і в кінцеві терміни; 2) туристична поїздка за визначеним маршрутом, з визначеним комплексом послуг.

Разом з додатковими турис пічно-екскурсійними послугами, товарами, придбаними для подорожі або під час подорожування, тур утворює туристичний продукт. У структурному плані тур складається з туристичного пакету і комплексу послуг на маршруті.

Туристичний пакет пропонується туроператором – туристичним підприємством (організацією), яке займається розробкою туристичних маршрутів і комплектуванням турів, забезпечує їх функціонування, організовує рекламу, розраховує відповідно до чинних нормативів та затверджує у встановленому порядку ціни на тури за цими маршрутами, продає тури туристичним агентам для випуску і реалізації путівок за своїми ліцензіями. Туристичний пакет включає обов'язкові послуги на маршруті:

§ транспортування туриста до місця відпочинку і назад;

§ рансфер (будь-яке перевезення туриста всередині туристичного центру країни перебування: доставка з вокзалу, аеропорту чи морського порту в інший пункт, з готелю в театр і назад тощо);

§ розміщення і харчування у визначеному співвідношенні (розміщення у готелі: сніданок - ВВ; напівпансіон - НВ; повний пансіон - FB);

§ обов'язкову екскурсію і культурну програму.

Саме аспект обов'язковості відрізняє туристичний пакет від туристичного продукту. Купляючи туристичний пакет, який включає чотири обов'язкових базових елементи, турист не тільки має значні знижки від туроператора, оскільки придбав серійний туристичний продукт туристичної компанії, а й може попросити туроператора розширити його за рахунок включення інших послуг або ж зробити це самостійно безпосередньо в країні (місці) відпочинку. Уніфікація вимог до туристичного продукту визначається тим, що тур, придбаний в одному місці, споживається в іншому. Тільки повне узгодження позицій туроператора, турагента (не обов'язково) і туриста здатне забезпечити взаємне виконання зобов'язань. Таке узгодження здійснюється на контрактній основі в сфері ваучера, який містить в собі повну інформацію про тур:

· країна (туристичний центр), куди направляється турист;

· транспортні засоби;

· умови розміщення туриста;

· умови харчування;

· дата початку і завершення туру;

· щоденна програма перебування;

· паспортно-візові формальності;

· медична страховка;

· мінімально допустима кількість учасників туру;

· гранично можливі терміни анулювання туру;

· комплексна ціна туру;

· компенсація за недотримання термінів програми й умов перебування туриста;

· назва та реквізити туристичного оператора і туристичного агента.

Згідно з ваучером туроператор несе відповідальність за:

Ø дотримання програми перебування;

Ø відповідність реклами й інформації, яка надається туристу, фактичному комплексу послуг;

Ø достовірність інформації про туристичний продукт;

Ø самовільну зміну ціни туру.

 

Питання для самоперевірки:

1. Які чинники сприяють розвитку міжнародного туризму?

2. Назвіть найважливіші функції міжнародного туризму, що впливають на економіку країни.

3. На які шість регіонів поділено держави відповідно до географічних ознак?

4. Які країни вважаються постачальниками туристів за класифікацією ВОТ?

5. Назвіть країни, що, в основному, приймають туристів за класифікацією ВОТ.

6. Яка країна світу вважається найбільш відвідуваною?

7. Перелічіть статті, що входять в актив платіжного балансу (за рекомендацією МВФ).

8. Які статті входять у пасив платіжного балансу?

9. Яким чином класифікуються туристичні витрати?

10. Серед всіх факторів впливу на розвиток міжнародного туризму, які з них, на Вашу думку, є найважливіші?

11. Наведіть кілька різних визначень поняття "туризм ". Які з них найбільш вдалі?

12. Дайте визначення поняттям "світовий, міжнародний, іноземний, внутрішній туризм". Яка різниця між: ними?

13. Сформулюйте визначення поняття "турист", яке прийняла Манільська конференція з туризму (1981р.).

