Організація рекламної діяльності

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про рекламу" основними принципами рекламної діяльності є такі: законність, точність, достовірність, використання державної та інших мов відповідно до законодавства України, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.

Цілі рекламної діяльності в готельному господарстві та туризмі орієнтовані на попит та створення позитивного образу. Основними завданнями рекламної діяльності є:

- поширення знань про готельні комплекси та туристичні фірми;

- отримання запитів на більш повну інформацію стосовно готельних і туристичних послуг, що рекламуються;

- вплив на процес прийняття рішення щодо купівлі цих послуг;

- допомога працівникам готелів і туристичних фірм під час їхніх переговорів з клієнтурою;

- подолання упередженості стосовно рекламних туристичних послуг;

- підтримка позитивних емоцій у гостей і туристів;

- поширення відомостей про сервіс;

- формування позитивного ставлення до підприємств готельного господарства і туризму у вирішенні певного кола соціальних питань тощо.

Детальніше проаналізуємо специфіку організації рекламної діяльності.

Якщо розглянути її головних учасників, то можна виділити наступні типи суб'єктів рекламної діяльності:

1) рекламодавці (advertisers) - туристичні організації і фірми, що рекламують себе, свої товари або послуги;

2) рекламні агентства (advertising agencies) - незалежні фірми, що виконують за замовленням специфічні рекламні функції: рекламні дослідження, розробку і проведення рекламних кампаній, виготовлення і розміщення рекламних матеріалів і т.п.;

3) засоби масової інформації (media), що надають місце і час для рекламних звернень з метою доведення їх до цільової аудиторії;

4) допоміжні учасники, які забезпечують рекламну діяльність (suppliers): фото- і кіностудії, художники, друкарні та всі інші, хто допомогає рекламодавцям і рекламним агентствам у підготовці рекламних матеріалів.

Розглянемо детально діяльність двох перших та основних типів учасників рекламного процесу: рекламодавців та рекламних агентств. Проаналізуємо основні функції, які вони виконують, і проблеми взаємодії між ними.

Як немає двох зовсім однакових фірм, так не існує й одного загального підходу до організації рекламної діяльності фірмою-рекламодавцем. У той же час усі фірми-рекламодавці повинні забезпечити виконання своїми рекламними службами таких організаційних функцій:

1) адміністрування, керівництво співробітниками рекламної служби;

2) планування рекламної діяльності фірми;

3) координація діяльності рекламодавця з іншими службами (посередницькою, збутовою, фінансовою);

4) координація діяльності з зовнішніми партнерами в питаннях проведення реклами;

5) розробка пропозицій вищому керівництву і фінансовій службі щодо рекламного бюджету.

Коротко охарактеризуємо наведені вище функції.

Виконання функції адміністрування у нашому випадку припускає проведення роботи з укомплектування штату рекламної служби, керівництво і контроль за її діяльністю, розподіл обов'язків, участь у розробці структури рекламної служби і т.п.

Планування є постійним та безперервним процесом визначення цілей і завдань, їх постійного перегляду, розробки рекламної стратегії, планів рекламних кампаній, аналізу й оцінки результатів рекламної діяльності.

Основою планування рекламних заходів є складання розгорнутого плану. У плані рекламних заходів вказуються наступні дані:

q Коло поширення рекламних матеріалів. Це коло осіб, на які повинна бути спрямована реклама з орієнтацією на цільові групи за професією, віком, купівельною спроможністю, статтю.

q Район поширення рекламних матеріалів. Вид і обсяг потреб групи покупців, на яких спрямована реклама.

q Тривалість поширення та дії рекламних матеріалів. У календарному плані встановлюються початок і тривалість рекламної кампанії, а також застосування рекламних засобів у часі.

q Шлях поширення рекламних матеріалів. Під цим терміном розуміють вибір найкращих носіїв реклами.

q Щільність поширення рекламних матеріалів розглядається як відношення обсягу застосовуваних рекламних засобів до території їхнього поширення (інтенсивність рекламної діяльності).

План рекламних заходів грунтується на результатах попереднього аналізу ринку. При розробці раціональних рекламних заходів намічається коло покупців, район і сприятливий час поширення рекламних матеріалів, вивчаються вид та обсяг рекламної діяльності конкурентів й оцінюється передбачуваний ефект використання обраних рекламних заходів. Планування рекламної діяльності тісно пов'язане з обсягом її фінансування. У кошторисі витрат на рекламу встановлюється рівень сукупних засобів, виділених на ці цілі. Як вихідна база може служити запланований чи торішній обсяг реалізації послуг. Розподіляється виділений обсяг фінансування на різні рекламні засоби при обліку тривалості рекламної кампанії.

