Предмет і завдання історії туризму

Предмет і завдання історії туризму

Історія туризму - це наука, яка вивчає подорожі та туризм, чинники їх появи та розвитку в суспільстві з найдавніших часів до наших днів.
Історія туризму в своїх дослідженнях спирається на допоміжні історичні дисципліни. Історія подорожей і туризму тісно пов'язана з історією культури, яка показує логіку розвитку культури, вивчає характерні культурні риси різних епох і відповідні типи та моделі "людини, яка подорожує".
Історичний підхід до вивчення туризму здійснюється з метою виявлення основних етапів його становлення і логіки розвитку. Здійснити це можливо шляхом вивчення передісторії туризму в різних культурах і епохах, тобто розвитку систем гостинності, історії транспорту, ментальності. Важливо прослідкувати, як впливали подорожі на розвиток культури і науки, та як особливості духовної культури змінювали, в свою чергу, мотиви і характер подорожей.
Завдання курсу "Історія туризму":
- розкрити витоки туризму в історії культури, прослідкувавши динаміку розвитку подорожей, їх мотиви, завдання та соціокультурні наслідки;
- розглянути історію подорожей і туризму в зв'язку з певним типом культури, виявити особливості їх мотивації;
- прослідкувати зміни в географії подорожей і туризму в різні періоди історії;
- на основі опису традицій гостинності народів світу показати напрями формування системи гостинності;
- виявити об'єктивні передумови становлення організованого туризму і зрозуміти тенденції його розвитку і національну специфіку;
- розкрити особливості українського туризму, його історію на різних етапах, проаналізувати сучасний стан вітчизняного туризму.

2. Основні чинники виникнення подорожей і туризму
- соціальні (демографічні та міграційні процеси, розвиток суспільних відносин);
- економічні (розвиток економіки);
- географічні (особливості розташування країн та регіонів, необхідність налагодження зв'язку між ними);
- політичні (освоєння або завоювання нових територій, перерозподіл сфер політичного впливу);
- мотиваційні (особливості свідомості людей, ментальності; тобто потреби, мотиви, цінності, стереотипи та інші психологічні чинники, які впливали на вибір мети подорожі в ті чи інші періоди в певних регіонах);
- науково-технічний прогрес;
- екологічні (збереження навколишнього середовища, придатного для проживання та відпочинку людей).

Історичні етапи розвитку туризму

Перший - з найдавніших часів до 1841 року - це початковий етап розвитку туризму.
Другий - з 1841 року до 1914 року - етап становлення організованого туризму.
Третій - з 1914 року до 1945 року - формування індустрії туризму.
Четвертий - з 1945 року до наших днів - етап масового туризму та глобалізації туристичної індустрії. Охарактеризуємо кожний етап окремо і дамо пояснення, саме таку періодизацію має розвиток туризму.
ПЕРШИЙ ЕТАП
Основними чинниками, що спонукали наших предків мандрувати, були:
- потреба освоєння нових територій, зручних для проживання та різних видів діяльності;
- людська цікавість, бажання пізнати оточуючий світ.
Для першого етапу розвитку подорожей і туризму були характерні такі риси:
- Розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяє соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні оточуючого світу, інших народів, налагодженню економічних, культурних та політичних відносин між ними.

- Розвиток різних релігій також сприяв розвиткові подорожей в різні епохи, особливо в епоху Середньовіччя.

- Розвиток культури і мистецтва.
- Пізнання людиною природи призводить до відкриття нових земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних джерел, які можуть поліпшувати здоров'я людини. Це сприяло розвиткові подорожей з метою оздоровлення.
- Збільшення частки вільного часу в суспільстві є також важливим чинником, який сприяв появі туризму.
ДРУГИЙ ЕТАП розвитку туризму характеризується появою перших туристичних організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук.

Ознаки:
- розвиток науково-технічного прогресу;
- туризм формується як окремий елітний вид відпочинку для заможних верств населення;
- створювалася туристична інфраструктура;
- з'являлися перші туристичні кадри;
- створювалися нові туристичні центри, курорти, розвивали старі.
Отже, туристична галузь у цей період перебувала в процесі становлення.
Для ТРЕТЬОГО ЕТАПУ розвитку туризму характерні такі риси:
- туризм як галузь економіки вже існує;
- швидко формується туристична індустрія;
- з'являються державні та міжнародні туристичні організації, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;
- офіційно встановлюються відпустки для працюючих, що дозволяє здійснювати подорожі людям, зайнятим на виробництві;
- розширюється географія туристичних подорожей.
ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП розвитку туризму характеризується такими рисами:
- значне зростання добробуту населення;
- збільшення частки вільного часу;
- на державному рівні встановлені обов'язкові оплачувані відпустки для працюючих;
- активно функціонує та розвивається туристична індустрія;
- туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн;
- створені та функціонують основні міжнародні туристичні організації;
- туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн;
- туризм стає одним із чинників глобалізаційних процесів у світі.

