Тема 1. Туризм в економічній системі країни і світу

Тема 1. Туризм в економічній системі країни і світу

 

В чужій країні мандрівник - мішок з грошима,

який всі намагаються скоріше опорожнити

 

Віктор Гюго

1.1. Передумови виникнення й розвитку туризму

Туризм став реальним фактом економіки будь-якої країни. Не є виключенням і Україна.

 

Історично склалося так, що сучасний туризм став результатом появи та еволюції подорожей. Люди подорожували завжди й залишали записи про свої мандрівки.

 

На стадіях зародження туризму мандрівники організовували подорожі самостійно. Метою подорожей було вивчення звичаїв і побуту, рівнів та особливостей розвитку народів і країн. Потім, в епоху Римської імперії, виникають перші елементи індустрії подорожей - заїжджі двори, причому як державні, так і приватні.

Розвиток християнства та торгівлі в середні віки привів до появи подорожей з метою розповсюдження релігії і реалізації товарів поза місцем їхнього виготовлення. У цю пору, говорячи сучасною мовою, інфраструктура подорожей поповнюється за внаслідок появи монастирів, а подальший розвиток одержують заїжджі двори за рахунок купців.

 

В епоху великих географічних відкриттів метою мандрівників, мореплавців і першопрохідників стало захоплення й освоєння територій.

 

Подорожі й екскурсії набувають форми туризму, причому основними джерелами покриття витрат на організацію екскурсій у далекі країни стають внески осіб, що виявили бажання брати участь у поїздках, а також пожертвування меценатів. Таким чином, фінансовою основою відшкодування туристичних витрат стає переважно сам турист.

 

Поняття "тур" було введено до вжитку в 1750 p., а термін "турист" використовувалося як найменування учасника розважальних або освітніх подорожей (турів).

 

Великого англійського реформатора Томаса Кука (1808-1892) справедливо називають "батьком" міжнародного туризму як сфери економічної діяльності, оскільки він уперше відзначив комерційні перспективи його розвитку. Т. Кук поклав початок організації туризму, створивши перше бюро подорожей, увів резервування місць у засобах пересування і розміщення, видавав якісні путівники з вичерпною інформацією

 

На межі XIX і X ст. туризм перестав бути тільки об'єктом наукових досліджень філософії та соціальних наук, а став складною економічною структурою, в розвитку якої виділяється період після Першої світової війн; і десятиліття після Другої світової війни. Особливу роль у популяризації усіх видів туризму зіграв розвиток авіаподорожей. Усе це сприяло виникненню економіко-філософського підходу до розуміння туризму в системі розвитку суспільства. При такому підході туризм пов'язується з економічним розвитком країни, розширенням наукових досліджень і підвищенням якості підготовки фахівців для сфери туризму.

 

У виникненні туристичної діяльності і розвитку туризму можна виділити 4 етапи:

 

1 етап - передісторія туризму;

2 етап - елітарний туризм і зародження масового туризму;

3 етап - початок становлення масового туризму;

4 етап - масовий туризм.

 

Розвиток туризму в світі привів до створення в 1951 р. Європейської комісії з туризму (ЄТС) і Карибської організації з туризму (СТО), а в 1957 р. - Азіатсько-Тихоокеанської асоціації з туризму (PATА). На міжнародному рівні в 1975 р. створено Всесвітню туристичну організацію (ВТО), що являє собою неурядове агентство, яке збирає і публікує дані про туризм, забезпечує технічну допомогу й організацію конференцій, підтримує програми навчання фахівців для туризму.

 

У 1997 р. Україна стала дійсним членом ВТО, а у вересні 1999 р. на 13-й Генеральній асамблеї ВТО в м. Сантьяго (Чилі) обрана в керівний орган ВТО - Виконавчу раду.

 

Туризмом в Україні на урядовому рівні займається Міністерство культури і туризму України, якому підпорядковується Державна служба туризму і курортів, а також Державна служба охорони культурної спадщини. В Автономній республіці Крим туризм підпорядкований Міністерству курортів і туризму, а в областях є відповідні підрозділи у складі державних адміністрацій. Найчастіше -це відділи з питань туризму і курортів.

 

Туризм в Україні став наближатися до світового рівня. З'явилися й розвиваються підприємства, що спеціалізуються на туристичній діяльності різних видів та організаційно-правових форм. Створено широку мережу туристичної індустрії, до якої входять засоби розміщення, об'єкти харчування, розважального, пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного, релігійного та іншого призначення.

