Тема 15. Географія основних видів туризму

Рекреаційний туризм - це подорож задля відпочинку, оздоровлення або лікування, яку здійснюють за безпосереднього використання природних властивостей клімату, мінеральних вод, грязі, привабливих ландшафтних та інших ресурсів. Рекреаційний туризм структуризують на лікувальний і відпочинково-оздоровчий. Однак центральне місце в рекреаційному туризмі посідає лікувальний туризм. Значення лікувального туризму в сучасних умовах зростає. Оскільки на стан здоров'я людей негативно впливають прискорені темпи життя, які супроводжуються стресовими ситуаціями, насиченістю інформаційних потоків, несприятливою екологічною ситуацією.

У Німеччині налічується понад 500 різноманітних курортів і курортних місцевостей. Відомі курорти світової слави Баден-Баден (його ще називають "літня столиця Європи"), Вісбаден, а також Аахен, Вісбаден, а також Баден-Кронінген, Обер-стдорф, Баренвайлер, Баден-Шанрау та ін.

Австрія Найвідоміші бальнеологічні курорти Бад-Гайстайн у долині р. Гайстайн (земля Зальцбург), а також Бад-Кляйнкірхайм, знаний також як гірськолижний. У Верхній Австрії розташований курорт Бадхаль. Він використовує для лікування йодисту ропу з природних джерел. Популярний у Європі бальнеологічний курорт Бад-Глейхенберг, а також курорт Баден, розташований на східній окраїні Віденського лісу, що має репутацію оздоровчого курорту.

Швейцарі я Найбільші та найстаріші бальнеологічні курорти - Баден, Бад-Рагац, гірськокліматичні - Ароза, Давос, Санкт-Моріц, Церматт і відомий фітотерапевтичний центр Кран-Монтана.

У Чехії найвідоміша чеська оздоровниця в Карлових Варах. Курортне лікування тут розпочалося ще в XV ст. Неподалік розташовані також знамениті курорти Франтіш-кове Лазне та Маріанське Лазне.

На території Словаччини всесвітню славу мають бальнеологічні курорти в П'єштяни, Смрдаки, а також Тренчан-ске-Тепліце (південний захід Словаччини). До кліматичних курортів у Високих Татрах зараховують гірськоспортивний центр Штрбське-Плесо, а також курорти Татранська Лом-ніца, Старий-Смоковец, Новий-Смоковец, Горний-Смоковец, де лікують хронічні бронхіти й алергічні застуди. Важливий район лікувального туризму - Східна Словаччина. З-поміж бальнеологічних і кліматичних курортів виокремлюються Вишне Ружбахи і Штос.

Угорщина відома на європейському ринку лікувального туризму термальними водами. її ще називають країною термальних бань. Найвідоміші курорти з вуглекислими джерелами, якими користувалися давні римляни - Балатонфюред, розташований на березі озера Балатон та ін. Гарячі води використовує бальнеокурорт Хевиз, розташований на березі однойменного озера.

Польща вирізняється приморськими бальнеологічними та бальнеогрязевими курортами Свиноуйсьце, Камень-По-морскі, Колобжг і Сопот на узбережжі Балтійського моря. Серед гірських курортів відомі Шклярська-Поремба (Судети). Перлиною польських курортів є Криниця - гірськокліматичний курорт на північно-західних схилах Сондецьких Бескидів (Західні Карпати). Лікувальними чинниками курорту є мікроклімат, мінеральні води та лікувальні грязі.

В Україні рекреаційний туризм розвивається здавна. Найбільша кількість його закладів зосереджена в Карпатському та Кримському регіонах. Вони успішно використовують бальнеологічні (мінеральні води), бальнеогрязеві, ландшафтні, кліматичні та пляжні ресурси.

У південно-східній Європі лікувально-оздоровчий туризм розвивається в Болгарії, Румунії, а також у країнах колишньої Югославії, використовуючи природні ресурси Чорноморського та Адріатичного узбережжя, місцевих гірських масивів.