14.Чи можна віднести до категорії туристів наступних подорожуючих:

· учасників міжнародної науково-практичної конференції з Відня, яка проходить в Україні 3 дні;

· осіб, що здійснюють "човникові поїздки" на речові ринки Польщі, Туреччини, Китаю та ін.;

· молодят, які знаходяться у весільній подорожі на Кіпрі;

· біженців;

· сім 'ю, що відправилась в 2-х тижневу відпустку в Іспанію;

· учасників міжнародного мотокросу?

15. Дайте міжнародне визначення поняття "тур". Яка структура туру?

16. Чим займається туроператор?

17. Назвіть обов'язкові послуги, що включає в себе туристичний пакет.

18. В чому різниця між туристичним пакетом і туристичним продуктом?

 

Види міжнародного туризму

Ключові слова та поняття

діловий туризм, оздоровчий туризм, хобі-туризм, пригодницький туризм, спортивний туризм, релігійний туризм, навчальні тури, розважальні тури, пізнавальні тури

 

Розвиток туризму в Україні і за кордоном, активна та закономірна участь у цьому процесі різних організацій обумовили необхідність не тільки виникнення, становлення, розвитку й удосконалення в нашій країні різноманітних національних і регіональних форм організацій туризму, але і посиленої уваги до взаємообмінів, спілкування і поїздок різних видів. У зв'язку з цим наведемо класифікацію видів міжнародного туризму.

1. Діловий туризм. Діловий туризм відіграє все більшу роль у міжнародному, внутрішньому й іноземному туризмі України, а перспективи його розвитку досить сприятливі. За оцінками експертів ВТО, частка ділового туризму в світі складає 20%. Діловий туризм є одним з найбільш економічно ефективних видів туризму в світі. Так, близько 50% доходів авіакомпаній, приблизно 60% доходів готелів і більше як 70% доходів автопрокатних компаній створюється за рахунок обслуговування саме цієї категорії туристів. Виходячи з практики міжнародного туризму, поняття "діловий туризм" охоплює досить широке коло поїздок:

v ділові поїздки співробітників корпорацій з метою переговорів, участі у виробничих нарадах, презентаціях, збутової діяльності тощо;

v поїздки на симпозіуми, конгреси, конференції, семінари, виставки, ярмарки, біржі тощо;

v заохочувальні поїздки, що організовуються компаніями й організаціями для своїх співробітників у вигляді безкоштовної туристичної поїздки;

v поїздки на спортивні змагання команд, гастролі артистів;

v поїздки офіційних делегацій (офіційне обслуговування).

Найбільш численною є перша група поїздок, в основному за рахунок все більшої інтеграції та інтернаціоналізації економічних відносин в умовах розвитку глобальних процесів.

2. Оздоровчий туризм. Ринок оздоровчого туризму досить широкий і тісно пов'язаний з використанням рекреаційних ресурсів. Потреби і погляди клієнтів на оздоровчий туризм значно відрізняються один від одного. Для одних це відпочинок з обов'язковим профілактичним лікуванням (водо- і грязелікування, мінеральні води тощо), для інших – просто відпочинок на природі або активний спосіб життя. Програми таких турів дуже різноманітні, але існують загальні специфічні вимоги до їх організації. Реалізація ж, як правило, відбувається не в цілому по групах, а індивідуально.

Програми цих турів будуються з урахуванням того, що приблизно:'половину масиву часу необхідно витрачати на лікувально-оздоровчі процедури або заняття. Всі інші заходи мають додатковий або супутній характер.

Один зі специфічних сегментів оздоровчого туризму с сімейний відпочинок. При розробці таких програм необхідно врахувати також дитячі вікові психологічні і фізіологічні особливості.

