Тема 3. Міжнародне співробітництво в сфері туризму

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується вивченню сутності міжнародного співробітництва в сфері туризму, аналізу міждержавних угод про співробітництво, а також вивченню завдань, основних понять і форм міжнародного співробітництва.

 

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

· вивчити сутність міжнародного співробітництва в сфері туризму;

· проаналізувати міждержавні угоди про співробітництво;

· визначити основні поняття й форми міжнародного співробітництва.

 

ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1.Тестування.

2.Усне опитування.

3.Письмове опитування (контрольна робота).

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

Основни­ми завданнями співпраці в сфері міжнародного туризму є:

1) використання туристичних зв'язків для зміцнення взаєморозуміння і довіри між країнами;

2) використання туризму для розвитку взаємовигідних економічних, торговельних відносин;

3) створення на взаємній основі якнайсприятливіших умов для тури­стичного обміну, організація технічної співпраці шляхом обміну туристич­ною інформацією, запровадження загальних стандартів і технологій об­слуговування туристів, спрощення туристичних формальностей та ін.

Міжнародна співпраця в сфері туризму розвивається в двох формах:

1) співпраця на двосторонній основі;

2) співпраця на багатосторонній основі.

Двостороннє співробітництво в сфері туризму - погоджені двома країнами умови довгострокового співробітництва по розвитку туризму, скріплені особливими договорами - міждержавними угодами про співробітництво в сфері туризму. У таких угодах договірні сторони, визнаючи, що взаємодія у галузі туризму має важливе значення для економіки та культури обох країн, і є добрим засобом сприяння їхньому розвитку, а також взаєморозумінню і зміцненню відносин, підтверджують своє прагнення співпрацювати на засадах рівноправності та взаємної вигоди.

Конкретні заходи такої співпраці спрямовані на:

— широку підтримку діяльності й співпраці туристичних організацій обох країн;

— спрощення (по можливості) прикордонних, митних та інших тури­стичних формальностей;

— сприяння збільшенню обсягів туристичних поїздок (групових і ін­дивідуальних) між обома країнами;

— обмін туристичною інформацією;

— надання допомоги в підготовці професіональних кадрів для сфери туризму;

— координацію співпраці туристичних адміністрацій у межах ЮНВТО та інших міжнародних туристичних організацій;

— дозвіл на відкриття туристичних рекламно-інформаційних бюро на території іншої країни.

Контроль за виконанням таких угод, як правило, покладається на на­ціональні туристичні адміністрації, делегації яких регулярно зустріча­ються для підбиття підсумків та планування роботи на майбутнє.

Багатобічне співробітництво в сфері туризму передбачає координацію дій із розвитку міжнародного туризму між декількома країнами.

Формами багатосторон­ньої співпраці є міжнародні наради, форуми з питань туризму, а також різноманітні міжнародні туристичні організації.

Так, Всесвітня конференція з туризму відбулася з ініціативи ЮНВТО у 1980 р. у Манілі (Філіппіни). В її роботі взяли участь представники 107 держав. На Конференції було чітко окреслене політичне значення міжнародно­го туризму, який може розвиватися тільки за умов міжнародної безпеки, що, своєю чергою, стає суттєвим фактором забезпечення миру в усьому світі й, моральною та інтелектуальною основою для міжнародної взаємодії та співпраці. На цій Конференції були також розглянуті важливі соціально-еконо­мічні питання розвитку туризму й ухвалені відповідні рекомендації і рі­шення, які ввійшли в текст документа, що отримав назву Манільської декларації з туризму. Декларація привертала увагу всіх країн до проблем розвитку міжнародного туризму і шляхів їх вирішення, зокрема таких, як:

— регулювання пропозиції туристичного продукту і туристичних послуг та поліпшення їхньої якості з урахуванням інтересів споживачів і місце­вих виробників, організація професійної підготовки працівників тури­стичних підприємств, захист і збереження культурно-історичної спадщи­ни й охорона навколишнього середовища;

— технічне співробітництво у галузі туризму, включаючи обмін тури­стичною інформацією, створення загальносвітової системи туристичної інформації;

— питання людських ресурсів у туристичній галузі, включаючи підви­щення іміджу професії і соціального статусу осіб, які працюють у тури­стичній індустрії, а також більшої уваги до їхньої професійної підготовки і підвищення технічної компетентності;

— забезпечення свободи пересування туристів — спрощення візових, прикордонних, митних й інших туристичних формальностей, а також відповідна підготовка співробітників служб, які відповідають за дотри­мання цих формальностей.