У Західній Європі славиться курорами Франція: Енген - термальний курорт; Ла-Бурбуль, Мон-Дор, Віші - всесвіт-ньовідомі бальнеокурорти, розташовані в Центральному гірському масиві. Та чи не найбільшу славу мають південні береги Середземного моря - Французька Рів'єра (узбережжя від Марселя до кордону з Італією), де є відомі курорти Канни й Ніцца, Антиб, Сен-Тропез, Монте-Карло. Перспективні для розвитку рекреаційного туризму острів Корсика, береги якого з півночі омиває тепле ЛігуріЙське море, гори Піренеї й, безумовно, Французькі Альпи із всесвітньо відомими гірськими курортами Шамоні, Гренобль, Ев'ян-ле-Бен і То-нон-ле-Бен.

На півдні Європи лікувально-оздоровчий туризм має курорти Італії, що розкинулися на Адріатичному узбережжі, так звана Адріатична Рів'єра з приморськими курортами Равенна, Червія, Чезенатіко, Рюміні, Каттоліка. На північному заході Італії розташована Лігурійська Рів'єра, що простягається від кордону з Францією до м. Піза з найвідомішими курортами Вентимілья, Бордіґера, Рапалло, Санта-Маргарі-та-Лігуре, Маріна-ді-Масса, Форте-ді-Мармі та ін. Широковідомі у світі лікувально-оздоровчі центри, які розкинулися на мальовничих озерах Ломбардії області (північ Італії) - Комо, Лугано, Лаго-Маджоре, Ізео, Гарда. Традиційними для оздоровлення вважають острови Сицилію та особливо Сардинію та Капрі.

В Іспанії найвідоміше середземноморське узбережжя, яке розподіляють на великі курортно-оздоровчі райони: Коста Брава (Скелястий Берег), Коста Дорада (Золотий Берег) і Коста дель Ассар (Берег помаранчевого кольору), а також Балеарські острови (Мальорка - відома передусім як традиційне місце відпочинку іспанського короля і членів його родини, Лонг-Біч, Менорка, Івіса та ін.). Унікальними кліматичними умовами, які сприяють лікувально-оздоровчому туризму, вирізняються Канарські острови, розміщені в Атлантичному океані за 1500 км від Піренейського півострова.

На Близькому Сході потоки туристів з лікувальною метою скеровують в Ізраїль до Мертвого Моря і до курортів Ейн-Бокек, Ейн-Геді, Неве-Захар тощо.

В Американському макрорегіоні лікувально-оздоровчий туризм найпопулярніший у США. Відомі курорти з використанням бальнеологічних ресурсів - Маммонт-Спрінґс, Хібер-Спрінґс на півдні США. Користуються популярністю кліматичні курорти Лонґ-Бранч у передмісті Нью-Йорка, Хаттерас Бешар, Атлантик-Сіті на узбережжі Атлантичного океану, а також Маямі-Біч Холлівуд, Помпано-Біч у Флориді, а також Сан-Дієго і Санта-Крус, Монтерей, Лонг-Біч у Каліфорнії та ін.

У країнах Південної, Східної та Південно-Східної Азії лікувально -оздоровчий туризм не дуже розвинутий3.

В Австралії бальнеологічні курорти розташовані на південному сході материка (курорти Дейлсфорд, Моркі, Спрінгвуд).

Африка має значні ресурси для розвитку лікувального туризму, але тут він перебуває на початковій стадії розвитку. Діють курорти, на узбережжі Індійського океану - в Кенії (Лапу, Кіпіні, Малінді, Кіліорі, Шаноні), зростає популярність курортів Північної Африки на середземноморському узбережжі - у Тунісі (курортний центр на о. Джерба і на південному сході курортний центр Габес), Марокко (Ес-Сувейра, Махаммедія) та ін.

Відпочинково-оздоровчий підвид рекреаційного туризму особливо популярний у світі під час купально-пляжного сезону.

Найбільший ринок для відпочинку й оздоровлення - Європа. Особливість цього макрорегіону полягає в тому, що тут внутрішньорегіональні поїздки переважають над міжрегіональними.

На Американському макрорегіоні теж переважають внутрішньорегіональні туристичні потоки з відпочинково-оздоровчою метою. В інших частинах Америки значними купально-пляжними ресурсами вирізняються країни Карибського басейну, стрімко зростає кількість туристів із відпочинково-оздоровчою метою у Південній Америці.

В Азійсько-Тихоокеанському макрорегіоні домінуючими у сфері відпочинку й оздоровлення є міжрегіональні туристичні поїздки. Туристи надають перевагу країнам Південно-Східної Азії - Індонезії, Таїланду, Малайзії. Ці країни приваблюють морськими прибережними пляжами й екзотикою. На ринку пляжно-купального сезону в Африці вирізняються Єгипет, Туніс, Марокко5.