3. Хобі-туризм. Цей вид міжнародного туризму дає можливість зайнятися улюбленою справою у колі однодумців під час відпочинку або подорожі (автолюбителі, філателісти, вболівальники спортивних змагань, гурмани тощо). Як правило, такі тури організовуються у вигляді групових поїздок. При формуванні таких програм необхідно дотримуватись головного правила формування групи за однорідністю інтересів і тематичної спрямованості.

4. Пригодницький туризм. Цей вид туризму забезпечує перебування туристів у привабливій для них місцевості і зайняття незвичайною справою (полювання на верблюдах в Африці, ловля форелі в Карпатах, сходження на кратер вулкану, політ у космос тощо). Пригодницькі тури поділяються на три види:

· похідні експедиції;

· сафарі-тури (мисливство, рибальство, фотомисливство тощо);

· навколосвітнє плавання (яхтинг).

Тематика і географія пригодницьких турів дуже різноманітна. Як правило, це групові тури. Але завжди колорит подорожі підкреслюється наданим спорядженням, інколи фольклорного характеру. Крім цього, специфікою такого виду туризму є наявність спеціального роду ліцензій, дозволів (на мисливство, рибальство, вивіз трофеїв), забезпечення гарантій безпеки, що включають в себе, окрім страхування, контрольно-порятункові служби, проходження трас маршрутів та перевалів, супровід кваліфікаційних інструкторів. Пригодницький туризм належить до елітних видів туризму і коштує досить дорого.

5. Спортивний туризм. Основними споживачами спортивних турів є різні спортивні товариства, а основними крупними сегментами ринку спортивного туризму - любителі спорту, спортсмени, туристи-похідники.

На таких турах необхідно задовольняти спортивні потреби залежно від обраного в кожному конкретному випадку виду спорту. Головне завдання спортивного туру - забезпечення можливостей (протягом всього туру) займатися обраним видом спорту. Спеціальні траси, підйомники, спортивні майданчики, споруди, інвентар - обов'язкове оснащення спортивних турів. Забезпечення безпеки туристів - одна з найважливіших вимог до спортивних турів. Безпека забезпечується наступним:

· найманням досвідчених перевірених і кваліфікованих інструкторів;

· прокладкою і постійним контролем за станом траси, маршруту, спортивними спорудами, підйомниками тощо;

· укладенням угоди з місцевою, регіональною контрольно-порятунковою службою;

· страхуванням подорожей.

6. Навчальні тури. Цей вид туризму орієнтується на вік клієнтів і мотивацію вибору. В основному, це "мовні" тури, але можуть бути також тури з навчанням спорту, спортивним іграм, менеджменту або тури з підвищення кваліфікації.

Всі програми навчальних турів включають у себе по 2-4 години занять в день, у першій половині дня. Інший час -відпочинок, спорт, дозвілля, розваги тощо. Трапляються тури і з інтенсивною програмою навчання (20-30 годин на тиждень). Тут серйозні вимоги пред'являються до кваліфікації викладачів. Загальні вимоги: заняття повинні бути "живими", в основному проводитись у формі розмовної практики (мовні тури).

7. Релігійний туризм. Історично це найдавніший вид міжнародного туризму. На сьогоднішній час відзначається прагнення туризму і релігії до більш тісного співробітництва. У туризмі з релігійними цілями можна окреслити такі види поїздок:

q паломництво, тобто відвідування святих місць з метою поклоніння церковним реліквіям, святиням і з ціллю відправлення релігійних обрядів;

q пізнавальні поїздки з ціллю знайомства з релігійними пам'ятниками, історією релігії і релігійною культурою;

q наукові поїздки - поїздки науковців, які займаються питаннями релігії.

Дуже важливим у релігійному туризмі є питання підготовки кадрів, які могли б не тільки показати архітектурні та історичні пам'ятники, а й розкрити туристам духовність релігійних цінностей.

При організації релігійних турів враховуються передусім потоки відвідувачів та їхня мотивація, а також кількість відвідувачів у день, період, сезон.

