Розвиток мережі туристичних закладів в Україні у 1960 - 1983 pp.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розвиток мережі туристичних закладів в Україні у 1960 - 1983 pp.



 

Туристичні заклади Роки Темпи зростання
  26* 3,5   58 19,8   156 40,3   223 в5,6раз 600 в11,5 раз

 

* в чисельнику - кількість всіх профспілкових туристичних закладів з розміщення туристів (одиниць), в знаменнику - їхня місткість (тис. місць).

З урахуванням матеріальної бази Головного управління Української РСР з іноземного туризму, що складала 12,8 тис. місць, та БММТ "Супутник" ЦК ЛКСМУ - 9 тис. місць, загальна місткість туристичних підприємств в Україні становила у 1983 р. 62,9 тис. місць. У ці роки спостерігалася стійка тенденція використання орендної бази для проживання туристів і рекреантів. Якщо орендний фонд становив у 1970 р. лише 19,2% від загального числа туристичних місць, то в 1980 р. - вже 43,6%.

У 60-80-х роках значне місце у структурі туристичних послуг посідало екскурсійне обслуговування, організація планових маршрутів. Так, у 1985 р. участь в екскурсіях брали 43,5 млн. осіб, а тематика екскурсій перевищила 4,2 тис. Туристично - рекреаційні організації України надавали послуг населенню на суму близько 368 млн. крб., обслуговуючи 6,0 млн. туристів.

З часу проголошення України незалежною державою і формування ринкової економіки почався новий етап у розвитку рекреаційно - туристичного господарства. У першу чергу було ліквідовано контроль Москви над Україною, і відповідні органи колишнього республіканського управління у справах рекреаційно - туристичного господарства стали самостійними і почали проводити свою незалежну політику.

Відсутність до 1993 року структур і важелів державного впливу до регульованого розвитку туристичної індустрії призвела до руйнування важливих складових частин галузі, розпаду соціально - орієнтованого внутрішнього туризму, відпливу значних валютних коштів за кордон, погіршення матеріально - технічної бази. Було порушено систему напрацьованих зв'язків і турів, підготовки і використання досвідчених кадрів.

Зупиненню цього негативного процесу сприяли вжиті урядом заходи. Так, 10 листопада 1992 р. було створено Державний комітет України з туризму. До сфери управління цього Комітету було передано 52 підприємства загальнодержавної власності. Це дало можливості для виведення національного туризму з глибокої кризи.

Головна мета, яка ставилась при створенні Держкомтуризму, полягала в необхідності посилення державного регулювання розвитком туризму. Були здійснені заходи щодо впорядкування мережі підвідомчих підприємств, розробки і рекламування на міжнародному ринку національного туристичного продукту, підготовки висококваліфікованих кадрів, створення нормативної бази туризму.

У вересні 1995 року був прийнятий Закон України "Про туризм", який окреслив стратегічну лінію і конкретні завдання розвитку туристичної сфери. Цим законом туристичну діяльність було введено в правове поле.

- У 1996 році розроблено і затверджено Кабінетом Міністрів України Програму розвитку туризму в Україні до 2005 року.

- У 1997 р. створено Національну раду по туризму, яка об'єднала зусилля міністерств і відомств, громадських організацій щодо розвитку туристичної індустрії, удосконалення механізму регулювання державного та інших секторів економіки.

- У серпні 1999 року схвалено і прийнято основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року.

- В 1997 р. Україну прийнято до дійсних членів Всесвітньої туристичної організації (ВТО).

- У вересні 1999 року на XIII Генеральній асамблеї ВТО у м. Сант'яго (Чилі) Україну обрано до керівного органу ВТО - Виконавчої ради. До неї увійшли також Київська міська державна адміністрація, Київський університет туризму, економіки і права та готельний комплекс "Дніпро".

- В 1998 р. за участю української делегації прийнято Тбіліську декларацію країн - учасниць СНД щодо створення сприятливих умов для стабільного розвитку туризму.

- Розроблено національну систему туристично - екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича".

- Введено державну статистичну звітність у галузі туризму.

- Запроваджено ліцензування суб'єктів туристичної діяльності всіх форм власності (зараз їх понад 4000).

- У Верховній Раді України прийнято у першому читанні Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про туризм". Фактично це означає нову редакцію даного закону.

- В 2001 році скасовано туристично - екскурсійний збір.