Отже, рекреаційний туризм разом із його розгалуженням - лікувальним і відпочинково-оздоровчим туризмом - у сучасних умовах розвитку туризму найпоширеніший у світі.

 

 

Діловий туризм - це поїздки, пов'язані з виконанням фахових обов'язків з метою відвідування об'єктів, що належать фірмі або становлять для неї певний інтерес. До сфери ділового туризму зараховують організацію різних конференцій, семінарів, симпозіумів, а також виставки, ярмарки. Особливістю ділового туризму є те, що це зазвичай дорогі поїздки, яким відповідають послуги найвищого класу і на яких впливає чинник сезонності.

За кількістю прибутків і за витратами на діловий туризм перше місце у світі посідає Європа. Основними учасниками ділового туризму серед країн Європи є Німеччина, Велика Британія, Франція, Нідерланди, Італія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, а також Бельгія з її головним містом Брюсселем - столицею Європейського Союзу і штаб-квартирою НАТО, куди здійснюють службові поїздки ділові люди.

Стрімко розвивається бізнес-туризм і на Американському континенті, зокрема у США, Канаді, Мексиці, Бразилії та ін.

Зростає кількість службових поїздок, у тому числі в азійські країни Східного субрегіону - Японію, Китай, Сінгапур, Тайвань, Південну Корею.

В Африці й на Близькому Сході розвитку ділового туризму перешкоджає насамперед політична ситуація у регіоні. З її поліпшенням одразу зростає ділова активність туристичного бізнесу, і навпаки.

Високими темпами зростання ділового туризму вирізняються країни Африки - Марокко, Південно-Африканска Республіка, на Близькому Сході - Саудівська Аравія, Ізраїль, Йорданія.

Конгресно-виставковий туризм як сегмент ділового туризму в сучасних умовах вирізняється найбільшою динамічністю. У світі зростає інтерес до симпозіумів, конференцій, нарад, семінарів, де поєднуються інтереси вчених і бізнесменів, зацікавлених в отриманні найновіших ідей та їх впровадженні у практику господарювання.

Значними центрами конгресно-виставкової діяльності є Амстердам, Барселона, Брюссель, Відень, Женева, Копенгаген, Лондон, Мадрид, Париж, Страсбург, Вашингтон, Токіо. Популярний у всьому світі курорт Давос (Швейцарія), де щорічно відбуваються форуми з актуальних питань розвитку світової економіки.

Лише в Європі щорічно організовують понад 200 міжнародних туристичних виставок і бірж. Найвідомі-ша Міжнародна туристична біржа (International Tourismus Bцrse, ІТВ) у Берліні. Популярністю на берлінській біржі користується міжнародний конкурс туристичних фільмів.

Мотивуючий туризм (інтенсив-туризм) завжди має мотиваційне економічне підґрунтя. Цікавий факт, що цей вид туризму став світовим надбанням саме в період економічної кризи 70-х років XX ст., коли необхідно було збільшити продуктивність підприємств і підвищити моральні якості працюючих.

Маршрути мотиваційних поїздок відбуваються на території Франції, Іспанії, Швейцарії, Австрії, Кіпру, а також США, зокрема її західним узбережжям, Флоридою, острівними країнами Карибського басейну тощо.

У межах України організовують міжнародні та регіональні туристичні салони, ярмарки, біржі, зокрема у таких туристичних центрах, як Міжнародний туристичний салон "Україна" у Києві, Міжнародний туристичний ярмарок "Крим. Курорти. Туризм" у Ялті, міжнародний туристичний ярма-рок-виставка "Чорноморська Одіссея. Туризм. Відпочинок.Здоров'я" в Одесі, Міжнародний туристичний салон у Харкові, Міжнародна туристична виставка "ТурЕкспо" у Львові, Міжнародна туристична ярмарка "Турконтракт" в Ужгороді, котрі сприяють розвитку ділового туризму в межах нашої держави та на міжнародному рівні.

 

 

Релігійний туризм належить до найдавніших видів туризму. У релігійному туризмі прийнято виокремлювати два напрями діяльності - релігійний, пов'язаний з участю у подіях релігійного життя, що здійснюють за допомогою екскурсій, і паломницький, як подорож з метою відвідування святинь і святих місць. Екскурсійно-пізнавальні тури, що здійснюють у межах релігійного туризму, відрізняються від паломницького терміном перебування і не обов'язковістю відвідування лише релігійних святинь. Релігійні об'єкти (собори, мечеті, культові музеї, духовні центри) - лише частина екскурсійних програм. Екскурсія для паломників має другорядне значення.