8. Розважальні тури. Це найрізноманітніші та найпопулярніші тури в усьому світі. Як правило, вони не довготривалі (2-4 дні) і можуть бути періодичними та регулярними. В Європі дуже популярними є різдвяні тури. Програми таких турів - це, в основному, розваги (відвідування святкових заходів, концертів, виставок, концертів тощо).

9. Пізнавальні тури. Пізнавальні міжнародні тури є найбільш розповсюдженими і не залежить від вікової та соціальної приналежності туристів.

Пізнавальні тури мають велику кількість різновидів: історичні, літературні, знайомство з живописом, балетом, оперою, з місцями діяльності відомих літературних персонажів і творів тощо.

Програма будується залежно від тематики туру, але завжди з перевагою тематично-пізнавальних і культурних заходів. Такі тури, як правило, короткотермінові. Важливим моментом таких турів є бажаність проведення екскурсій на рідній мові туристів, оскільки переклад викривляє сприймання теми і погіршує якість екскурсії.

10. Подорожі для людей старшого вік у. До 80% подорожей туристи старшого віку здійснюють з метою відпочинку; при цьому значну частку займають короткотермінові тури. Близько 70% цих туристів подорожують влітку. Надають перевагу готелям першого і середнього класу. При формуванні турів для цих клієнтів експерти радять враховувати особливості їхньої психології.

За спостереженнями психоаналітиків, сьогоднішнє старіюче покоління розвинутих країн - це активна, вимоглива і платоспроможна категорія населення, орієнтована на якісне обслуговування. У поїздках такі туристи не бажають відділятися від туристів іншого віку, слово "пенсіонер" сприймається ними негативно. В той же час вони найбільш прискіпливо відносяться до харчування і обслуговування, передбаченими в програмі перебування. Не менш важливими для них є і фінансові умови реалізації поїздки: ціна туру та можливість отримання знижки з вартості обслуговування і проїзду.

Програму обслуговування для цієї категорії туристів рекомендується складати таким чином, щоб клієнти мали достатньо часу для повноцінного відпочинку. Переїзди з місця на місце повинні бути по можливості короткочасними. Бажано проводити не більше однієї екскурсії на день і організовувати її таким чином, щоб туристи якомога менше часу проводили на ногах. При розміщенні варто надавати перевагу невеликим, не дуже модним готелям з хорошим сервісом.

Крім наведених вище видів міжнародного туризму, значне місце в світі зараз займає молодіжний туризм зі своєю специфікою організації та обслуговування.

Можна ще назвати туризм автостопом, сільський туризм, зелений туризм і багато інших видів обслуговування, які пропонуються сьогодні туристам на міжнародному ринку туризму.

 

Питання для самоперевірки

1. Які види туризму пропонуються сьогодні на міжнародному ринку туризму?

2. Дайте порівняльну характеристику різним видам міжнародного туризму.

3. До якого виду міжнародного туризму можна віднести наступніподорожі:

- двоє друзів з Чехії відправились в Карпати, щоб зайнятись на канікулах гірськолижним спортом;

- студент київського вузу їде до Австрії на 3 роки, щоб продовжити навчання у Віденському університеті;

- пенсіонер з Польщі провів 12 днів в санаторіїм. Трускавець з лікувальною метою;

- група українців знаходиться у Римі з ціллю знайомства з архітектурними пам'ятками релігії;

- пан N іммігрує до Аргентини, щоб почати нове життя,

- молоді люди з Індії вивчають в українському вузі медицину;

- група українських туристів відправилась в 10-тиденну подорож до Парижу;

- представник дочірньоїфірми "Niko-Україна" поїхав в Лондон для вирішення виробничих питань фірми;

- група українських науковців їде в Берлін для участі в науковому семінарі;

- викладач чернівецького вузу проходить стажування у Віденському університеті;

- троє студентів на зимових канікулах відправились в тур по Європі;

- футбольний вболівальник команди "Динамо" їздить на всі міжнародні змагання цього клубу?