Реклама є тільки однією з управлінських функцій рекламодавця, тому керуючі рекламою повинні забезпечувати координацію роботи рекламного підрозділу в рамках управлінської служби фірми, а також з відділами, що займаються дослідженням, фінансуванням, кадровою роботою, юридичною службою тощо.

Рекламна служба, якою б великою вона не була, не може і не повинна забезпечувати всю рекламну діяльність фірми самостійно, без допомоги зовнішніх рекламних служб. Більш важливою її метою слід вважати забезпечення системного підходу в цій сфері, обгрунтований вибір зовнішніх партнерів, грамотну постановку цілей спеціалізованим рекламним агентством, забезпечення ефективної взаємодії з ними (надання повної інформації про рекламодавця та його товари, контроль за виконанням агентством своїх зобов'язань і т.д.).

Керуючі рекламою краще за інших знають, які витрати повинен нести рекламодавець для ефективного здійснення цієї функції, тому що вони розробляють рекламні програми, забезпечують виконання заходів у їх рамках, постійно працюють з рекламними агентствами. У зв'язку з цим очевидна необхідність того, щоб саме керуючий рекламою розробляв проект рекламного бюджету. Він подає його на розгляд вищого керівництва та фінансової служби рекламодавця, що остаточно затверджують бюджет.

Виконання функцій, описаних вище, може бути доручене на невеликій фірмі одній людині. У деяких же випадках чисельність рекламної служби може досягати кількасот чоловік. Організаційна структура рекламної служби фірми залежить від багатьох факторів, серед яких є найважливішими:

1) величина фірми, наявність ресурсів, ступінь необхідності в поділі праці між співробітниками;

2) сфера діяльності, у якій працює фірма (надання різноманітних послуг і т.п.);

3) специфічні риси цільового ринку і характеристики послуг, що надаються;

4) місце і роль реклами в управлінській стратегії фірми;

5) ступінь залучення керівництва фірми до здійснення рекламної діяльності.

Внутрішня структура рекламної служби також характеризується значним різноманіттям. У дрібних фірмах вона може бути представлена одним співробітником, який відповідає за рекламу фірми. У великих фірмах в структурі виділяється спеціалізований рекламний відділ. Схема організації досить великого рекламного відділу наведена на рис. 4.2.3.

Як бачимо зі схеми, рекламний відділ може забезпечити виконання всього переліку рекламних функцій: від рекламних досліджень і планування рекламної діяльності до розробки рекламного звертання, виробництва рекламоносіїв та розміщення реклами в засобах масової інформації. Назви структурних підрозділів вказують на рекламні функції, які вони виконують.

 

Рис. 4.2.3. Схема організації рекламного відділу рекламодавця

 

Додаткової короткої характеристики вимагає внутрішнє рекламне агентство. Воно - підрозділ рекламодавця, який цілком йому належить і, як правило, надає повний цикл рекламних послуг. Його формування дозволяє власнику одержати ряд переваг:

1. Рекламодавець має можливість заощадити кошти, які він платив би незалежним рекламним агентствам за розміщення реклами (як правило, 15% комісійних) і на покриття їхніх накладних витрат (до 25 % вартості рекламної продукції).

2. Рекламодавець може розраховувати на повну увагу з боку агентства, тому що він є його єдиним клієнтом.

3. Внутрішні агентства краще розуміють специфіку товарів та ринків своєї компанії.

4. Спрощується керівництво і контроль за виробництвом рекламоносіїв.

У той же час діяльність внутрішніх рекламних агентств має ряд недоліків: труднощі залучення обдарованих творчих працівників, відсутність гнучкості, сильна залежність від поглядів і навіть смаків власників тощо. Деякі з цих недоліків усуваються при звертанні до незалежних рекламних агентств.

Реалізація практично усіх функцій керування рекламою тісно пов'язана з проблемою фінансування, розробкою та виконанням рекламного бюджету. Формування бюджету сприяє більш чіткому визначенню цілей рекламної діяльності і розробці програм щодо їх досягнення. Розроблений бюджет дозволяє ефективніше розподіляти ресурси в процесі практичної реалізації планів, чітко визначити основних виконавців. Він же допомагає забезпечити контроль не тільки за витратою коштів на рекламу, але й за ефективністю рекламної діяльності в цілому.