До світових релігій належать християнство, буддизм та іслам. Світові релігії, зокрема християнство й іслам, виникли на Близькому Сході, а буддизм - на півострові Індостан, тобто у районах зародження людської цивілізації. Християнство як найпоширеніша світова релігія розгалужується на три головні гілки - православ'я, католицизм і протестантизм.

До популярних православних сакральних центрів належать:

- свята гора Афон (Греція);

- храм святого Лазаря з його гробницею і мощами (Кіпр);

- монастир Сопочани із діючою церквою Святої Трійці та фресками XIII ст. (Сербія);

- церква Святої Софії, собор О. Невського і церква Святого Пантейлемона (Болгарія);

- Сіонський собор, храм Метехі, Монастир Святого Давида (Тбілісі), храм Светі-Цховелі та монастир Гелаті (Мцхе-та) у Грузії;

- Києво-Печерська лавра (м. Київ, Україна);

- Почаївська Лавра (м. Почаїв, Україна);

- Олександро-Невська, Троїцько-Сергіївська (Росія) та ін.

Католицизм - найчисленніший напрям у християнстві. Він поширений у Західній, Південній та Середній Європі, а також у Латинській Америці та деяких інших країнах і територіях. До протестантизму належать 36 % всіх християн, їх найбільше проживає в країнах Європи, а також в США, Канаді, Південній Африці, Австралії, Новій Зеландії та ін.

Відомі центри релігійного туризму та паломництва:

- Рим з Ватиканом - резиденція Папи Римського, які відвідують щорічно близько 8 млн паломників;

- Ассизі (Італія), пов'язаний із пам'яттю святого Франциска Ассизького;

- Сантьяго-де-Компостела (Іспанія), де спочивають мощі апостола Якова;

- Кельн (Німеччина) - тут збудовано один із найславет-ніших готичних соборів;

- Уолсінгем (Англія), відновлений дім, в якому жив маленький Ісус;

- Солт-Лейк-Сіті (штат Юта, США) - центр мормонів, де споруджено їхній величний храм, та ін.

Найпопулярнішою святинею світового рівня для християн-паломників є Свята Земля (Ізраїль). Тут паломники відвідують Вифлиєм, Назарет, Єрусалим та інші місця.

Відомий центр паломництва буддистів - м. Бодхгая (Індія). Тут Далайлама щорічно читає лекції. У м. Дхармаса-ла (Індія) розташована сучасна резиденція Далайлами - буддистів Тибету й уряду тибетського у вигнанні.

Із двох релігійних центрів ісламу найпопулярніша Мекка - її щорічно відвідує близько 2 млн мусульман. Тут розміщена одна з найбільших мечетей світу - Харам байт-Іллах. Усередині мечеті -святилище Кааба: великий куб, складений із гранітних блоків. Місто Медина розташоване за 300 км від Мекки. Головна мечеть значно красивіша від храму аль Харам. Тут проповідував і похований пророк Муххамед. Важлива святиня ісламу - мечеть Хайфа Омара в Єрусалимі, що є третьою за значущістю у мусульманському світі.

Домінуючою релігією в Україні є християнство, на яке припадає майже 95 % віруючих. Найбільшими центрами паломництва в Україні є Київ (Свята Софія, Києво-Печерська лавра) і Почаїв (Почаївська лавра). Вони належать до християнських святинь, пріоритетних для українських паломників.

На міжнародному ринку релігійного туризму Україна вже частково використовує свої можливості. Іноземні паломницькі потоки в Україну переважають з Росії, Польщі та Ізраїлю.

 

 

Сентиментальний туризм - це вид подорожі або відпочинку, під час якого людські почуття, емоції, ностальгія є панівними мотивами поїздки. Засадами сентиментального туризму є ностальгія за рідним домом, батьківщиною, бажання повернутися на землю, де народилася людина або проживали її батьки чи предки.