 

До суб'єктів туристичної діяльності відносяться підприємства, установи, організації та фізичні особи, які зареєстровані у встановленому законодавством України порядку і отримали ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг.

 

Процеси створення та реалізації туристичного продукту й окремих туристичних послуг відносяться до туристичної діяльності. Розглядаючи туристичну діяльність глибше, варто виділяти в ній, з одного боку, техніко-технологічні та організаційні процеси, що вивчаються в курсі "Організація і технологія туризму", а з іншого боку - економіку цієї діяльності.

 

Економіка туристичної діяльності охоплює:

 

- створення та надання туристичних послуг в обсягах і в терміни, обумовлені договором на організацію подорожей;

- ефективне використання наявної і створення нової матеріально-технічної та ресурсної бази туризму;

- забезпечення валютних надходжень до бюджету держави (регіону) та отримання прибутку суб'єктами туризму;

- кооперування засобів туристичної діяльності;

- сприяння зайнятості населення та задоволення його різноманітних потреб.

 

До основних завдань економічної діяльності суб'єктів туристичного бізнесу відносяться:

 

а) створення (комплектування) туристичного продукту;

б) формування ринку туристичних послуг;

в) удосконалення інфраструктури туризму;

г) реалізація туристичних послуг через систему оптової й роздрібної торгівлі з використанням комп'ютерних технологій;

д) пріоритетний розвиток внутрішнього та в'їзного туризму.

 

Туристична діяльність ґрунтується на умовах і факторах, що охоплюють економіку, політику, культуру країн світу, на швидкості проникнення у світову цивілізацію, здатності адаптації до нових туристичних технологій, що грунтуються на комп'ютерній техніці, та гнучкого просування до інтеграційних та інших процесів у світовому просторі.

Тема 2. Підприємницька діяльність - основа туристичного бізнесу

Тема 3. Місце економічної стратегії в управлінні туризмом

Тема 4. Формування та реалізація туристичного продукту

Тема 5. Виробнича програма підприємств туристичного бізнесу

Тема 6. Планування експлуатаційної діяльності підприємств розміщення туристів

Планування доходів підприємств готельного типу

 

План доходів від основної операційнії діяльності підприємств готельного типу складається на основі зксплуатаційної програми, вираженої в грошовій формі. Обґрунтування плану доходу (виручки) від реалізації послуг з розміщення туристів здійснюється з урахуванням планової кількості місце-днів і тарифів на одне спальне місце за добу.

 

Оскільки тарифи на спальні місця диференційовані за категоріями номерного фонду, то розрахунок доходу від реалізації номерів (спальних місць) здійснюється за формулою

 

n

Vплнф = Σ Nплімд х Тімд (6.8)

i=1

 

де Vплнф - доход від використання номерного фонду в плановому періоді;

n - кількість (від 1 до n) категорій готельних номерів;

Nплімд - кількість місце-днів завантаження і-тої категорії готельного номера;

Тімд - тариф за добу перебування клієнта в номері і-тої категорії.

 

Тариф за послуги підприємств готельного типу, крім собівартості й прибутку, включає ще й податок на додану вартість. Доход від здачі готельних місць під розміщення туристів включає також плату за бронювання, доплату за перебування в номері понад повну добу. У деяких готелях України застосовуються сезонні надбавки та знижки.

 

Крім доходу від здачі номерів (спальних місць) під розміщення туристів, доход готелів формується й за рахунок реалізації інших послуг і здачі в оренду площ іншим підприємцям. Доходи від інших видів наданих готелем послуг плануються методом прямих розрахунків або економіко-статистичними методами.

 

Після визначення доходів від усіх видів діяльності складається зведений план доходу підприємства:

 

Vвал = Vнф + Vбр + Vінп + Vор + Vінд, (6.9)

 

де Vвал - планова сума доходу від усіх видів діяльності (валовий доход);

Vнф - планова виручка від здачі номерного фонду під розміщення клієнтів;

Vбр - доход від попереднього бронювання місць у готелі;

Vінп - доход від надання інших послуг;

Vop - доход від здачі приміщень в оренду іншим підприємцям;

Vінд - доход від інших видів діяльності.