Витрати на peкламу за своєю економічною природою є поточними витратами. У туристичних фірмах до витрат на рекламу відносяться:

- витрати на розробку та видавництво рекламних виробів (ілюстрованих каталогів, прейскурантів, брошур, альбомів, проспектів, афіш, рекламних листів тощо);

- витрати на розробку та виготовлення ескізів та етикеток, зразків оригінальних і фірмових пакетів, придбання та виготовлення рекламних сувенірів;

- витрати на рекламні заходи через засоби масової інформації (оголошення у пресі, оголошення та передачі на радіо і телебаченні);

- витрати на освітлювальну та іншу зовнішню рекламу;

- витрати на придбання, виготовлення, копіювання, дублювання та демонстрацію рекламних кіно-, відео-, діафільмів тощо;

- витрати на виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, вказівників тощо;

- витрати на зберігання, супроводження, митне оформлення рекламних матеріалів;

- витрати на проведення інших рекламних заходів.

Багато турфірм включають до рекламних витрат і витрати на виготовлення візитних карток для працівників свого апарату управління.

Як показує практика, при недостатньому обсязі рекламних витрат їхній ефект, що виражається в збільшенні обсягу наданих послуг, близький до нуля (так званий закон Мерфі). Водночас, існує визначена максимальна межа кількісного впливу рекламоносіїв, після якої ефективність реклами знижується (крива Вундта). Безпосередньо це пов'язано й зі збільшенням витрат на рекламу. Якщо при цьому згадати про кількісну невизначеність ефекту як найважливішої характеристики реклами, то цілком можна погодитися з відомим американським бізнесменом Дж. Ванамейкером. Йому приписується наступна фраза: "Я знаю, що половина моєї реклами йде даремно, от тільки не знаю, яка половина. Я витрачаю на рекламу два мільйони доларів, але не можу сказати, чи є це половина того, що потрібно, чи в два рази більше, ніж потрібно".

Процес розробки рекламного бюджету, як і вся рекламна діяльність, значною мірою містить суб'єктивний, творчий елемент і багато в чому залежить від інтуїції, "чуття", досвіду, індивідуальних характеристик відповідальних за цей процес фахівців. Весь комплекс рішень з розробки рекламного бюджету можна умовно поділити на два великих блоки:

А. Визначення загального обсягу засобів, які асигнуються на рекламу.

Б. Розподіл засобів рекламного бюджету за статтями його витрат.

Основними факторами, що визначають обсяг рекламних витрат, є: обсяг і розміри ринку; специфіка рекламованого продукту й етап життєвого циклу, на якому він знаходиться; розміри і міць рекламодавця; роль, що грає реклама в управлінській стратегії рекламодавця, обсяг рекламних витрат його головних конкурентів тощо. Коротко розглянемо основні з цих факторів.

Проходження турпродуктом та турпослугою різних етапів свого життєвого циклу припускає зміну ролі реклами в їх підтримці. На перших етапах життєвого циклу (ЖЦ) використовується ввідна реклама, метою якої є інформування споживачів про нові турпродукти та послуги. На етапах росту й на початку етапу зрілості використовуються прийоми стверджуючої реклами. На останніх етапах ЖЦ використовується нагадувальна реклама. Послідовне використання ввідної, стверджуючої та нагадувальної реклами утворює поняття рекламної спіралі. У переважній більшості випадків ввідна реклама вимагає більше половини загальної суми, що витрачається на рекламну підтримку турпродукту та турпослуги протягом усього ЖЦ.

1. Обсяг і географічні розміри ринку, показники реалізації послуг та прибутку рекламодавця. Розміри цільового ринку, обсяг реалізації і прибутку фірми - фактори, тісно пов'язані між собою. Їх вплив на розміри рекламного бюджету цілком очевидний: проведення міжнародної і загальнонаціональної рекламної кампанії вимагає набагато більших коштів, ніж реклама в невеликому містечку. Також очевидно, що фінансувати загальнонаціональну рекламу може тільки досить могутня фірма.

2. Витрати конкурентів. У боротьбі з конкурентами за визначену частку ринку рекламодавець часто виходить з припущення, що рівень уваги споживача до його продукту й аналогічного продукту конкурента співвідноситься з обсягами витрат на рекламу обох фірм. Незважаючи на те, що великий обсяг витрат на рекламу не завжди означає її більшу ефективність, певна логіка в такому підході є. Однак розробляти свій рекламний бюджет, орієнтуючись тільки на витрати конкурентів, не зовсім розумно.