Сентиментальний туризм неухильно розвивається. Він особливо популярний у прикордонних районах, де в зв'язку з історичними обставинами могли змінюватися державні кордони, отже, й відбувалися переселення народів. Наприклад, Друга світова війна привела до зміни етнокордонів на західних теренах України, що супроводжувалось виселенням українців із Лемківщини, Підляшшя, Надсяння, Холмщини. Так, наприкінці війни і в перший післявоєнний рік з етнічно-українських регіонів, які відійшли до Польщі, було виселено близько 500 тис. українців, їх переселили у південні й західні області УРСР. Натомість сотні тисяч поляків, євреїв - громадян довоєнної Польщі - переселили на територію повоєнної Польщі. Це відбувалося згідно з угодою про обмін населення між УРСР і польським комуністичним режимом. Такі переміщення створили передумови для сентиментальних поїздок, але вже у значно пізніший період.

Приводом для сентиментальних поїздок в Україну є еміграція євреїв у Ізраїль та країни Заходу в 70-80-х роках XX ст., яка відбувалася з етнополітичних та етнокультурних міркувань.

Українців дуже часто саме економічна скрута змушувала переселятися за межі національної території. На чужинецьких землях хоч і відбувалися асиміляційні процеси, але водночас тривав і продовжує тривати достатньо високий рівень збереження ідентичності з батьківською землею.

За приблизними оцінками, близько 5 млн наших земляків живе у колишніх республіках СРСР. Ядром східної української діаспори (65 % їхньої загальної кількості) є українці в Росії. Ядром західної української діаспори вважають українців Північної Америки (США та Канади). З-поміж українського населення західної діаспорина на ці країни припадає не менше 60 % українців. У Південній Америці найбільша українська діаспора сформована в Бразилії й Аргентині. Серед інших країн Південної Америки кількатисячними громадянами українського походження вирізняються Венесуела, Парагвай, Уругвай. Після Другої світової війни сформувалася українська діаспора у найвіддаленішому материку - в Австралії. Серед європейських країн найдавнішу групу українців мають Боснія та Герцеговина, Сербія, Хорватія (область Славонія).

У становленні сентиментального туризму нашої держави важлива роль належить малочисельним групам населення: полякам, євреям, вірменам, німцям та іншим народам, котрі формують етнічну мозаїчність міста, регіону, країни. Проживаючи на українських землях, вони залишили самобутні пам'ятки культури - архітектурні споруди, писемні джерела, що зберігаються у державних архівах України, некрополі на окраїнах міст, сіл та ін.

Отже, сентиментальний туризм має всі передумови для виокремлення у самостійний вид туризму. Адже його значення пов'язане не лише зі задоволенням сентименту, пов'язаного з ностальгією за батьківщиною, він виконує важливі функції: пізнавальні, естетичні й виховні, які сприятимуть зміцненню дружби між українським народом та представниками національних меншин.

 

Сільський зелений туризм - це проведення вільного часу в сільському середовищі, якому притаманна відповідна забудова, сільський побут, мальовничий ландшафт.

Сільський зелений туризм має давні традиції. Ще в період Римської імперії існувала традиція виїзду із Риму на відпочинок у сільську місцевість. На сучасному етапі це явище особливо поширилось у другій половині XX ст., коли населення великих міст постіндустріальних держав вже не могло обійтися без чистого повітря, привабливих малозаселених, екологічно чистих сільських територій. Попит на сільський відпочинок, або як його ще називають у деяких країнах Центрально-Східної Європи - "відпочинком під грушею" - зумовлений також збільшенням вартості платних відпусток, зростанням освіченості громадян і розвитком транспортної інфраструктури, передусім мережі швидкісних автобанів, залізниць, сучасного повітряного транспорту. Наприкінці XX - початку XXI ст. подолано суттєву перешкоду, що заважала розвитку туризму в сільській місцевості, зокрема у Центрально-Східних європейських країнах, - необлаштованість об'єктів розміщення туристів. Цього вдалося досягти в останні роки розвитку малого підприємництва і створення мережі агроосель, агроготелей для прийому відпочиваючих.

За визначенням експертів ВТО, сільський зелений туризм - найдинамічніший сектор світового туристичного господарства. Обсяги надання агротуристичних послуг у постіндустріальних країнах у 2-4 рази перевищують обсяги зростання готельної бази та курортного сервісу в цих країнах.

Послугами сільського туризму переважно користується молодь до 35 років, яка мешкає у великих містах. У світі найбільшого розвитку сільський туризм досяг у Північноамериканських країнах та Європі.