 

Розробка експлуатаційної програми підприємств розміщення туристів завершується складанням плану підвищення якості обслуговування клієнтів і розробкою заходів щодо його виконання. Особлива увага повинна приділятися освоєнню нових технологій готельного бізнесу.

 

Основними факторами, що визначають доход готельного підприємства, є рівень завантаження номерного фонду і тарифи на послуги розміщення. Для готелів високої комфортабельності показник середньорічного завантаження номерного фонду останнім часом збільшується, що свідчить про розвиток економіки готельної індустрії.

 

За даними ВТО, середньостатистична прибутковість різних видів готельних послуг середньої комфортабельності має таку структуру (% до доходу від усіх видів готельних послуг):

 

- доход від послуг розміщення - 55;

- доход від підприємств харчування - 25;

- доход від продажу напоїв у буфетах, барах, нічних клубах -10;

- доход від реалізації додаткових послуг - 3;

- доход від здачі приміщень в оренду - 2.

 

Решта (5%) - це доход від надання послуг зв'язку та інших послуг, не включених до складу туристичного пакета.

 

Виробництво готельного продукту пов'язане з високими постійними витратами при істотно менших змінних витратах. Нестача засобів, пов'язаних з постійними витратами, знижує якість готельного продукту і гальмує розвиток туризму, особливо в'їзного.

 

Реалізація готельного продукту туристам потребує високої професійної майстерності, мистецтва стратегічного, тактичного й оперативного планування та високої кваліфікації обслуговуючого персоналу.

 

Показники фінансової діяльності підприємств готельного типу плануються за загальновідомими методиками стосовно конкретних показників: втрат, у тому числі й заробітної плати, прибутку, руху грошових коштів тощо.

Тема 7. Виробнича програма та товарооборот підприємств харчування туристів

7.1. Економічна сутність і види діяльності підприємств харчування

 

Харчування є одним з основних видів забезпечення фізіологічних та енергетичних потреб споживачів, найважливішим фактором збереження здоров'я і працездатності людини, в тому числі й здатності до туристичних подорожей.

 

Оскільки самостійне приготування їжі в місцях перебування туриста не тільки утруднене, а й нерідко неможливе, то існує необхідність послуги, пов'язаної з одержанням їжі, підготовленої до безпосереднього споживання в місцях перебування туриста.

 

Різноманітність видів туризму та особливості споживчого попиту туристів вимагають диференційованого підходу до організації харчування. Тому організоване харчування з урахуванням специфіки різних видів туризму та контингенту туристів є обов'язковою складовою туристичного обслуговування.

 

Сфера харчування "Державним класифікатором видів економічної діяльності (ДК-009-96)" віднесена до "Готелів і ресторанів", а товарооборот ресторанного господарства, хоч і враховується окремо, але входить до складу сукупного роздрібного товарообороту внутрішньої торгівлі. Будучи підрозділом внутрішньої торгівлі, ресторанне господарство, з одного боку, задовольняє потреби населення своєї країни, а з іншого - забезпечує потреби в харчуванні іноземних туристів. У зв'язку з цим класифікація підприємств харчування мало відбиває специфіку туристичного попиту (винятком є тільки блоки харчування в системі рекреаційно-оздоровчих установ), але, незважаючи на класифікаційно-облікове відокремлення сфери харчування від туризму, технологічно вона відноситься до індустрії обслуговування туристів і в такій ролі розглядається в економіці туристичного бізнесу.

 

Яскравим прикладом технологічної та економічної єдності харчування і туристичної діяльності є готелі і рекреаційно-оздоровчі установи, блоки харчування в яких виступають їхніми структурними підрозділами або мають господарську самостійність, хоч і знаходяться на одній території з ними.

 

Індустрія харчування як сфера обслуговування туристів - це сукупність різних підприємницьких суб'єктів, які готують, реалізують і організовують приймання їжі, тобто надають сніданки, обіди, вечері й ін., а також виготовляють і реалізують напівфабрикати, кулінарні та кондитерські вироби, відпускають продукцію споживачам додому. Реалізація може бути як роздрібною через обідні зали, буфети, бари, відділи кулінарії, ларки, кіоски та магазини, так і оптовою, тобто продажем іншим підприємствам харчування або в роздрібну торговельну мережу, що не входить до складу підприємства харчування.

 

Харчування туристів відноситься до комплексу туристичних послуг, які враховуються при формуванні туристичного продукту і впливають на величину його ціни.