- У червні 2001 р. скасовано реєстрацію іноземців в УВІД, що було позитивно сприйнято міжнародною громадськістю і сприяло підвищенню іміджу України як туристичної держави.

- У 2002 році внесено зміни до порядку оформлення дозволів для в'їзду в Україну, якими передбачається можливість їх оформлення громадянам країн - членів Європейського Союзу, Канади, США, Швейцарської Конфедерації та Японії консульськими пунктами, які створюються МЗС України у міжнародних аеропортах "Сімферополь" і "Одеса", Одеському морському порту строком на 8 діб за наявності документів, що підтверджують туристичний характер подорожі. Укладено 28 міжурядових та міжвідомчих угод про співробітництво в індустрії туризму із зарубіжними країнами.

Важливою складовою туристичної діяльності в Україні є соціальний туризм. Це організація змістовного оздоровлення та відпочинку широких верств населення за найнижчими доступними цінами, зорієнтованими лише на потреби відновлення матеріальної бази.

Впродовж останніх років розвитком соціального туризму опікується чимало структур, об'єднань, підприємств і організацій різних форм власності та відомчого підпорядкування. Але найбільш повно й ефективно соціальний туризм знаходить свій прояв у межах профспілкової системи, більшість підприємств і організацій якої входять до закритого акціонерного 1 товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".

Основними напрямами діяльності підприємств ЗАТ "Укрпрофтур" на сучасному етапі є відпочинок та оздоровлення у власних господарствах, організація транспортних туристичних подорожей по Україні, екскурсійне обслуговування усіх верств населення, надання автотранспортних послуг і послуг підприємств громадського харчування, а також інші види діяльності. Всього перелік послуг, що надає система профспілкового туризму, складає 28 найменувань. З метою оздоровлення населення, що потерпіло внаслідок Чорнобильської катастрофи, насамперед дітей, товариством реорганізовано частину туристичних закладів у пансіонати з лікуванням і туристично - оздоровчі комплекси, що одночасно з активним відпочинком надають лікувальні послуги. Для оздоровлення дітей широко використовуються мінеральні води, рослинні препарати, екологічно чисті продукти харчування, розроблено оздоровчі пішохідні маршрути. Всього в системі ЗАТ "Укрпрофтур" діє нині 22 лікувально - оздоровчі заклади. За період 1993-2000 роки у туристичних підприємствах профспілок оздоровлено понад 522 тис. осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Путівки на оздоровлення в пансіонатах і оздоровчих комплексах профспілкового туризму найдешевші серед закладів подібного профілю інших відомств, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1997 року № 835 як заклади лікування та відпочинку дітей.

Для окремих малозахищених верств населення розробляються нетрадиційні соціальні форми відпочинку. Заслуговують на увагу пропозиції стосовно реалізації так званої програми "Соціальне ліжко", яка свого часу була підтримана комітетами Верховної Ради, Кабінетом Міністрів України. Йдеться про організацію відпочинку та оздоровлення людей похилого віку, пенсіонерів, дітей з багатодітних сімей, дітей - сиріт, воїнів - афганців за рахунок коштів місцевих бюджетів. Ця високогуманна соціальна акція за підтримки органів виконавчої влади могла б послужити захисту соціальних інтересів малозабезпечених та незахищених верств населення, зміцнити авторитет місцевих органів влади.

Зазначене свідчить - від рівня соціального захисту населення з боку держави залежить не лише його благоустрій, а й здоров'я, культурне та духовне зростання.

Майбутнє кожної держави - це її підростаюче покоління. Від загальної кількості населення України діти і підлітки становлять 21,5 %, або близько 11 млн. чоловік. Виходячи з цього, постає важлива проблема створення системного підходу до проведення молодіжної політики, сприяння духовному і фізичному розвитку підростаючого покоління, виховання у нього почуття громадської свідомості та патріотизму. Значна увага приділяється оздоровленню та відпочинку цієї категорії населення країни. Так, протягом минулого року в різних типах оздоровчих закладів усіх форм власності відпочивало понад 3 млн. дітей і підлітків, близько 40 тис. школярів і студентів здійснювали туристичні подорожі за кордон. Крім того, екскурсійні послуги надано 3,5 млн. дітей та підлітків.

Водночас матеріальна база, що знаходиться під юрисдикцією різних міністерств та відомств, не використовується в повному обсязі, а цільові кошти із спеціалізованих джерел фінансування, які виділяються із державного бюджету для відпочинку та оздоровлення дітей та молоді, використовуються не завжди за призначенням.