3. Залучення до здійснення рекламної діяльності вищих керівників фірми. Це один з суб'єктивних факторів, що визначають величину рекламних витрат. Керівники фірм, крім безлічі інших різниць, конкурують між собою в компетентності, досвіді, особистих характеристиках і т.п., по-різному ставляться до реклами. Діапазон ставлення до неї дуже широкий: від чітко вираженого неприйняття реклами до особистої участі в написанні звертань, гасел, розробці фірмового стилю і т.п.

Можна виділити декілька найбільш часто застосовуваних підходів до визначення обсягу рекламного бюджету. Розглянемо деякі з них.

1. Розробка бюджету виходячи з наявності грошових коштів.

Використання даного методу означає, що фірма виділяє на рекламу стільки коштів, скільки, на думку її керівництва, вона може собі дозволити.

Метод є єдино можливим для дрібних фірм, які тільки починають свою діяльність. У той же час цілком ігнорується причинно-наслідковий зв'язок між витратами на рекламу та кінцевими результатами діяльності фірми.

2. Формування рекламного бюджету, базуючись на його обсязі за попередній період, який коректується відповідно до умов, що змінюються ("від факту").

3. Планування асигнувань на рекламу шляхом встановлення фіксованого відсотка до обсягу продажів. Метод доступний для розуміння і легкий у застосуванні. На відміну від двох попередніх способів, визнається взаємозв'язок між обсягом рекламних витрат та обсягом реалізованих послуг. У той же час причина і наслідок у даному випадку міняються місцями: обсяг рекламних асигнувань визначається обсягом реалізації, а не навпаки.

4. Розрахунок рекламного бюджету з урахуванням практики конкуруючих фірм. Прихильники методу встановлення обсягу рекламних асигнувань на рівні витрат конкурентів висувають зазвичай два основних аргументи. По-перше, метод, на їхню думку, є результатом "колективної мудрості", "середньою точкою зору галузі". По-друге, підтримка паритету рекламних бюджетів з конкурентами дозволяє зберегти певну рівновагу в тиску на споживача, уникаючи при цьому "рекламних воєн". Ці докази, однак, дуже вразливі. Так, конкуренти можуть спланувати свої рекламні витрати не кращим чином. Ніхто не застрахований від помилок. З іншого боку, цілі, імідж, можливості, популярність у різних фірм настільки різні, а ефект реклами настільки кількісно невизначений, що копіювання рекламного бюджету навряд чи є виправданим.

5. Розробка рекламного бюджету на основі моделювання залежності між рівнем комунікації і поведінкою споживача. Основою для використання даного методу є припущення, що для досягнення запланованого обсягу реалізації послуг необхідно мати достатню кількість споживачів, кожний з яких повинен купувати певну кількість послуг за відповідною ціною за кожну з них. Для цього необхідно протягом першого року після виходу послуг на ринок досягти певного рівня поінформованості, спонукання до купівлі послуги та підтримки інтенсивності покупок. Кількісні співвідношення між аудиторіями, що знаходяться на зазначених стадіях готовності до купівлі послуги, визначаються у результаті рекламних досліджень. Визначивши їх, розраховують необхідний ступінь охоплення і частотності впливу, розробляють план використання засобів реклами. Після цього можна визначити орієнтовану величину рекламних витрат.

Перевагами методу є об'єктивна обґрунтованість рекламних витрат, їх взаємоув'язка з поставленими комунікативними цілями. Недоліки: складність, труднощі, висока вартість.

6. Застосування різних математичних моделей взаємозв'язку витрат на рекламу та зміни обсягу збуту.

Існує безліч подібних моделей. Розглянемо застосування методу на прикладі однієї з найбільш відомих - моделі М. Вайделя-X. Вольфа. Модель заснована на припущенні, що змінна обсягу реалізованої послуги в період t є функцією чотирьох факторів: витрат на рекламу, константи, яка виражає реакцію реалізації послуги на рекламу, рівня насичення ринку рекламованою послугою та константи, що виражає зменшення обсягу реалізації. Основне рівняння моделі має такий вигляд:

 

де S - обсяг реалізації послуги в період t (змінна);

 

зміна обсягу реалізації послуги в період t (змінна);

 

А - обсяг витрат на рекламу (визначається як обсяг реалізації, викликаний кожною витраченою на рекламу одиницею в умовах, коли S = 0) (константа);

М - рівень насичення ринку даною послугою (параметр);

b - зменшення обсягу реалізації (визначається як частка обсягу реалізації, на яку цей обсяг зменшується в одиницю часу в умовах, коли А = 0) (константа).