 

Сфера харчування в широкому розумінні означає індустрію виробництва, реалізації та організації приймання їжі людьми через мережу підприємств, які утворюють ресторанне господарство. До індустрії харчування відносяться ресторани, кафе, бари, закусочні, пивні, їдальні, буфети, підприємства швидкого обслуговування ("Бістро"), фабрики-кухні, шашличні, магазини кулінарії тощо.

 

За економічним змістом сфера харчування відноситься до матеріального виробництва, аналогічного харчовій промисловості, а іноді з особливостями, пов'язаними з організацією приймання їжі, а іноді й із задоволенням культурно-розважальних потреб.

 

На підприємствах харчування України 50% працівників виконують функції приготування їжі, тобто безпосередньо виробничі функції, а решта - функції реалізації та інші види обслуговування, починаючи від подачі їжі і закінчуючи концертними програмами.

 

Режим організації харчування туристів може бути таких видів:

 

- шведський стіл;

- повний пансіон;

- напівпансіон;

- спеціальне харчування;

- дитяче харчування та ін.

 

Послуга з харчування може надаватися як у залі підприємства, так і поза ним (на пікніку, в номері готелю або в купе потяга, на замовлення або ексклюзивно). Асортимент харчування туристів може бути комплексним, на вибір, за попереднім замовленням тощо.

 

При плануванні діяльності підприємств харчування необхідно враховувати способи задоволення попиту залежно від контингенту споживачів. За цією ознакою харчування туристів поділяється на дві групи: для організованих і самодіяльних туристів. Відмінність між ними полягає в тому, що організовані туристи оплачують своє харчування заздалегідь (при купівлі туристичного продукту), а самодіяльні - оплачують одночасно з прийманням їжі або при купівлі продуктових наборів для споживання в іншому місці, наприклад, на пікніку, в дорозі тощо.

 

До собівартості продукції підприємств харчування входять витрати не тільки на виробництво й реалізацію готової до споживання їжі, а й витрати на організацію її приймання, а інколи й на розважальні заходи.

Планування чисельності працівників

 

На основі окреслених цілей та напрямів діяльності підприємство планує потребу в трудових ресурсах. Планування трудових ресурсів на діючому підприємстві починається з оцінки їхньої наявності та складу.

 

Планування чисельності працівників залежить від специфіки діяльності підприємств і факторів впливу зовнішнього середовища (кон'юнктура ринку, сезонність попиту, державні програми, юридичні аспекти регулювання трудових відносин тощо).

 

При плануванні чисельності працівників будь-якого підприємства слід виходити з руху кадрів, який описується балансовою формулою

 

Чп + Чпр = Чзв + Чк (8.21)

 

де Чп, Чпр, Чзв, Чк - чисельність працівників відповідно на початок періоду, прийнятих, звільнених і на кінець періоду.

 

Загальними етапами планування кадрів підприємства будь-якої сфери діяльності є такі:

 

1) визначення очікуваної чисельності працівників на початок планового періоду;

2) розрахунок потреби в працівниках для виконання планового обсягу робіт;

3) обґрунтування (прогнозування) вибуття працівників у плановому періоді;

4) розрахунок поповнення працівників, необхідного для забезпечення планових обсягів діяльності.

 

Очікувана чисельність працівників на початок планового періоду визначається виходячи з наявної чисельності на момент аналізу з урахуванням можливих змін до початку планового періоду.

 

Найскладнішим етапом планування кадрів є визначення якісного й кількісного складу персоналу як єдиного цілого.

 

Якісний склад персоналу визначається потребою в категоріях, професіях, спеціальностях різного рівня кваліфікації. З урахуванням якісних характеристик чисельність персоналу планується на основі таких передумов:

 

- штатного розпису підприємства, де наводиться перелік посад;

- вимог до посад і робочих місць, закріплених посадовими інструкціями або характеристиками робочих місць;

- документації, яка регламентує процеси діяльності з виділенням вимог до професійно-кваліфікаційного складу виконавців.

 

Розрахунки потреби в кадрах за професіями, спеціальностями і т. п. передбачають визначення кількості персоналу за кожним критерієм якості. Метод такого планування називається нормативним. Розрахунки ведуться окремо по кожній категорії працівників за видом діяльності. Загальна потреба в персоналі визначається підсумовуванням кількісної потреби в кожній категорії працівників.