Ринкові відносини витіснили екскурсійні програми для школярів та студентів. Тури по Дніпру стали доступними хіба що для іноземців.

Тому конче необхідним стає питання щодо координації діяльності всіх міністерств та відомств у цьому напрямку, створення протекціоністської (в першу чергу фінансової) політики з боку держави.

Це, в першу чергу, впровадження спеціалізованих навчальних туристичних програм у залежності від вікових та освітніх особливостей дітей та молоді, здійснення програми оздоровлення та фізичного загартування підростаючого покоління.

Як свідчить набутий вітчизняний та світовий досвід, держава повинна створити гнучку систему пільг на туристичне обслуговування дітей та молоді, в першу чергу при забезпеченні розміщенням, харчуванням, транспортним та культурно - екскурсійним обслуговуванням.

Сільський (зелений) туризм є одним з видів екологічного туризму, який в останні роки набуває поширення і продовжує активно розвиватися і багатьох європейських країнах. Не є винятком і Україна. Характерним для цього виду туризму є те, що в розвинених країнах світу такий вид відпочинку користується попитом не лише у людей з середнім достатком, але і у заможних. Адже агротуризм дає можливість міським жителям відпочити у сільській місцевості на природі, позбутися стресів, відвідати місцеві пам'ятки, познайомитися з побутом сучасних сільських мешканців та народними традиціями, які вони зберігають, а за бажанням - взяти участь у сільськогосподарських роботах.

Цей вид туризму, сприяючи розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, дає можливість міським мешканцям активно відпочивати у приватних сільських господарствах, а сільським господарям - поліпшити своє фінансове становище. За ним в Україні велике майбутнє.

У той же час розвиток цього виду туризму в нашій країні відбувається досить спонтанно. Утворена в Україні у 1996 році Спілка сприяння розвитку сільського (зеленого) туризму об'єднує 14 регіональних осередків, які ведуть облік сільських господарів, що готові приймати відпочиваючих, проводять освітньо - правову та інформаційну роботу, допомагають у просуванні турпродукту сільських господарів на туристичний ринок.

Тематика і види екскурсій, які можуть проводитися і в сільській місцевості, - дуже різноманітна. Адже не тільки в містах відбувалися видатні історичні події, жили відомі діячі суспільного і культурного життя, будувалися визначні споруди. До найбільш поширених видів екскурсійної діяльності в сільській місцевості відносяться краєзнавчі. Ці екскурсії охоплюють як природу, так і історію, етнографію, архітектуру місцевості, життєопис видатних осіб, які народилися або жили тут.

Основою для підготовки екскурсій у сільській місцевості можуть стати матеріали краєзнавчих і меморіальних музеїв як державних, так і тих, що працюють на громадських засадах (у школах або при клубах). Саме працівники та активісти цих осередків організовують та проводять пошукову, методичну та екскурсійну роботу в сільській місцевості.

У рамках вітчизняної туристичної галузі чітко визначився окремий напрям (вид) діяльності – оздоровчо - спортивний туризм. Цей унікальні сегмент туризму виник на самодіяльних засадах з ініціативи туристів - аматорів. Він поєднує спорт і відпочинок, виховує патріотизм - національну самосвідомість.

Оздоровчо - спортивний туризм має не лише велике соціальне значення, а економічну ефективність. Фахівці підрахували, що людина, яка активно займається оздоровчо - спортивним туризмом, щорічно заощаджує для державного бюджету кошти, еквівалентні майже 400 дол. США (виплати з фонду соціального страхування на лікування, непрацездатність, оздоровлення тощо), тоді як держава витрачає лише 1 дол. США на рік.

На сьогодні в Україні сформовано висококваліфікований кадровий корпус працівників оздоровчо - спортивного туризму, а також громадського активу. Організаційними та методичними центрами розвитку оздоровче - спортивного туризму є туристичні клуби та секції. Діє спеціалізована контрольно - рятувальна служба.

Світовий досвід свідчить, що для просування національного туристичного продукту на зовнішньому ринку потрібна централізована діяльність у цьому напрямі за організаційної та фінансової підтримки держави. Адже окремо взята фірма чи асоціація не може широкомасштабне рекламувати національний туристичний продукт.