Таким чином, з рівняння випливає, що збільшення обсягу реалізації послуги буде тим більшим, чим вище значення константи реакції обсягу реалізації на рекламу, чим менше насичений ринок послугами фірми та чим менше значення константи зменшення обсягу реалізації.

Переваги методу: витрати на рекламу погоджуються не тільки з бажаним ростом реалізації послуг, але й з характеристиками ринку.

Недоліки: складність і трудомісткість. Крім того, модель припускає функціональну залежність між показниками в той час, коли кількісна невизначеність ефекту реклами є однією з її характерних рис. Помилки у визначенні параметрів рівняння, а потім і в розрахунках, з його допомогою могли бути значно більшими за ті, які допускаються при використанні експертних оцінок, інтуїції досвідчених спеціалістів-практиків.

7. Розробка рекламного бюджету на основі планування витрат. План рекламних витрат є кошторисом витрат на різні заплановані рекламні заходи, спрямовані на досягнення поставлених цілей. Даний метод безпосередньо пов'язаний з другим великим блоком проблем розробки рекламного бюджету розподілом рекламних асигнувань.

Розподіл рекламних асигнувань здійснюється за такими напрямками:

а) за функціями рекламної діяльності;

б) за територіями реалізації;

в) за засобами реклами;

г) за рекламованими послугами.

Основними статтями рекламного бюджету в залежності від функціонального призначення є наступні:

1) адміністративні витрати - заробітна плата працівників рекламної служби, накладні витрати й ін.;

2) витрати на придбання рекламного простору (одна з найбільших статей) - закупівля місця на газетних смугах і сторінках журналів, ефірного часу на телебаченні та радіо, площі на спеціальних стендах, місця під розклеювання листівок і розміщення різних рекламних носіїв на транспорті тощо;

3) матеріальні витрати на виробництво рекламоносіїв: відеороликів, плакатів, інших засобів друкованої реклами, носіїв зовнішньої реклами і т.п.;

4) гонорари рекламним агентствам;

5) інші рекламні витрати (наприклад, на закупівлю інформаційних баз, поштові витрати, транспорт і т.п.).

Сутність інших трьох критеріїв визначення напрямків витрат рекламних асигнувань цілком визначається за їхньою назвою: території реалізації; засоби реклами; рекламовані послуги.

Особливе значення в організації рекламної діяльності має рекламна кампанія. Під терміном "рекламна кампанія" розуміється комплекс рекламних заходів, спрямованих на досягнення конкретної мети в рамках управлінської стратегії рекламодавця.

Можна сказати, що вся рекламна діяльність рекламодавця є сукупністю рекламних кампаній. Трохи змістивши аспект розгляду поняття, можна зазначити, що рекламна кампанія є основним інструментом реалізації туристичною фірмою своєї рекламної стратегії, одним з елементів тактичного планування рекламної діяльності. Вірним буде також твердження, що контроль рекламної діяльності фірми буде ефективний, якщо він правильно організований у ході проведення рекламних кампаній.

Рекламні кампанії відрізняються різноманітністю за багатьма ознаками 3 безлічі можливих класифікацій доцільно виділити наступні:

1) за переслідуваними цілями (підтримка конкретного турпродукту, формування сприятливого іміджу рекламодавця і т.д.);

2) за територіальним охопленням (локальні, регіональні, національні, міжнародні);

3) за інтенсивністю впливу (рівні, наростаючі, спадні).

У рамках рівної рекламної кампанії заходи розподіляються рівномірно в часі, наприклад, телевізійна реклама - один раз на тиждень у визначений день, рекламні публікації в газеті - також через рівні проміжки часу і т.д. Цей тип рекламних кампаній має сенс при досить високій популярності рекламодавця, при нагадувальній рекламі.

Наростаюча рекламна кампанія будується за принципом посилення впливу на аудиторію. Такий підхід доцільний при поступовому збільшенні обсягу реалізації рекламованого продукту або розширенні меж діяльності фірми.

Спадна рекламна кампанія є найбільш прийнятним її типом при реалізації обмеженої за обсягом партії рекламованого турпродукту. В міру його реалізації знижується інтенсивність рекламної підтримки.

Проведення рекламної кампанії проходить декілька основних етапів. Розглянемо їх. Зазначимо тільки, що деякі з видів рекламної діяльності, що визначають зміст окремих етапів, вже аналізувалися вище. Тому немає особливої необхідності зупинятися на них детально.