 

У сфері обслуговування туристів чисельність основних працівників (обслуговуючого персоналу) визначається на основі розроблених кожним підприємством своїх нормативів. Установлені нормативи використовуються при розрахунку явочної чисельності працівників, що забезпечує безперервність роботи підприємства. Для кожної групи обслуговуючого персоналу, наприклад у готелях, установлюється зона (норма) обслуговування.

 

За наявності таких норм явочна чисельність працівників (Чяв) при однозмінній роботі розраховується за формулою

 

Nом

Чяв = -------- (8.22.)

Нп

 

де Nом - кількість обслуговуваних місць (зона обслуговування) підприємства;

Нп - норма обслуговування місць одним працівником.

 

При незмінному режимі роботи підприємства явочна чисельність працівників, які обслуговують робочі місця, може розраховуватися за даними одного тижня:

 

 

Nрм х Кзм х tзм х Дтиж

Чяв = ---------------------------------- (8.23.)

tтиж

 

де Nрм - кількість робочих місць на підприємстві;

Кзм - кількість робочих змін;

tзм - тривалість зміни в годинах;

Дтиж - кількість робочих днів за тиждень;

tтиж - тривалість робочого тижня одного явочного працівника в годинах.

 

При безперервному режимі роботи, наприклад у готелі, на основі явочної чисельності визначається середньооблікова планова чисельність персоналу, в якій враховується потреба в заміні працівників на час святкових і вихідних днів, відпусток, днів хвороби і навіть прогнозних прогулів. Тому при розрахунку загальної потреби в працівниках на плановий період враховується коефіцієнт збільшення явочної чисельності працівників на заміну відсутніх. При розрахунках використовується формула

 

Чплоб =Чяв х Кзб (8.24)

 

де Чплоб - середньооблікова чисельність працівників на плановий період (рік, сезон);

Кзб - коефіцієнт збільшення явочної чисельності працівників на тимчасову заміну відсутніх.

 

Коефіцієнт збільшення розраховується як відношення кількості номінальних робочих днів (годин) у плановому періоді (Дном) до кількості планових днів (годин) роботи (Дпл)

 

Дном

Кзб = -------- (8.25)

Дпл

 

Кількість номінальних днів (годин) роботи одного працівника за період визначається за формулою

 

Дном = Дк - Двих - Дсв, (8.26)

 

де Дк, Двих, Дсв - відповідно календарні, вихідні та святкові дні в плановому періоді.

 

При розрахунках кількості планових робочих днів (Дпл) номінальна кількість робочих днів коригується на дні відпусток (Двідп), середню кількість неробочих днів через хвороби (Дхв) та прогули Дпрог

 

Дпл = Дном - Двідп - Дхв - Дпрог (8.27)

 

Після розрахунків чисельності основних працівників на плановий період визначається середньооблікова чисельність адміністративно-управлінського персоналу. При плануванні чисельності цього персоналу використовується метод прямих розрахунків. Найчастіше враховується доцільність кожного працівника апарату управління, рідше застосовуються коефіцієнти співвідношення кількості адміністративно-управлінського персоналу до чисельності основних працівників.

 

При плануванні кількості фахівців (Чфах) застосовуються нормативні коефіцієнти насичення кадрів фахівцями. Потреба у фахівцях при цьому розраховується за формулою

 

Чплфах = Чоб х Кн, (8.28)

 

де Кн - нормативний коефіцієнт насичення персоналу фахівцями.

Планування витрат туристичних підприємств

 

Управління витратами повинне грунтуватися на оптимізації. Одним з основних методів оптимізації витрат є визначення граничного рівня витрат для конкретного суб'єкта підприємницької діяльності в конкретній ситуації. Для розв'язання завдання оптимізації витрат необхідно визначити оптимальні розміри постійних і змінних витрат на одиницю приросту або скорочення обсягів реалізації турпродукту.

 

Загальний алгоритм управління витратами туристичних підприємств представлено на рис. 10.3.

 

Рис. 10.3. Алгоритм планування витрат туристичного підприємства

 

Розробка плану витрат може здійснюватися різними методами. Найбільш прийнятними для сучасної економіки туристичного бізнесу є такі:

 

- досвідно-статистичний, тобто факторно-аналітичний;

- каузальний - метод побудови економіко-математичних моделей;

- метод прямих техніко-економічних розрахунків.