На Манільській конференції було ухвалено рішення про щорічне від­значення Всесвітнього дня туриста (27 вересня, починаючи з 1980 р.).

Міжнародні туристичні організації створюються на засадах добровільного членства і роботи в них представників туристичної галузі різних країн. Такі організації діють постійно відповідно до ухвалених статей і є дуже ефективною формою міжнародної співпраці. До кінця XXв. у світі налічувалося близько 170 міжнародних туристичних організацій. Розвиток міжнародних туристичних зв'язків визвав створення численних міжнародних організацій, що включають такі:

— спеціалізовані організації системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), де питання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними в сфері діяльності;

— неурядові спеціалізовані;

— міжнародні комерційні;

— національні і регіональні організації по туризму.

До організацій ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, відносяться: Конференція ООН по туризму і подорожам, економічна і соціальна Рада (ЕКОСОС), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація праці (МАРНОТРАТ), Міжнародна асоціація транспортної авіації (ИАТА).

Документи ООН:

— Загальна декларація прав людини, прийнята 10 грудня 1948 р., у ст. 24 якої проголошується, що кожна людина має право на відпочинок і вільний час, включаючи розумне обмеження робочого часу і періодичні оплачувані відпустки;

— Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права, прийнятий 1966 р., у ст. 7 якого визначено, що країни зобов'язуються забезпечувати кожній людині право на відпочинок, вільний час, розумне обмеження робочого часу і періодичні оплачувані відпустки;

— Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий 6 грудня 1966 р., у ст. 12 якого зазначається, що кожна людина має пра­во вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Головними органами ООН, які займаються питаннями міжнародного туризму, є: Генеральна асамблея, Економічна і соціальна рада, Секретаріат; допоміжними — регіональні економічні комісії для Європи, Азії, Африки, Америки. Деякі питання туризму належать до компетенції спеціалізованих установ, що входять у систему ООН.

Підрозділі ООН, що найбільш активно займаються проблемами туризму:

— Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), яка здійснює проекти зі збереження світової культурно-історичної спадщини і розвитку туризму, проводить велику роботу з охорони історичних місць і пам'ятників, а також з підготовки кадрів, обміну інформацією;

— Міжнародна організація праці (МОП), яка займається проблемами умов професіонального навчання, соціального забезпечення, практики наймання на роботу і взаємин між службовцями і роботодавцями, зокре­ма у галузі туризму;

— Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО), яка надає допомогу туристичним адміністраціям окремих країн у розробці проектів з використання в туризмі лісів, водних ресурсів, національних парків, інших природних об'єктів;

— Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), яка регулює у галузі туризму міжнародні санітарні норми, спрямовані на боротьбу з поширен­ням інфекційних захворювань і гарантування максимальної безпеки та здоров'я міжнародних туристів і мандрівників;

— Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка сприяє туриз­му шляхом розробки певних заходів, що спрощують необхідні формальності при організації пасажирських авіаперевезень, особливо на міжнародних лініях;

— Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який бере участь у фінансуванні великих туристичних проектів і співпрацює з ба­гатьма установами ООН із проблем міжнародного туризму;

— Конференція ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), що має спеціаль­не відділення, яке займається такими питаннями: розробкою політики у сфері потенційних можливостей туризму; оцінкою перспектив розвитку основних видів міжнародного туриз­му; створенням статистики міжнародного туризму; консультуванням і підготовкою оглядів розвитку міжнародного ту­ризму.