1. На першому етапі рекламної кампанії визначається її мета, дається чітка відповідь на запитання, для чого вона проводиться. При цьому необхідно забезпечити відповідність цієї мети управлінській та рекламній стратегії фірми. Формулювання мети повинно бути конкретним і однозначним, бажано додати їй кількісну визначеність (наприклад, добитись рівня обізнання 25% цільової аудиторії, збільшити реалізацію на 15% і т.п.).

2. Наступним кроком є визначення і вивчення цільової аудиторії рекламного впливу. У переважній більшості випадків вона збігається з цільовим ринком продукції рекламодавця. Іноді цільова аудиторія включає представників контактних аудиторій, посередників референтних груп (осіб, що не купують рекламовані послуги, однак впливають на ухвалення рішення про їх купівлю).

3. З'ясовується попередня сума, що асигнується на проведення рекламної кампанії.

4. Рекламодавець обов'язково повинен визначити серед своїх співробітників відповідальних за проведення рекламної кампанії, делегувати їм необхідні повноваження і визначити ступінь відповідальності за успіх кампанії. Одночасно приймається рішення про залучення до проведення кампанії зовнішніх рекламних агентств у функціях, здійснення яких їм доручається. Схема взаємодії рекламодавця з агентством протягом усієї рекламної кампанії наведена на рис. 4.2.4.

5. Визначається рекламна ідея, основна думка, стержень, навколо якого поєднуються всі заходи рекламної кампанії. На її основі розробляється концепція рекламної кампанії. Наприклад, метою рекламної кампанії є збільшення реалізації послуг на конкретному ринку. Вивчивши особливості цільової аудиторії, її потреби, ретельно проаналізувавши характеристики рекламованих послуг, їх відносні переваги над конкурентами, позиціонувавши зазначені послуги, можна використовувати як основну ідею рекламної кампанії їх надійність та безпеку. На реалізацію даної ідеї повинні "працювати" всі заходи компанії. Вона повинна бути присутньою в рекламних зверненнях, девізах, рекламних аргументах тощо.

6. Визначаються засоби реклами й оптимальні канали
комунікації, які будуть використовуватись у ході компанії.

7. Розробляються рекламні звернення та заходи інших форм комунікацій.

8. Формується кошторис витрат на проведення кампанії, що зіставляється з попередніми асигнуваннями. У разі потреби здійснюється коректування.

9. Складається детальний розгорнутий план основних заходів рекламної кампанії з вказаними термінами проведення.

 

Рис. 4.2.4. Модель взаємодії учасників рекламної кампанії на етапі її підготовки.

Графік використання засобів реклами визначає тривалість і циклічність публікацій та демонстрацій рекламних звернень, засоби і носіїв реклами, що при цьому будуть використані, послідовність, ступінь важливості та пріоритети рекламних заходів.

Використання рекламних носіїв у часі може бути суцільним (постійне використання носія) і пульсуючим. Останнє припускає нерівномірне розміщення носія в тимчасових рамках рекламної кампанії. Так, 20 трансляцій на каналі місцевої радіостанції протягом 2 місяців кампанії можна розподілити рівномірно (у середньому 1 трансляція в 3 дні), а можна "сплесками" - по 5 трансляцій на день на початку і всередині місяця (всього 4 "сплески").

10. Виробництво рекламоносіїв, закупівля місця й часу в засобах масової інформації.

11. Практична реалізація заходів рекламної кампанії.

12. Визначення ефективності рекламної кампанії.

За формою рекламу необхідно організовувати наступним чином:

Друкована:

- виготовлення рекламних кольорових проспектів українською (залежно від передбачуваного ринку збуту) та іншими мовами;

- розміщення рекламних оголошень про послуги, які надаються, в органах друку масової інформації як в українських, так і у найбільш престижних закордонних виданнях;

- внесення відомостей про можливості комплексу у спеціалізовані каталоги (як вітчизняні, так і провідних агентів світу);

- виготовлення рекламних листівок, прайс-листів, каталогів і розповсюдження їх можливим клієнтам та споживачам.

Візуальна:

- виготовлення і встановлення щитів і плакатів;

- виготовлення та демонстрація на українському, російському й інших закордонних телевізійних каналах рекламних роликів;

- виготовлення символіки;

- підключення до Української комерційної мережі (УКІМ) та різних закордонних інформаційних комп'ютерних мереж з метою введення інформації, яка стосується пропозиції про співпрацю, в електронні банки даних.