 

Значення туризму для історії людства

Суспільне значення туризму полягає у тому, що:
- туризм надає можливість людині краще пізнавати оточуючий світ;
- туризм впливає на ціннісні орієнтації людини відносно відпочинку, що, в свою чергу, впливає на формування світогляду людини;
- туризм виявляє рівень культури та добробуту суспільства;
- туризм сприяє створенню оптимальної стратегії і тактики мирного співіснування націй в гуманному співтоваристві на екологічно чистій планеті.

 

ОСОБЛИВОСТІ СВІТОВОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ ТА ОСНОВНІ ВИДИ ТУРИЗМУ В СВІТІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX СТ.

Продовжувався розвиток та вдосконалення світової транспортної системи. В кінці XX ст. найбільш розповсюдженим видом туристичного транспорту був автотранспорт (80 %). Популярним залишався, особливо в Західній Європі, залізничний транспорт; вкрай важливим він був у СРСР (в 1990-і рр. в країнах СНД), адже саме залізничним транспортом здійснювалося близько 75 % всіх перевезень в цьому регіоні. Регулювання міжнародних авіаперевезень здійснювали дві організації. Міжнародна організація цивільної авіації була створена в 1944 р. в Чикаго, у зв'язку з підписанням 52 країнами Конвенції з міжнародної цивільної авіації. В наш час до цієї організації входить більше 180 країн, а її діяльність координується ООН.

клієнта та стандартизацію послуг, незалежно від того, в якій в країні знаходиться готель

Найбільша концентрація готелів зафіксована у США та Західній Європі (70 %).

Туризм у другій половині XX ст. у розвинених країнах став масовим і організованим.

В останні десятиліття XX ст. поширилися круїзи на підводних човнах. Святкування 2000-річчя Різдва Христового привернуло велику кількість туристів до релігійних центрів християнства - Єрусалима, Віфлеєма, Риму та інших.

Основні тенденції розвитку туризму в другій половині XX століття.

- Орієнтація на задоволення потреб окремої особистості через посередництво туризму, спеціалізація та індивідуалізація попиту в туризмі.

- Розширення географії туристичних подорожей. У цьому відношенні позитивну роль відіграють процеси спрощення прикордонного контролю та відміна візових режимів для громадян певних країн. - Інтенсифікація відпочинку (активний відпочинок, самореалізація особистості під час туристичної подорожі).

- Розщеплення основної відпустки.

- Екологізація мислення, як у споживачів, так і виробників туристичних послуг.

- Експансія виїзного туризму.

- Глобалізація міжнародного туризму.

 

Предмет і завдання історії туризму.

Предмет і завдання історії туризму

Історія туризму - це наука, яка вивчає подорожі та туризм, чинники їх появи та розвитку в суспільстві з найдавніших часів до наших днів.
Історія туризму в своїх дослідженнях спирається на допоміжні історичні дисципліни. Історія подорожей і туризму тісно пов'язана з історією культури, яка показує логіку розвитку культури, вивчає характерні культурні риси різних епох і відповідні типи та моделі "людини, яка подорожує".
Історичний підхід до вивчення туризму здійснюється з метою виявлення основних етапів його становлення і логіки розвитку. Здійснити це можливо шляхом вивчення передісторії туризму в різних культурах і епохах, тобто розвитку систем гостинності, історії транспорту, ментальності. Важливо прослідкувати, як впливали подорожі на розвиток культури і науки, та як особливості духовної культури змінювали, в свою чергу, мотиви і характер подорожей.
Завдання курсу "Історія туризму":
- розкрити витоки туризму в історії культури, прослідкувавши динаміку розвитку подорожей, їх мотиви, завдання та соціокультурні наслідки;
- розглянути історію подорожей і туризму в зв'язку з певним типом культури, виявити особливості їх мотивації;
- прослідкувати зміни в географії подорожей і туризму в різні періоди історії;
- на основі опису традицій гостинності народів світу показати напрями формування системи гостинності;
- виявити об'єктивні передумови становлення організованого туризму і зрозуміти тенденції його розвитку і національну специфіку;
- розкрити особливості українського туризму, його історію на різних етапах, проаналізувати сучасний стан вітчизняного туризму.

2. Основні чинники виникнення подорожей і туризму
- соціальні (демографічні та міграційні процеси, розвиток суспільних відносин);
- економічні (розвиток економіки);
- географічні (особливості розташування країн та регіонів, необхідність налагодження зв'язку між ними);
- політичні (освоєння або завоювання нових територій, перерозподіл сфер політичного впливу);
- мотиваційні (особливості свідомості людей, ментальності; тобто потреби, мотиви, цінності, стереотипи та інші психологічні чинники, які впливали на вибір мети подорожі в ті чи інші періоди в певних регіонах);
- науково-технічний прогрес;
- екологічні (збереження навколишнього середовища, придатного для проживання та відпочинку людей).