Всесвітня туристична організація – ВТО (World Tourism Organization – WTO)

У 1969 р. ООН ухвалила рішення про створення Всесвітньої ор­ганізації туризму замість Міжнародного союзу офіційних туристичних організацій (МСОТО), який діяв з 1925 р., прийняти її Устав. Датою її народження вважають 2 січня 1975 р. — цього дня набули чинності її статутні норми і правила. Зараз її дійсними членами є більш 105 країн — дійсних членів; 5 територій — асоційованих членів, а також понад 400 членів, що приєдналися (туристичні фірми, авіакомпанії, міжнародні організації й ін.).

Статут ВТО був прийнятий 27 вересня 1975 р. Починаючи з 1980 р. ця дата відзначається як Всесвітній день туризму. Щорічно Всесвітній день туризму проводиться під визначеним девізом. Кожні 4 роки ВТО скликає сесії Генеральної асамблеї, між якими працює виконком Генеральної асамблеї ВТО. Штаб-квартира ВТО знаходиться в Мадриді (Іспанія).

Відповідно до Статуту Всесвітньої туристичної організації (ВТО), цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги і дотримання прав людини поза залежністю від раси, статі, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в області туризму. ВТО є основним представником туризму в ООН і діє як самий авторитетний орган у світовому туризмі. Крім того, ВТО розробляє міжнародні документи (акти) і стежить за їхнім виконанням, а також і за реалізацією вже існуючих правил, заохочуючи дозвіл міжнародних туристських розбіжностей.

Міжнародні туристичні організації, які приділяють увагу всім основним питанням розвитку міжнародного туризму, відносять до універсальних. Найбільшими серед них є такі:

— Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств, до якої входять національні асоціації туристичних агентств різних країн.

— Міжнародна федерація туроператорів об'єднує асоціації туроператорів і окремі туроператорські фірми різних країн.

— Всесвітня асоціація туристичних агентств (ПАЛАТА), у якій співпра­цюють туристичні агентства різних країн за встановленою нормою пред­ставництва.

До вузькоспеціалізованих належать міжнародні туристичні організації, членів яких об'єднують підприємницькі чи суспільні інтереси. Наведемо кілька прикладів.

— Міжнародна готельна асоціація об'єднує підприємців готельного біз­несу різних країн з метою розвитку їхнього співробітництва в питаннях поліпшення якості послуг, упровадження сучасних технологій і стандар­тів обслуговування, підвищення професіоналізму готельного персоналу тощо.

— Міжнародна асоціація повітряного транспорту об'єднує авіатранспортні підприємства (авіакомпанії, аеропорти та ін.), які обслуговують основ­ні міжнародні й внутрішні лінії.

— До Міжнародної асоціації конгресового бізнесу входять туристичні фір­ми і підприємства різних країн, які обслуговують учасників міжнародних і національних конгресів, конференцій, симпозіумів.

— Міжнародне бюро з соціального туризму об'єднує туристичні організа­ції профспілкових об'єднань різних країн з метою розширення співпраці в розвитку соціального туризму.

— Міжнародне бюро молодіжного туризму створили туристичні фірми й організації різних країн, які займаються молодіжним туризмом.

Регіональні туристичні організації покликані сприяти налагодженню спільної діяльності туристичних організацій регіону, відстоювати їхні інтереси в інших міжнародних туристичних організаціях або на міжнародних туристичних форумах. Найбільшими авторитетними і регіональними туристичними організаціями є: Американське товариство туристичних агентств, Європейська туристична комісія, Асоціація туристичних агентств країн Тихоокеанського регіону, Конфедерація туристичних організацій країн Латинської Америки.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Питання для самостійного вивчення:

1. Форми й завдання співробітництва в сфері туризму.

2. Двостороннє співробітництво.

3. Багатобічне співробітництво.

2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:

· Завдання міжнародного співробітництва.

· Міжнародні туристичні організації.

· Форми міжнародного співробітництва.