 

Метод прямих техніко-економічних розрахунків є найбільш точним. Його легко застосовувати в туристичному бізнесі. Розрахунки ведуться по кожній статті витрат.

 

Не важчим є досвідно-статистичний метод, але його застосування вимагає стабільних темпів розвитку економіки не тільки сфери діяльності, що планується, а й всієї країни.

 

При застосуванні факторно-аналітичного методу із сукупних витрат підприємства виділяються умовно-постійні та умовно-змінні витрати, пов'язані з основною операційною діяльністю за минулий період.

 

До змінних витрат у туризмі відносяться всі прямі витрати, пов'язані з закупівлею послуг транспортування, розміщення, харчування, культурного та рекреаційно-оздоровчого обслуговування туристів, витрати, пов'язані з візовим обслуговуванням одного туриста або групи туристів (залежно від того, що прийнято за одиницю розрахунків), оплата послуг груповодів і гідів-перекладачів, витрати на оплату формування і реалізацію туристичних пакетів (турів).

 

Постійні витрати - це витрати, що залишаються незмінними при зміні обсягів реалізації турпродукту. До них відноситься частина загальновиробничих і загальногосподарських витрат, а саме, витрати на рекламу, адміністративно-управлінські витрати, амортизація необоротних активів, витрати на використання інформаційних баз даних тощо.

 

Після встановлення кожної з цих груп витрат визначається динаміка змінних витрат за ряд попередніх років (3-5). Найчастіше при цьому методі використовується ковзна середня двох доданків. Отримані індекси (коефіцієнти) зміни витрат екстраполюються на плановий період. Постійні витрати при плануванні тільки коригуються на перспективні зміни цін і тарифів на рекламні послуги та інші види постійних витрат.

 

При цьому методі планування витрат враховується також темп зміни обсягів реалізації турпродукту і використовується формула

 

Впл = Впос + Вфзм х Іплр х ІВзм (10.2)

 

де Впл - планова сума витрат підприємства;

Впос - сума умовно-постійних витрат;

Вфзм - сума умовно-змінних витрат за звітний період;

Іплр - індекс зміни обсягів реалізації турпродукту (послуг) у плановому періоді;

ІВзм - індекс змінних витрат.

Планування руху грошових коштів підприємств

 

Усі види грошових потоків підприємства враховуються в плані надходження і витрачання коштів. Цей план розробляється на рік з поквартальним і помісячним розподілом, що дозволяє враховувати сезонну хвилю попиту і реалізації турпродукту. При розробці бізнес-плану надходження та витрачання коштів визначаються на перший рік з розподілом по місяцях, на другий - по кварталах, а потім - у цілому на роки.

 

План надходження та витрачання грошових коштів складається за кожним видом діяльності (операційна, інвестиційна та фінансова), і в цілому по підприємству.

 

Розроблювальні плани можуть бути оптимістичними, реалістичними або песимістичними.

 

Процес планування ґрунтується на різноманітних (альтернативних) розрахунках і виборі кращого варіанта.

 

Головною метою планування руху грошових коштів є максимізація чистого руху грошових коштів від усіх видів діяльності, забезпечення стійкої платоспроможності та високої привабливості підприємства для інвесторів у плановому періоді.

 

Сума чистих планових грошових потоків від усіх видів діяльності підприємства утворює його сукупний чистий потік цих коштів на плановий період. Оскільки грошові потоки можуть бути позитивними й негативними, то величина чистого грошового потоку на плановий період розраховується за формулою

 

ЧГП = ЧГПпоз - ЧГПнег, (12.1)

 

де ЧГП - чистий грошовий потік підприємства;

 

ЧГПпоз, ЧГПнег, - відповідно позитивний і негативний чистий грошовий потік підприємства.

 

Вихідним моментом планування грошових потоків виступає розрахунок мінімальної суми коштів, необхідної для продовження діяльності підприємства, і вибір методів фінансування. Без забезпечення мінімальної потреби в коштах підприємство не зможе здійснювати невідкладні платежі, а тому може потрапити в ситуацію банкрутства навіть тоді, коли всі його активи разом з неліквідами значно перевищують заборгованість.

 

Мінімальна потреба в грошових коштах визначається як відношення операційних витрат за рік до кількості оборотів цих коштів.