Наприклад, у Великій Британії існує державна структура, яка займається дослідженням туристичного ринку та рекламно - інформаційною діяльністю, пропагуванням цієї країни як туристичної держави на світовому ринку, її складовою є мережа з 70 туристичних представництв у різних країнах світу, що є найперспективнішими ринками для реалізації британського продукту. Держава виділяє 80 млн. фунтів стерлінгів на рік для проведення ринкових досліджень, рекламно - маркетингової діяльності, у тому числі участі у міжнародних туристичних салонах, ярмарках, виставках, біржах, видання рекламно - інформаційної продукції різними мовами, а також утримання закордонних туристичних представництв. Аналіз проведених маркетингових досліджень свідчить, що 1 фунт стерлінгів, вкладений у туризм, дає 27 фунтів прибутку від кожного туриста, що відвідує країну, з них 4 фунти повертаються до державного бюджету у вигляді податків.

Уряд Греції щорічно виділяє на інформаційно - рекламну діяльність понад 10 млн., Туреччини - 65 млн., Угорщини - 14 млн. дол. США.

На порі і створення туристичних представництв у зарубіжних країнах, їх завданням є розширення зв'язків і розповсюдження об'єктивної інформації про Україну, її туристичний потенціал.

Відсутність українських представництв туристичної галузі за кордоном призводить до виникнення певного кола проблем, з якими стикаються українські туроператори, зокрема, більшість громадян зарубіжних країн до цього часу ототожнює Укра'їну та Росію, внаслідок чого туристичні ресурси України не беруться до уваги, а Україна як туристична держава мало відома. Це підтверджує підготовлений ВТО прогноз, згідно з яким у десятку країн - лідерів туризму в 2020 році увійдуть такі країни: Китай, США, Франція, Іспанія, Гонконг, Італія, Велика Британія, Мексика, Російська Федерація, Чеська Республіка (про Україну взагалі мова не йде, незважаючи на її могутній туристичний потенціал).

Не налагоджено розповсюдження інформації щодо туристичної привабливості України. Це не сприяє збільшенню потоку туристів, які б бажали відвідати нашу країну, та відповідно не дозволяє підвищити завантаження підприємств готельного господарства.

Планується розширити систему інформування щодо туристичних можливостей України через засоби Інтернету, телеканалами провідних туристичних систем. Важливим є державна підтримка участі вітчизняних туроператорів у престижних міжнародних ярмарках, салонах та біржах.

Підготовка кадрів у туризмі традиційно була пов'язана лише з підвищенням кваліфікації працюючих, що за відсутності базової освіти не вирішувало кадрової проблеми.

Чисельність працівників туристичних підприємств України становить близько 100 тис. чоловік, а з урахуванням інших галузей народного господарства (транспорт, торгівля, зв'язок тощо) туризм надає роботу 1,8 - 2 млн. чоловік.

Розвиток туризму в Україні як фактор формування економіки держави обумовлює необхідність створення галузевої системи підготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів, яка б виховувала фахівців, здатних в умовах конкуренції працювати індивідуально та продуктивно.

Це далеко не повний перелік заходів, які сприяли динамічному розвитку туристичної індустрії, послідовному збільшенню обсягів надання послуг без залучення коштів з державного бюджету. Крім того, незважаючи на соціально - економічні труднощі останніх років, туристична індустрія України стала тією галуззю, яка з року в рік стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту.

За розрахунками, проведеними згідно з рекомендаціями ВТО, обсяг споживання товарів і послуг туристичної та інших галузей економіки, забезпечений внутрішніми та міжнародними туристичними потоками, становив у 2001 році близько 22 млрд. гривень [101,5].

 

Питання для самоперевірки

1. Де і коли Україна як незалежна держава вперше заявила про себе на ринку туристичних послуг?

2. Коли з 'явились перші письмові згадки про рекреаційно - туристичну діяльність України?

3. Які особливості рекреаційно - туристичної діяльності до часів незалежності на Західній Україні?

4. Чому в Україні спостерігається неповне використання внутрішніх туристично - рекреаційних ресурсів?

5. Чи може розвиватись туристична галузь в умовах кризової економіки? Обґрунтуйте відповідь.

6. Яка стратегічна мета розвитку туристичної індустрії в Карпатському регіоні України?

7. Назвіть заходи, що були здійснені в державі в 90-х роках для динамічного розвитку туристичної індустрії в Україні. Які ще заходи потрібні для збільшення обсягів надання туристичних послуг в країні?

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-12-27; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.50.33 (0.019 с.)