3. Тести:

1.	Міжнародне співробітництво в сфері туризму розвивається у формі:
а	співробітництво на двосторонній основі;
б	співробітництво на однобічній основі;
в	співробітництво на інтеграційній основі.
2.	Міжнародне співробітництво в сфері туризму розвивається у формі:
а	співробітництво на багатобічній основі;
б	співробітництво на однобічній основі;
в	співробітництво на інтеграційній основі.
3.	Двостороннє співробітництво в сфері туризму:
а	погоджені двома країнами умови довгострокового співробітництва з розвитку туризму, скріплені особливими договорами - міждержавними угодами про співробітництво в сфері туризму;
б	координація дій з розвитку міжнародного туризму між декількома країнами;
в	двосторонні наради, форуми з питань туризму, а також різноманітні міжнародні туристичні організації.
4.	Багатобічне співробітництво в сфері туризму:
а	координація дій по розвитку міжнародного туризму між декількома країнами;
б	погоджені двома країнами умови довгострокового співробітництва з розвитку туризму, скріплені особливими договорами - міждержавними угодами про співробітництво в сфері туризму
в	міжнародні туристичні організації, що погоджують умови довгострокового співробітництва з розвитку туризму
5.	До організацій ООН, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Організація ООН з питань освіти, науки і культури;
б	Всесвітня організація туризму (ВТО);
в	Міжнародне бюро соціального туризму.
6.	До організацій ООН, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Міжнародна організація праці;
б	Міжнародне бюро молодіжного туризму;
в	Міжнародна федерація туроператорів.
7.	До організацій ООН, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Продовольча і сільськогосподарська організація;
б	Міжнародне бюро соціального туризму;
в	Всесвітня організація туризму (ВТО).
8.	До організацій ООН, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Міжнародна організація цивільної авіації;
б	Міжнародна асоціація конгресового бізнесу;
в	Міжнародне бюро соціального туризму.
9.	До організацій ООН, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Всесвітня організація охорони здоров'я;
б	Всесвітня асоціація туристичних агентств;
в	Всесвітня організація туризму (ВТО).
10.	До організацій ООН, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
б	Міжнародна готельна асоціація;
в	Міжнародна асоціація повітряного транспорту.
11.	До організацій ООН, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Конференція ООН по торгівлі та розвитку
б	Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств;
в	Міжнародна федерація туроператорів.
12.	До універсальних міжнародних організацій, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств;
б	Всесвітня організація охорони здоров'я;
в	Міжнародне бюро соціального туризму.
13.	До універсальних міжнародних організацій, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Міжнародна федерація туроператорів;
б	Міжнародне бюро соціального туризму;
в	Міжнародне бюро молодіжного туризму.
14.	До універсальних міжнародних організацій, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Всесвітня асоціація туристичних агентств;
б	Всесвітня організація туризму (ВТО);
в	Всесвітня організація охорони здоров'я.
15.	До вузькоспеціалізованих міжнародних організацій, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Міжнародна готельна асоціація;
б	Всесвітня асоціація туристичних агентств;
в	Всесвітня організація охорони здоров'я.
16.	До вузькоспеціалізованих міжнародних організацій, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Міжнародна асоціація повітряного транспорту;
б	Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств;
в	Продовольча і сільськогосподарська організація.
17.	До вузькоспеціалізованих міжнародних організацій, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Міжнародна асоціація конгресового бізнесу;
б	Міжнародна федерація туроператорів;
в	Міжнародна організація цивільної авіації.
18.	До вузькоспеціалізованих міжнародних організацій, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Міжнародне бюро соціального туризму;
б	Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
в	Всесвітня організація туризму (ВТО).
19.	До вузькоспеціалізованих міжнародних організацій, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму, відносяться:
а	Міжнародне бюро молодіжного туризму;
б	Міжнародна організація праці;
в	Організація ООН з питань освіти, науки і культури.
20.	Статут Всесвітньої організації туризму був прийнятий:
а	27 вересня 1975 р.
б	27 вересня 1965 р.
в	27 вересня 1955 р.