 

До операційних витрат туристичних підприємств відносяться витрати на закупку туристичних послуг для формування турпродукту, виплату заробітної плати, відсотків за кредити, дивідендів, а також витрати на реалізацію турпродукту та окремих послуг.

 

Кількість оборотів грошових коштів розраховується шляхом ділення чистого доходу від реалізації турпродукту (послуг) за певний період на середній залишок грошей за це й же період.

 

Схема для розрахунків мінімально необхідної суми коштів для туроператора представлена в табл. 12.1.

 

Таблиця 12.1.

Форма розрахунків мінімально необхідної суми грошових коштів на плановий рік № п/п Найменування показника Тис. грн.

1 Операційні витрати

2 Чистий доход від реалізації турпродукту (послуг)

3 Середні залишки коштів і дебіторської заборгованості

4 Оборотність коштів, кількість оборотів (р. 2: р. 3)

5 Мінімально необхідна сума грошей (р. 1: р. 4)

 

 

Розробка оптимального плану руху грошових коштів повинна охоплювати всі види діяльності з виділенням по кожному з них чистого грошового потоку.

 

На першому етапі прогнозується надходження і використання грошових коштів, пов'язаних з операційною діяльністю з урахуванням надзвичайних подій. Підсумком цього етапу розрахунків є визначення чистого руху коштів від операційної діяльності, який являє різницю між прибутком від операційної діяльності разом з прибутком (збитком) від надзвичайних операційних подій та податком на прибуток.

 

На другому етапі планується надходження і витрати грошових коштів, пов'язаних з інвестиційною діяльністю з урахуванням результатів від надзвичайних подій в цій діяльності, і визначається обсяг чистого грошового потоку від інвестиційної діяльності.

 

На третьому етапі планується надходження і витрати грошових коштів, пов'язаних з фінансовою діяльністю, аналогічно інвестиційній діяльності і визначається чистий грошовий потік від фінансової діяльності.

 

На четвертому етапі планується чистий грошовий потік підприємства від усіх видів діяльності, а на п'ятому етапі визначається залишок (готівка) коштів на кінець планового періоду, в якому враховується залишок грошових коштів на початок планового періоду, чистий грошовий потік від усіх видів діяльності та вплив змін валютних курсів на залишок цих коштів.

 

Готівка на кінець планового періоду визначається як сума залишку грошових коштів на початок планового періоду і чистого грошового потоку в плановому періоді, скоригованого на суму змін валютних курсів.

 

Планування надходження коштів підприємств туристичного бізнесу від основної операційної діяльності може здійснюватися різними методами:

 

- досвідно-статистичними;

- виходячи з планованого обсягу реалізації турпродукту та окремих послуг, розрахованого на основі маркетингових досліджень можливостей ринкового попиту;

- виходячи з планованої суми цільового прибутку, тобто програмно-цільовим методом.

 

Для планування грошових потоків може використовуватися спеціальна форма, представлена в табл. 12.2.

 

Таблиця 12.2

План надходження і витрачання грошових коштів підприємства№п/п Показник План

надходження видатків

1 Рух коштів від операційної діяльності

1.1 Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування

1.2 Коригування на:

1.2.1 амортизацію необоротних активів X

1.2.2 збиток (прибуток) від неопераційної діяльності

1.3 Витрати на сплату відсотків X

1.4 Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах (р.1.1+р.1.2.1±р.1.2.2-р.1.3) Зменшення Збільшення

1.5 Зменшення (збільшення):

1.5.1 1.5.2 оборотних активів

витрат майбутніх періодів Зменшення Збільшення

1.6 Зменшення (збільшення):

1.6.1 поточних зобов'язань

1.6.2 доходів майбутніх періодів

1.7 Грошові кошти від операційної діяльності (p.l.4±p.l.5.1±p.l.5.2±p.l.6.1±pl.6.2)

1.8 Сплачені:

1.8.1 податки на прибуток X

1.8.2 відсотки X

1.9 Чистий рух коштів від операційної діяльності до надзвичайних подій (р. 1.7 - р. 1.8.1 -р.1.8.2)

1.10 Рух коштів від надзвичайних подій в операційній діяльності

1.11 Чистий рух коштів від операційної діяльності (р. 1.9±р. 1.10)

2 Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності

2.1 Реалізація:

2.1.1 фінансових інвестицій X

2.1.2 необоротних активів X

2.1.3 майнових комплексів

2.2 Отримані відсотки, дивіденди X

2.3 Інші надходження X

2.4 Придбання:

2.4.1 фінансових інвестицій X

2.4.2 необоротних активів X

2.4.3 майнових комплексів X

2.5 Інші платежі X

2.6 Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності до надзвичайних подій (р.2.1.1 + р.2.1.2 + р.2.1.3 + р.2.2 + р.2.3)-(р.2.4.1 + р.2.4.2 + р.2.4.3 + р.2.5)

2.7 Рух коштів від надзвичайних подій інвестиційній діяльності

2.8 Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності (р.2.6+р.2.7)

3 Рух коштів у результаті фінансової діяльності

3.1 Надходження власного капіталу X

3.2 Отримані позики X

3.3 Інші надходження X

3.4 Погашення позик X

3.5 Сплачені дивіденди X

3.6 Інші платежі X

 

 

Планування надходження коштів від інвестиційної та фінансової діяльності здійснюється методом прямого розрахунку на основі відповідних договорів.

 

Планова виручка від реалізації турпродукту та послуг є грошовим надходженням від операційної діяльності туроператора. Таке надходження для туроператора утворює позитивний грошовий потік. Для турагента позитивний грошовий потік від операційної діяльності створюється за рахунок агентської винагороди.

 

Негативним грошовим потоком, пов'язаним з операційною діяльністю туроператора або турагента, є планова сума операційних витрат, що розраховується за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати.

Список рекомендованої літератури

 

1. Аветисова А.А. Экономика предприятий питания: Учеб. пособие. -Донецк: ДонГУЭТ, 2002. - 246 с.

2. Аветісова А.О. Підприємства харчування в системі туризму: Моногр. / А.О.Аветісова, С.В.Сорока. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2002. - 165 с.

3. Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Организация, управление, обслуживание: Учеб. пособие. - К.: ВИРА-Р, 2002. - 252 с.

4. Балабанов И.Т. Экономика туризма: Учеб. пособие / И.Т.Балабанов, А.И.Балабанов. - М: Финансы и статистика, 1999. - 176 с.

5. Биржаков М.Б. Введение в туризм. - М.: Невский фонд, 2002. -320 с.

6. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.2. - К.: Ника-Центр, 1999.-512 с.

7. Володькин М.В. Стратегический менеджмент: Учеб. пособие. - К.: Знання-Прес, 2002. - 149 с.

8. Господарський кодекс України / Відомості Верховної ради України.-2003.-№ 18-22.-Ст. 144.

9. Гвозденко А.А. Логистика в туризме: Учеб. пособие. - М: Финансы и статистика, 2004. - 272 с.

10. Герасименко В.Г. Основы туристического бизнеса: Учеб. пособие. - Одесса: Черноморье, 1997. - 160 с.

11. Горбылева З.М. Экономика туризма. Практикум: Учеб. пособие. -Мн.:БГЭУ,2002.-144с.

12. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 22.

13. Гостиничный и туристический бизнес / Под ред. проф. А.Д. Чудновского. - М: Ассоциация авторов и издателей "Тандем", ЭКМОС, 1999.-352 с:

14. Государственная программа развития туризма на 2002-2010 годы // Гостиничный и ресторанный бизнес. - 2002. - № 6. - С. 93-98.

15. Громадське харчування і туристична індустрія у ринкових умовах: 36. наук, праць. - К.: Київськ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. - 239 с

16. Грузите В.П. Экономика предприятия: Учеб. пособие // В.П.Грузинов, Д.В.Грибов. - М: Финансы и статистика, 1998. - 208 с.

17. Гуляев ВТ. Организация туристической деятельности: Учеб. пособие. - М.: Нолидж, 1996. - 312 с.

18. Гуменюк Ю.П. Вплив туризму на економічне зростання в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - № 7-8.

19. Довгань В. Опыт предпринимателя. - М.: Красный пролетарий, 2002. - 368 с.

20. Драчева Е.Л. Экономика и организация туризма. Международ-

ный туризм: Учеб. Пособие / Е.Л. Драчева, Ю.В. Забаев, Д.К.Исмаев; Под ред. И.А. Рябовой, Ю.В. Забаева. - М.: КНОРУС, 2005. - 576 с.

21. Про оплату праці: Закон України від// Відомості Верховної Ради. -1995. -№3.- Ст. 121.